Реферат на тему:
Вугрі. Народні методи лікування
Вугрі — запалення сальних залоз та волосяних фолікулів (волосяних
мішечків, з яких росте волосина).
Збудники вугрової висипки — стафіло-, стрептококи та коринебактерії, які
звичайно є на шкірі.
Спостерігається у дітей будь-якого віку, проте найчастіше вугрі
з’являються у пубертатний період під час гормональної перебудови
організму: у дівчат — у віці 14 —17 років, у юнаків — до 16 —19 років.
Появі вугрів сприяють психічна травма, неправильне харчування (надлишок
у раціоні жирів тваринного походження, вуглеводів, солі), прийом деяких
медикаментів (кортикостероїдних гормонів, препаратів брому, йоду),
цукровий діабет, мікседема, себорея.
Формування вугрів починається з утворення комедонів (чорних пробок, що
закупорюють сальні залози). Це скупчення шкірного сала, мікрофлори та
клітин рогового шару. З часом розвивається запалення фолікула та
з’являється щільний вузлик конічної форми темно-червоного кольору. Через
2 — 3 доби на верхівці вузлика накопичується гній і формується гнійний
пухирець. Вміст гнояка висихає, після відпадання кірочки лишаються
синюшно-рожеві плями або рубці. Глибокі вугрі болючі.
Елементи вугрової висипки особливо рясно вкривають обличчя, верхню
частину грудної клітки та спину. Звичайно до 20 — 25 років вугрі
спонтанно зникають.
Призначають дієту з обмеженою кількістю вуглеводів, солі, тваринних
жирів, копчення, какао, кави, цитрусових. Забороняють спиртні напої.
У меню включають молочнокислі продукти, нежирні варені м’ясо та рибу,
овочі, фрукти, пророслу пшеницю, житній хліб.
Щоденно вранці рекомендують приймати до 1 чайної ложки пивних дріжджів.
Корисні вітамінні чаї з плодів шипшини коричної, чорної смородини та
горобини звичайної, трави суниць лісових та кропиви дводомної. їх п’ють
2 — 3 рази на день.
До раціону включають моркву, абрикоси, сливи, яблука, журавлину, лимони,
березовий сік. Навесні треба їсти салати з молодих листків кропиви
дводомної, Кульбаби лікарської, щавлю.
При вугровій хворобі, особливо у разі тяжкого її перебігу, що
супроводжується зниженням імунітету, рекомендують настоянку кореня
ехінацеї пурпурової (1:10) на 40 % спирті етиловому. Приймати по 5—15
крапель 2 — 3 рази на день. Дітям молодшого віку дають по 1 краплі на
рік життя (разова доза).
Нормалізації процесів обміну сприяє така суміш:
Корені лопуха великого — 30 г
Кореневище оману високого — 30 г
Трава звіробою звичайного — 40 г
Квітки терену звичайного — 20 г
Кореневище пирію повзучого — 30 г
Дві столові ложки суміші залити 400 мл води, довести до кипіння,
витримати 7 хв на малому вогні, настояти 1 год. Приймати по 2 склянки на
день за кілька разів. Дітям віком до 5 років дозу зменшити вдвічі.
У разі появи ознак вторинного інфікування рекомендують таку суміш:
Трава парила звичайного — 40 г
Корені лопуха великого — 20 г
Листки горіха волоського — 20 г
Трава фіалки триколірної — 20 г
Столову ложку суміші залити 250 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні. Приймати по 30 — 50 мл 4 рази на день перед їдою.
Для примочок та обмивання ураженої ділянки шкіри використовують такі
лікарські трави, що проявляють протизапальну та антимікробну дію:
Трава деревію звичайного — 10 г
Квіткові кошики
ромашки лікарської — 10 г
Трава хвощу польового — 10 г
Трава м’яти перцевої — 10 г
Трава шавлії лікарської — 10 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити
5 — 7 хв на малому вогні, настояти 1 год, процідити.
На вугрі накладають компреси з настоянки бруньок тополі чорної та берези
бородавчастої (1:10) на 40 % спирті етиловому, кашку з цибулі, хрону або
часнику (у марлі).
Для лікування вугрів використовують також квіткові кошики нагідок
лікарських: 2 столові ложки залити 50 г 40 % спирту етилового, додати 50
г води та 50 г “Тройного одеколону”, настояти в темному місці 14 діб.
Змазувати уражені ділянки шкіри 2 рази на день.
”
„
хв на малому вогні. До відвару додати 50 г розтопленого здору та добре
перемішати.
Можна застосувати й натрію уснінат у вигляді 1% водно-спиртового розчину
або 0,5% мазі на основі ялицевого бальзаму (аптечні препарати).
Уражені вугровою висипкою ділянки шкіри протирають свіжим соком
подорожника великого, відваром листків та квіток черемхи звичайної,
м’яти перцевої або кореневища оману високого.
У разі підвищеної секреції сальних залоз призначають такі процедури. У
мильну піну додають 1/4 чайної ложки дрібної кухонної солі, наносять на
шкіру на 1 —3 хв, після чого змивають водою та присипають порошком
кореня солодки голої або квіткових кошиків нагідок лікарських. Процедуру
повторюють 2 — 3 рази на тиждень.
Корисні маски з кислого молока з додаванням лимонного соку. Для
розсмоктування інфільтратів та видалення вугрів рекомендують парафінові
аплікації (через добу). На курс лікування 10 — 12 процедур.
Добре діють збуджувальне повне обгортання або постільна парова ванна. їх
призначають 2 — 3 рази на тиждень.
Щоденно проводять загальне обтирання тіла водою температури 22 °С, після
якого, не витираючи шкіру насухо, дитина повинна рухатися до повного
зігрівання.
Корисні морські купання з геліотерапією.
Треба стежити за регулярністю випорожнень. У разі запору ставити клізми.
Велике значення має догляд за шкірою. Шкіру щоденно на ніч треба
обмивати водою контрастної температури з додаванням оцту. Тримати в
чистоті постіль та білизну. Приміщення систематично провітрювати,
проводити вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів.
У жодному разі не можна самому видавлювати вугрі, бо це може посилити
запалення та призвести до утворення рубців. Великі вугрі видаляє лише
лікар.
Обов’язково слід лікувати вогнища інфекції (гайморит, хронічний
тонзиліт), захворювання органів травлення, цукровий діабет.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
