Реферат на тему:
Бронхіт. Народні методи лікування
Бронхіт — запалення слизової оболонки бронхів.
Бронхіоліт — запалення найменших бронхів, бронхіол, стінки яких не
містять хрящів та залоз.
Найчастіше бронхіт у дітей спричинюють віруси, значно рідше —
бактеріальна інфекція. Сезонність захворювання (навесні та восени)
пояснюється спалахами вірусних інфекцій.
Сприяють захворюванню переохолодження та перегрівання, вдихання з
повітрям речовин, що подразнюють органи дихання.
Розвитку рецидивуючого бронхіту сприяють хронічні джерела інфекції у
горловому лімфоїдному кільці (хронічний тонзиліт, гайморит, аденоїдит).
Хворіють діти переважно раннього та дошкільного віку.
Розвиткові бронхіоліту сприяють алергічний та ексудативний діатез,
штучне вигодовування. Найчастіше уражуються малюки у віці 5 — 6 міс.
Основним симптомом захворювання є кашель, під час якого виділяється
харкотиння. На початку хвороби звичайно буває невелика кількість
слизистого, склоподібного, тягучого харкотиння. Згодом воно стає
слизисто-гнійним, рідшим, набуває зеленого кольору.
Під час кашлю нерідко відчувається біль у грудях, дихання утруднюється.
У разі тривалого сильного кашлю обличчя хворого стає одутлим та
синюшним.
У гострий період часто буває гарячка, що супроводжується ознобом
(відчуття холоду з появою “гусячої шкіри” та м’язовим тремтінням). При
хронічному бронхіті гарячки, як правило, не буває. Особливістю перебігу
бронхіту у дітей є підвищення температури тіла неправильного типу. Іноді
виникають блювання, головний біль, порушується сон. Харкотиння у
маленьких дітей не виділяється, бо вони його звичайно проковтують.
Затяжний перебіг бронхіту спостерігається у дітей раннього віку, що
хворі на рахіт, ексудативний діатез, а у дітей дошкільного та шкільного
віку — за наявності аденоїдів, запалення у придаткових порожнинах носа.
Для трахеїту (запалення трахеї) характерний сухий кашель, що
супроводжується болем за грудниною. Дихання утруднюється. Хворий
відчуває дряпання, шкрябання, дертя у горлі, загальне нездужання.
Температура тіла підвищується. Кашель сухий, може спричинити емфізему
(розтягнення легенів повітрям, що потрапило ззовні), порушення
серцево-судинної діяльності.
Якщо під час бронхіту у дитини температура тіла підвищується до 38 — 39
°С, треба покласти її в ліжко, кімнату провітрити (коли повітря
прохолодне, дихати легше). Температуру тіла можна знизити за допомогою
обтирання тіла, рук, ніг слабким розчином оцту або горілки. Тепло
закутувати дитину після обтирання не треба, щоб не перешкоджати швидкому
випаровуванню розчину оцту чи спирту, а відтак і охолодженню шкіри. На
голову покласти холодний компрес або листки капусти. Поставити клізму з
прохолодної води.
Дуже важливо створити оптимальний режим харчування. Полегшують
відхаркування напої з медом, малиною, відвари плодів шипшини коричної,
липового цвіту. Дають 1 столову ложку меду на склянку гарячого молока,
готують відвар плодів шипшини з липовим медом. Корисні: відвар 2 суплідь
інжиру в склянці молока; слизисті відвари з вівса та ячменю; плоди
журавлини звичайної з медом; гоголь-моголь (жовтки яєць розтерти з
цукром, давати натще). Добре діє також суміш горіхів з медом. Лісові або
волоські горіхи потовкти, змішати з медом. Чайну ложку суміші залити 70
мл перевареної води і пити невеликими ковтками.
Лікування призначають залежно від періоду хвороби.
Як протизапальний та пом’якшувальний засіб при трахеїті й бронхіті
використовують плоди калини звичайної з медом у співвідношенні 1:2.
Кип’ятити на водяній бані 10 хв. Приймати по 1 чайній— 1 столовій ложці
4 — 5 разів на день з теплою водою.
Протизапальну та відхаркувальну дію виявляє суміш соку редьки чорної з
медом (1:2). Вживати по 1 чайній— 1 столовій ложці 3 — 4 рази на день
протягом 3 — 5 діб. Або можна редьку дрібно порізати, покласти в
каструлю і засипати цукром. Пекти 2 год, процідити. Дітям молодшого віку
давати по 1—2 чайні ложки 3 рази на день перед їдою і на ніч протягом 3
— 4 діб.
Відхаркувальні засоби рекомендують дітям віком понад 1 рік.
У гострий період бронхіту дітям молодшого віку рекомендують таку суміш:
Квітки первоцвіту весняного — 20 г
Квітки дивини скіпетровидної — 30 г
Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год, процідити,
додати цукру. Приймати по 1 чайній ложці через 1—2 год.
Як відхаркувальний та дезінфікуючий засіб, а також для розрідження
харкотиння призначають суміш такого складу:
Корені алтеї лікарської — 20 г
Корені солодки голої — 20 г
Плоди ганусу звичайного — 20 г
Листки шавлії лікарської — 20 г
Бруньки сосни звичайної — 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 10
хв, настояти до охолодження, процідити. Приймати по 1/4 склянки ковтками
3 — 4 рази на день теплим.
Протизапальну та антимікробну дію має відвар слані ісландського моху на
молоці: 1 столову ложку залити склянкою молока, кип’ятити 10 хв на
малому вогні у закритій емальованій посудині, процідити. Пити гарячим
перед сном. Замість ісландського моху можна використати траву шавлії
лікарської.
Пом’якшує кашель та посилює секрецію бронхіальних залоз, сприяє
виділенню харкотиння трава фіалки триколірної: 1 десертну ложку залити
200 мл окропу, витримати на водяній бані 15 хв, процідити через 45 хв.
Приймати по 1—2 столові ложки 4 рази на день.
Від кашлю дітям дають порошок з коренів солодки голої та трави кропу
запашного (2:1). До 30 г суміші додати 60 г меду. Приймати по 1/3 — 1/2
чайної ложки 2 рази на день.
Дітям молодшого віку готують такий сироп: по 7 г квіток дивини
скіпетровидної та коренів алтеї лікарської залити 250 мл окропу,
кип’ятити 10 хв на малому вогні. Процідити через марлю, додати 100 г
цукру і кип’ятити, поки не буде густий сироп. Давати дітям по 1 чайній
ложці. Запивати теплою водою.
Протизапальну, відхаркувальну дію виявляють листки підбілу звичайного: 1
столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти 1 год.
Приймати по 1—2 столові ложки 3 — 4 рази на день.
Як протизапальний, антимікробний та потогінний засіб використовують
препарати липи серцелистої: 1,5 столової ложки суцвіття з приквітками
залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв, процідити через 45
хв. Настій пити гарячим по 1 чайній —1 столовій ложці 3 — 4 рази на день
та перед сном.
У разі запалення горла й трахеї дітям з ексудативним діатезом
рекомендують таку суміш:
Корені бедринцю ломикаменевого — 50 г
Корені солодки голої — 30 г
Кореневище аїру тростинового — 20 г
Дві чайні ложки суміші залити 200 мл окропу, настояти 4 год, процідити,
додати цукру. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 рази на день.
Болгарський лікар Д.Памуков при спастичному бронхіті у дітей пропонує
таку суміш:
Трава чебрецю звичайного — 29 %
Листки омели білої — 29 %
Трава шавлії лікарської — 14 %
Листки м’яти перцевої — 14 %
Корені солодки голої — 14 %
До 400 мл гарячої води додати 2 чайні ложки суміші — для дітей віком до
6 років, 3 — 4 чайні ложки — для дітей до 12 років та 4—6 чайних ложок —
для дітей, що старші за 12 років. Кип’ятити 3 хв на малому вогні,
настояти 30 хв. Пити від 3 до 6 разів на день по 30 — 80 мл, залежно від
віку дитини та тяжкості перебігу хвороби. Звичайно курс лікування триває
до 6 міс. За потреби можна продовжити його до 12 міс. Протипоказання та
побічної дії не має.
O
Z
1товують настоянку дурману звичайного: 1 частину подрібненого насіння
залити 5 частинами 70% спирту етилового, настояти 7 діб, профільтрувати.
Приймати не більше 2 крапель на 1 столову ложку води кілька разів на
день, але не більше 5. Дурман — отруйна рослина, тому препарат
призначають дітям старшого віку лише після консультації з лікарем.
Якщо гострий бронхіт набув хронічного перебігу, для відновлення
бронхіальної прохідності призначають таку суміш:
Квітки дивини скінетровидної – 10 г
Квітки бузини чорної – 10 г
Листки підбілу звичайного – 20 г
Корені алтеї лікарської – 30 г
Бруньки тополі чорної – 20 г
Трава материнки звичайної – 20 г
Трава чебрецю звичайного -20 г
Шишки хмелю звичайного -20 г
Кореневище півників болотяних – 20 г
Дві столові ложки суміші залити 400 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4 год. Приймати по 30 — 70 мл
3—4 рази на день за 30 хв перед їдою тривалий час. Відваром полоскати
також рот і горло.
При хронічному бронхіті використовують чай з пагонів малини звичайної:
жменю пагінців залити 1 л води, кип’ятити на малому вогні 4 год,
процідити. Пити потроху, часто протягом дня.
Сприяє відхаркуванню суміш порошку кореневища оману високого з медом.
Нею змазують тарілку і дають дитині злизувати.
Враховуючи, що кашльовий поштовх відіграє важливу роль у механізмі
самоочищення бронхів, не вгамовувати кашель.
Під впливом інгаляцій у дітей минають або зменшуються запальні процеси,
краще виділяється харкотиння, поступово зменшується кашель, поліпшується
загальний стан.
Для інгаляцій під час гострого та хронічного бронхіту використовують
такі засоби:
а) половину цибулини ріпчастої або часнику посівного натерти на терці,
віджати через 2 — 3 шари марлі. Одержаний сік розвести двома ложками
води. На 1 інгаляцію брати 10 — 15 мл розчину;
б) одну частину тертого хрону змішати з 5 частинами настоянки кореня
перстачу прямостоячого (1:5) на 40% спирті етиловому. Суміш настояти 10
хв у закритому посуді, процідити. На інгаляцію брати 10 — 20 мл суміші.
Інгаляції робити не пізніше 18-ї години, бо фітонциди хрону збуджують
нервову систему. Рекомендують дітям старшого віку;
в) 10 крапель ганусової олії та 10 крапель соснової олії додати до 200
мл окропу. Суміш використовують для інгаляцій при гнійному бронхіті.
Тривалість інгаляції — 5 — 7 хв.
При гнійному бронхіті дітям старшого віку рекомендують інгаляції 5 %
водно-спиртового розчину прополісу.
За наявності болісного кашлю роблять парові інгаляції. Картоплю миють і
варять у щільно закритій каструлі. Воду зливають і, не знімаючи кришки,
на картоплю кладуть 1—2 столові ложки трави чебрецю звичайного або м’яти
перцевої. Кришку залишають ледь відкритою. Дитину накривають з головою
ковдрою і через отвір, що лишився, вона вдихає гарячу пару. Такі
інгаляції рекомендують робити 1 раз на день перед сном протягом 3 — 5
діб дітям, що старші за 7 років.
При бронхіті треба часто полоскати горло та промивати ніс відваром
бруньок сосни звичайної, трави чебрецю звичайного, шавлії лікарської або
квіткових кошиків нагідок лікарських.
Для компресів беруть вовняну тканину, змазують її сумішшю оцту,
маслинової та камфорної олії, взятих порівну. Компрес прикладають на
ділянку грудей на ніч.
Дітям віком після 7 років при хронічному бронхіті для втирання
рекомендують змішати 3 столові ложки рицинової олії з 1/3 чайної ложки
скипидару. Перед проведенням процедури суміш трохи підігріти.
Ефективними методами лікування бронхіту і трахеїту є теплові процедури.
При гострому первинному бронхіті можна зробити постільну парову ванну.
Після ванни тіло дитини обмити або обтерти водою температури 25 — 27 °С.
Через день накладати повне або тричетвертинне збуджувальне обгортання
температури 25 — 27 °С, після якого обтерти тіло водою температури 22 —
25 °С.
Для полегшення відходження харкотиння та для припинення задишки ставлять
парові компреси на груди 2 — 6 разів поспіль (через 10 — 15 хв).
Якщо у дитини немає алергії на гірчицю, можна ставити гірчичники, робити
гірчичні ванни для ніг температури 38 — 40 °С тривалістю 10—15 хв.
Дітям старшим за 3 роки, якщо радить лікар, ставлять банки, які
стимулюють приплив крові до шкіри, сприяють розсмоктуванню запального
процесу та зменшенню болю.
При запорі та як відтяжний засіб ставлять послабні клізми, а потім
мікроклізми (50 мл) з води температури 17 —20 °С.
Бронхіт звичайно минає через 7 — 10 діб. При аденоїдах, хронічному
тонзиліті, запаленні придаткових пазух носа бронхіт набуває затяжного
перебігу. Ускладненням бронхіту може стати запалення легенів. Для
запобігання цьому ускладненню дитині раннього віку треба часто змінювати
положення у ліжку, брати її на руки. Це поліпшує кровообіг у легенях та
знижує загрозу виникнення їх запалення.
Дуже важливо стежити за станом носа дитини (якщо не вилікувати нежить,
буде важко лікувати й бронхіт), виробляти навички щодо правильного
дихання (через ніс). Надзвичайно корисні дихальні вправи, які треба
робити не менше 2 разів на день.
Діти, котрі перенесли рецидивуючий або обструктивний бронхіт, складають
групу ризику щодо розвитку астматичного бронхіту або бронхіальної астми.
Для профілактики бронхіту слід загартовувати дитину з раннього віку,
одягати відповідно до пори року, залучати до занять фізкультурою і
спортом.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
