Реферат на тему:
Бешиха. Народні методи лікування
Бешиха — гостре інфекційне захворювання, що характеризується специфічним
ураженням шкіри, рідко — слизових оболонок, загальною інтоксикацією та
схильністю до рецидивів (повторна поява ознак хвороби).
Збудник бешихи — гемолітичний стрептокок. Інфекція передається через
забруднені стрептококом руки, білизну, одяг. Можливий і
повітряно-крапельний шлях передачі.
Розвитку хвороби сприяють переохолодження, перевтома, фізична та
психічна травми.
Тривалість інкубаційного періоду становить від кількох годин до 3 —7
діб.
Хвороба починається з підвищення температури тіла до 39—40 °С.
З’являються симптоми загальної інтоксикації: слабкість, головний біль,
порушення сну, нудота, іноді блювання, марення, судоми, непритомність.
Прискорюються пульс та дихання — відповідно до підвищення температури
тіла. Червоніє і стає блискучою шкіра, вона часто набуває багряного
кольору, болюча. Дитина скаржиться на відчуття печіння, біль,
напруження. Іноді бешихове запалення переходить у стадію нагноєння і
може спричинити сепсис.
Бешиха може мігрувати з одного місця на інше, уражає будь-яку ділянку
шкіри, проте найчастіше локалізується на нижніх кінцівках, обличчі,
голові.
Протягом кількох діб запалення збільшується, потім деякий час лишається
незмінним, а через 8 — 10 діб, як правило, минає. На шкірі утворюються
складки, вона злущується або з’являються абсцеси та фурункули.
У новонароджених бешиха уражує ділянку живота у вигляді пояса (від
хребта до пупка на одній половині тіла). Перебігає часто без підвищення
температури тіла. На шкірі виступають червоні дуже пекучі й сверблючі
пухирці з рідким вмістом. Починається бешихове запалення у
новонароджених нерідко з пупка.
При бешиховому запаленні нижніх кінцівок нерідко виникають болючі
виразки, що погано гояться.
Лікування хворих на бешиху проводять в умовах інфекційної лікарні.
Призначають антибіотики протягом 7 — 10 діб. За поганої переносності їх
застосовують менш ефективні препарати — фуразолідон, фурадонін,
бісептол.
Народна медицина пропонує чимало засобів для поліпшення стану хворих на
бешиху.
Пригнічує стрептокок водний екстракт коренів шоломниці байкальської: 1
столову ложку коренів залити 200 мл окропу, уварити на малому вогні до
100 мл. Приймати по 1 столовій ложці 3 — 4 рази на день. Дітям віком до
5 років дають по 1/2 — 1 чайній ложці 3 рази на день.
Протизапальну, антимікробну дію на стрептокок виявляють корені солодки
голої:
1 десертну ложку залити 200 мл води, кип’ятити 15 хв на малому вогні,
охолодити, процідити. Приймати по 1 —2 столові ложки 3 — 4 рази на день
за 30 хв перед їдою. Дітям 1 —3 років дають по 1/2—1 чайній ложці 3 рази
на день.
На гемолітичний стрептокок згубно діє екстракт кори барбарису
звичайного: 15 г кори залити 200 мл води, випарити до 100 мл на малому
вогні. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день. Дітям віком до 5
років дають по 1/2 — 1 чайній ложці
2 — 3 рази на день.
У разі вираженої інтоксикації організму під час бешихи рекомендують таку
суміш:
Квіткові кошики
ромашки лікарської – 20 г
Листки подорожника великого – 20 г
Трава звіробою звичайного – 20 г
Трава м’яти перцевої – 20 г
Трава парила звичайного – 20 г
Корені солодки голої – 30 г
Насіння льону звичайного – 30 г
Дві столові ложки суміші залити 500 мл окропу, напарити у глиняному
горщику під кришкою 3 — 4 год. Приймати по 30 — 70 мл через кожну годину
протягом 2 — 3 Діб.
Для стимуляції захисних сил організму та зменшення запалення
використовують настоянку свіжого кореня ехінацеї пурпурової (аптечний
препарат). Призначають по 10—15 крапель 3 рази на день з водою.
Маленьким дітям давати з розрахунку по 1 краплі на рік життя 3 — 4 рази
на день.
Під час бешихового запалення у дітей використовують листки підбілу
звичайного та квіткові кошики ромашки лікарської у співвідношенні 1:1.
Спорошковану суміш треба розмішати з медом та змазувати уражені місця.
Всередину приймають по 1 чайній— 1 десертній ложці 3 рази на день. Можна
робити компреси з розтертих листків підбілу звичайного.
Запалені місця змочують настоянкою квіткових кошиків арніки гірської
(1:10) на 40 % спирті або змазують розчином йоду спиртовим, після чого
присипають порошком кореня солодки голої. Маленьким дітям настоянку
треба розвести водою у співвідношенні 1:3.
Прикладають кашку листків подорожника великого.
У Хмельницькій області для лікування бешихового запалення прикладають до
ураженої ділянки натерту бузинову кору. У центральних областях України
(Київська область) з цією метою її змішують з житнім борошном.
Для лікування бешихи беруть дворічні пагони бузини чорної, знімають з
них ножем верхній шар кори. Зелений шар гілок бузини з камбієм обливають
гарячим конопляним молочком і обережно на шматку чистої тканини
прикладають до запалених місць. Якщо присохне, то жмутиком вати,
змоченої тим самим молочком, легенько знімають і знову прикладають нову
порцію пасти доти, поки не зникне запалення. Для приготування молочка
треба розтерти сухе конопляне насіння, доливаючи потроху теплу воду.
T
o
??e?Готують мазь із свіжої трави деревію звичайного та свіжого
вершкового масла. Змазують уражені бешихою місця.
Прикладають суміш спорошкованої кори кореня шовковиці та козячого жиру,
а також суміш порошку листків мирту та маслинової олії.
Бактерицидну, протизапальну та болезаспокійливу дію виявляють примочки з
препаратів таких лікарських рослин:
а) настоянки нагідок лікарських (аптечний препарат). Беруть 1 столову
ложку настоянки на склянку холодної перевареної води;
б) відвару кореневища з коренями родовика лікарського (1 столову ложку
подрібненої сировини залити 200 мл води, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, настояти до охолодження, процідити).
У разі флегмонозної бешихи (з гнійним запаленням підшкірної основи)
рекомендують змазувати уражену ділянку та накладати компреси з настоянки
плодів софори японської (1:5) на 50 % спирті етиловому (столову ложку
настоянки на 100 мл перевареної води).
У народі до запалених місць прикладають суміш камфори з крейдою па
червоному сукні.
Зберігся такий старовинний рецепт лікування бешихи: навесні набрати
жаб’ячої ікри, розстелити її тонким шаром на чистій тканині, висушити у
затінку. При бешиховому запаленні ікру треба розмочити в перевареній
воді кімнатної температури, намазати на чисту ганчірку й прикладати до
ділянки ураження на ніч. Після трьох таких процедур бешиха
виліковується. Висушену ікру треба зберігати в сухому прохолодному місці
не довше 6 міс.
Як присипку при бешиховому запаленні використовують рисову пудру, попіл
трави золотушника звичайного, порошок трави гірчака почечуйного.
Фізіотерапевтичні процедури використовують як у гострий період, так і
під час одужання.
У період підвищеної температури тіла накладають заспокійливі
тричетвертинні обгортання (температура води 22 °С). Процедуру повторюють
6 — 8 разів поспіль до зниження температури тіла.
На запалені місця накладають компреси за такою методикою. Спочатку
кладуть один шар льняного полотна, змоченого у воді температури 27 — 30
°С, потім — полотно, складене у 4 —б шарів і змочене водою температури
20 — 22 °С, а тоді — суху вовняну тканину. Компрес змінюють через 10—15
хв після нагрівання.
При бешисі не використовувати зігрівальні компреси.
Для профілактики бешихи треба уникати простуди, тримати в чистоті шкіру,
зокрема рук, не давати дитині колупатися в носі.
Хвороба рецидивує звичайно на тому самому місці і має такий самий
перебіг, як і первинний процес. На відміну від багатьох інших
інфекційних захворювань, проти збудника бешихи не виробляється імунітет.
Рецидиви хвороби найчастіше виникають у перші 3 —б міс, інтервали між
ними становлять від кількох тижнів до 1,5 — 2 років.
Іноді хвороба ускладнюється гнійним отитом, ринітом, абсцесом підшкірної
основи. Треба своєчасно лікувати хронічний тонзиліт, синусит, карієс,
захворювання шкіри тощо.
Діти з рецидивуючою формою бешихи повинні бути на диспансерному
спостереженні у інфекціоніста.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
