Реферат на тему
Базедова хвороба. Народні методи лікування
Базедова хвороба розвивається внаслідок підвищення функції щитовидної
залози (гіпертиреоз) та утворення в надмірній кількості гормону
тироксину.
С.П.Боткін (1885) описав клінічний перебіг тиреотоксикозу та зв’язок
цієї хвороби з розладом діяльності центральної нервової системи.
Найчастіше захворювання виникає у пубертатний період, особливо у
дівчаток.
Поштовхом до виникнення хвороби можуть стати інфекції (грип, тонзиліт,
туберкульоз, скарлатина, ревматизм, енцефаліт, тиф), психічна травма,
початок менструації у дівчат. Особливої ролі у виникненні захворювання
набуло надходження до організму радіонуклідів.
Основними симптомами хвороби є зоб (патологічне збільшення щитовидної
залози), екзофтальм (витрішкуватість) та тахікардія (збільшення частоти
серцевих скорочень), що зберігається у дітей і під час сну.
Дитина худне, стає дратівливою, спостерігаються безсоння, пітливість.
Температура тіла може підвищуватися до 37 — 38 °С. Апетит звичайно
зберігається, посилюється спрага, іноді буває пронос. Діти збудливі,
плаксиві, психіка у них нестійка, іноді тремтять руки, язик. Волосся
нерідко випадає, обмін речовин порушується.
Щитовидна залоза збільшується. Зоб може бути дифузним, дифузно-вузловим
та вузловим (мал. 42).
Хвороба може початися гостро, з раптовим розвитком зазначених ознак,
різким занепадом сил. Частіше вона має хронічний перебіг з періодами
поліпшення та загострення.
Внаслідок тиску збільшеної щитовидної залози на трахею виникають сухий
кашель, приступи ядухи. У разі стискання стравоходу порушуються ковтання
та проходження їжі. Подразнення нижньогортанного нерва призводить до
захриплості голосу.
На відміну від дорослих, у дітей звичайно спостерігається виразне
збільшення щитовидної залози, причому вузли бувають рідко. Діти
скаржаться на головний біль, погіршення пам’яті, що знижує розумову
працездатність.
Однією із характерних особливостей токсичного зобу в дитячому віці є
прискорення росту кісток та їх скостеніння. Особливо чітко воно
виявляється у дітей старшого віку (13—15 років). Нерідко паралельно із
цим спостерігається затримка статевого розвитку.
У дітей рідко бувають серцева недостатність, миготлива аритмія та
шлунково-кишкові розлади.
Хворі на тиреотоксикоз діти дуже чутливі до різних алергенів. Це треба
пам’ятати, призначаючи медикаментозне лікування.
Хворі потребують повноцінного харчування з достатнім вмістом у раціоні
білків та вітамінів. Дієта повинна бути переважно молочно-рослинна.
Корисні морква, капуста, картопля, буряки, зелений горошок, редька,
яблука, сир, кефір, сметана, молоко.
До харчового раціону включають страви з вівса, пророслу пшеницю, морську
капусту (по 0,5—1 чайній ложці на добу), чорноплоду горобину, хурму (2 —
3 плоди на день), салат, яєчні жовтки.
Для збагачення організму йодом корисно вживати продукти моря (морську
рибу, креветки, мідії), а також груші, фейхоа, огірки. Вкрай потрібні
продукти, що багаті на вітамін С та каротин ( абрикоси, суниці,
смородина чорна, чорниці, шипшина, горіхи, курага, апельсини, яблука,
лимони).
Слід обмежити кількість чаю, кави, шоколаду, какао.
Вилучити продукти, що збуджують нервову систему, — м’ясні та рибні
бульйони, копчення, гострі приправи, прянощі.
У основі лікування базедової хвороби лежить призначення препаратів, що
гальмують функцію щитовидної залози.
У разі легкої і середньої форм захворювання для зниження функції
щитовидної залози фітотерапевт Є.С.Товстуха рекомендує таку суміш:
Уся рослина перстачу білого — 30 г
Квітки глоду колючого — 20 г
Трава собачої кропиви серцевої — 30 г
Трава меліси лікарської — 20 г
Трава материнки звичайної — 20 г
Три столові ложки суміші залити 400 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, настояти 4 год. У першу добу пити по 1 столовій ложці 5 разів, на
другу — по 2 столові ложки 5 разів, на третю — по 3 столові ложки 4
рази, на четверту — по 4 столові ложки 4 рази. Потім зробити перерву на
3 доби і знову провести курс лікування. Залежно від стану дитини
проводять 3 — 4 курси лікування (іноді й більше). Завдяки лікуванню
зникає тахікардія, зменшується щільність щитовидної залози, поліпшуються
сон і самопочуття хворого.
Мал. 42. Хвора на гіпертиреоз
При базедовій хворобі використовують також траву з кореневищем перстачу
білого: 1 столову ложку залити 250 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, настояти ніч. Приймати від 1 столової ложки до 1/3 склянки 2—3
рази на день протягом 1 міс (залежно від стадії хвороби та стану
дитини). Після місячної перерви курс лікування повторити. Індивідуальну
дозу для дитини визначає лікар. Зменшуються дратівливість,
витрішкуватість, тремтіння, частота серцевих скорочень, поліпшується
сон, нормалізується маса тіла.
Гальмує функцію щитовидної залози, значно поліпшує стан дитини при
базедовій хворобі така суміш:
Кореневища з коренями
марени красильної — 10 г
Корені солодки голої — 10 г
Кореневища
мильнянки лікарської — 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 7
хв на малому вогні. Приймати по 30—100 мл натще (доза має відповідати
віку дитини).
Ефективно діють препарати трави арніки гірської. Якщо захворювання
щитовидної залози супроводжується підвищенням її функції, використовують
настій квіткових кошиків арніки: 2 столові ложки залити 200 мл води,
закрити кришкою, витримати на водяній бані 15 хв, охолодити при
кімнатній температурі 45 хв. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день
після їди з молоком. Зменшується серцебиття, знижується збудливість,
поліпшується сон.
Дітям старшого віку при дифузному токсичному зобі призначають таку
суміш:
Плоди глоду колючого – 30 г
Трава буркуну лікарського – 20 г
Трава звіробою звичайного – 30 г
Квіткові кошики
нагідок лікарських – 20 г
Слань ламінарії цукристої – 40 г
Трава меліси лікарської – 30 г
Суцвіття пижма звичайного – 20 г
Трава рути запашної – 30 г
Молоді пагони
туї західної – 10 г
Шишки хмелю звичайного – 30 г
Трава шавлії лікарської – 40 г
Плоди шипшини коричної – 40 г
Трава собачої кропиви
серцевої – 40 г
Дві столові ложки суміші залити 500 мл окропу, настояти в термосі 12
год. Приймати по 70—100 мл 3 рази на день за 20 — 30 хв перед їдою.
Тривалість підтриму-вальної терапії визначається її ефективністю.
T
^
???????e??
???????e??
????Зменшує гіпоксію (кисневе голодування, недостатність кисню в
тканинах), серцебиття та масу щитовидної залози екстракт трави вовконога
європейського: 10 г сировини залити 200 мл окропу, уварити до 1/2 від
початкового об’єму на малому вогні. Приймати по 1 чайній—1 столовій
ложці 3 рази на день перед їдою.
Якщо підвищення функції щитовидної залози супроводжується відчуттям
жару, серцебиттям, використовують настоянку кореневища з коренями
валеріани лікарської (аптечний препарат). Дитині давати по стільки
крапель, скільки їй років, 3 рази на день. Сухий екстракт валеріани
призначають дітям молодшого віку по 1 пілюлі на добу. Тривалість курсу —
20 діб. Треба провести 4 — 6 курсів. Дітям старшого віку дозу подвоюють.
При тиреотоксикозі у народній медицині використовують настоянку
волоських горіхів (зібраних до 20 червня). 15 подрібнених молодих плодів
залити 500 мл горілки, поставити на сонце на 2 тиж. Пити по 15 крапель 2
рази на день перед їдою. Для дітей молодшого віку готують настій молодих
горіхів на цукрі. Дають по 10—15 крапель 2 рази на день за 20 хв перед
їдою.
Прополіс у комплексі з іншими препаратами теж сприяє поліпшенню
загального стану хворих. Його вплив виявляється сильніше у ранніх
стадіях захворювання. Спиртовий розчин прополісу дають дітям віком від 6
до 14 років по 10 — 15 крапель З рази на день протягом 1 міс.
Хворим замість води рекомендують пити відвар, для приготування якого
беруть по 1 столовій ложці листків шовковиці білої або чорної, горіха
волоського та 15 подрібнених плодів шипшини коричної. Суміш залити 500
мл води, кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти 30 хв, процідити.
У початковій стадії хвороби призначають компреси на шию з відвару кори
дуба звичайного: 20 г залити 200 мл води, кип’ятити 30 хв на малому
вогні, процідити гарячим. На ніч робити збуджувальне обгортання живота
(компрес на живіт).
У разі прискореного серцебиття, спричиненого нервовим збудженням, на
ділянку серця накладають компреси з води температури 20 °С на 10—15 хв.
У разі витрішкуватості корисні легенький масаж очей, шиї та потилиці (1
раз на добу), а також ванночки для очей (температура води 20 — 22 °С) 5
— 6 разів на день. На ніч накладають компреси на очі з води температури
27 °С.
При вузловій формі зоба рекомендують компреси на шию з розпареної трави
розхідника звичайного або перстачу перцевого. Протягом 1—2 міс можна
прикладати потовчене розпарене кореневище півників болотяних.
Добре діють збуджувальні компреси на шию, постільна парова ванна та
збуджувальні обгортання всього тіла. Щоденно треба обмивати тіло водою
температури 22 — 25 °С.
У клініці С.П.Боткіна для компресів при базедовій хворобі
використовували глину. Народний цілитель І.Йотов вважає, що за допомогою
аплікацій з вогкої глини можна навіть вилікувати пухлини щитовидної
залози. За його методом, на марлю чи просто в ділянці щитовидної залози
на шкіру треба покласти м’яку плитку глини зеленого кольору завтовшки
1,5 — 2 см, накрити бавовняною, а потім вовняною тканиною. Тримати 2 — 3
год.
Здавна мешканці Карпат для лікування зоба — поширеної у цьому регіоні
хвороби, використовують бурштин. Жінки носять на шиї бурштинове намисто,
вважаючи, що воно сприятливо діє на організм при лікуванні “вола” (так
там називають хворобу), а також запобігає його розвитку.
Треба пам’ятати, що хворі діти часто стають дратівливими, збудливими,
запальними та метушливими, а тому ставитися до них треба з розумінням,
терпляче. Важливо стежити за масою тіла дитини, яка може змінюватися
через порушення обміну речовин. У разі підвищення температури тіла слід
стежити, аби в приміщенні не було спекотно, щоб не допустити
перегрівання дитини. Оберігати дитину від протягів, які можуть
спричинити простудні захворювання.
Прогресуюча витрішкуватість може призвести до патологічних змін у
кон’юнктиві та рогівці, а тому треба регулярно промивати очі, накладати
на повіки мазі.
З огляду на те, що можуть бути ускладнення з боку серцево-судинної
системи, слід контролювати частоту пульсу та артеріальний тиск.
Дитині обов’язково треба часто й подовгу гуляти на свіжому повітрі, але
не зловживати сонцем.
Повноцінний сон підвищує опірність організму несприятливим впливам,
зменшує дратливість та нервозність дитини. Перед сном при початкових
формах захворювання корисні хвойні ванни та душ температури 36 — 35 °С.
Для запобігання загостренню хвороби треба санувати вогнище хронічної
інфекції (уражені карієсом зуби, хронічний тонзиліт), оберігати дитину
від фізичного та психічного перенапруження, подбати, аби вона була під
наглядом лікаря.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
