.

Апендицит. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
266 4388
Скачать документ

Реферат на тему:

Апендицит. Народні методи лікування

Апендицит — неспецифічне запалення червоподібного відростка сліпої кишки
(апендикса).

Найчастіше розвивається у дітей віком від 8 до 12 років. Запальний
процес у червоподібному відростку виникає внаслідок ушкодження слизової
оболонки твердими частинками їжі, глистами, що потрапили у відросток, а
також поширення інфекції з віддалених запальних вогнищ у мигдаликах,
каріозних зубах, приносових (гайморових) пазухах з кров’ю або лімфою.

Захворювання переважно розпочинається раптово, але досить часто йому
передує тупий біль у надчеревній ділянці, який триває 2—3 год.

У разі гострого приступу з’являється гострий біль у правій клубовій
ділянці. Температура тіла підвищується до 38 — 39 °С, проте може бути й
нормальною. Можуть бути одноразове або повторне блювання, пронос,
відсутність апетиту. Спостерігається прискорення пульсу, що не
відповідає температурі тіла.

У разі розвитку гангренозного апендициту біль супроводжується ознобом,
можуть бути виражені симптоми порушення сечовиділення.

Важливий симптом апендициту — м’язове напруження під час натискання на
черевну стінку в правій клубовій ділянці. Болючість правої клубової
ділянки посилюється під час повертання на лівий бік. Дитина лягає на
правий бік з притиснутими до живота ногами.

Запальний процес, поширюючись на очеревину, може спричинити перитоніт
(запалення очеревини). Риси обличчя загострюються, очі западають, язик
стає сухим, обкладеним — спочатку білим, потім — коричневим нальотом.

У разі легкої форми перебігу прояви запалення поступово зникають,
обмежуючись одним приступом. Частіше приступи повторюються,
червоподібний відросток потовщується та стає болючим.

У дітей хронічний апендицит часто розвивається після гострого, що мав
стертий перебіг. Хронічний апендицит у дітей діагностувати важко. Дитина
звичайно скаржиться на нудоту, запаморочення, біль у животі, проте не
такий сильний, як у разі гострого. Біль посилюється після фізичного
навантаження, піднімання важких речей, занять фізкультурою.

За підозри на апендицит треба негайно звернутися до лікаря!

Лікування апендициту винятково хірургічне.

Під час приступу апендициту потрібно забезпечити дитині спокій, вкласти
її в ліжко, негайно викликати “швидку допомогу”.

У жодному разі не можна застосовувати теплові процедури та проносні
засоби, бо це може призвести до тяжких ускладнень.

Для зниження температури тіла слід зробити холодне обгортання живота
(але не з льоду).

Дитині дають пити воду або фруктові соки, забезпечують постійний нагляд.

Під час приступу апендициту можна застосувати настій трави копитняка
європейського: 1 столову ложку залити 300 мл окропу; настояти 1 год.
Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на день.

У разі запалення сліпої кишки дітям старшого віку рекомендують настоянку
трави полину гіркого (1:5) на 40 % спирті етиловому по 12—15 крапель на
ложці води 2 рази на день (уранці та ввечері).

Для дітей молодшого віку готують настій трави полину гіркого: 1 чайну
ложку залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Приймати по 1 чайній— 1
столовій ложці З рази на день за 1,5 год перед їдою. Зменшує біль при
запаленні сліпої кишки.

Як протизапальний та загальнозміцнювальний засіб призначають таку суміш:
Трава приворотня звичайного — 50 г Трава суниць лісових
— 20 г

Листки ожини сизої — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 350 мл окропу, кип’ятити 3 хв на малому
вогні, настояти 10 хв. Пити по кілька ковтків протягом дня.

Добре діє настій подрібнених свіжих листків ожини сизої: 1 чайну ложку
залити 200 мл окропу, настояти 30 с, процідити. Пити невеликими ковтками
до 200 — 300 мл щоденно до зникнення ознак запалення.

? X`

UU Дієта повинна бути щадною. В раціон уводять слизисті супи, каші,
киселі, зварені некруто яйця. Поступово дієту розширюють, проте не слід
давати їжу, яка посилює перистальтику та сприяє здуттю живота.

Для очищення сліпої кишки та червоподібного відростка, особливо у разі
хронічного апендициту, використовують коренеплоди ріпки жовтої:
подрібнити на терці 1—2 коренеплоди і з’їсти. Можна випити 1—2 столові
ложки соку ріпки жовтої.

До харчового раціону доцільно включати перемелені волоські горіхи,
коктейль із суміші соків моркви, огірка та петрушки.

Після хірургічного видалення запаленого червоподібного відростка дуже
важливо забезпечити активний руховий режим —з метою профілактики
легеневих ускладнень. Повертатися у ліжку дозволяють вже у 1-шу добу
після операції, сідати — на 2-гу, а з 3-ї доби дитина пробує ходити.
Дитині дають рідку їжу, поступово розширюючи дієту.

Треба наголосити, що апендицит не завжди починається з болю у типовій
ділянці живота. У дітей сліпа кишка дуже рухлива, тому біль
спостерігається в тій ділянці, де на той момент розташовані сліпа кишка
та червоподібний відросток. Тим паче, що малюки звичайно скаржаться
просто на біль у животі або в ділянці пупка.

Блювання також інколи не буває, температура тіла на початку захворювання
іноді не підвищується. Що молодша дитина, то невизначеніші симптоми
хвороби, проте ускладнення її спостерігаються частіше, ніж у дітей
старшого віку. Тому, якщо син чи донька починають скаржитися на біль у
животі, негайно звертайтеся до лікаря.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020