.

Ангіна. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
785 10214
Скачать документ

Реферат на тему:

Ангіна. Народні методи лікування

Ангіна — гостре інфекційне запалення лімфатичної тканини горла із
ознаками загального отруєння організму.

Головним чином ангіна виникає як загострення хронічного тонзиліту.

Розрізняють три види ангіни.

Катаральна ангіна проявляється запаленням переважно слизової оболонки
горла. Спостерігаються почервоніння та припухання мигдаликів.
З’являються відчуття сухості та дертя у горлі, біль під час ковтання,
підсилюється слиновиділення. У хворого виникають головний біль, біль у
суглобах та в усьому тілі, позноблювання. Температура тіла підвищується.
Близькі до уражених мигдаликів (регіонарні) шийні лімфатичні вузли
звичайно збільшені, болючі.

У разі лакунарної ангіни запалення локалізується переважно у лакунах
(заглибинах мигдаликів). Хвороба починається раптово. Температура тіла
підвищується до 40 °С. На слизовій оболонці мигдаликів з’являються
білуваті або жовтуваті смугасті нальоти, мигдалики збільшуються в
розмірі. Хворі скаржаться на головний біль, біль під час ковтання. У
дітей ангіна часто супроводжується маренням, загальною слабкістю.
Найближчі регіонарні лімфатичні вузли збільшені, болючі .

Фолікулярна ангіна часто розпочинається раптовим ознобом і загальним
нездужанням. Спостерігаються головний біль, біль під час ковтання, а
також у кінцівках, спині. Температура тіла підвищується до 40 °С та
більше. Мигдалики червоніють, припухають. Уражується їхня паренхіма —
фолікули. На фолікулах утворюються поодинокі жовтуваті цяточки гною
завбільшки з головку шпильки або горошину (мал. 41). Внаслідок
припухання слизової оболонки горла голос нерідко стає гугнявим.
Найближчі лімфатичні шийні вузли збільшені, болючі.

Призначають щадну дієту, головним чином молочно-рослинну. Дитині треба
давати рідку теплу їжу та багато пити. Обов’язково, особливо у разі
високої температури тіла, до дієти включати ячмінний відвар, ячмінну та
вівсяну каші, журавлиновии сік або морс, гранатовий сік, чай з лимоном.

Дуже корисний такий коктейль: беруть 2 столові ложки соку коренеплодів
буряка звичайного, 0,25 л кефіру, 1 чайну ложку сиропу шипшини та сік
половини лимона. Все це збивають міксером. Дитині дають пити невеликими
ковтками.

Здавна у народі ангіну лікують очищеним гасом. Ним змочують квачики з
вати, якими й змазують мигдалики кілька разів протягом дня. Проте так
лікувати ангіну можна лише у початкових стадіях. Якщо на мигдаликах
з’явився наліт, то таке лікування неприпустиме. Рекомендують полоскати
горло 3 % розчином лимонної кислоти. Голову тримати, відхиливши назад, і
видихати повітря, щоб розчин булькав у роті. Полоскати щогодини протягом
дня.

Можна смоктати скибочки лимона упродовж дня. Цей засіб допомагає тільки
на початку хвороби. У пізніх стадіях лимон не дає бажаного ефекту, краще
користуватися лимонною кислотою.

Дітям старшого віку для полоскання горла рекомендують таку настоянку: 50
г сухого кореневища з корінням родіоли рожевої залити 0,5 л горілки,
настояти 7 діб у темному місці, процідити. Одну чайну ложку настоянки
розвести у 1/2 склянки гарячої води. Полоскати горло безперервно 10—15
хв. Потім відпочити та повторити процедуру. Це один з найефективніших
засобів лікування ангіни.

Застосовують також такий засіб: натерти склянку коренеплодів буряків
звичайних, додати 1 столову ложку оцту. Суміш відтиснути і соком з
оцтом полоскати ротову порожнину і горло, 1 — 2 чайні ложки суміші можна
проковтнути. Таким досить простим засобом виліковують навіть хронічну
ангіну.

Для полоскання горла використовують настій листків евкаліпту кулястого,
що має добре виражені антимікробні властивості: 3 столові ложки сировини
залити 0,5 л окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити.
Полоскати горло після сніданку, обіду та на ніч.

При ангіні для полоскання горла використовують відвар сухих суплідь
інжиру (2 столові ложки на склянку води).

Для полоскання горла дітям молодшого віку готують таку суміш:

Квітки дивини скіпетровидної — 10 г

Квітки алтеї лікарської — 10 г

Листки підбілу звичайного — 10 г

Столову ложку суміші залити 300 мл холодної води, довести до кипіння,
кип’ятити 5 хв на малому вогні. До гарячого відвару додати 5 г
кореневища з коренями валеріани лікарської і настояти у закритому посуді
1 год. Процідити. Полоскати горло 3 — 5 разів на день теплим відваром.
Дітям, які не вміють полоскати, робити зрошування горла.

Для полоскання горла використовують настій листків шавлії лікарської: 2
чайні ложки залити 400 мл окропу, накрити кришкою і настояти 2 год.
Процідити. Полоскати горло 5 — 6 разів на день теплим розчином.

У разі запалення мигдаликів та зіва полоскати горло можна гарячим
настоєм коренів алтеї лікарської: 1 чайну ложку сировини залити 200 мл
холодної води, довести до кипіння, настояти 10 хв.

При хронічному тонзиліті у дітей рекомендують змазувати щоденно
піднебінні мигдалики соком алое деревовидного, змішаним з медом у
пропорції 1:3. Тривалість лікування — 2 тиж. Потім курсом передбачено
змазування горла через день, також протягом 2 тиж. Процедури проводити
натще.

Відвар бруньок тополі чорної (10 г на 200 мл води, кип’ятити 5 хв)
використовують для змазування мигдаликів під час захворювання на ангіну
та після хірургічного видалення мигдаликів.

Для зменшення запалення та болю, зниження температури тіла під час
ангіни препарати лікарських рослин використовують також для прийому
всередину. Призначають такі суміші:

Листки евкаліпту кулястого — 30 г

Квітки бузини чорної — 20 г

Кора верби білої — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 5
хв на малому вогні, настояти 30 хв. Пити теплим ковтками через 30 хв 2 —
3 доби.

2. Трава парила звичайного — 30 г

Листки ожини сизої — 30 г

Дві столові ложки суміші залити 300 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 3 — 4 хв на малому вогні, настояти 10—15 хв. Додати меду і
пити по 2 — 3 ковтки через 1—2 год.

При хронічному запаленні мигдаликів у дітей свіжі листки підбілу
звичайного промити, подрібнити, віджати сік. Додати однакову кількість
соку цибулі городньої та червоного вина. Суміш зберігати у холодильнику.
Пити по 1 столовій ложці З рази на день, розбавляючи 3 ложками води.
Препарат діє подібно до антибіотиків, а кількість алкоголю в ньому
мінімальна.

Випробуваним засобом при ангіні є мумійо. Приймати по 0,2 г з молоком у
співвідношенні 1:20 уранці натще і увечері перед сном. Одночасно цим
розчином змазують ніздрі за допомогою ватного тампона та полощуть горло.

Для інгаляцій при ангіні використовують такі засоби:

?

а) розведеним водою соком цибулі городньої або часнику посівного у
співвідношенні 1:10 роблять тепловологі інгаляції температури
40″С.Тривалість інгаляції 5 — 10 хв. Вже на 2-гу — 3-тю добу зникає
наліт, нормалізується температура тіла. Замість соку можна застосовувати
натерту цибулю;

б) ефірну олію шавлії лікарської (1 —2 г, або 30—50 крапель) влити в
окріп. Дитина повинна глибоко вдихати пару, накривши голову рушником.
Після інгаляцій слизова оболонка мигдаликів та зіва набуває природного
кольору, поліпшується загальний стан.

Під час високої температури тіла 2 рази на день роблять повне або
тричетвертинне заспокійливе обгортання, обтирання тіла розчином оцту, 4
— 5 разів на день полощуть горло водою температури 20 — 22 °С.

При гангренозній формі запалення мигдаликів добрий ефект дає полоскання
горла водою з соком лимона (8 — 12 разів на день). При гнійному та
гангренозному запаленні горла рекомендують збуджувальні обгортання шиї
температури 25 °С. Через 30—45 хв компрес замінюють. Якщо хвороба
досягла кульмінаційного моменту, застосовують парові компреси на шию,
щоб прискорити проривання гнояка. Одночасно для відтягання крові від
запаленого горла застосовують збуджувальні обгортання живота температури
25 — 27 °С та литок температури 22 — 25 °С.

При катаральній ангіні для компресів на шию використовують:

1) свіжий сир (намазати на бавовняну тканину і обгорнути шию);

2) траву хвоща польового (50 г сировини залити 300 мл води, кип’ятити
10 хв). Розпареною травою наповнити вузький мішечок або бавовняну
панчоху і гарячим обгорнути горло, зверху накласти фланелеву тканину.
Компрес змінювати через 2 — 3 год;

3) зварену в лушпайках потовчену картоплю;

4) листки свіжої капусти (листки зварити до кашоподібного стану,
ретельно розмішати з глиною; тримати близько години. Під час гострого
процесу тримати довше; ставити кілька разів на день);

5) густо замішане вівсяне борошно.

Для стимулювання функції кишечнику та для відтягання крові ставити
послабні клізми температури 25 — 27 °С. Після них робити мікроклізми (50
мл) з води температури 18 — 20 °С.

Народна медицина має регіональну специфіку рецептів лікування ангіни,
характерних для деяких місцевостей.

Так, у Карпатах здавна при простудних захворюваннях пили відвар бруньок
сосни звичайної (збирали їх у березні), використовували сироп з молодих
пагінців сосни (пересипали цукром).

На Східному Поділлі при ангіні рекомендували тримати у роті невелику
грудочку живиці (завбільшки з горошину) доти, поки вона не розчиниться.
Живицю клали також за щоку на всю ніч. Вранці залишки її
випльовували.Так робили 3 ночі поспіль. Потім через 3 доби процедуру
повторювали знову.

Подекуди на Гуцульщині хворим на ангіну дають чай з трави ожини. У
Косівсь-кому районі на Гуцульщині ангіну, нариви у горлі лікували
сумішшю меду, соку зелених лушпинок горіха волоського та води. Приймали
по 1 чайній ложці 2 рази на день.

У багатьох місцевостях настояний на спирту прополіс (бджолиний клей),
розведений водою, використовували для полоскання горла при ангіні. На
Закарпатті готували мазь (перетоплене у однакових пропорціях вершкове
масло й прополіс). Нею змащували горло зовні при хронічному тонзиліті,
ангіні. Горло полоскали також розчином солі кухонної.

У центральних областях України популярності зажив відвар ягід калини з
молоком і медом, на Волині перевагу віддавали відвару з зелених пагінців
цієї рослини (пили двічі на день по 1 склянці, одночасно вживаючи і сік
свіжих ягід). На Полтавщині дітям давали тушковані з медом ягоди калини.

Хворі на ангіну обов’язково повинні дотримувати постільного режиму,
особливо в перші дні захворювання і протягом кількох діб після
нормалізації температури тіла. Це вкрай потрібно як для швидкого
одужання, так і для профілактики ускладнень.

Під час хвороби дитині треба давати напіврідку їжу, оскільки акт
ковтання утруднений та болісний.

Дострокове припинення лікування або порушення режиму можуть призвести до
таких ускладнень, як ревматизм, запалення серцевого м’яза або нирок.
Унаслідок частого захворювання на ангіну може розвинутися хронічний
тонзиліт.

Заняття фізкультурою та спортом починати можна не раніше, ніж через
місяць після ангіни. Систематично проводити загартовування дитини для
зміцнення опірності її організму.

Для запобігання ангіні важливо своєчасно санувати місцеві осередки
інфекції (карієс, хронічне запалення піднебінних мигдаликів, гнійне
ураження приносових пазух і т.ін.), усунути причини, що утруднюють
дихання через ніс (у дітей це найчастіше аденоїди).

За найменшої підозри на дифтерію слід негайно звернутися до лікаря!

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020