.

Алергія. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
356 7944
Скачать документ

Реферат на тему:

Алергія. Народні методи лікування

Алергія — підвищена чутливість організму до впливу різних алергенів
зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Алергози — алергічні хвороби, в основі яких лежать процеси взаємодії
алергену (антигену) та антитіла. Алерген — речовина антигенної природи,
здатна спричинювати алергію. Антитіла — білки сироватки крові, що
утворюються внаслідок попадання в організм різних антигенів.

За останні десятиріччя спостерігається неухильне збільшення кількості
хворих на алергічні недуги.

У основі алергічних реакцій лежить порушення захисних механізмів
організму.

Анафілаксія — стан підвищеної чутливості до повторного введення
чужорідного білка, наприклад, протиправцевої, протидифтерійної
сироваток, антибіотиків тощо. Симптоми сироваткової хвороби розвиваються
через 3—12 діб (у разі деяких її форм — через кілька годин) після
введення сироваткових препаратів.

На шкірі з’являється висип у вигляді червоних плям різного розміру, що
супроводжується свербінням. Ділянка шкіри, куди вводили препарати,
припухає, болюча. Окрім місцевих змін, завжди спостерігаються загальні
симптоми (підвищення температури тіла, озноб, прискорення пульсу,
зниження артеріального тиску). Нерідко виникають помірна припухлість
суглобів, біль у м’язах. Ці симптоми спостерігаються кілька годин або
діб.

Харчову алергію зумовлюють речовини, які утворюються у разі неповного
розщеплення білків їжі внаслідок нестачі відповідних травних ферментів.
Харчова алергія виникає нерідко за зниженої кислотності шлункового соку.

Основна ознака харчової алергії — свербіння м’якого піднебіння, шиї,
грудей, спини, живота, рук та ніг. Спостерігаються висип на шкірі,
набряк обличчя, зокрема повік, вушних раковин. Через набряк голосових
зв’язок голос стає хриплим, виникають приступи ядухи. До типових
симптомів харчової алергії належить дисфункція кишечнику (пронос, запор,
блювання, нудота, епізодичний біль у животі, порушення перетравлювання
основних харчових продуктів). Найчастіше підвищена чутливість
розвивається до білкових продуктів (молоко, яйця, шоколад, горіхи),
цитрусових, зрідка до жирів та вуглеводів. Діагностика харчової алергії
надзвичайно складна.

У дітей першого року життя дуже висока чутливість до сторонніх речовин,
що зумовлено недосконалістю захисних функцій слизових оболонок, низькою
активністю травних ферментів, відсутністю у шлунковому соці соляної
кислоти до б —9 міс. Алергени передаються з грудним молоком та їжею.
Антигеном можуть бути їжа, що не пройшла теплової обробки
(гоголь-моголь, сире молоко), а також риба, раки, горіхи тощо.

Алергічний риніт частіше буває у дітей віком 2 — 4 років. Нежить
звичайно з’являється раптово, супроводжується чханням, дихання через ніс
утруднене. Дитина стає в’ялою, блідою, покашлює, скаржиться на свербіння
у носі та очах, головний біль. Алергічний риніт часто поєднується з
алергічним кон’юнктивітом, з’являються відчуття різі в очах, сльозотеча,
світлобоязнь. Сезонний алергічний кон’юнктивіт починається раптово в
період масового цвітіння рослин. Хворі скаржаться на відчуття
стороннього тіла в очах, сильне свербіння.

Алергічний ларингіт буває частіше у дітей раннього віку. Виникають
грубий (“гавкаючий”) кашель, охриплість голосу. Швидкий набряк гортані
призводить до раптового її стенозу (звуження). Приступ ядухи триває
кілька годин, поступово послаблюючись. Організм при алергічному діатезі
стає надчутливим не лише до харчових продуктів, але й до таких
алергенів, як вовна, домашній пил тощо.

Нерідко шкірні хвороби спричинюються підвищеною чутливістю організму до
певних речовин. Алергічний дерматит можуть зумовлювати різні хімічні
речовини, деякі рослини. На шкірі з’являються пухирці, почервоніння. У
пізніх стадіях долучається лущення її.

Дуже небезпечна холодова алергія. Дитині з холодовою алергією треба
уникати переохолодження під час купання в річці або в морі (навіть
улітку), оскільки у воді може розвинутися шок.

Найважчою формою негайної алергічної реакції загального типу є
анафілактичний шок. Він виникає у разі введення антибіотиків, зокрема
групи пеніциліну, сульфаніламідних препаратів, пірамідону, бутадіону,
гамма-глобуліну, сироваток, вакцин, а також після укусів комах,
наприклад, бджоли, оси, від холоду. Доза і шлях уведення не мають
значення. Найчастіше характеризується раптовим розвитком (протягом 2 с —
60 хв), проте іноді може проявитися і через 4 — 6 год після контакту з
алергеном. У дитини виникають відчуття стиснення в грудях, жару в усьому
тілі, біль у животі. Спостерігаються запаморочення, свербіж шкіри. У
тяжких випадках дитина непритомніє, різко знижується артеріальний тиск.
Кінцівки стають холодними, пульс не вислуховується, зіниці розширені, не
реагують на світло, з’являються судоми, може бути мимовільне виділення
сечі й калу.

Набряк Квінке — місцевий набряк, що швидко розвивається на окремих
ділянках тіла. З’являється на губах, вушних раковинах, на очах,
зовнішніх статевих органах. Шкіра стає напруженою, проте її колір і
температура не змінюються. Набряклість зберігається кілька годин, інколи
діб. Набряк Квінке має хронічний перебіг. Для життя він небезпеки не
становить, проте локалізація має важливе значення для прогнозування
завершення хвороби. За набряку гортані виникає її стеноз, у кишечнику —
симптоми часткової кишкової непрохідності.

Під час лікування алергії треба повністю усунути контакт з алергеном. У
разі алергії до коров’ячого молока малюка слід намагатися якомога довше
годувати груддю. Якщо ж це неможливо, треба кип’ятити молоко або
замінити його кисломолочними продуктами. Кисляк, кефір мають менші
алергенні властивості порівняно з коров’ячим молоком. Страви для дітей
треба готувати тільки на овочевому відварі. Діти старшого віку можуть
повністю обходитися без коров’ячого молока.

Відома безмолочна дієта з вилученням з раціону дитини незбираного сухого
молока, масла, сиру і страв, приготовлених на молоці. Коров’яче молоко
можна замінити соєвим, мигдальним молоком. Соєве молоко не містить
лактози. Мигдальне молоко має нижчу енергетичну цінність, тому до нього
можна додавати цукор.

При штучному і змішаному вигодовуванні дітей з алергічним діатезом
використовують кисломолочні суміші.

За алергії до курячих яєць з раціону дитини вилучають не лише яйця, але
й продукти, до складу яких вони входять (макаронні, кондитерські вироби,
майонез і т.ін.). Якщо організм дитини надто чутливий до певного виду
м’яса (наприклад, яловичини), його замінюють іншим.

Не зумовлюють алергічних реакцій свіжі та сухі ягоди смородини чорної,
журавлини, селера, зелені сорти яблук — їх дають дитині у будь-якому
вигляді.

При алергії дітям віком після 3 років рекомендують такі засоби:

1) 150 г свіжого хрону змішати з соком 2 — 3 лимонів. Приймати по 1/2
чайної ложки вранці та ввечері або 1 чайну ложку вранці;

2) одну головку часнику розтерти з 3 лимонами. Суміш залити 0,5 л
перевареної води кімнатної температури, настояти 5 діб. Приймати по 1
чайній —1 столовій ложці З рази на день за 20 хв перед їдою.

Протиалергічну дію мають медові стільники. їх треба жувати по 5 — 10 г 4
— 5 разів на день. Розжовану масу виплювати.

Для зменшення прояву алергічних реакцій, зниження проникності стінки
судин використовують природні препарати кальцію. Добре діє настій
листків кропиви дводомної: 2 столові ложки залити 400 мл окропу,
настояти 2 год. Приймати до 1/2 склянки 4 рази на день перед їдою.
Кальцій, що міститься в листках кропиви, знижує інтенсивність алергічних
реакцій, зокрема у разі харчової алергії, зменшує проникність судин.

Протиалергічну дію має трава череди трироздільної: 1 столову ложку
залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти 30 хв. Приймати по 1/4
склянки 3 рази на день за 30 хв перед їдою або через 1 год після їди
дітям, що старші за 12 років. Дітям 10—12 років дають по 30 мл 3 —4 рази
на день, 8 — 9 років — по 20 мл, 6 — 7 — по 10 мл, а до 5 років — по 5
мл на прийом. Дітям старшого віку призначають спиртовий екстракт трави
(аптечний препарат) по 10 — 20 крапель 3 рази на день перед їдою
протягом 12— 15 діб.

Як протиалергічний, протизапальний засіб використовують корені солодки
голої: 2 чайні ложки залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Приймати по 1
чайній— 1 столовій ложці 3 рази на день.

Зменшують або знімають алергічні реакції такі суміші:

Трава фіалки триколірної – 20 г

Трава золототисячника звичайного – 20 г

Трава рутки лікарської – 10 г

Трава пасльону солодко-гіркого – 10 г

Листки горіха волоського – 20 г

Трава копитняка європейського – 10 г

Трава багна болотяного – 10 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 20
хв, настояти 1 год, процідити. Приймати по 1/4 склянки 3 рази на день.
Доза розрахована для дітей, що старші за 7 років.

2. Трава череди трироздільної — 20 г Листки горіха волоського
— 20 г Трава фіалки триколірної — 10 г Столову ложку суміші залити
250 мл води, витримати на водяній бані 15 хв, процідити через 45 хв.
Пити протягом дня ковтками.

Через 1 —3 доби, якщо зменшилися прояви алергічної реакції, для швидшого
виведення з організму шкідливих речовин рекомендують таку суміш:

Трава череди трироздільної – 10 г

Квіткові кошики

нагідок лікарських – 10 г

Трава гречки посівної – 10 г

Корені солодки голої – 10 г

Кореневище оману високого – 10 г

Трава споришу звичайного – 20 г

Кора крушини ламкої – 20 г

Трава звіробою звичайного – 10 г

Листки подорожника великого – 20 г

Дві столові ложки суміші залити 400 мл води, настояти 2 год, витримати
на водяній бані 20 хв, охолодити, процідити. Приймати по 30 — 50 мл до 5
разів на день між їдою та 1 раз на ніч перед сном.

Якщо алергічний висип супроводжується свербінням, використовують таку
суміш:

Корені лопуха справжнього — 20 г

\ x

“???

??’?Кореневище пирію повзучого — 20 г

Трава череди трироздільної —15 г

Трава вероніки лікарської — 15 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити
15 хв на малому вогні. Приймати залежно від віку дитини по 20 — 70 мл 3
рази на день. При медикаментозній та харчовій алергії рекомендують 2
столові ложки подрібнених однорічних гілочок калини звичайної залити 400
мл води, довести до кипіння, кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти 1
год, процідити. Приймати по 1/2 склянки 3 — 4 рази на день перед їдою.
Дітям віком до 3 років дають по 1 чайній —1 десертній ложці 3 рази на
день.

При холодовій алергії використовують суміш такого складу:

Квіткові кошики арніки гірської — 30 г

Пелюстки маку дикого —8г

Зерно вівса посівного — 40 г

Коренеплоди редьки чорної — 100 г Суміш подрібнити до однорідної маси,
додати 70 г меду травневого, нагріти у духовці в замазаному тістом
глиняному глечику 30 хв, настояти 10 год. Приймати по 1 чайній ложці 4
рази на день за 20 хв перед їдою.

Настій трави ромашки лікарської приймають усередину при екземі,
кропив’янці, ревматизмі, бронхіальній астмі. З настою роблять ванни,
примочки, припарки (2 — 3 столові ложки трави облити окропом). Гарячу
кашкоподібну масу на чистій тканині прикладають до уражених ділянок.

Зовнішньо при алергії використовують компреси із вівсяної соломи: 50 г
залити 500 мл води, кип’ятити 30 хв на малому вогні, процідити.

Для компресів, примочок та обгортання при алергії рекомендують таку
суміш: Трава вербени лікарської — 5 г

Кора дуба звичайного — 10 г

Квіткові кошики

нагідок лікарських — 10 г

Корені лопуха великого — 10 г

Пелюстки троянди дамаської — 10 г

Трава хвощу польового — 10 г

50 г суміші залити 1 л води, кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти,
процідити. Як засоби проти свербіння призначають обтирання, компреси,
препарати у вигляді мазей, паст тощо. Так, до шкіри прикладають кашку з
цибулі; роблять примочки та обмивання міцним настоєм або соком трави
чистотілу; використовують мазь та примочки з відвару кореневищ і коренів
оману високого або трави фіалки триколірної.

При алергодерматозі дуже помічна трава ефедри двоколосової: 15 г залити
400 мл окропу, упарити до половини, процідити. Приймати по 1 чайній — 1
столовій ложці 2 — 3 рази на день. Відвар трави (1 столову ложку на 400
мл води, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити) використовують для
компресів на уражені дерматозом ділянки шкіри. У хворих зменшується
свербіння.

При алергії добре діє й такий засіб: 4 столові ложки листків хрону
звичайного та З столові ложки листків петрушки городньої залити 400 мл
молока, варити на малому вогні доти, поки розвариться. Змазувати уражені
ділянки 3 — 5 разів на день протягом 3 діб.

Корисні ванни з трави череди трироздільної, шавлії лікарської, нетреби
звичайної, кореневища пирію повзучого, листків горіха волоського: 100 г
суміші залити 3 л води, кип’ятити 15 хв на малому вогні, процідити.
Відвар додати до ванни.

У разі певної локалізації свербіння, зокрема в ділянці статевих органів
та ануса, доцільно робити щоденно обмивання, приймати сидячі теплі
ванни.

Посилення функції органів виділення сприяє звільненню організму від
токсичних речовин, що спричинюють шкірні прояви алергії. Рекомендують
щодня ставити очисні клізми. Домогтися посилення потовиділення можна за
допомогою постільної парової ванни (25 хв). Очищенню організму сприяють
також збуджувальні обгортання тіла, під час яких у дитини маюгь бути
приємні відчуття (до потіння не доводити). Можна надягати на дитину
довгу сорочку, змочену гарячим відваром трави гуньби сінної або вівсяної
соломи. Тривалість процедури 30 — 40 хв.

Лікування анафілактичного шоку насамперед повинно бути спрямоване на
усунення судинної недостатності. Негайно підшкірно вводять 0,3 — 0,5 мл
0,1% розчину адреналіну (всмоктується препарат швидко). Припиняють
введення препарату, що спричинии розвиток шоку. Накладають джгут вище
від місця введення лікарського препарату, якщо його вводили у кінцівки.
Якщо ж ліки вводили під лопатку, в сідницю чи іншу ділянку, де дмсгут
застосувати неможливо, треба обколоти це місце 0,1% розчином адреналіну.
Покласти дитину на тверду поверхню на бік для запобігання асфіксії
блювотними масами або западанню язика. Підняти ніжний кінець ліжка,
ноги. Обкласти дитину теплими грілками. Забезпечити прохідність
дихальних шляхів, застосувати штучну вентиляцію легенів за методом рот
до рота. За потреби зробити закритий масаж серця. Лікування проводиться
лише в стаціонарі, проте транспортувати дитину можна лише після того, як
вона буде виведена із загрозливого для життя стану.

Дуже важливо встановити причину алергії. Якщо виявлено, що алергеном є
певний продукт харчування, його вилучають із раціону повністю. Коли без
нього обійтися неможливо, то піддають кулінарній обробці для зменшення
алергенних властивостей.

Не можна приймати повторно медикаменти, що спричинили алергічну реакцію,
бо кожна наступна алергічна реакція має ще тяжчий перебіг.

Появі алергічного риніту сприяє пошкодження слизової оболонки носових
ходів (дитина тре ніс). Навіть незначне порушення її цілості може
призвести до інфікування та гнійного запалення. Тому під час догляду за
хворим треба стежити за чистотою руїс, відновлювати прохідність носових
ходів.

Для профілактики холодової алергії слід своєчасно лікувати гайморит,
тонзиліт, холецистит, гельмінтоз, карієс зубів тощо. Дитину варто
загартовувати. Загартовуванню сприяють водні процедури, зокрема
контрастний душ. Температура води повинна коливатися від 39 — 38 до 25
°С. Поступово верхню її межу знижують до 37 — 36 °С, потім до 36 — 34
°С, а нижню — до 18 — 16 °С. Після кожної водної процедури дитину треба
розтерти рушником до почервоніння шкіри. Холодної пори року дитину слід
одягати з урахуванням погоди, а в морозні дні перед виходом на вулицю —
змазати обличчя, шию, руки розтопленим гусячим жиром або смальцем. У
гардеробі дитини не повинно бути речей із синтетичних тканин, особливо
нижньої білизни, колготок, рукавичок.

Категорично заборонено робити щеплення в період активного прояву
алергічних захворювань або реакцій.

Кімната, де живе дитина, має бути просторою, світлою, без килимів. У ній
треба підтримувати ідеальну чистоту, регулярно проводити вологе
прибирання. Якщо вдома тримають тварин, а дитина чутлива до їхньої
шерсті або лупи, то їх не треба пускати в кімнату дитини. Не варто
розводити й кімнатні квіти, до пилку яких у дитини алергія.

Для миття дитини не можна використовувати шампуні, високоякісні сорти
мила. Краще користуватися дитячим милом, яке не містить домішок. Ясна
річ, забороняють курити в квартирі, де живе дитина, а тим паче хвора на
алергічні недуги.

Одним із профілактичних заходів щодо медикаментозної алергії є розумне
(за показаннями) використання ліків під суворим наглядом фахівця.

Запорукою успішного лікування алергічних реакцій та запобігання їх появі
є своєчасне лікування так званих супутніх захворювань.

Алергічні захворювання майже завжди є наслідком загального розладу
організму. Отже, під час лікування треба: а) усунути дію алергену; б)
вилікувати основне захворювання; в) провести санацію вогнищ хронічної
інфекції.

Постійно загартовувати дитину.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020