.

Абсцес. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
281 3208
Скачать документ

Реферат на тему:

Абсцес. Народні методи лікування

Абсцес (гнояк) — обмежене скупчення гною в тканинах або органах тіла
внаслідок руйнування тканин у разі їх гнійного запалення.

Причиною абсцесу є розвиток у тканинах стафіло-, стрепто-, пневмококів,
вірусів, що проникають через невеликі пошкодження та тріщини шкіри,
слизових оболонок або з лімфою та кров’ю. Найчастіше бувають абсцеси
легенів, мозку, печінки, нирок, м’яких тканин.

Дитина народжується стерильною. Заселення її шкіри та слизових оболонок
мікробною флорою відбувається під час народження та в перші хвилини
появи на світ. У разі інфекційних захворювань вагітних можливе
інфікування через плаценту.

Організм дітей раннього віку недостатньо пристосований до протидії
мікробам. У ділянці проникнення мікробів часто розвивається гнійне
запалення. Появі абсцесу передують погіршення загального стану дитини,
підвищення температури тіла, іноді судоми.

При абсцесі мозку загальномозкові симптоми формуються за рахунок
підвищення внутрішньочерепного тиску. Виникають головний біль, нудота,
блювання, іноді розвивається менінгеальний синдром.

Абсцес легенів є наслідком гнійного розплавлення легеневої тканини з
утворенням однієї або кількох обмежених порожнин. Інфекція потрапляє
через бронхи, з придаткових пазух носа, мигдаликів. Тривале запалення
легенів може завершитися нагноєнням. Розрізняють гострий, затяжний та
хронічний абсцес легенів. У дитини з’являються озноб, гарячка, підвищена
пітливість, задишка, ознаки інтоксикації. Кашель спочатку незначний,
сухий. З часом він стає нестерпним. Проривання абсцесу в порожнину
бронхів супроводжується виділенням великої кількості харкотиння (250 —
500 мл за добу). Найчастіше харкотиння має жовто-зелений колір і при
відстоюванні розшаровується: пінявий шар, гнійний, слизисто-гнійний.
Нерідко воно набуває неприємного запаху, містить домішки крові.

При абсцесі м’яких тканин у ділянці ураження спостерігаються
припухлість, почервоніння, напруження шкіри, болючість, місцеве
підвищення температури. Іноді гнояк прориває сам, проте очікування цього
може призвести до поширення інфекції.

Абсцес печінки — обмежене розплавлення тканини печінки з утворенням
порожнин (переважно у правій частці). У хворого підвищується температура
тіла, з’являються озноб, анемія, симптоми подразнення очеревини,
блювання, жовтяниця. Печінка збільшується.

Піддіафрагмальний абсцес — осумковане скупчення гною під діафрагмою.
Частіше розвивається як ускладнення гострого апендициту, проривної
виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хірургічних втручань на органах
черевної порожнини. Спостерігаються біль у нижньому відділі грудної
стінки з іррадіацією у плече, задишка. У разі поширення інфекції на
плевру розвивається гнійний плеврит.

Для лікування місцевого абсцесу м’яких тканин та внутрішніх органів як
антибактеріальний, протизапальний засіб застосовують комбіновану
настоянку (1:5) на 40 % спирті етиловому суміші бруньок берези
бородавчастої, тополі чорної і осики звичайної, взятих порівну.

Приймати по 10 — 20 крапель з водою 3 — 5 разів на день. Для дітей
молодшого віку готують відвар бруньок цих рослин. Одну десертну ложку
сировини залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на
малому вогні, настояти 4 год, процідити. Приймати по 1 — 2 чайні ложки 3
— 4 рази на день за 30 хв перед їдою.

Якщо стан хворого тяжкий, використовують настоянку кореня ехінацеї
пурпурової (аптечний препарат) по 10 — 15 крапель через 2 год (до 60 —
100 крапель на добу). Дітям молодшого віку її дають з розрахунку по 1
краплі на кожний рік життя 4 — 5 разів на день з водою.

При абсцесі та флегмоні (дифузне гнійне запалення підшкірної основи)
призначають препарати листків евкаліпту кулястого. Настоянку листків
дають по 15 — 20 крапель 3 рази на день після їди. Дітям віком до 5
років дозу визначають за кількістю років — по 2 краплі на рік життя 3
рази на день. Настій листків (10 г настояти на 200 мл окропу) приймають
по 50 — 70 мл 3 — 4 рази на день. Дітям віком до 3 років дають по 1
чайній ложці 3 рази на день через 40 хв після їди.

Трава розхідника звичайного цілюща при абсцесах внутрішніх органів,
особливо нагноєнні тканин легенів: одну ложку трави треба залити 200 мл
води, витримати на водяній бані 20 хв, настояти 1 год. Приймати до 1/3
склянки 3 рази на день.

Для поліпшення обміну речовин дітям старшого віку призначають настій
кореня живокосту лікарського. Алантоїн, що міститься в ньому, сприяє
видаленню змертвілих тканин та регенерації. Одну чайну ложку сировини
залити 200 мл води температури 80 °С, настояти до охолодження,
процідити. Приймати по 1 десертній ложці З рази на день.

З цією ж самою метою використовують і суміш коренів живокосту
лікарського (15 г) та верхівок ялиці білої (15 г). Суміш залити 0,5 л
червоного вина, витримати на водяній бані 30 хв. До настою додати по 5 г
листків кропиви дводомної, трави фіалки запашної, медунки лікарської,
листків подорожника великого, кореневища з коренями дягелю лікарського
та трави деревію звичайного. Кип’ятити 10 хв на малому вогні, процідити
і додати 3 столові ложки меду. Приймати по 1 столовій ложці

3 — 4 рази на день за 15 — 20 хв перед їдою.

Для лікування абсцесів використовують порошок із суміші кореневища з
коренями дягелю лікарського та кореня лопуха великого, взятих порівну.
Приймати по 1/2 чайної ложки, запиваючи водою, 2 рази на день.

Як протигнійний засіб п’ють відвар кореня або листків чорнокореня
лікарського:

4 г залити 300 мл води, витримати на водяній бані 30 хв, настояти 1
год. Приймати по 1/2 чайної ложки 3 рази на день. Дітям віком до 10
років препарат не призначати.

При місцевому абсцесі як пом’якшувальний засіб для припарок
використовують настій трави гірчака перцевого (20 г на 200 мл окропу).
Прикладають також свіжі потовчені листки подорожника великого.

Для розм’якшування та розсмоктування затвердінь, абсцесів готують
пластир. Беруть 20 г жовтого воску, 30 г каніфолі (смоли), 2 столові
ложки яловичого жиру та 1 чайну ложку добре подрібненої трави буркуну
лікарського. Суміш нагрівають протягом 5 хв на малому вогні,
перемішуючи. Після проціджування накладають на хворе місце.

Для компресів при абсцесах використовують настій суміші трави буркуну
лікарського, насіння льону звичайного, листків алтеї лікарської, взятих
порівну: 30 г суміші залити 300 мл води, витримати на водяній бані 10
хв, настояти 2 год, процідити.

При абсцесах дуже ефективні аплікації глини (шматочки до 2 см завтовшки
накладають на уражену ділянку на 1 год 4 — 5 разів на день, зверху
накривши теплою полотняною тканиною).

Якщо абсцес локалізується у ротовій порожнині, можна прикладати плитки з
глини до обличчя, м’яку глину — тримати в роті. Слину ковтати не треба.
Замінюють плитки через 2 год.

Для лікування абсцесів рекомендують і такий засіб: глину розминають,
додають трохи води, оцту та відвар квіткових кошиків арніки гірської.
Має бути мазеподібна консистенція.

При абсцесах ротової порожнини можна чергувати полоскання настоєм трави
ромашки лікарської (20 г на 200 мл окропу) та квіткових кошиків арніки
гірської (5 г на 200 мл окропу). Полоскати через 30 хв.

У разі місцевого абсцесу м’яких тканин, якщо він лише почав розвиватися,
добре приймати постільні парові ванни з екстра-компресами на хворе
місце. Якщо абсцес ось-ось має дозріти, його піддають дії водяної пари.
До гнояка, що прориває, прикладають збуджувальні компреси. їх припиняють
робити лише тоді, коли рана очиститься від гною і отвір закриється.

Дуже важливо, щоб випорожнення були регулярними, а тому час від часу
треба ставити клізми.

z |

L

нна бути різноманітною та калорійною. До дієти включають страви з вівса,
гречки, пророслу пшеницю, горіхи, журавлину, шипшину, чорну смородину,
горобину, моркву. Під час високої температури тіла корисно пити ячмінний
відвар з медом. Меду давати до 100 г на день.

Якщо харкотиння гнійне і в’язке, призначають суміш трав, що має
протизапальну та протимікробну дію, розріджує харкотиння:

Бруньки сосни звичайної — 20 г

Трава чебрецю звичайного — 25 г

Листки подорожника великого — 15 г

Трава сухоцвіту багнового — 10 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15
хв, настояти 1 год. Приймати по 1/4 склянки перед їдою 4 — 5 разів на
день теплим.

Розріджує харкотиння, поліпшує відхаркування та сприяє зменшенню спазму
бронхів така суміш лікарських рослин:

Квітки дивини скіпетровидної — 10 г

Листки підбілу звичайного — 20 г

Плоди ганусу звичайного — 10 г

Корені алтеї лікарської — 30 г

Корені солодки голої — 15 г

Кореневище півників болотяних — 5 г

Десертну ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити
5 хв на малому вогні. Настояти 30 хв у закритому посуді, процідити.
Приймати по 1 чайній —1 столовій ложці 4 — 5 разів на день теплим.

Стійкий кашель з гнійним харкотинням лікують настоєм трави буквиці
лікарської: 2 столові ложки залити 300 мл окропу, настояти 2 год у
закритому глиняному горщику. Приймати по 1—2 столові ложки 3 — 4 рази на
день.

При абсцесі легень призначають ганусову олію — по 2-4 краплі на грудочці
цукру 2 — 3 рази на день.

Лікуванню гнійних захворювань легенів сприяє настій насіння гуньби
сінної: 1 чаііну ложку порошку насіння залити 200 мл окропу, настояти 20
хв. Пити впродовж дня маленькими ковтками.

Під час абсцесу легенів кашель може супроводжуватися виділенням
харкотиння з домішками крові. У такому разі змішують по 20 г порошку
кореня солодки голої та трави астрагалу шерстистоквіткового. Приймають
по 0,5 — 2 г, запиваючи теплою водою. Доза залежить від віку дитини.
Дітям молодшого віку порошок додають до їжі. Для інгаляцій при абсцесі
легенів використовують такі засоби:

1) суміш ганусової та соснової олії, взятих порівну. На інгаляцію
беруть 10 крапель суміші на 200 мл окропу. Соснову олію можна замінити
евкаліптовою;

2) 20^ комбіновану настоянку бруньок берези бородавчастої, тополі
чорної та осики звичайної на 40 % спирті етиловому. На 1 інгаляцію дітям
старшого віку використовують 20 мл настоянки, дітям молодшого віку —
5—10 мл настоянки, розведеної перевареною водою у співвідношенні 1:10.
Курс лікування — 7 — 15 інгаляцій;

3) ефірну олію свіжонатертої цибулі вдихати 1 раз на день. Дитину
накривають з головою вдвічі складеним простирадлом і підносять до
обличчя тарілку з кашкою цибулі. Тривалість процедури — 3 — 7 хв. Курс
лікування — 2 — 3 тиж;

4) свіжий сік часнику, розведений перевареною водою у співвідношенні
1:10, 1:20. Тривалість інгаляції — 5 — 7 хв;

5) корені хрону промити холодною водою, але не чистити, натерти. 10 г
маси покласти на блюдце та вдихати через ніс протягом 10 хв, роблячи
перерви на 30 — 50 с через кожні 2 хв. Не робити глибоких вдихів
(особливо на початку проведення процедури), бо це може призвести до
рефлекторної зупинки дихання. Слід дозувати як глибину вдиху, так і
відстань від блюдця з хроном. Процедуру проводити не пізніше 18-ї
години, оскільки фітонциди хрону збуджують нервову систему. Ефективно
діє суміш 1 частини тертого хрону та 5 частин настоянки кореня перстачу
прямостоячого (аптечний препарат). На курс лікування — до 10 інгаляцій.

Для гарячого обгортання беруть великий пухнастий рушник, змочують його
водою температури 60 — 64 °С, викручують. Обгортають навколо грудної
клітки дитини. Зверху загортають сухим рушником і ковдрою. Хворий
повинен лежати на спині до 20 хв. Процедури виконувати 1 — 2 рази на
день до поліпшення стану дитини.

При абсцесі легенів роблять збуджувальні обгортання плечей та грудної
клітки, а також живота й литок температури 22 — 25 °С. Рекомендують
щогодини полоскати горло водою з свіжим соком лимона (10 — 15 крапель на
склянку води) температури 18 — 20 °С. Стежити за регулярністю
випорожнень, у разі запору ставити клізми.

Важливо забезпечити відтікання гною з порожнини абсцесу. Для цього
дитину укладають щоденно на 1 —2 год на здоровий бік з опущеною донизу
верхньою частиною тулуба та піднятим ніжним кінцем ліжка.

При виникненні абсцесу, особливо абсцесу мозку, дитину слід негайно
госпіталізувати. Транспортувати треба обережно.

Кімнату, де перебуває хвора дитина, слід часто провітрювати, проводити
вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів.

Якщо у дитини висока температура тіла, корисно обтирати тіло розчином
оцту, ставити клізми з прохолодної води.

При утрудненому відхаркуванні хворому допомагають знайти найбільш зручне
положення. Це дуже важливо, бо виділення харкотиння при гнійному
запаленні легенів сприяє звільненню дихальних шляхів, поліпшує стан
дитини.

Хворі потребують повноцінного харчування. Велике значення має
вітамінотерапія, до раціону включають продукти з великою кількістю
вітаміну С.

Треба стежити за регулярним випорожненням кишок і сечовипусканням. Іноді
за тривалого перебігу хвороби уражаються нирки, внаслідок чого
змінюється колір сечі. На це треба звертати увагу. Шкіра дитини має бути
чистою. Важливо запобігати утворенню пролежнів.

Прорив абсцесу в бронхи супроводжується раптовою появою болю в грудній
клітці, посиленням кашлю, який супроводжується виділенням харкотиння.
Треба заспокоїти дитину, напоїти її чимось теплим. Абсцес легенів може
ускладнитися легеневою кровотечею. У такому разі важливо забезпечити
дитині повний спокій, негайно викликати лікаря.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020