.

Обтирання. Обливання. Обмивання. Розтирання. Обгортання. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
222 3464
Скачать документ

Реферат на тему:

Обтирання. Обливання. Обмивання. Розтирання. Обгортання. Народні методи
лікування

ОБТИРАННЯ

Обтирання призначають з другого місяця життя дитини. Спочатку проводять
сухі обтирання протягом одного-двох тижнів. Для вологого обтирання
простирадло змочують у воді, викручують. Вологе обтирання триває 1—2 хв.
Починають з рук, переходять на груди, живіт, спину, ноги.

Напрямок рухів такий: від кисті та стоп угору, від голови, шиї — донизу,
від живота та грудної клітки — до пупка, від спини — до хребта. Таким
чином забезпечується ще й легкий масаж тіла, поліпшується венозний
кровоплин.

Після обтирання кожну частину тіла розтирають сухим рушником до
помірного почервоніння. Дитину тепло вдягають.

Початкова температура води для дітей віком до 1 року становить 36 — 35
°С. Поступово протягом 10 — 15 діб її знижують на 1 °С до 26 °С взимку
та до 24 °С улітку (за умови систематичного виконання процедури). Для
дітей віком 5 — 7 років початкова температура води становить 33 — 32 °С,
у кінці процедур — 23 — 22 °С. Стійкий ефект загартування настає через 2
— 3 тиж.

Часткове обтирання застосовують у слабких дітей, які мерзнуть.
Роздягнену дитину накривають простирадлом і ковдрою, а рушником,
змоченим водою температури 35 — 33 °С, енергійно розтирають, поступово
звільнюючи від ковдри частини тіла. Наприклад, розтирають одну ногу до
появи почервоніння шкіри, потім розтирають сухим рушником і закутують.Те
саме роблять по черзі з другою ногою, грудьми, спиною та руками.

Фізіологічна дія обтирання зумовлена температурним та механічним
подразненням.

Обтирання застосовують при функціональних захворюваннях нервової системи
та для загартування.

Протипоказання для обтирання: запальні та гнійні ураження шкіри й
підшкірної основи, новоутворення, варикозне розширення вен.

ОБЛИВАННЯ

Після 1—1,5 міс вологих обтирань можна переходити до обливання (для
дітей, що старші за 11 міс).

Початкова температура води для дітей до 1 року становить 37 — 36 °С, для
дітей 5 — 7 років — 34 — 33 °С. Через 5 — 7 діб її знижують на 1 °С ( до
27 — 24 °С). Тривалість процедури 1—2 хв.

Взимку під час обливання дитині одягають шапочку, щоб голова залишалася
сухою. Маленьких дітей саджають, старших ставлять у велику миску або
ванну. Обливають по черзі все тіло з відстані 20 — 30 см. Після цього
дитину треба витерти до легкого почервоніння шкіри, тепло одягти. Влітку
обливання слід проводити на повітрі у затишному місці.

Обливанням часто закінчують інші водолікувальні процедури (теплі та
гарячі ванни). Після обливання шкіру треба добре витерти, дитину одягти
в сухий теплий одяг.

Загальне обливання — тонізуюча та освіжаюча процедура, що
використовується для загартовування.

ОБМИВАННЯ

Для обмивання беруть воду температури 22 — 20 °С, температура повітря в
кімнаті повинна бути 20—18 °С.

Треба швидко обмити голову, обличчя, шию, плечі, груди, живіт, руки
добре змоченим рушником. Після закінчення обмивання дитину слід витерти
сухим рушником. Потім обмити спину, ноги (але не стопи) і швидко їх
витерти. Нарешті черга доходить і до стоп: їх обмивають, ставлячи в таз
по черзі, і добре витирають. Обмивання проводити протягом 3 —5 хв без
пауз. Після обмивання одягнена дитина повинна рухатися до повного
зігрівання.

Ослабленим дітям можна робити часткові обмивання.

Обмивання, які проводять після постільних парових ванн, обгортання, що
супроводжувалися потовиділенням, мають на меті охолодити шкіру, зумовити
скорочення її судин, змити залишки поту, продукти метаболізму, токсичні
речовини. Після такого обмивання тіло дитини обсушити рушником.

РОЗТИРАННЯ

Дитину загортають у мокре .простирадло і розтирають поверх нього, але не
простирадлом.

Температура води для розтирання становить 28 — 17 °С, температура
повітря в кімнаті повинна бути близькою до 20 °С.

Голова під час розтирання лишається відкритою.

Через простирадло, яке щільно прилягає до тіла, долонями роблять
енергійні рухи вгору-вниз по всьому тілу. Розтирання проводять одночасно
на передній та задній поверхнях тіла. Спочатку розтирають груди, живіт
та спину, потім переходять на шию, плечі та руки, наприкінці — ноги.

Через 2 — 5 хв мокре простирадло знімають і замінюють сухим, котрим 1—2
хв ретельно витирають тіло дитини. Після процедури дитину, тепло
загорнувши, кладуть у ліжко для відпочинку протягом 20 —30 хв.

Розтирання ефективне, наприклад, при запаленні легенів (сприяє
відтяганню крові до поверхні шкіри), при малярії, холері, тифі, проносі,
ожирінні тощо.

Протипоказаннями до проведення розтирання є запальні та гноячкові
ураження шкіри й підшкірної основи, опіки шкіри, варикозно розширені
вени, великі рани.

ОБГОРТАННЯ

Обгортання бувають вологими й сухими, загальними й частковими.

Для повного (загального) обгортання вовняну ковдру розстелюють на ліжку
таким чином, щоб вона досягала середини потилиці. Поверх неї кладуть
змочене водою і віджате простирадло з грубого полотна. Вовняна ковдра
повинна виступати за п’яти на 40 — 50 см, а вологе простирадло — на 25 —
30 см (мал. 2).

Ковдру і простирадло треба добре розрівняти, щоб не було складок. Хворий
швидко лягає на простирадло і піднімає руки. Обгортають усю верхню
частину тулуба, простирадло підгортають під спину, плечі й шию. Кожну
руку обгортають окремо, кожну ногу — також (мал. 3). Вся поверхня шкіри
повинна щільно прилягати до мокрого простирадла.

Потім дитину обгортають вовняною ковдрою, яку підгортають під шию, тулуб
та ноги. Шию хворого обгортають сухим рушником для запобігання
подразненню вовняною ковдрою. Між п’ятами і краєм ліжка треба покласти
подушку. На голову хворому кладуть холодний компрес (можна листки
капусти).

Всю процедуру проводять швидко, точно й акуратно.

Мал. 2. Повне обгортання

Мал. 3. Повне обгортання (дитина обгорнута вологим простирадлом)

Повні вологі обгортання поділяють на збуджувальні та заспокійливі.
Температура води у першому разі повинна бути близько 20 °С, у другому —
до 27 °С. Тривалість процедури залежить від захворювання.

При високій температурі тіла для посилення тепловіддачі (жарознижувальна
дія) прохолодне вологе обгортання повторюють кілька разів поспіль.

У разі безсоння, перезбудження дитини обгортання з використанням теплої
води має тривати 30 — 40 хв; у разі ожиріння, хронічних захворювань
суглобів, інтоксикацій — 60 хв і більше.

Збуджувальне повне обгортання. Беруть одне добре викручене простирадло,
змочене водою температури 18 — 25 °С, одну або кілька вовняних ковдр і
товсте покривало. Що холодніше буде простирадло, то швидше досягнуть
ефекту зігрівання і то інтенсивнішим буде обмін речовин.

Обгортання доцільно проводити при хронічних захворюваннях, коли треба
шляхом посилення обміну речовин сприяти переробці та видаленню з
організму шлаків, інших продуктів метаболізму. Хворий повинен лишатися
обгорнутим до зігрівання або потіння. Тривалість процедури залежить від
захворювання (в середньому 20 — 30 хв). Після неї належить обмити тіло
водою температури 20 — 27 °С або зробити повну ванну температури 32—33
°С, тобто помірну охолоджувальну процедуру.

Заспокійливе повне обгортання. Беруть одне або кілька ледь віджатих
простирадл, змочених у воді температури 22 — 27 °С, поверх — легеньке
вовняне покривало (або зовсім без покривала). Коли простирадло
нагріється, що у разі високої температури тіла відбувається через
5—10—15 хв, треба негайно розгорнути хворого і зробити нове обгортання.
Якщо вологе простирадло нагріється до температури тіла, воно вже не
забиратиме тепло від тіла хворого. Дитина знову стане неспокійною,
голова гарячою, щоки почервоніють, дихання стане коротким, а пульс
частим.

Щоб посилити тепловіддачу (знизити температуру тіла), вологе
заспокійливе обгортання проводять по 10 — 12 хв, повторюючи 2—4 рази
поспіль. Під час обгортання зниження температури тіла відбуватиметься
тим енергійніше, що вологішим, товстішим та грубішим буде простирадло.

Не можна використовувати надто холодну воду при високій температурі
тіла.

Часткові обгортання. Поділяють на тричетвертинні й половинні. їх
застосовують тоді, коли повне обгортання з різних причин зробити не
вдається або ж воно протипоказане.

Тричетвертинне обгортання. Діє трохи ніжніше, ніж повне обгортання.
Корисно робити його дітям як старшого, так і молодшого віку, особливо
при гарячкових станах та гострих захворюваннях

Мал. 4. Тричетвертннне обгортання

Обгортання роблять від пахвових ділянок до стоп. Руки залишаються
вільними. Спочатку обгортають верхню частину тулуба, потім ноги (кожну
окремо). Дитина одягнута в сорочку поверх обгортання.

Для збуджувального обгортання простирадло намочують у воді температури
18 — 22 °С, добре віджимають. Зверху накладають вовняну ковдру і
укривають товстим вовняним покривалом. Тривалість процедури 20 — 40 хв.

Для заспокійливого обгортання простирадло змочують у воді температури 22
— 27 °С, лише трохи віджимають, і накривають дитину легкою ковдрою.
Після зігрівання простирадло замінюють.

Половинне обгортання. Обгортають тільки нижню половину тулуба — від стоп
до пупка. Кожну ногу обгортають окремо (мал. 5).

Простирадло змочують у воді температури 18 —25°С, добре віджимають.
Зверху обгортають вовняною ковдрою і накривають вовняним покривалом.

Застосовують тільки у збуджувальній формі. Тривалість процедури — 1 —
1,5 год. Після закінчення її тіло обмити водою температури 20—27 °С.
Волога сорочка. Діє ніжніше, ніж повне обгортання.

Беруть довгу, багато разів прану сорочку з грубого натурального полотна.
Опускають її у прохолодну воду, слабкий розчин оцту (1 столова ложка
оцту на 1 л води) або у гарячий відвар трави гуньби сінної, вівсяної
соломи чи сінної потерті (50 г залити 1 л окропу, кип’ятити 15 хв на
малому вогні, процідити). Сорочку віджимають, одягають на дитину і
загортають в 1 —2 вовняні ковдри.

Для збуджувального обгортання сорочку опускають у воду температури 18 —
25 °С, добре викручують. Тривалість обгортання — 1 — 1,5 год, але не
довше 2 год для дітей старшого віку. Якщо сорочку змочують у відварі
трави, то залишають її на дитині до охолодження.

Мал. 5. Половинне обгортання

Мал. 6. Обгортання живота (компрес на живіт)

Волога сорочка діє не лише заспокійливо, але й сприяє розчиненню та
виведенню з організму токсинів, шлаків.

При хворобах, що супроводжуються висипанням, наприклад при скарлатині,
щоб стимулювати висипання, сорочку змочують у слабкому водному розчині
кухонної солі або оцту.

Вологу сорочку рекомендують одягати при високій температурі тіла. Після
зняття її дитину переодягають і тримають під ковдрою 30 — 60 хв.

I?

???????? ?Обгортання живота (компрес на живіт). Для компресів беруть 2
досить довгих та широких рушники, широке вовняне покривало, мотузки або
безпечні шпильки для закріплення компресу. Для немовлят можна
використати хустку та фланелеву пелюшку.

Температура води для компресу на живіт становить 18 — 22 °С, для
незагартова-них — 22 — 25 °С, особливо на початку використання.

Віджатий вологий рушник накладають таким чином, щоб його кінці припадали
на живіт. Зверху накладають сухий рушник, а потім вовняне покривало, яке
закріплюють мотузками або шпильками (мал. 6). Після накладання компресу
сорочку опускають униз, дитину накривають ковдрою.

Обгортання живота використовують переважно у збуджувальній формі
насамперед для посилення функції органів травлення, що має істотне
значення для лікування більшості хвороб.

Змінюють компреси у міру зігрівання або висихання, якщо не залишають на
всю ніч. Після зняття компресу треба обмити покриті ним частини тіла
водою температури 20 — 22 °С (інколи до 25 °С) та добре обтерти.

Обгортання живота є незамінним засобом для лікування хвороб у початковій
стадії. Після компресу стан дитини полегшується. Пронос, запор, кашель,
запалення горла, головний біль часто зникають після компресу. Якщо
зовсім маленькі діти не можуть швидко заснути, компрес на живіт має
стати у пригоді. При нездужанні дитини, гострих та хронічних
захворюваннях компреси накладають на живіт.

Під час захворювання на дифтерію, коклюш, холеру, кір, скарлатину,
запалення легенів та інші недуги можна протягом тривалого часу з
короткочасними перервами тримати компреси на животі.

Майже немає таких хвороб, за яких були б протипоказані компреси на
живіт, окрім гострої хірургічної патології органів черевної порожнини.

Компрес тримають на животі до повного зігрівання або висихання, після
чого замінюють. Використані рушники обов’язково треба випрати, висушити
на повітрі, випрасувати. Слід провітрювати й вовняні покривала. Лише
після цього їх можна використовувати повторно.

Обгортання шиї (шийний компрес). Для компресу використовують рушник,
який складають уздовж у 4 рази, та вовняну тканину, яка повинна бути
трохи ширшою за рушник.

Збуджувальний шийний компрес використовують тоді, коли потрібно
домогтися розрідження та виділення харкотиння, а з ним і хвороботворних
чинників. Під впливом вологого тепла слизові оболонки звільняються від
нальоту, зменшується або зникає запалення.

Рушник змочують водою температури 18 — 20 °С, викручують і обмотують ним
шию. Поверх обмотують вовняною тканиною. Компрес не повинен заважати
диханню, ковтанню. Тривалість процедури — від 1 до 2 год. Іноді компрес
залишають на всю ніч.

Мал. 7. Компрес на живіт з обгортанням литок

Для заспокійливого або охолоджувального шийного компресу рушник
намочують у воді температури 22 — 25 °С, трохи віджимають. Поверх
рушника накладають тонку вовняну тканину (або взагалі не накладають).
Такий компрес замінюють негайно після зігрівання.

При ураженні зіва та гортані, кашлі, крупі, запаленні мигдаликів,
дифтерії компреси на шию застосовують одночасно зі збуджувальними
обгортанням живота, литок, щоб відтягти кров від горла.

Перед накладанням того чи того компресу треба порадитися з лікарем.

Обгортання гомілки (литки). Застосовується майже винятково у
збуджувальній формі з метою стимулювання відтягання крові від внутрішніх
органів. Тривалість його — 2 — 3 год.

Проте при запальних процесах в ділянці стегна або гомілки, виразках,
ранах використовують і охолоджувальні протизапальні компреси.

В тих випадках, коли компрес залишають на всю ніч, беруть бавовняні
панчохи, обов’язково відрізають їх унизу, змочують у воді температури 22
— 25 °С, добре віджимають і одягають на обидві литки Поверх них одягають
вовняні панчохи більшого розміру. При лікуванні хронічних захворювань
обгортання литок доповнюють збуджувальними обгортаннями живота, грудної
клітки, тулуба або шиї. Протипоказання: варикозне розширення вен,
тромбофлебіт.

Обгортання голови. Звичайно роблять у збуджувальній формі перед сном і
залишають на всю ніч.

Рушник змочують у воді температури 20 — 22 °С, віджимають, кладуть на
лоб та голову, зверху вкривають вовняною хусткою. Вранці після зняття
обгортання голову

обтирають вологим рушником та витирають.

Обгортання голови особливо корисні при мігрені. Призначають дітям
старшого віку. Одночасно накладають збуджувальний компрес на живіт, а
також збуджувальне обгортання литок, ніг та рук.

Якщо дитина погано засинає або спостерігається безсоння, процедуру
відміняють.

Обгортання плечей та грудної клітки. Обгортання плечей та грудної клітки
застосовують при запаленні легень, трахеї, бронхів, остеохондрозі
шийно-грудного відділу хребетного стовпа

Вологий рушник накладають через плечі на грудну клітку, зверху
обгортають вовняною тканиною. Одночасно ставлять збуджувальний компрес
на живіт.

При хронічних захворюваннях легень, остеохондрозі рушник змочують у воді
температури 20 — 22 °С, віджимають. Тривалість процедури — 2 — 3 год.

Мал. 8. Обгортання грудей

При гострих запальних процесах ефективні заспокійливі обгортання плечей
та грудної клітки. Рушник змочують у воді температури 20 — 25 °С, трохи
віджимають. Змінюють його 2 — 3 рази через 10 — 15 хв.

Після обгортання зменшується кашель, полегшується дихання, краще
відходить харкотиння.

Обгортання тулуба. Роблять його від пахвової до пахової ділянок. Беруть
бавовняні рушник або простирадло такої довжини, щоб ними можна було
двічі обгорнути грудну клітку та живіт. Вовняне покривало має бути на 2
см ширше від бавовняного рушника.

Правила виконання такі самі, що й у разі повного обгортання.

Призначають при захворюваннях органів дихання, печінки, селезінки,
нирок, кишечнику, шлунка.

При хронічних захворюваннях використовують збуджувальні обгортання,
тобто такі, що зігрівають. Тривалість процедури 2 — 3 год.

У гостру стадію хвороби корисні заспокійливі обгортання тулуба. Вони
сприяють охолодженню. Змінюють їх 2 — 3 рази через 10 — 15 хв.

Одночасно з обгортанням тулуба призначають збуджувальні обгортання литок
та передпліч.

Обгортання нижніх кінцівок. Вологу тканину накладають від кісточки до
середини стегна, залишаючи стопи відкритими. Зверху накладають вовняну
тканину, яку закріплюють безпечними шпильками. Кожну кінцівку обгортають
окремо.

Збуджувальні обгортання застосовують при гострих станах, що
супроводжуються високою температурою тіла, під час припливів крові до
голови (головний біль, запаморочення, марення), при хворобах горла,
легень, серця. Обгортання ніг сприяє відтяганню крові від уражених
органів та її депонуванню в судинах нижніх кінцівок.

Обгортання використовують і при захворюваннях нижніх кінцівок для
посилення кровообігу, розсмоктування набряків, затвердінь, тамування
болю ревматичного та подагричного походження.

Для обгортання нижніх кінцівок беруть воду температури 17 — 20 °С.

Протипоказання: варикозне розширення вен нижніх кінцівок, тромбофлебіт.

Хрестоподібне або Т-подібне обгортання. До вовняної та внутрішньої
бавовняної тканин посередині довгого краю пришивають дві смуги — вовняну
та бавовняну, завширшки 8—15 см та завдовжки 30 — 50 см, тобто у вигляді
букви Т (мал. 9).

Пришиті смужки протягують між ногами та накладають на живіт. Потім
накладають поперечну частину тканин, яка повинна доходити до пахової
ділянки.

Обгортання використовують як у збуджувальній, так й у заспокійливій
формі, залежно від характеру хвороби. Для змочування тканини беруть воду
температури 20-25 °С.

Т-подібне обгортання призначають для лікування захворювань нирок та
сечового міхура, нижнього відділу кишечника, особливо прямої кишки,
захворювань статевих органів.

Сухі обгортання. Призначають тоді, коли організм хворого погано реагує
на холодне та мокре простирадло.

Сухі обгортання діють заспокійливо і стимулюють потовиділення.

Хворого обгортають сухим махровим простирадлом з натуральної тканини,
загортають у товсту вовняну ковдру так, щоб повітря не надходило до тіла
хворого ні з боку шиї, ні з боку ніг. Накривають вовняними ковдрами. Між
стопами та ножним кінцем ліжка кладуть подушку. Для зменшення припливу
крові до голови охолоджувальний компрес кладуть під голову (а не на
неї).

До появи поту дитині дають кілька ковтків холодної води. Якщо піт вже
з’явився, то для посилення потовиділення холодну воду дають через кожні
10 — 15 хв.

Тривалість процедури від 30 до 60 хв. Після сухого обгортання приймають
ванну температури 30 — 32 °С. Потім дитину укладають в ліжко для
зігрівання.

Слабеньким дітям сухе обгортання протипоказане.

Сухі обгортання поділяють на загальні й часткові.

Мал. 9. Хрестоподібне (Т-подібне) обгортання

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020