.

Щадна дієта. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
238 1431
Скачать документ

Реферат на тему:

Щадна дієта. Народні методи лікування

Їжа — єдине джерело життєво важливих речовин: білків, жирів, вуглеводів,
мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів, що вкрай потрібні для
росту й формування дитячого організму, його активної діяльності і
стійкості до несприятливих впливів зовнішнього середовища.

Організм забезпечується необхідною кількістю енергії, що утворюється
внаслідок розщеплення вуглеводів і жирів, меншою мірою — білків, які
надходять з їжею.

Що менша дитина, то більше енергії потрібно для покриття енергетичних
затрат, пов’язаних з її інтенсивним ростом, розвитком, обміном речовин.

Харчування має відповідати віковим потребам дитячого організму.

Розлади травлення й живлення спричинюються порушеннями будови органів і
систем, дефектами обміну речовин, діатезами. Певну роль відіграє
порушення мікрофлори кишок.

У разі диспепсії змінюються секреторна й моторна функції шлунка,
перистальтика кишок, знижується продукція ферментів, за допомогою яких
здійснюється обмін речовин, спостерігається просування по тонкій кишці
частково перетравленої їжі, порушуються процеси всмоктування харчових
речовин.

Маса дитини не збільшується, іноді навіть зменшується.

Більшість хвороб у дітей є наслідком неправильного харчування або
недостатньої обробки харчових речовин органами травлення (часто першого
та другого одночасно). Тому під час лікування треба призначати щадну
дієту.

До щадної їжі належать молочні страви, супи, заправлені олією, каші,
пюре з моркви, буряка, капусти, цибулі, солодкого перцю, гарбуза, а
також компоти, киселі, свіжий нежирний сир, кисле молоко, яйця, білий
хліб. Черствий хліб та сухарі менше стимулюють шлункову секрецію та
легше перетравлюються.

Слизисті відвари рекомендують при гострих захворюваннях органів
травлення, хронічному запорі. Готують переважно з вівсяного, ячмінного,
житнього борошна: 2 столові ложки борошна розмішати у холодній воді,
варити в 1 —1,5 л води 20 хв. Рисовий відвар корисний при проносі.

Серед харчових продуктів важливе місце займають яйця, молоко, свіже
масло та сир. До складу молока і яєць входять всі харчові речовини, що
особливо потрібні для дитячого організму.

Молоко належить до слабких стимуляторів шлункової секреції, досить
швидко перетравлюється і легко засвоюється у кишечнику. До складу білків
молока входить 20 амінокислот, у тому числі метіонін, цистеїн,
триптофан. У кип’яченому молоці втрачається частина амінокислот, у
пастеризованому цього не відбувається. Молочний жир є одним з
найцінніших харчових жирів, добре засвоюється. З вуглеводів у молоці
міститься молочний цукор (лактоза), якого немає в інших харчових
продуктах. До складу молока входять різні мінеральні речовини. Найбільше
значення мають кальцій та фосфор, які містяться в значній кількості.
Відносно мало в молоці заліза та магнію.

Молоко — джерело багатьох вітамінів, гормонів, пігментів та імунних тіл.
У 1 л молока міститься 1,6 г солі та близько 32 г білків. Якщо треба
різко обмежити введення солі та білків, дитині дають менше молока.

Молочнокислі продукти утворюються шляхом ферментації молока за допомогою
молочнокислих бактерій та дріжджових грибів. Вони краще за молоко
засвоюються органами травлення, пригнічують ріст гнильних
мікроорганізмів та нормалізують кишкову мікрофлору.

Кисломолочні продукти (кефір, кисляк, ацидофільно-дріжджове молоко,
ацидофільна паста) використовують для лікувально-профілактичного
харчування дітей. Вони виявляють антагоністичну активність щодо багатьох
патогенних і умовно-патогенних кишкових бактерій.

Молочна кислота, що утворюється в процесі кисломолочного бродіння,
стимулює соко- і ферментовидільну функцію шлунка і кишок. Кисломолочні
бактерії сприяють нормалізації кишкової мікрофлори.

Основне призначення цих продуктів — нормалізація процесів травлення у
грудних дітей при штучному вигодовуванні, дисбактеріозі, ентероколіті,
ексудативно-катаральному діатезі. Для їх виготовлення використовують
закваски, які містять біфідо-бактерії.

Створено нові кисломолочні продукти “Біфівіт” і “Симбівіт”, дія яких
спрямована на стабілізацію і відновлення кишкової мікрофлори у дітей, що
сприяє зменшенню інтоксикації, нормалізації функцій шлунка, посиленню
імунітету.

Дітям корисно давати свіжий сир, який легко засвоюється. Сир буває
жирний (18 %), напівжирний (9 %) і нежирний (0,5 %).

Кефір є сильним стимулятором шлункової секреції. Однодобовий кефір
виявляє послабну дію, а дво- чи тридобовий — кріпить.

TH

uz

О, мінеральні речовини. Добре засвоюються некруто зварені яйця. Жовток
поживніший за білок, але білок легше перетравлюється, бо містить менше
жирів.

Посилюють імунітет яйця перепілки.

До щадної дієти включають парові котлети, варені м’ясо та рибу.
Вилучають із раціону (або обмежують їх кількість) смажені страви, м’ясні
та рибні бульйони (особливо при гарячкових станах). Краще засвоюється
м’ясо молодих тварин.

М’ясо і риба — важливі джерела повноцінних білків, вітамінів та
мінеральних солей. У рибі міститься більше фосфору та кальцію, ніж у
м’ясі, але заліза значно менше. Риба перетравлюється та засвоюється
легше, ніж м’ясо, що пояснюється меншим вмістом у рибі сполучної тканини
(приблизно в 5 разів).

Бобові — горох, сочевиця, соя, квасоля — перевершують м’ясо за поживними
якостями і в той же час не містять збудливих речовин. До їх складу
входять у достатній кількості білки, мінеральні солі, вуглеводи. З сої
одержують жирну олію, а соєве молоко нерідко краще засвоюється, аніж
коров’яче, тому його дають дітям грудного віку у разі переведення їх на
штучне годування.

З бобових готують супи, пюре, гарніри. Плоди бобових промивають і
залишають у воді на ніч, вранці варять, а після розварювання протирають
крізь сито для видалення лушпиння.Солять, заправляють олією.

Джерелом незамінних амінокислот є волоські горіхи.

З жирів перевагу віддають кукурудзяній, соняшниковій, соєвій олії, які
додають до перших страв, овочевих пюре, салатів.

Особливе місце у харчуванні посідають овочі та фрукти. Овочі стимулюють
шлункову секрецію, рухову функцію травного каналу, жовчотворення,
сприяють підвищенню засвоєння білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та
мікроелементів.

Основними джерелами вуглеводів, деяких вітамінів, мінеральних солей
(калію, заліза, кальцію, фосфору, магнію та ін.) є свіжі ягоди й фрукти:
абрикоси, вишні, яблука, груші, чорна смородина, виноград, айва, суниці,
персики, банани, малина, гранати, плоди шипшини.

Вживання свіжих овочів та фруктів гальмує розвиток гнильних процесів у
кишечнику. При запорі фрукти, насамперед клітковина оболонок плодів,
посилюють перистальтику, сприяють спорожненню кишок. Використовують
чорнослив, інжир, аґрус. Рекомендують також квашені та мариновані фрукти
й овочі.

Проте при гострому ентероколіті та загостренні хронічного не слід давати
дитині свіжі овочі й фрукти, адже вони прискорюють просування їжі
кишечником та зумовлюють подразнення його стінки. Під час загострення їх
дають у перетертому або вареному вигляді (пюре, киселі та ін.).

Якщо здоровій дитині дуже важливо забезпечити повноцінне харчування, то
хворій тим паче, адже у неї нерідко апетит знижений або відсутній.

У будь-якому разі треба враховувати загальний стан дитини.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020