Реферат на тему:
Пухирчатка новонароджених. Народні методи лікування
Пухирчатка новонароджених — стафілококове ураження шкіри, що з’являється
в перші дні або тижні життя.
Висип пухирців починається на 5-ту — 7-му добу життя. На шкірі тулуба та
кінцівок з’являються пухирці з червоною облямівкою, які наповнені
серозно-гнійною рідиною. Величина — від горошини до сливи. Пухирці
з’являються на шиї, кінцівках, животі, іноді вкривають всю шкіру, за
винятком долонь та підошов. Інколи уражаються слизові оболонки та
кон’юнктива.
Загальний стан дитини порушується, підвищується температура тіла. Діти
стають млявими, погано сплять, у них не збільшується маса тіла. Іноді
спостерігаються диспепсичні прояви.
Протягом 7 — 14 діб пухирці засихають або проривають. На їх місці
лишаються ерозовані ділянки шкіри, що загоюються без рубців.
За тяжкої форми хвороби може розвинутися сепсис.
Інфікування новонароджених звичайно відбувається у пологовому будинку
від матері або медперсоналу. Хвору дитину негайно ізолюють.
Внаслідок загрози занесення вторинної інфекції при ерозіях треба
дотримувати правил асептики.
Для запобігання інфікуванню здорових ділянок шкіри у період хвороби
дитину не слід купати. її лише обережно підмивають, часто змінюючи
пелюшки.
На ушкоджені ділянки накладають компреси з відвару бруньок тополі чорної
та берези бородавчастої. Столову ложку суміші подрібнених бруньок залити
300 мл окропу, кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти 4 год,
процідити.
Компреси роблять також з настоянки квіткових кошиків арніки гірської
(1:10) на 40 % спирті етиловому, розведеної водою у співвідношенні 1:7.
Для компресів беруть настоянку квіткових кошиків нагідок лікарських
(аптечний препарат) або бруньок тополі чорної та берези бородавчастої
(1:10) на 40% спирті етиловому. Перед використанням їх розводять
перевареною водою (1—2 столові ложки настоянки на склянку води).
Якщо відшаровується епідерміс, присипають порошком кореня солодки голої.
Для змазування уражених пухирчаткою ділянок використовують таку мазь:
Корені кропиви дводомної — 30 г Корені щавлю кінського — 30 г
Трава деревію звичайного —10 г
Суміш залити 1 л молока, кип’ятити 25 хв на малому вогні, безперервно
помішуючи свіжозрізаним пагоном глоду колючого або терену. Додати 4
столові ложки меду і знову варити 10 хв, процідити.
Якщо стан поліпшився, треба робити ванни з напару листків горіха
волоського: 100 г залити 5 л води, довести до кипіння, настояти 15 хв,
процідити. Тривалість ванни — 10 хв, температура води — 38 °С.
l 0’
??????z?Гноячкові ураження шкіри небезпечні тим, що можуть ускладнитися
сепсисом. Тому треба ретельно доглядати за шкірою новонародженого.
Уважно оглядати її та, виявивши патологічні зміни, вживати відповідних
заходів. Здорові ділянки шкіри обережно обтирати камфорним спиртом (1
частина камфори, 7 частин спирту та 1 частина води), який змішати з
водою у співвідношенні 1:2.
Білизна дитини повинна бути стерильною. У приміщенні проводити вологе
прибирання дезінфікуючими засобами, постійно провітрювати його.
Правильно годувати малюка, давати достатню кількість рідини.
У разі виникнення сепсису дитину терміново госпіталізують.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
