.

Пронос. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
238 5969
Скачать документ

Реферат на тему:

Пронос. Народні методи лікування

Пронос (діарея) — часті (понад 4 рази на добу) спорожнення кишечнику,
коли кал має рідку консистенцію.

Розрізняють гострий та хронічний пронос. Гостра діарея триває від 4 діб
до 1 міс. Хронічна діарея може спостерігатися впродовж кількох місяців і
навіть років.

Основними причинами гострої діареї є інфекція (бактеріальна, вірусна,
паразитарна), інтоксикація, неправильне харчування, харчова алергія,
рентгенівське та радіаційне опромінювання. Пронос, що виник під час
лікування антибіотиками, може бути зумовлений дисбактеріозом.

Основними причинами хронічної діареї є порушення функцій травлення та
усмоктування їжі, ферментопатії різного походження, посилена
перистальтика кишок, хронічні запальні процеси в кишечнику, алергія на
окремі харчові продукти.

У дітей з хронічною діареєю часто буває бродильна диспепсія і значно
рідше — гнильна чи змішана. Спостерігаються пронос із виділенням рідких
або кашкоподібних пінявих випорожнень світло-жовтого кольору, здуття
живота, розлитий біль у животі (частіше неінтенсивний).

У разі запалення товстої кишки випорожнення бувають 15 — 20 та більше
разів на добу з домішками крові й слизу. Нерідко виникають тенезми
(несправжні болісні позиви).

Часто приєднуються токсичні прояви, зокрема блювання, різке схуднення,
потьмарення свідомості.

Для проносу, зумовленого посиленою перистальтикою кишок, належить так
званий нервовий, наприклад, під час переляку, нервового потрясіння тощо.
Нервовий пронос раптово виникає і так само зникає.

У грудних дітей іноді буває до 20 випорожнень за добу. Кал має
жовто-зелений колір з білими грудочками неперетравленого молока, іноді —
з домішками крові та слизу. Дитина стає неспокійною, млявою, іноді
зригує, блює. Спостерігаються метеоризм, бурчання, біль за типом
кишкової кольки, а тому малюк плаче і кричить.

Пронос завжди негативно позначається на здоров’ї дитини, особливо
молодшого віку.

Лікування спрямовують передусім на основне захворювання, щоб усунути
причину проносу.

Як при гострому, так і, особливо, при хронічному проносі, істотне
значення має харчовий режим. Потрібне максимальне механічне, хімічне та
термічне щадіння кишок у гострий період хвороби.

У перші дні захворювання слід вилучити з раціону продукти, які посилюють
моторику кишок і збільшують секрецію травних соків. Це багаті на
клітковину продукти (овочі, фрукти, хліб з борошна грубого помелу,
гострі страви, спеції), а також ковбаси, тугоплавкі жири. Забороняють
фрукти та соки, що сприяють процесам бродіння (виноград, персики,
абрикоси), цукор,солодощі,торти.

До харчового раціону включають приготовані на парі м’ясо й рибу,
протерті слизисті каші тасуни (вівсяний, рисовий, манний), черствий
білий хліб, тушковану моркву. Рекомендують соки з чорної смородини,
брусниці, горобини чорноплодої, що містять антибродильні та в’яжучі
речовини. В’яжучу, протизапальну дію за рахунок вмісту пектину мають
страви з гарбуза, відвар шкурки спілих яблук.

Сушені плоди ожини сизої, потовчені на порошок і присмачені цукром, —
добрі ліки при проносі. Дітям дають їх по 1 чайній —1 столовій ложці
тричі на день.

При гострому проносі протягом 6 — 12 год дитині дають лише чай, а потім
— триденний кефір, слизисті супи, зварені на воді рисову, манну або
гречану кашу, морквяне пюре, киселі.

При хронічному проносі, зумовленому дисбактеріозом, у перший день дають
4 — 5 печених яблук та кілька білих сухарів. На другий день дають рисову
кашу, чай без цукру, а на 3-й — кисломолочні продукти з невеликою
кількістю цукру. З часом дієту розширюють, дають варені моркву та буряк,
протерті каші та супи, зварені на воді, перемелені м’ясо та рибу,
черствий білий хліб, свіжий нежирний сир.

У разі схильності до проносу рекомендують мінеральні води з низькою
мінералізацією (єсентуки №4, миргородська, березовська). П’ють за 30—40
хв перед їдою повільно. На 1 прийом беруть до 150 мл.

Препарати маслинки вузьколистої виявляють сильну в’яжучу та
протизапальну дію. Готують відвар плодів: 20 г залити 200 мл води,
кип’ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по 1—3 столові ложки 2 рази на
день до або після їди.

Навіть тривалий пронос припиняється, якщо натще пити гарячий чай з трави
звіробою звичайного та деревію звичайного, взятих порівну. Столову ложку
суміші залити 200 мл окропу, настояти 10 хв. Приймати по 30 — 70 мл
(залежно від віку дитини) протягом 3 — 7 діб.

При сильному проносі дітям старшого віку рекомендують приймати з їжею
1/3 — 1/2 чайної ложки товченої висушеної на сонці шкурочки курячого
пупа (1—2 рази на день).

Порошок шкурки плодів гранатів (по 0,1 — 1,0 г 3 — 4 рази на день)
ефективно діє при проносі, ентероколіті. Дозувати треба залежно від віку
дитини. Дітям віком до року не призначати.

Ефективна також настоянка молодих волоських горіхів на 40 % спирті
етиловому або цукрі (для дітей молодшого віку). 15 горіхів подрібнити,
залити 0,5 л горілки, настояти 2 тиж на сонці, процідити. Залишок
засипати цукром та настояти ще 2 тиж. Приймати по 1/2 — 1 чайній ложці 2
— 3 рази на день.

У народній медицині при проносі у дітей використовують чай з трави ожини
сизої: 1 столову ложку залити 250 мл окропу, настояти 1—2 год. Пити по
1/4 — 1/2 склянки 3 — 4 рази на день через 2 год після їди.

Рекомендують також насіння щавлю кінського: 1 чайну ложку залити 200 мл
окропу, настояти 1 год, процідити. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази
на день. Побічних проявів не спостерігається.

При проносі як в’яжучий та закріплюючий засіб призначають такі суміші:

1. Корені щавлю кінського — 20 г

Шишечки вільхи сірої — 20 г

Корені гірчака зміїного — 10 г

Дві чайні ложки суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 30
хв, одразу процідити. Дітям віком після 7 років приймати по 1/4 — 1/2
склянки 3 — 4 рази на день за 30 хв перед їдою. Дітям молодшого віку —
по 20 — 40 мл.

2. Плоди чорниці звичайної — 20 г Плоди черемхи звичайної — 30
г

Чайну ложку суміші залити 250 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, процідити гарячим. Приймати по 20 — 50 мл 3 рази на день за 20 хв
перед їдою.

При проносі з домішками крові у випорожненнях рекомендують таку суміш:
Кореневища з коренями родовику лікарського — 20 г

Кореневища перстачу прямостоячого — 20 г

Трава грициків звичайних — 40 г

Дві столові ложки суміші залити 300 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, одразу процідити. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці кілька
разів на день за 30 хв перед їдою холодним. Одночасно робити прохолодні
обгортання живота (водним розчином оцту у співвідношенні 10:1) та
відтяжні обгортання стегон. Ставити клізми із завареного крохмалю (по
1/4—1/3 склянки) 3 — 4 рази на день.

Як обволікальний засіб при проносі призначають також клізми з відвару
вівсяного борошна (від 5 до 8 столових ложок на 1 клізму).

Якщо пронос супроводжується болем, використовують настоянку листків
бела-донни звичайної (1:10) на 40 % спирті етиловому (аптечний
препарат). Дітям старшого віку дають по 5—10 крапель.

При проносі полегшують стан теплі або навіть гарячі компреси на живіт
(якщо у випорожненнях немає крові).

Проводити легкий масаж живота, починаючи з ділянки пупка. Після масажу
поставити збуджувальний компрес на живіт.

Хвору дитину вкладають у ліжко, добре вкривають, підкладають під сідниці
гумове судно. Після випорожнення підмивають. Подразнення шкіри в ділянці
ануса змащують перевареною олією. Регулярно міняють білизну.

Перед годуванням малюка можна змастити сосок або соску рициновою олією.
Животик обв’язати чимось теплим.

Слід пам’ятати, що поява дьогтеподібних випорожнень свідчить про
шлункову або кишкову кровотечу. У цьому разі треба негайно звернутися до
лікаря.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020