Реферат на тему:
Періодонтит. Народні методи лікування
Періодонтит — запальний процес, що виникає в тканинах, які оточують
корені зубів. Виникає внаслідок проникнення інфекції через кореневий
канал з вогнища запалення в пульпі, іноді — через ясна при пародонтиті,
гаймориті, остеомієліті щелепи та інших запальних процесах у суміжних
органах та тканинах.
Оскільки періодонт локалізується у відносно замкненому просторі, то
запальний процес, що розвивається в ньому, супроводжується швидким
накопиченням ексудату, а це призводить до раптового підвищення в ньому
тиску. Як наслідок — нервові рецептори подразнюються, у ділянці хворого
зуба виникає біль різної інтенсивності. Біль може бути тупим, ниючим або
смикаючим. “Світлих” проміжків не буває. Біль посилюється під час
накушування, жування та тиснення на уражений зуб. Наростання запального
процесу супроводжується підвищенням інтенсивності болю, який може
поширитися по гілках трійчастого нерва. Запалення нерідко охоплює увесь
зубний ряд. Хворий зуб розхитується.
У разі прогресуючого запалення може виникнути гнійне розм’якшення. За
сприятливого перебігу гній виходить між шийкою зуба та яснами.
При періодонтиті значно погіршується загальний стан. Температура тіла
підвищується до 38 — 39 °С, збільшуються та стають болючими підщелепні
лімфатичні вузли. Інфекція може поширитися на інші органи. Іноді
розвивається сепсис.
Хронічний періодонтит перебігає без виразних больових відчуттів. Біль
з’являється під час їди або натискання на хворий зуб. Іноді виникає
нориця, з якої виділяється гній.
При гострому періодонтиті треба негайно звернутися до лікаря. Вогнище
запалення розтинають, що сприяє відпливу ексудату. При цьому біль
зменшується або зникає. Рану та иульиарну порожнину зуба промивають
розчином антибіотиків. Порожнину зуба звичайно залишають відкритою.
Рекомендують закривати ЇЇ ватним тампоном лише під час їди. Після їди
ротову порожнину слід ретельно прополоскати .
Для лікування гострого гнійного періодонтиту використовують
антибактеріальний препарат новоіманін (аптечний препарат), який
одержують із трави звіробою звичайного. Для промивання каналу кореня
зуба, полоскання беруть 1 % спиртовий розчин новоіманіну. Перед
полосканням вміст флакона (10 мл) розводять дистильованою водою (1:10).
Хлорофіліпт (аптечний препарат) містить суміш хлорофілів, що одержують з
листків евкаліпту кулястого. Виявляє бактерицидну активність. Для
полоскання ротової порожнини 1 столову ложку 1% спиртового розчину
розводять в 1 л води.
Настоянку пуп’янків або плодів софори японської (1:5) на 50 % спирті
етиловому рекомендують для полоскання ротової порожнини. Беруть 1 чайну
ложку настоянки на склянку води.
Антибактеріальну, слабку знеболювальну дію виявляє настоянка квіткових
кошиків нагідок лікарських (аптечний препарат). Чайну ложку настоянки
розводять у 200 мл води. Полоскати кілька разів на день.
Теплі полоскання прискорюють ліквідацію гострого процесу.
??????c? окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні, процідити. Температуру
відвару поступово підвищують.
При нариві рекомендують накладати парові компреси на щоку або підборіддя
— по 4 —6 разів за одну процедуру. Повторювати через 8—10 хв.
Можна накладати на щоку (або підборіддя) товсті збуджувальні компреси з
води температури 20 — 22 °С, закріпивши пов’язкою. Після нагрівання
змінювати.
У разі нагноєння та утворення зубного нариву рекомендують робити ротові
ванночки з гарячого молока з невеликою кількістю цукру.
Уранці та ввечері ставити клізми.
Якщо хвороба ускладнюється гарячкою, слід робити оцтові обтирання,
загальні або тричетвертинні заспокійливі обгортання.
На ніч накладати збуджувальне обгортання шиї температури 22 °С, живота
температури 25 °С та литок — 23 — 24 °С.
Давати щадну прохолодну рідку їжу, переважно рослинного походження.
Якщо і після виходу гною біль не вщухає, а гній стає смердючим, отже
процес поширився на щелепну кістку. В цьому разі потрібне хірургічне
втручання.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
