Реферат на тему:
Панарицій. Народні методи лікування
Панарицій — гостре гнійне запалення пальців, що виникає внаслідок
проникнення в їх тканини стафілококів та стрептококів. Інфекція
потрапляє через невеличкі ранки, тріщини на шкірі, задирки, під час
уколів.
При шкірному панариції гній скупчується під епідермісом (поверхневим
шаром шкіри) у вигляді пухира. З’являються сильний пульсуючий біль,
припухлість. Шкіра гаряча, червоніє, тканини ущільнюються. Гній може
скупчитися й під нігтьовою пластинкою. Під час натискання виникає різкий
біль. Нагноєння може швидко поширюватися вглиб. Якщо уражено сухожилок,
набрякає палець.
Кістковий панарицій розвивається самостійно або у разі переходу процесу
на кістку. Виникає сильний пульсуючий біль. Фаланга пальця припухає,
температура підвищується. З часом гній прориває (частіше на верхівці
пальця), кістка руйнується.
Суглобовий панарицій розвивається внаслідок поширення гнійного процесу
при кістковому панариції або запаленні сухожилків. Інколи — після травми
за наявності ран на шкірі. З’являється різкий біль, що посилюється під
час рухів у суглобі. Згодом рухи стають неможливими. Палець
напівзігнутий, під час натискання біль посилюється. Суглоб набрякає.
Гнійний процес охоплює кисть, зумовлюючи гнійне запалення власне кисті,
лімфатичних вузлів, а зрештою — сепсис.
У початкових стадіях при панариції можливе консервативне лікування.
З появою перших ознак запалення для запобігання нагноєнню палець треба
занурити у крижану воду, тримати до 1 год. Потім прикласти м’якуш білого
хліба, розмочений у відварі кореневища родовика лікарського або листків
подорожника великого (20 г на 100 мл води).
Для пом’якшення та розсмоктування нариву рекомендують припарки з
розвареного до кашки кореня живокосту лікарського.
Для припарок готують таку суміш:
Живиця (смола хвойних дерев) — 40 г
Віск бджолиний жовтий — 20 г
Яловичий жир — 60 г
Порошок трави
буркуна лікарського — 1 чайна ложка
Суміш нагріти на малому вогні, часто помішуючи.
Дозрівання гнояка прискорюють парові ванни. Руки тримати над окропом,
прикривши зверху простирадлом, щоб пара не розсіювалася. Після процедури
руки опустити у ванночку з водою кімнатної температури на 2 — 3 с. Можна
також робити гарячі ванни через 2 — 3 год (по 20 хв). На ніч накладати
збуджувальні обгортання кисті з екстра-компресом на уражену ділянку
(товсте полотно змочити у воді температури 18 — 20 °С, віджати, скласти
у 6 — 8 разів, обгорнути палець).
Прориванню та розсмоктуванню гнояка на початку утворення сприяють
компреси із свіжих потовчених або сухих розмочених окропом листків
підбілу звичайного.
Для компресів використовують настій трави буркуна лікарського, насіння
льону звичайного, листків алтеї лікарської та мальви чорної, взятих
порівну. 30 г суміші залити 300 мл води, витримати 10 хв на малому
вогні, процідити.
Коли нарив прорве, використовують ванночки з відвару такої суміші:
Листки омели білої — 20 г
Трава деревію звичайного —10 г
Трава гірчаку перцевого —10 г
Кора дуба звичайного — 10 г
Трава кропиви дводомної — 10 г
Суміш залити 1 л води, кип’ятити 20 хв. на малому вогні, процідити.
Прикладають також розрізаний уздовж листок алое деревовидного.
Для присипок використовують порошок сухих листків мирту звичайного або
кореня солодки голої.
Як знеболювальний засіб призначають компреси з пом’ятих свіжих листків
блекоти чорної або чини весняної. Припарку можна приготувати також з
розпарених сухих листків блекоти чорної.
Як знеболювальний і бактерицидний засіб при панариції використовують
суміш з однакової кількості листків блекоти чорної, кори верби білої та
дуба звичайного. 2 столові ложки суміші залити 500 мл води, кип’ятити 5
— 7 хв на малому вогні. Занурити палець у гарячий відвар або прикласти
компрес із нього. Повторити кілька разів.
зкритого. 50 г суміші залити 1 л холодної перевареної води, настояти 24
год, процідити. Подразнює шкіру, проте виявляє сильну бактерицидну дію.
Для лікування панарицію рекомендують також кашку з печених цибулі й
часнику, її теплою накладають товстим шаром на марлю та прибинтовують до
ураженого пальця. Компрес змінювати через 10—12 год.
Для припарок беруть по 20 г кореневища аїру тростинового та кори дуба
звичайного. Дві столові ложки суміші залити 500 мл води, кип’ятити 10 хв
на малому вогні, настояти 20 хв, процідити. У гарячому відварі змочувати
ганчірку та прикладати до пальця.
Для проривання гнояка рекомендують настоянку плодів софори японської.
100 г плодів залити 200 мл 50% спирту етилового, настояти 10 діб.
Прикладати до панарицію просичений настоянкою тампон. Прискорює також
гоєння рани після витікання гною.
Гоєнню панарицію сприяє мазь з риб’ячого жиру та підігрітого меду,
взятих порівну (ретельно перемішати).
При всіх формах панарицію як протимікробний та протизапальний засіб
використовують 20 % комбіновану настоянку на 40 % спирті етиловому
бруньок тополі чорної, берези бородавчастої та осики звичайної, взятих у
однаковій пропорції. Приймають по 10 — 20 крапель з водою 3 — 5 разів на
день. Дітям молодшого віку готують 10 % відвар бруньок.
За тяжкого стану хворого як протимікробний, протизапальний засіб, що
прискорює процеси мікроциркуляції в тканинах, підвищує захисні функції
організму та імунітет, призначають настоянку кореня ехінацеї пурпурової
(аптечний препарат). Дають по 10—15 крапель через 2 год (до 60— 100
крапель на добу). Дітям молодшого віку дають по 1 краплі на рік життя.
У народі для лікування панарицію використовують такий засіб. Гіркий
перець очищають від насіння і наповнюють пшеничною горілкою. Палець
вставляють усередину перця та перев’язують. Проте це супроводжується
сильним болем, отож тримати доти, поки можна. За такого лікування біль
швидко минає, пухлина зникає. Процедуру не слід призначати малим дітям.
Коли запалення спаде, при суглобовому панариції на тиждень накладають
гіпсову пов’язку, аби забезпечити ураженій ділянці абсолютний спокій.
У разі неефективності консервативного лікування вдаються до хірургічного
втручання.
Для профілактики панарицію треба ретельно доглядати за руками, своєчасно
лікувати тріщини, ліквідувати задирки тощо.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
