Реферат на тему:
Отит. Народні методи лікування
Отит — запалення будь-якого відділу вуха, найчастіше — середнього.
Запалення середнього вуха часто спостерігається у дітей грудного та
раннього віку. Виникненню отиту у дітей 1-го року життя сприяє положення
на спині, під час якого інфікований ексудат легко затікає із носової
частини горла в середнє вухо.
Отит виникає внаслідок попадання в барабанну порожнину інфекції при
нежитю, аденоїдиті. Особливо часто він розвивається при гострих
інфекційних захворюваннях (грип, кір, скарлатина) та хворобах, що
призводять до зниження загальної опірності організму.
Діти скаржаться на різкий біль та шум у вухах, зниження слуху.
Температура тіла підвищується до 40 °С. Діти раннього віку відмовляються
від груді, бо ссання зумовлює сильний біль у вусі. Грудна дитина, що
захворіла на гострий отит, неспокійна, часто плаче, хапається руками за
уражене вухо.
Запальний процес може обмежитися слизовою оболонкою середнього вуха або
поширитися углиб і зруйнувати кісткову тканину. З’являються гнійні
виділення. Гній може проникнути у черепну порожнину. Розвиваються
менінгіт, абсцес мозку, сепсис. Якщо процес поширюється на внутрішнє
вухо, розвивається глухота, можуть бути приступи запаморочення,
блювання, порушення рівноваги.
При гнійному отиті можуть виникнути перфорація барабанної перетинки та
гноє-теча з вуха. Після цього температура тіла звичайно знижується, біль
у вусі зменшується.
Гостре гнійне запалення переходить у хронічне за неадекватного
лікування, наявності хронічних запальних процесів у носі та носоглотці,
у разі зниження опірності організму. Спостерігаються перфорація
барабанної перетинки, постійна або періодична гноєтеча з вуха, зниження
слуху.
Зігрівальні компреси знеболюють, сприяють зменшенню запалення. За
призначенням лікаря на вухо накладають сухий або напівспиртовий
зігрівальний компрес.
Для компресу беруть складену у кілька шарів марлю, компресний папір (у
марлі і папері роблять посередині розріз для раковини вуха), вату та
широкий бинт. Змочену у 20 — 30 % спирті етиловому марлю накладають
навколо раковини вуха, накривають компресним папером, зверху кладуть
вату, причому кожен наступний шар компресу має бути більшим за
попередній на 2 —3 см. Компрес закріплюють бинтом або хусткою і
залишають на 3 —4 год. Зігрівальні компреси ставити до зменшення
запалення.
При отиті використовують компреси з трави буркуна лікарського. Суху
траву (верхівки) загорнути у марлю, зробити пласку подушечку. На тарілці
подушечку з травою залити окропом, аби трава розпарилася (з неї не
повинна стікати вода). Теплою подушечкою закрити хворе вухо, обгорнути
зверху рушником чи хусткою. Тримати 2 год. Коли подушечка підсохне, її
знову зволожити гарячим настоєм. Процедуру краще робити на ніч.
У народній медицині популярним лікувальним засобом при болю у вусі є
компреси з гарячих пшеничних висівок.
На ніч дитині накладають збуджувальне обгортання живота (компрес на
живіт), а також ніг.
На початку катарального запалення середнього вуха дітям старшого віку в
зовнішній слуховий прохід закапують 1 —2 краплі настоянки листків
беладонни звичайної (1:10) на 40 % спирті етиловому 2 рази на день.
У народі при вушних хворобах рекомендують розрізати навпіл цибулину,
видовбати з неї серединку і заповнити товченим насінням кмину
звичайного. Обидві половинки з’єднати, зв’язавши їх ниткою, і запекти в
духовці. Ще гарячу цибулину кладуть під прес і вичавлюють сік. Теплий
сік (по кілька крапель) закапують у вухо щоденно 2 — 3 рази на день.
Як протизапальний засіб, що швидко знімає біль, використовують марлеві
джгутики, змочені настоянкою плодів яловцю звичайного (1:10) на 40 %
спирті етиловому. їх вставляють у вухо.
Добре зарекомендував себе й такий народний засіб. У 200 мл молока варять
7 зелених головок маку протягом 40 хв. Теплим відваром за допомогою
пульверизатора промивають вухо.
У разі запалення вуха прикладають шматочки м’якої теплої глини 2 — 3
рази на день на 1 —2 год.
Якщо з вуха виділяється гній, проводять туалет зовнішнього слухового
проходу й зовнішнього вуха. Сухим або змоченим відваром трави полину
гіркого (температура відвару 37 — 38 °С) джгутиком видаляють гній.
Дитину кладуть на бік, відтягують трохи назад раковину вуха, піпеткою
закапують кілька крапель ліків. Слуховий прохід закривають ватною
кулькою.
При гнійному запаленні середнього вуха у слуховий прохід вкладають марлю
з порошком трави полину гіркого.
У разі запалення й появи гнійних виділень з вуха дітям, що старші за 3
роки, закапують по 2 — 3 краплі соку кореня хрону. Перед закапуванням
слід видалити із зовнішнього слухового ходу гній.
При гнійному отиті мумійо, розчинене в олії (1:10), закапують двічі на
день по 2 — 3 краплі.
При гнійному запаленні середнього вуха закладають турундочки з
настоянкою прополісу (30 г прополісу залити 100 мл 70 % спирту
етилового, настояти 24 — 48 год). їх уводять у зовнішній слуховий хід на
кілька хвилин, а у задавнених випадках — на кілька годин. Вводити треба
тільки після ретельного очищення вуха від гною. Курс лікування триває
5—15 діб.
Авіценна пропонував при гнійному запаленні середнього вуха закапувати
суміш соків листків горіха волоського та подорожника великого (1:1).
У народній медицині для лікування хронічного отиту використовують сечу.
її збирають протягом доби, зберігають у темному місці, доки не
забродить. Турунду, змочену сечею, вкладають у вухо раз на день на 1,5 —
2 год до припинення виділень.
При грибковому ураженні зовнішнього слухового ходу та хронічному
гнійному середньому отиті дітям віком після 8 років кладуть у вухо
загорнену в марлю кашку часнику.
При хронічному гнійному отиті добре діє такий засіб. Корені малини
звичайної треба очистити та дрібно порізати. Дві столові ложки залити
500 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 10 год. Пити по
1/3 — 3/4 склянки 2 рази на день протягом 1 міс.
Хворих з ослабленим і втраченим слухом лікують так. Беруть 5 жмень
житнього борошна, по 1 жмені насіння кмину звичайного й яловцевих
шишкоягід, стертих на порошок. Доливаючи воду, вимішують “тісто”, з
якого печуть “хліб”. З гарячої “хлібин-ки” знімають скоринку, трохи
змочують спиртом і ще гарячою обкладають вуха через марлю. Коли м’якуш
стане холодним, його знімають, а у слуховий канал вводять ватку,
просочену рутовою або мигдалевою олією.
При глухоті використовують настоянку кори або кореня барбарису
звичайного (1:4) на 40 % спирті етиловому. Закапують у вухо по 2 краплі
двічі на день та приймають усередину по 30 крапель 3 рази на день. Дітям
молодшого віку дають по 1 краплі на рік життя.
Сік ясеня, зібраний у травні, нагрівають, і коли піде пара, тримають над
ним вухо, на яке погано чують. Щоранку та ввечері промивають вухо
губкою, змоченою ясеневим соком.
Для поліпшення слуху народна медицина пропонує такий засіб. 15 г
прополісу настояти на 100 мл 96 % спирту етилового протягом 10 діб. 10
мл настоянки змішати
3 40 мл рафінованої соняшникової олії. Марлеві тампони, змочені сумішшю,
вкладати у вухо на 24 год, потім зробити перерву на 12 год. На курс — до
20 процедур. Припиняється шум у вухах, значно поліпшується слух.
З цією самою метою здавна використовували часник. Очищений зубок часнику
вкладають у зовнішній слуховий хід й тримають доти, поки не запече.
Процедуру проводять 1—2 рази на день. Треба бути обережним, щоб не
спричинити опік.
Для поліпшення слуху готують таку суміш:
Трава розхідника звичайного — 20 г
Трава суріпиці звичайної — 20 г
Трава буркуну лікарського — 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 20
хв. Приймати по 20 — 50 мл 3 рази на день.
Слух поліпшиться, якщо з’їдати щоденно по 1/4 — 1/2 лимона разом із
шкуркою.
Хворим, що втратили слух, раз на тиждень рекомендують робити постільну
парову ванну, після якої тіло обтерти водою температури 22 °С. На ніч
накласти збуджувальне обгортання живота.
Збуджувальні компреси на потилицю або на шию та обтирання водою
температури 22 °С проводять уранці.
Призначають масаж у ділянці вуха та шиї.
Двічі на день рекомендують полоскати ротову порожнину водою температури
25 — 30 °С, одночасно робити “душ для носа” (дітям молодшого віку —
промивати носову порожнину).
Вушні краплі перед вживанням треба нагріти до температури тіла дитини.
Закапують звичайно від 2 до 5 крапель. Дитину покласти на бік та
впускати краплі по стінках слухового ходу. Рідина виливатися з
середнього вуха не буде, тому після закапування дитина може відразу
вставати, закривши слуховий прохід ваткою.
Догляд та спостереження за хворим у період загострення перебігу гнійного
хронічного середнього отиту мають бути особливими.
Батьки повинні уважно спостерігати за дитиною вдень і вночі, бо можуть
раптово розвинутися внутрішньочерепні ускладнення.
Вимірювати температуру тіла 2 — 3 рази на день, звертати увагу на її
відповідність частоті дихання та пульсу. Одним із важливих симптомів
розвитку абсцесу головного мозку є сповільнення пульсу за значного
підвищення температури тіла. Повз увагу батьків не повинні пройти різке
посилення головного болю, несподіване потьмарення свідомості або
непритомність дитини.
До найнебезпечніших ускладнень гострого отиту належить менінгіт.
За появи у дитини зазначених симптомів треба негайно звернутися до
лікаря.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
