Реферат на тему:
Облисіння. Народні методи лікування
Облисіння (алопеція) — стійка або тимчасова відсутність волосся, що може
бути локальною (частковою) або тотальною (загальною).
Облисінню сприяють нервове виснаження, психічні стреси, безсоння,
гормональні порушення, токсичні впливи, хронічні інфекції (гайморит,
карієс, тонзиліт), а також авітамінози, дефіцит мікроелементів. Алопеція
іноді розвивається на тлі прийому деяких медикаментів, після наркозу,
рентгенівського опромінення, отруєння, зокрема талієм.
Раптово з’являються поодинокі або множинні ділянки облисіння різної
форми та величини. Волосся стає тонким і легко випадає. Насамперед
ділянки облисіння з’являються на голові, мають вигляд кола. Шкіра може
бути нормальною або стає блискучою та шорсткою на дотик. Сусідні ділянки
шкіри звичайно вкриваються лусочками (мал. 1).
Якщо хвороба прогресує, лисина збільшується у формі кола, може зумовити
повне облисіння. Інколи випадають брови, вії. Хвороба перебігає без
суб’єктивних відчуттів.
Часткове облисіння часто буває у дітей, причому у 20 % випадків — у віці
до 15 років.
При більшості видів алопеції лікування тривале, не завжди ефективне. У
разі алопеції у немовлят та хлопчиків-підлітків у період статевого
дозрівання спеціального лікування не призначають.
У раціон включають пророслу пшеницю, страви з вівсяних, гречаних,
ячмінних круп. Корисні свіжий сир, горіхи, інжир, гранат, морква,
капуста, буряки, обліпиха, насіння кунжута тощо. Рослинний пилок теж
сприяє відновленню волосяного покриву. Його приймають з медом у
співвідношенні 1:2 по 1—2 чайні ложки на день, запиваючи молоком.
Стимулює ріст волосся прийом суміші соків моркви, огірків, люцерни та
латука (сорт салату).
У разі алопеції, зумовленої недостатнім харчуванням, гіповітамінозом,
анемією, використовують загальнозміцнювальні засоби, вітаміни, біогенні
стимулятори: сироп алое з залізом по 1/2 чайної ложки у 1/4 склянки води
протягом 2 тиж, фітин по 0,05 — 0,1 г за раз залежно від віку дитини. До
раціону включають продукти, що містять фітин, — печінку, нирки, рибу,
бобові, цитрусові, зерна злаків. Лікування має бути комплексним.
Як загальнозміцнювальний, седативний засіб, що містить кремній, регулює
мінеральний обмін у організмі, рекомендують таку суміш:
Кореневище з коренями валеріани лікарської —10 г
Трава парила звичайного — 20 г
Квітки лаванди колоскової — 10 г
Трава хвощу польового — 10 г
Корені лопуха великого — 20 г
Кореневище пирію повзучого — 10 г
Трава медунки лікарської — 20 г
Столову ложку суміші залити 300 мл холодної води, настояти 1 год у
закритому посуді, довести до кипіння, кип’ятити 7 хв на малому вогні,
охолодити, процідити. Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на день за 15 хв
перед їдою.
Мал. 1. Локальне та тотальне облисіння
У разі значного порушення функцій нервової системи призначають настоянку
кореневища валеріани лікарської (аптечний препарат). Приймати по 1/3
чайної ложки 2 рази на день перед їдою протягом 2 — 3 тиж. Дітям віком
до 5 років давати по 3 —7 крапель з водою 2 рази на день.
Метою зовнішнього лікування є поліпшення кровопостачання шкіри, обміну
речовин у тканинах, що сприяє росту волосся.
Перед розчісуванням волосся рекомендують змочувати гребінець у відварі
листків горіха волоського та чаю, взятих порівну. Суміш кип’ятити на
малому вогні 10 хв, процідити.
Для посилення росту волосся в коріння його втирають рицинову олію або
олію пшеничних зародків 2 — 3 рази на тиждень.
Зміцненню волосся сприяє втирання в шкіру відвару гілочок мирту в
кунжутовій олії (1:5).
Для втирання в шкіру голови при облисінні рекомендують взяти по 50 г
кореневища аїру тростинового, коренів лопуха великого та мильнянки
лікарської, трави фіалки триколірної та квіткових кошиків арніки
гірської. З чайні ложки суміші залити 100 мл води, кип’ятити 5 хв на
малому вогні. Втирати в шкіру голови 2 — 3 рази на день теплим.
Для втирання при жирній шкірі та лупі 10 частин настоянки квіткових
кошиків нагідок лікарських змішати з 1 частиною рицинової олії.
у мазь. Треба розгонити 200 г кунжутової олії та по 30 г смальцю і
бджолиного воску. Додати порошок суміші трави лаванди колоскової,
медунки лікарської та парила звичайного, настояти 4 год в духовці,
процідити.
При облисінні маленьким дітям готують таку мазь: змішати 1 жовток та по
1 столовій ложці меду, соку цибулі, лопуха великого й рицинової олії.
Після втирання голову обв’язати хусткою на 4 —5 год. Змити відваром
трави кропиви дводомної або лопуха великого.
Для посилення росту волосся при алопеції накладають компреси та полощуть
голову напаром суміші таких рослин:
Трава материнки звичайної — 30 г Листки підбілу звичайного — 30 г Шишки
хмелю звичайного — 30 г
Три столові ложки суміші залити 400 мл окропу, настояти 20 хв,
процідити. Висушити волосся, не витираючи.
Для стимуляції росту волосся, особливо у разі часткового облисіння,
втирати засоби, що спричинюють гіперемію шкіри (свіжий сік редьки
чорної, хрону).
У разі місцевої алопеції різного ступеня в уражені ділянки шкіри
втирають 30 % прополісну мазь та спиртовий екстракт прополісу (аптечні
препарати). Лікування протипоказане дітям з алергічними реакціями на
продукти бджільництва.
У народі при облисінні рекомендують мити голову розчином білої глини,
після чого уражені місця натирати печеними часточками лимона. Для
зміцнення волосся втирати в шкіру голови сік часника з медом.
Під час лікування облисіння через день протягом 2 міс роблять
збуджувальні обгортання голови та литок.
Показаний масаж волосяної частини голови, соскоподібних відростків та
верхньої частини спини, що посилює кровопостачання. Тривалість масажу —
5—10 хв.
Лікування тотальної алопеції утруднено через необоротні атрофічні
процеси. У разі локального облисіння волосся може відновитися.
Оскільки стан волосся багато в чому залежить від стану всього організму,
треба лікувати основну хворобу, намагатися поліпшити самопочуття дитини.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
