UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗагальні засади правового забезпечення культурної сфери в країнах Заходу (реферат)
АвторPetya/www.ukrreferat.com
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3012
Скачало281
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Загальні засади правового забезпечення культурної сфери в країнах Заходу

 

 

У будь-якому суспільстві держава через органи влади приймає закони,

втілює політику, збирає податки і розподіляє ресурси. Тому будь-яка

державна політика, включаючи культурну, може бути визначена як система

законів, регуляторних заходів, конкретних дій та пріоритетів

фінансування у певній сфері (галузі), що впроваджується державними

органами.

 

Головним важелем державної політики є законодавство. Отже, не дивно, що

дискусії щодо державної політики, як правило, стосуються законів та

розподілу ресурсів.

 

Незалежно від змісту культурної політики та ставлення до культури

загалом, органи державної влади та управління мають у своєму

розпорядженні визначений набір засобів для формулювання та втілення цієї

політики. Фактично, ці засоби є тими загальними інструментами, що їх

уряди використовують у будь-якій сфері.

 

Відомі культурологи Марк Девідсон Шустер і Джон де Моншо свого часу

визначили п’ять головних інструментів, які використовуються для

впровадження культурної політики:

 

Майно та управління ним;

 

Регуляторна діяльність;

 

Пільги;

 

Встановлення, розподіл і забезпечення прав власності;

 

Інформування.

 

Конкретний добір інструментів, їх різна пріоритетність, можливість їх

різноманітного комбінування – всі ці питання тісно пов’язані з різними

моделями державної культурної політики. З іншого боку, регуляторна

діяльність - це одна з головних функцій урядування, поруч із податковою

політикою та фінансуванням.

 

Взаємини культурної сфери та права в найголовніших рисах можна звести до

двох ділянок:

 

- по-перше, це формування системи правових норм, яка б гарантувала та

забезпечувала громадянам сприятливі умови культурного розвитку, тобто -

вільне творче самовираження, доступ до культурних надбань, розвій свого

творчого потенціалу тощо; іншими словами увесь комплекс так званих

культурних прав;

 

- по-друге, це законодавчо-нормативне забезпечення успішного існування й

розвитку усієї культурної інфраструктури - її інституцій, індивідуальних

митців та їхніх об'єднань, збереження культурної спадщини тощо.

 

Зупинімося докладніше на першому з названих напрямків, а саме – так

званих культурних правах.

 

Концепція культурних прав та досвід її реалізації

 

Поняття культурних прав виникло як продовження й поглиблення загальної

концепції прав людини й широко дебатується та пропагується сьогодні не

лише світовою культурно-мистецькою громадськістю, а й такими

авторитетними міжнародними організаціями, як ЮНЕСКО.

 

Хоча культурні права повинні займати центральне місце не лише в

культурній політиці, але і в контексті прав людини загалом, донедавна ці

права чи не найменше розумілися і розвивалися порівняно з іншими

правами, що гарантуються міжнародним правом.

 

Цей парадокс походить частково з того, що, як правило основна увага

приділялася, з одного боку, громадянським та політичним правам, а з

іншого – економічним та соціальним правам. Складність визначення поняття

«культура» збільшило складність питання культурних прав.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ