.

Екстремальні ситуації в акушерстві, невідкладна медична допомога (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
417 11182
Скачать документ

Реферат на тему:

Екстремальні ситуації в акушерстві, невідкладна медична допомога

Розрив матки.

Виникає частіше в пологах, рідше під час вагітності. Розрив виникає на
фоні дискоординованої діяльності чи послаблення скорочень, як при
самовільно перебігаючих пологах, так і при піхвових родорозрішеннях. При
таких ситуаціях розрив матки може виникнути при посиленні скоротливої
діяльності матки, яке виникає у випадку призначення окситоцину,
простагландинів. За даними М.А.Репіна, вже через 6-12 годин безводного
проміжку в запальний процес втягуються не тільки плідні оболонки і
децидуальна тканина, але і міометрій. Поєднання цього ускладнення з
іншими факторами в пологах, безперечно, відіграє роль в виникненні
травми матки. Розриви матки можуть поєднуватись з пошкодженнями прямої
кишки, лобкового симфізу, сечового міхура. М.С.Бакшеєв запропонував
ділити розриви матки на „чисті”, коли пошкоджується тільки матка, і
„поєднанні”, коли пошкоджуються і суміжні органи. Крім розривів матки
різної локалізації (нижній сегмент, тіло, дно матки), розрізняють розрив
повний (розповсюджується на всі три шари) і неповний (з пошкодженням
слизової оболонки і м’язу при серозній оболонці, що збереглася).

Симптоматика типового загрожуючого розриву матки. Перейми частішають,
стають різко болючими, іноді набувають судомний чи потугоподібний
характер, біль між переймами не стихає. Пульс прискорений, язик сухий,
обличчя гіперемійоване, підвищується температура тіла.

При обстеженні виявляється рефракційне кільце на рівні пупка чи вище,
круглі зв’язки матки напружені і болючі, нижній сегмент пере розтягнутий
і болючий. Над лобком з’являється припухлість за рахунок набряку
клітковини і переповнення сечового міхура. В сечі, отриманій катетером,
домішки крові.

Ознаки атипового загрожую чого розриву матки. Для правильного
формулювання діагнозу в цих випадках потрібен ретельний збір
анамнестичних даних. При цьому може бути обтяжений гінекологічний і
акушерський анамнез: операції на тілі матки, запальні захворювання,
порушення менструального циклу, аномалії розвитку матки, рубці на матці
після кесарського розтину, перфорації матки. Про неспроможність рубця
свідчать такі ознаки, як нагноєння післяопераційного шва передньої
черевної стінки після оперативного втручання, наявність метроендометриту
після кесарського розтину. Широко застосовують УЗД рубця на матці під
час вагітності за 3-4 тижні до передбачуваного терміну пологів, а при
необхідності і раніше. Збільшує загрозу розриву матки по рубцю невеликий
проміжок часу (до двох років) між перенесеною операцією і теперішньою
вагітністю. До ознак загрози атипового розриву матки відносяться: біль в
животі в ділянці рубця в останні тижні вагітності чи поява
прелімінарного болю. Біль посилюється з початком пологів і не зникає
поза переймами. Пальпація рубця на матці – болюча. З’являється нудота,
блювота, головокружіння, іноді вимушене положення, прискорення пульсу.

Вагітній чи роділлі з ознаками загрожуючого розриву матки повинна бути
надана негайна допомога на місці, де встановлений діагноз, так як
пацієнтка нетранспортабельна. Слід негайно припинити пологову діяльність
з допомогою глибокого наркозу, при цьому необхідний не знеболюючий
ефект, а релаксуюча дія на скоротливу мускулатуру матки. При живому
плоді роділлі проводять тільки кесарський розтин. Якщо безводний період
тривав більше 8 годин, проводять кесарський розтин з герметичною
ізоляцією черевної порожнини, з подальшим дренуванням черевної порожнини
і малого тазу для введення антибіотиків. При мертвому плоді проводять
плодоруйнівну операцію.

Клініка розриву матки, що здійснився, повного і неповного, самовільного
і насильницького неідентична. При повному типовому розриві матки
загальний стан роділлі різко змінюється. Виражена еректильна фаза шоку.
Сам розрив часто супроводжується відчуттям кинджального болю. Шкіра
блідне, покривається холодним потом. АТ знижується, спостерігається
блювота, нудота. При огляді живота відмічаються зміни в його формі:
чіткі контури матки зникають, матка скорочується і зміщується вбік.
Пальпація живота болюча, на всьому протязі позитивний симптом
Щоткіна-Блюмберга. Швидко наростає здуття живота. З’являється
френікус-симптом. Плід при розриві матки зазвичай гине. При піхвовому
дослідженні виявляють, що передлегла частина плода, яка була фіксована у
вході в малий таз, зникла чи стала рухомою і високо піднялась.

При повних атипових розривах матки клініка може бути не настільки
виразною. Розрив здійснюється на фоні слабості пологової діяльності чи
її дискоординованого характеру. Часто має місце інфікування. При
пальпації біль посилюється, шкіра бліда, вкрита липким потом. Пульс
частий, АТ знижується. Скоротлива діяльність матки припиняється.
Серцебиття плоду страждає, плід може загинути.

Менш виразна клініка повного розриву матки. Плід при цих розривах
знаходиться в порожнині матки, а іноді навіть самовільно народжується,
так як пологова діяльність не завжди припиняється. Через розрив в
параметральну клітковину може потрапляти повітря і розповсюджуватись в
клітковину передньої черевної стінки. При пальпації живота відчувається
“хруст снігу”- симптом, описаний Г.Г.Гентером. Кров’янисті виділення із
статевих шляхів можуть бути різної інтенсивності і посилюються при
піхвовому дослідженні.

Лікування розривів матки, які здійснились, повинно бути терміновим при
одночасному проведенні реанімаційних заходів, інфузійно-транфузійної
терапії адекватно крововтраті і важкості стану хворої, оперативного
втручання і повноцінного знеболення. частота гестозів за останні 30
років не має тенденції до зниження і становить в середньому 10,4% усіх
пологів в Україні. Більше того, існує очевидна тенденція до збільшення
частоти важких форм гестозів, що визначають структуру материнської
смертності. Гестози відіграють також значну роль і в структурі
перинатальної смертності. Порівняно з перинатальною смертністю в цілому
в Україні 14,8-16,5%о, при гестозах вона становить, за даними різних
авторів, від 32 до 52%о, досягаючи 300-400% при важких формах. Аналіз
випадків материнської смертності від гестозів свідчить, що, незважаючи
на достатню вивченість цієї проблеми, у цілому ряді випадків жінки
гинуть від організаційних та професійних помилок медичного персоналу не
тільки акушерсько-гінекологічних підрозділів, а й дільничної
терапевтичної мережі, станцій швидкої та невідкладної допомоги тощо.
Отже, знання проблеми гестозів необхідне лікареві будь-якої
спеціальності. Класифікація гестозів вагітних

Гіпертензія під час вагітності.

Набряки під час вагітності.

Протеінурія під час вагітності.

Прееклампсія легкого ступеня (відповідає поняттю нефропатії І ступеня
тяжкості за попередньою класифікацією).

Прееклампсія середнього ступеня (відповідає поняттю нефропатії ІІ
ступеня тяжкості за попередньою класифікацією).

Прееклампсія тяжкого ступеня (відповідає поняттю нефропатії ІІІ ступеня
тяжкості, або/ і прееклампсії за попередньою класифікацією).

Еклампсія.

На даний час розрізняють „чисті“ і „поєднані“ форми ПГВ. Поєднаний
гестоз, як правило, розвивається на фоні екстрагенітальних захворювань.

Зараз перебіг гестозів відзначається стертістю симптоматики,
переважанням моносимптомних форм, що зумовлює труднощі для діагностики
і спрямованої терапії. Етіологія і патогенез гестозів вагітних ще й досі
не з’ясовані.

У патогенезі пізніх гестозів вагітних важливою ланкою є порушення у
системі міркогемоциркуляції матково-плацентарного комплексу, що
проявляються у периферичній вазоконстрикції з вихідною метаболічною
вазоделятацією, периваскулярним набряком внаслідок посилення капілярної
проникності, реологічними порушеннями, що супроводжуються зниженням
ефективності тканинної гемотрансфузії, ішемією і гіпоксіює тканин.
Внаслідок уповільнення кровотоку, гіпоксії виникають гемокоагуляційні
порушення з розвитком хронічного ДВЗ-синдрому і вираженою секвестрацією
крові у мікроциркуляторних басейнах матково-плацентарного комплексу, яка
веде до гіповолемії. Мікроциркуляторні порушення зумовлені надмірним
викидом вазоактивних амінів з депо нагромадження (норадреналін, з
наступною ?-адренергічною стимуляцією). Гіповолемія спричинює
генералізацію мікроциркуляторних порушень насамперед в органах і
системах з низьким капілярним тиском (нирки, мозок, печінка, ендокринні
органи). Порушення мікроциркуляторного кровотоку у нирках
супроводжуються ішемією і гіпоксією, внаслідок чого активізуються
процеси в юкстагломерулярному апараті нирок з підвищеною секрецією
ренину, вивільненням ангіотензину, посиленням синтезу альдостерону
(мінералокортикоїд, що регулює водно-електролітний обмін).
Мікроциркуляторні порушення у головному мозку спричиняють гіпоксію і
набряк мозку з тромбогеморагічними ускладненнями. У печінці
мікроциркуляторні порушення супроводжуються зниженням білковосинтезуючої
детоксикаційної функції, білковою дезинтеграцією, в легенях – порушенням
вентиляційно-перфузійних взаємовідносин з розвитком гіпоксії та набряку,
дихальною недостатністю. Зниження ефективності гемоперфузії у тканинах
матково-плацентарного комплексу може викликати розвиток гіпоксії плода
або його загибель.

Виходячи з патогенезу гестозів можна зрозуміти механізм розвитку важких
ускладнень цієї патології, таких як дихальна, нирково-печінкова
недостатність, відшарувіання сітківки, ішемічні або геморагічні
інсульти, відшарування плаценти, внутрішньоутробна загибель плода.

Зараз розроблені і добре себе зарекомендували прості скринінгові тести
діагностики доклінічних стадій пізнього гестозу(прегестозу). Ці тести
мають бути впроводжені в практику всіх ЖК та регулярно застосовуватися
при кожному огляді вагітних груп ризику що до розвитку пізнього гестозу.
Наводимо такі тести.

1. Гемодинамічні проби:

а) вимірювання артеріального тиску на обох руках у трьох статичних
положеннях (лежачи на спині, лежачи на боці, сидячи). За нормальних умов
зміна статичного положення змінює систолічний тиск не більше як на 15
мм.рт.ст., а діастолічний залишається на попередніх цифрах або
змінюється якнайбільше на 10 мм.рт.ст. Більша амплітуда зміни АТ
свідчить про лабільність гемодинаміки;

б) судинна асиметрія при вимірюванні АТ на обох руках більш як на
10-15 мм.рт.ст.;

в) зменшення пульсового тиску до 30 мм.рт.ст.;

г) збільшення АТ на 30-40% порівняно з вихідним рівнем.

2. Виявлення прихованих набряків:

а) триденне визначення добового діурезу, окремо нічного діурезу, при
однаковому фізічному і водному навантаженні. Рекомендуються вагітним для
виконання два рази на місяць, починаючи з 20 тижнів вагітності.
Підвищення нічного діурезу більш як на 75 мл свідчить про схильність до
утворення набряків, а зниження добового діурезу більш як на 150 мл може
вказувати на приховані набряки;

б) проба Мак-Клюра-Олдриджа – до передпліччя або в голінь
внутрішньошкірно вводиться 0,2 мл фізіологічного розчину і реєструється,
за який час розсмоктується пухир. У нормі це становить близько 60 хв.
При схильності до набряків пухир зникає (візуально і пальпаторно) менш
як за 40 хв за рахунок підвищеної гідрофільності тканин внаслідок
збільшення капілярного тиску;

в) позитивний симптом кільця;

г) збільшення окружності надп’ятково-гомілкового суглоба більш як на 1
см протягом тижня, або збільшення окружності гомілки на 8-10% до
вихідної величини;

д) щотижневе збільшення маси тіла, особливо після 30 тижнів вагітності
більш як на 400 г.

3. Оцінка периферичного кровотоку

Вагітна жінка піднімає над головою зігнуті у ліктьових суглобах руки і
рівномірно стискує і розпускає кисті протягом 2-3 хв., після чого
опускає руки з розпущеними кистями. Збліднення кистей, окремих пальців,
виникнення болісності у кистях або парестезії свідчить про деяке
порушення периферичного кровообігу.

4. Визначення часу Лі-Уайта

До появи клінічної симптоматики пізніх гестозів має місце
гіперкоагуляція периферичної крові, внаслідок чого скорочується час
Лі-Уайта, який в нормі становить 6-8 хвилин.

5. Дослідження кількості тромбоцитів у динаміці

Вона знижується за 2 тижні до виникнення клінічних симптомів
гестозу.Методику визначення ступеня тяжкості гестозу у вагітних наведено
в табл. 1. Зовсім не обов’язково, щоб при кожному конкретному ступені
тяжкості гестозу абсолютно всі показники були в указаних межах. Цілком
достатнім для встановлення діагнозу того чи іншого ступеня тяжкості є
наявність двох-трьох показників. Наприклад: при АТ 150/90 мм.рт.ст.,
протеінурії 3,3 г/л, набряках нижніх кінцівок, кількості сечі 250 мл за
6 год., тромбоцитів 180 тис., гематокриті 40, креатинині 360 мкм/л,
фібриногені В “+++” необхідно ставити діагноз прееклампсія тяжкого
ступеня. Якщо параметри тріади Цангемейстера вкладаються в
характеристику прееклампсії легкого ступеня, а хоча б один з додаткових
методів дослідження вказує на прееклампсію тяжкого ступеня, слід
встановити діагноз прееклампсії середнього ступеня, але виключати при
цьому відповідно гематологічну або ниркову патологі.

Ознаки для визначення ступеня

тяжкості гестозів у вагітних
Таблиця 1.

Показник Ступінь тяжкості

легка середня тяжка

АТ систолічний 130-150 150-170 Понад 170

АТ діастолічний 80-90 90-110 Понад 110

АТ пульсовий Не менше як 50 Не менш як 40 Не менш як 40

Різниця систолічного АТ на обох руках Не більше як 15 Не більше як 30 Не
більше як 30

Різниця діастолічного АТ на обох руках Не більш як 10 Не більш як 20 Не
більше 20

Протеінурія в разовій порції До 1 г/л До 5 г/л Понад 5 г/л

Протеінурія в добовій порції До 2 г/л До 3 г/л Понад 3 г/л

Мікроскопія осаду сечі Відсутні епітеліальні клітини і циліндри
Гіалінові циліндри Епітелій і зернисті циліндри

Погодинний діурез Більше 50 мл/год Не менше 40 Менше 40 мл/год

Набряки Нижні кінцівки Нижні кінцівки+ черевна стінка Генералізовані
набряки

Кількість тромбоцитів Не менше 180 180-150 Менше 150х109

Гематокрит 36-38 39-42 Понад 42

Фібриноген Б Реакція негативна Слабо позитивна (+) Позитивна (++). Різко
позитивна (+++)

Креатинін крові До 100 100-300 Понад 300 мкмоль/л

Лікування пізнього гестозу має відповідати наступним патогенетично
обгрунтованим принципам: запобігання надмірного синтезу амінів шляхом
утворення лікувально-охоронного режиму, ліквідація периферичної
вазоконстрикції, стабілізація капілярної проникненості, покращення
реології крові, що призводить до відновлення ефективного кровотоку в
мікроциркуляційних басейнах, ліквідації гіповолемії і постгіпоксичних
метаболічних порушень; адекватне знеболювання, добір раціонального
терміну і способу розродження з урахуванням стану матері і плода,
профілактика і лікування гіпоксії, профілактика ускладнень, гестоза,
поетапна реабілітація порушень функцій в організмі матері і
новонародженого. Мати і новонароджена дитина потребують тривалого
диспансерного догляду. Орієнтовну схему лікування пізніх гестозів
вагітних легкого та середнього ступеня наведено в табл. 2. Пізнього
гестозу тяжкого ступеня – в табл. 3.

Таблиця 2.

Орієнтовна схема терапії пізнього

гестозу вагітних легкого та середнього ступеня

Назва фармаколо-

гічного препарату Разова доза Метод введення Дні лікування

1 2

Години прийому Години прийому

Дроперидол

Реланіум 5 мг (при АТ-140)

5 мг В/м 9, 21 9, 21

Піроксен 1% – 1 мл В/м 12, 18 12, 18

Глюкоза

Трентал

Кокарбоксилаза

Калію хлорид

Інсулін

Вітамін В1, В6, С

Сигетін 10% – 300 мл

150 мг

100 мг

5% – 60 мл

10 од

1% – 4,0

В/м

Крапельно

При виражених набряках замість глюкози-реополіглюкін 400 мл

Окремо в трубку крапельниці 11(через день)

Ессенціале 2 капс. Внутрішньо 9,15,21 9,15,21

Солкосерил

Глюкоза 5 мл

10%-300 мл

В/в крапельно Через день

Чергувати сумішшю № 3

Дибазол

Папаверин 1%-2,0 при АД – 130/80

2%-2,0 В/м в окремих щприцях

15

15

Галідор 2,5%-2,0 В/м 18 18

Адельфан 0,5-1 табл. Внутрішньо 16,23 16,23

Аскорутин

Глютамінова кислота

Вітамін Е 1 табл.

2 г.

50%-0,1 мл, капс. Внутрішньо

Внутрішньо

9,15,21

9,15,21

Еуфілін

Глюкоза 2,4%-10,0

40%-10,0

В/в

12

12

Курантіл чи теонікол 0,02

0,15 Внутрішньо 9,15,21 9,15,21

Партусистен

Фіноптин 5 мг

40 мг

Внутрішньо 9,15,21 9,15,21

Альбумін 100 мл 20% В/в крапельно 1 раз на тиждень за суворими
показаннями

Верошпирон або інший діуретик 25 мг Внутрішньо 10,16 10,16

Ентеросорбент “КМ”

СКН-3М

СКН-4М

2 табл.

1 ст. л.

7,12,17,22

7,12,17,22

7,12,17,22

7,12,17,22

Терапію слід проводити під строгим контролем АТ до 4-6 разів на добу. У
випадку нормалізації АТ дози і кількість спазмолітиків треба поступово
знижувати, зменшити обсяг інфузійної терапії, вітаміни вводити в/м або
внутрішньо. Інфузійна терапія проводиться під динамічним контролем
гематокриту, діурезу, ЦВТ. Загальна кількість рідини, що вводиться, не
повинна перевищувати 1500–1800 мл на добу при прееклампсії легкого та
середнього ступеня і 2000–2500 при тяжкій прееклампсії.

Орієнтовна схема лікування прееклампсії тяжкого ступеня:

Госпіталізація до реанімаційного акушерського відділення.

Масковий закисно-фторотановий наркоз на фоні нейролепсії.

Орієнтовна схема терапії прееклампсії тяжкого ступеня.

Назва фармаколо-

Гічного препарату Разова доза Метод введення Дні лікування

1 2

Години прийому Години прийому

Аміназин

Реланіум

Глюкоза

Кокарбоксилаза

Інсулін

Комплекс вітамінів В,С

Сигетин 25 мг

10 мг

10%-400 мл

100 мг

10 од

1%-4,0

В/в

Крапельно

Окремо в крапельницю

Струйно в крапельницю

9,23

21

Еуфілін 2,4%-10,0 Струйно 10,30 2,15

Піроксен 1%-1,0

10,17,23 10,17,23

Гепарин 5 тис. од. В/в струйно 10,16,22 4,10,16

Дроперидол

Реланіум

Трентал

Реополіглюкін (чи курантил на глюкозі 400 мл 10 мг

10 мг

300 мг

400 мл

В/в крапельно

13

8

Сірчанокисла магнезія 5%-200 мл Так само 19 19

Манітол 200 мл

16 –

Лазикс 40 мг У крапельницю – 12

Дибазол

Папаверин 1%-2,0

2%-2,0

22 4,13

Димедрол 1%-1,0 У крапельницю 12,24 12,24

Гемодез 400 мл В/в крапельно – 11

Ессенціале

Глюкоза 10…15 мл

10%-200 мл Так само 11

Альбумін 20%-100 мл

2-3 рази на тиждень при гіпопро-теінемії, що прогресує

Стугерон 25 мг Внутрішньо 9,15,21 9,15,21

Плазмаферез 300…500 мл

3 рази на тиждень

3. Увідний і базисний наркоз (застосовується натрію оксибутират у
вигляді 20% розчину з розрахунком 60…80 мг/кг маси, 1% розчин гексеналу
або тіопенталу натрію з розрахунку 25 мг/кг).

4. Штучна вентиляція легенів у режимі помірної гіпервентиляції, за
необхідністю – інтубація трахеї.

5. Катетеризація магістральної вени (вен, сечового міхура, введення
шлункового зонду через носовий хід.

6. При вираженій неврологічній симптоматиці та підвищеному
внутрішньочерепному тиску – діагностична і лікувальна люмбальна пункція.

7. Фармакологічна терапія як при прееклампсії тяжкого ступеня ( табл.
3).

8. Інфузійна терапія під контролем ЦВТ, гематокриту і погодинного
діурезу.

Перша допомога при розвиненні судом і коми

Хвору вкладають на рівну поверхню, уникаючи ушкоджень, і повертають її
голову убік.

Звільняють дихальні шляхи, відкривають рот за допомогою ложки або
шпателя, витягують вперед язик і по можливості аспірують вміст порожнини
рота.

При відновленні спонтанного дихання після нападу подається кисень.

При тривалому апное негайно починають допоміжну вентиляцію.

При припиненні серцевої діяльності паралельно з ШВЛ виконують закритий
масаж серця і всі прийоми серцево-судинної реанімації.

5. Для припинення судом в/в крім 20мл 25% розчину сірчастого магнію
вводять 0,02г сибазону (діазепаму) і повторюють через 10 хвилин 0,01г.

Препаратом вибору для протисудомної терапії вважається сульфат магнію,
що має протисудомну та седативну дію, не викликає помітного пригнічення
свідомості, що дозволяє зняти проблему диференціації між глибиною
коматозного стану і глибиною медикаментозної плегії нейролептиками,
седативними і наркотичними препаратами. Сульфат магнію має ще й
сечогінний і гіпотензивний ефект, а також знижує внутрішньочерепний
тиск. Доза його залежить від маси тіла жінки і рівнів АТ.

Терміни лікування прееклампсії

Питання про час і метод родорозрішення має вирішуватись
суворо індивідуально. При появі клінічної симптоматики пізнього гестозу
будь-якого ступеня тяжкості при терміні вагітності 37 і більше тижнів
поряд з лікуванням гестозу слід розпочати підготовку організму вагітної
до пологів з наступним їх завершенням.

Складніші питання виникають при розвиненні гестозу на фоні недоношеної
вагітності, коли плід ще недостатньо зрілий, і у лікаря виникає
зрозуміле бажання пролонгувати вагітність в інтересах плоду. Проте, саме
в цій ситуації і виникають найчастіше тяжкі ускладнення для матері і
плоду.

Акушерська практика показала, що при відсутності ефекту від лікування
прееклампсії легкого і середнього ступеня протягом 7-10 днів при
стабільних параметрах інструментальних та лабораторних тестів
(відсутність поліпшення чи погіршення) слід ставити питання про
завершення вагітності. Відсутність позитивного ефекту при лікуванні
прееклампсії тяжкого ступеня протягом 24-28 годин є показанням для
завершення пологів. Інтенсивна терапія еклампсії без повторних нападів
при відсутності вираженого ефекту має проводитися не більше 5-6 годин.
Повторний напад еклампсії та екламптична кома вимагають негайного
родорозрішення.

Готовність організму вагітної до пологів багато в чому визначається
морфо-функціональним станом шийки матки. «Зріла» шийка матки є запорукою
успішного активного ведення пологів у призначений день родорозрішення.
Ефективну передіндукційну підготовку шийки матки забезпечує використання
препіділ-гелю.

При прееклампсії легкого і середнього ступеня важкості слід завершувати
пологи через природні пологові шляхи з застосуванням адекватного
знеболювання. Через природні пологові шляхи родорозрішення проводиться
при підготовленій шийці матки шляхом родозбудження, з розтином плідного
міхура, за 30 хвилин до амніотомії вводять спазмолітики, з наступним
введенням утеротонічних засобів. Пепаратами вибору мають бути
простогландини (простенон, ензапрост). За 30 хвилин до початку інфузії з
метою профілактики емболії навколоплідними водами доцільне в/м введення
промедолу, піпольфену, но-шпи. При призначенні окситоцину в дозах більше
2,5-5 ОД у хворих з тяжкою формою гестозу можливі випадки водяної
інтоксикації і енцефалопатія, оскільки окситоцин має антидіуретичну дію.
В пологах необхідний ретельний моніторний контроль за життєво важливими
функціями матері і плоду, продовження інтенсивної комплексної терапії,
присутність індивідуального поста. Пологи слід проводити разом з
анестезіологом-реаніматологом.

Інфузійну терапію слід звести до мінімуму, тобто не більше 400,0-500,0
реополіглюкіну чи глюкозо-новокаінової суміші. При добрій пологовій
діяльності за показанням можливе в/в крапельне введення сірчанокислої
магнезії. Продовжувати седативну, гіпотензивну терапію. Обов’язкове
адекватне знеболювання як частина патогенетичної терапії. Широко
використовується промедол у поєднанні зі спазмолітиками і седативними
препаратами. Необхідно пам’ятати, що небезпека розвитку ускладнень
особливо велика наприкінці І-го періоду, тому максимальний обсяг терапії
має бути спрямований на цей проміжок часу. У ІІ-му періоді пологів при
підвищенні АТ вище 160/100 мм.рт.мт. застосовують керовану артеріальну
гіпотонію гангліоблокаторами (пентамін, гігроній, бензогексоній та ін.).
Необхідно пам’ятати, що дія цих препаратів триває 3-4 години, після чого
до них настає несприйняття, тому застосування їх у І періоді пологів
недоцільне. При неефективності керованої гіпотонії або погіршенні стану
матері і плоду необхідно виключити потужний період накладанням
акушерських щипців.

Одразу, після пологів АТ часто підвищується внаслідок перерозподілу
обсягу крові і збільшення загального периферичного судинного опору.
Отже, у ІІІ періоді пологів необхідний ретельний контроль відповідних
параметрів (пульс, АТ, діурез). Має проводитися ретельна профілактика
кровотечі, тому що в цій групі жінок знижена толерантність до
крововтрати, і остання швидко стає декомпенсованою.

gdHy‘

??????????

?

?

??

?

??

??

7

7

???? ??????? ???????????????ц?????? ????ді – плодоруйнівні операції, при
відсутності умов для завершення пологів через природні пологові шляхи –
кесарський розтин, який є одним з найдбаливіших методів для матері та
дитини при тяжких формах гестозу.

Показання до операції кесарського розтину:

напади, що не припиняються і не знімаються терапією;

амавроз;

відшарування сітківки;

анурія, загроза крововиливу в мозок;

коматозний стан;

тяжкий токсикоз, який не піддається консервативному лікуванню (при
непідготовлених пологових шляхах);

еклампсія при наявності акушерської (тазове передлежання, вузький таз,
великий плід, гостра жовта атрофія печінки, ускладнення в пологах,
ознаки ДВЗ-синдрому, обтяжений акушерський анамнез) або
екстрагенітальної патології.

При кесарському розтині рекомендується кюретаж для видалення тканини з
джерела спазмогенних речовин. Обов’язкове повне відновлення крововтрати,
яка при кесарському розтині становить не менше 700 мл.

Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз вагітних

Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз вагітних, має
проводитися в 2 або 4 етапи. Жінкам, у яких протягом 5 місяців після
пологів вдалося ліквідувати протеінурію і гіпертонію, здійснюється 2-х
етапна реабілітація, а хворим з неусуненими патологічними симптомами 4-х
етапна.

Перший етап реабілітації проводиться в пологовому будинку залежно від
ступеня тяжкості гестозу до 3-х тижнів. Протягом цього періоду породілі
обстежуються: щоденне вимірювання артеріального тиску і діурезу, щотижня
– клінічні аналізи сечі і крові, проби Зимницького, Нечипоренка,
Реберга, визначення сечовини і білку крові. Одночасно з цим починається
терапія, спрямована на поліпшення функціонального стану ЦНС,
водно-електролітного балансу, усунення гіповолемії.

Другий етап реабілітації проводиться в поліклінічних умовах до 1 року
після пологів терапевтом. Жінка 1 раз на місяць оглядається терапевтом,
досліджується аналіз крові і сечі. Проводиться симптоматична терапія
(нормалізація функції ЦНС, нирок, печінки, гіпотензивна терапія та ін.).

Третій етап – проводиться у жінок з наявністю протеінурії і підвищеного
АТ протягом 6 місяців після пологів. Для цього хворі госпіталізуються до
нефрологічного відділення, де проводиться всебічне обстеження. При
виявленні захворювань (гломерулонефрит, пієлонефрит, гіпертонічна
хвороба), які розвинулися внаслідок перенесеного гестозу, призначається
терапія залежно від нозологічної форми.

В наступному, після виписки із стаціонару, цим жінкам протягом року в
поліклінічних умовах проводиться четвертий етап реабілітації, на протязі
якого 1 раз на місяць вони обстежуються терапевтом або урологом і за
показанням одержують лікування, необхідне при даній патології.

Кровотечі II половини вагітності

Передлегливість плаценти.

Під передлегливістю плаценти (placenta praevia) розуміють аномалію
прикріплення, при якій плацента розташована в ділянці нижнього сегменту
і частково або повністю перекриває внутрішнє маткове вічко.

Розрізняют ь такі варіанти передлегливості:

Повна передлегливість (placenta praevia totalis) – плацента, що
розташована в нижньому сегменті і повністю перекриває внутрішнє маткове
вічко.

Часткова передлегливість плаценти (placenta praevia partialis) –
плацента, що розташована в нижньому сегменті і частково перекриває
внутрішнє маткове вічко.

Бокова передлегливість плаценти (placenta praevia lateralis) – плацента
займає 2/3 поверхні маткового вічка.

Крайова передлегливість (placenta praevia marginalis) – 1/8 поверхні
внутрішнього маткового вічка зайнята плацентарною тканиною.

Шийково-перешийкова передлегливість плаценти (placenta praevia
isthmicocervicalis) – плацента захоплює не тільки нижній сегмент, але й
канал шийки матки.

Причини розвитку передлегливості плаценти:

А. Незрілість елементів трофобласту бластоцисти.

В. Запально-дегенеративні зміни ендометрію та нервово-м’язевого апарату
матки внаслідок:ї

І. Генітальних захворювань:

Хронічний ендометрит.

Рубець на матці.

Міома матки з інтерстиціальним та субмукозним розташуванням вузлів.

Генітальний інфантилізм.

Псевдоерозії.

Ендоцервіцити.

Істміко-цервікальна недостатність.

ІІ. Екстрагенітальні захворювання, що порушують кровообіг в органах
малого тазу.

Серцево-судинні захворювання.

Захворювання печінки та нирок.

Інфекції ьа інтоксикації.

Основні клінічні симптоми – раптові повторювальні без больових відчуттів
кров’янисті виділення, в механізмі яких виділяють два основних фактори:

Скорочування матки та розтягування нижнього сегменту в кінці вагітності
та під час пологів.

Порушення цілісності міжворсинкового простору внаслідок низької
здатності плацентарної тканини до розтягування. Термін появи кровотечі
та її сила залежить від величини передлеглої ділянки плаценти. Важкість
стану жінки визначається об’ємом і темпом зовнішньої крововтрати.
Порушення скоротливої діяльності матки та вторинні порушення гемостазу
визначають гіпоатонічний стан матки і коагулопатичну кровотечу в
післяпологовому періоді.

Діагностика

Для встановлення діагнозу слід провести:

Докладне опитування вагітної з метою виявлення факторів ризику, що могли
б призвести до аномалії прикріплення плаценти.

Бережне зовнішнє акушерське обстеження – виявляється поперечне або косе
розташування плоду, або тазове передлегливість, високе розташування
передлеглої частини. Симптоми подразнення очеревини відсутні, серцебиття
плоду не страждає.

Огляд шийки матки і піхви в дзеркалах дозволяє виключити інші джерела
кровотечі (розрив варикозних вузлів піхви, псевдоерозію і ракові
ураження шийки матки, шийкову вагітність).

Піхвове дослідження в умовах розгорнутої операційної:

при закритому шийковому каналі через склепіння пальпується м’яка маса
плаценти;

при прохідності каналу шийки матки виявляють:

плацентарну тканини – повна передлегливість;

плідні оболонки і дольки плаценти – бокова передлегливість;

плідні оболонки і край плаценти – крайова передлегливість;

шорсткість плідних оболонок – низьке прикріплення плаценти.

Ультразвукове дослідження з метою встановлення виду передлегливості та
вибору терміну і шляху пологорозрішення.

Диференційна діагностика із захворюваннями, які супроводжуються
кровотечами:

самовільний викидень – кров’янисті виділення супроводжуються
переймоподібними болями;

шийково-перешийкова вагітність – кров’янисті виділення помітні на
протязі всієї вагітності;

передчасне відшарування нормально розміщеної плаценти – кровотеча
внутрішня на фоні сильних болів та захворювань, що супроводжуються
ангіопатіями;

при розриві матки кровотеча частіше внутрішня, розвивається в пологах чи
після їх закінчення на фоні вираженого больового синдрому;

при травмуванні варикозниз вузлів в ділянці вульви і піхви кровотеча
виникає, як правило, після завершення пологів;

при раці шийки матки кров’янисті виділення контактні. При появі
кров’янистих виділень, пов’язаних із передлегливістю плаценти тактика
лікаря залежить від:

Характеру кровотечі.

Виду передлегливості плаценти.

Стану пологових шляхів.

Стану жінки та внутрішньоутробного плоду.

Терміну вагітності.

Від супутньої та соматичної патології.

Тактика лікаря під час вагітності

При появі кров’янистих виделнь в другій половині вагітності, в першу
чергу, слід запідозріти передлегливість плаценти і терміново
госпіталізувати вагітну.

Режим – постільний.

При кров’янистих виділеннях, що мажуться, допускається тривалий
стаціонарний нагляд з проведенням такої терапії:

З 16 по 36 тиждень вагітності – накласти на шийку матки лавсановий шов з
перехрестям на рівні внутрішнього вічка, що забезпечує фіксацію
істміко-цервікального відділу, припинення кровотечі і подальшу міграцію
плаценти вверх. Призначається токолітисна терапія протягом 10 днів.

Зменшення скоротливої діяльності матки (25% розчин сульфату магнію по 10
мл в/м, 0,005% розчин алупента по 1 мл в/м 1-2 рази на добу, метацин
0,002 – 2-3 рази на добу, папаверіну гідрохлорид 2% – 2,0 в/м або в
свічках по 0,002х2 рази на добу і блокатори Са++ – канальців верапаміл
0,04 в драже 3 рази на день).

Профілактику синдрому дихальних розладів у плоду глюкокортикоїдами 8 мг
на добу, курсова доза 36 мг з 28 по 36 тиждень вагітності під контролем
стану в/утробного плоду (УЗД, кардіомоніторне спостереження).

Лікування фето-плацентарної недостатності та в/утробної гіпоксії:
кокарбоксилаза – 100 мг в/в, глюкоза – 200 мл в/в, аскорбінова кислота –
25 мг на добу, амінокислоти: метіонін 0,25х3 на добу, ліпоєва кислота
0,026х3 на добу і трентал 100 мг на реополіглюкіні 400,0 почергово з
В-адреноміметиками, курантіл 0,025 по 2 мгх3 на день, есенціале по 10 мл
в/в, ферумлек по 10 мл в/в, феррокаль по 1 млх3 на день.

Після 36 тижнів вагітності, при появі кров’янистих виділень – показане
дострокове пологорозрішення.

Тактика лікаря під час пологів

При крововтраті не більше 250 мл, при неповній передлегливості
плаценти, при активній пологовій діяльності і достатньому ступеню
відкриття шийки матки (3-4) – провести амніотомію. Голівка швидко
опускається, притискає діялнку плаценти, яка відшарувалась, до
плацентарного майданчика, кровотеча, переважно зупиняється, пологи
завершуються через природні пологові шляхи. При неефективності
амніотомії застосувати шкірноголовні щипці за Уайт-Гаус-Івановим або
вакуум-екстракцію маленькою чашечкою.

При тазовому передлежанні допускається низведення ніжки плоду і
підвищування вантажу у 300 г. Третій період пологів слід вести активно.
Обов’язкове ручне виділення плаценти допомагає своєчасно виявити
прирощення її, а ретельне обстеження стінок матки – діагностувати
гіпотонію або розрив нижнього сегменту.

Покази до термінових абдомінальних пологів (кесарський розтин):

Повна передлегливість плаценти.

Обсяг кровотечі більше 250 мл під час вагітності та в пологах при
неповній передлегливості плаценти та відсутності умов до швидкого
пологорозрішення.

Кровотеча, що продовжується, при неповній передлегливості плаценти,
незважаючи на проведену амніотомію.

Неповна передлегливість плаценти в поєднанні з поперечним, косим
положенням плоду, сідничною передлегливістю, появою ознак
внутрішньоматкової гіпоксії.

До пологів або операції після їх закінчення проводяться заходи, що
компенсують крововтрати і коригуючі показники гемостазу.

Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти (ПВНРП) –
відшарування плаценти під час вагітності, в тому чи іншому періодах
пологів з утворенням базальної гематоми.

Частота цієї патології складає 0,3-0,5%. В структурі масивних
акушерських кровотеч ПВНРП займає перше місце і дорівнює 30%.

І. Причини відшарування плаценти під час вагітності:

Мембранна патологія:

патологічні процеси в спіральних артеріях, які викликають втрату їх
еластичності. При незначних змінах внутрішньоматкового тиску, змінах
тиску в маткових судинах відбувається відшарування нормально
розташованої плаценти:

акушерського характеру: пізній гестоз;

екстрагенітальна патологія: гломерулонефрит, гіпертонічна хвороба ІІІ
ст., цукровий діабет, інфузійно-алергічний васкуліт.

Тупа травма живота.

Імунно-конфліктна вагітність.

Хронічний ендометрит.

ІІ. Причини відшарування плаценти під час пологів:

Запізнілий розрив плідних оболонок.

Абсолютна коротка пуповина.

Швидке спорожнення матки (крупний плід, багатоводдя, багатопліддя).

У 38% випадків дана патологія супроводжується розвитком ДВЗ-синдрому за
рахунок:

Дефібринації крові (фібриноген відкладається у ретроплацентарній
гематомі).

Проникнення в кров’яне русло тромбопластина (з пошкодженої діялнки
міометрія, з плаценти).

Проникнення в кров навколоплідних вод.

Клініка залежить від ступеня відшарування

Остаточно-доклінічна: відшарування 1/8 поверхні. Немає клінічних
проявів. Після народження посліду на материнській поверхні визначається
місце ретроплацентарної гематиоми.

Легка форма: відшарування до 1/8 – 1/6 площі:

А) кровотеча частіше комбінована (зовнішньо-внутрішня);

Б) біль локальний, матка в стані гіпертонуса, форма її кульовидна;

В) ознаки втрати ОЦК: бліда шкіра і слизові оболонки, зниження АТ до
90/60, тахікардія до 90 за хвилину;

Г) ознаки гіпоксії плоду: тахікардія (вище 160 за хв.), підвищені рухи
плоду.

Середньо-важка форма: відшарування до 1/5-1/4 площі.

А) кровотеча,Ю яка не корелює важким станом жінки за рахунок внутрішньої
крововтрати;

Б) загальна болючість матки.

4.Прогресуюче відшарування плаценти (під час вагітності супроводжується
виникненням пологової діяльності):

А) ознаки геморагічного шоку (додається задишка, олігурія);

Б) наростання гіпоксії плоду, зниження рухомої активності.

Важка форма: відшарування до 1/3 площі:

А) посилення кровотечі за рахунок розвитку ДВЗ-синдрому;

Б) болючі перейми на фоні гіпертонуса матки;

В) наростання ознак геморагічного шоку (втрата свідомості, олігоанурія);

Г) анте- чи інтранатальна загибель плоду.

Діагностика

Анамнез (загальний, акушерсько-гінекологічний, наявність
екстрагенітальної патології).

Оцінка клінічної картини (зовнішнє та внутрішнє акушерське дослідження –
при розгорнутій операційній).

УЗ – діагностика з вимірюванням площі відшарування.

Діагностика стану плоду (аускультація, кардіографія, ЕКГ, ФКГ).

Лабораторні дослідження (еритроцити, тромбоцити, Hb, Ht, коагулограма,
час згортання за .Лі-Уайтом).

Тактика

І. Відшарування плаценти під час вагітності:

А) легка форма (І ст.). Пролонгування вагітності з призначенням:
ліжковий режим, інфузійна терапія (реополіглюкін, плазма, протеїн),
спазмолітики, антигіпоксанти, профілактика РДС-синдрому, лікування
супутньої екстрагенітальної патології, пізнього гестозу;

Б) середньоважка, важка форми (ІІ, ІІІ ст.). Оперативне
пологорозрішення не залежно від терміну вагітності:

Амніотомія.

Кесарський розтин.

При наявності матки Кювелера виконати екстирпацію.

ІІ. Відшарування плаценти в першому періоді пологів:

А) при легкій формі у повторнородячих (при відкритті не менше 5-6 см).

Амніотомія.

Лікування гіпоксії, інфузійна терапія.

Консервативне пологорозрішення.

Ручне відоктемлення і виділення посліду.

Б) легка форма у першородячої:

Амніотомія.

Кесарський розтин.

ІІІ. Середньоважка, важка форми.

Амніотомія.

Кесарський розтин.

Екстирпація матки.

IV. Середньоважка, важка форми відшарування плаценти наприкінці І, в ІІ
періоді пологів.

Акушерські щипці (екстракція плода за тазовий кінець). При мертвому
плоді краніотомія.

Ручне відокремлення і виділення посліду.

Ревізія стінок маткової порожнини.

Всяка кровотеча з пологових шляхів в терміні більше 20-25 тижнів
вагітності при відсутності патологічних змін піхви та шийки матки
повинна роздивлятись як наслідок передлежання плаценти. Виникає
внаслідок порушення міжворсинатого простору і скорочення м’язів матки.
Під час вагітності кровотеча з’являється на фоні повного благополуччя,
без болей. В залежності від величини плаценти, і чим нижче вона
розташована, тим раніше з’являються основні симптоми – кровотеча.

В залежності від взаємовідношень, які складаються між плацентою і
внутрішнім дном матки, розрізняють:

Неповне передлежання плаценти.

Повне передлежання плаценти.

Неповне передлежання плаценти: маткова кровотеча починається в кінці
вагітності або в I періоді пологів, а в деяких випадках після
згладжування шийки матки і розкриття на 4-5 см.

При повному передлежанні плаценти кровотеча може початись ще в III
триместрі вагітності і буде дуже масивною і потребує швидкого
пологорозрішення операцією кесарського розтину по життєвих показниках з
боку матері незалежно від стану плоду.

При підозрі на передлежання плаценти проводять повне акушерське
дослідження, УЗД, огляд шийки матки і піхви в дзеркалах, при яких
виключаються інші причини кровотечі.

Виявлення кровотечі із цервікального каналу при закритті шийки матки є
свідоцтвом передлежання плаценти. У зв’язку з великим ризиком виникнення
кровотечі піхвове дослідження проводиться тільки при розвернутій
операційній. Вирішується питання ведення пологів в залежності від
акушерської ситуації. При профузній кровотечі незалежно від терміну
вагітності і форми передлежання плаценти – оперативне втручання.

При неповному передлежанні плаценти, розкриття шийки матки на 2-3 см і
більше і незначній кровотечі необхідно провести амніотомію і закінчити
пологи через пологові шляхи.

При встановленні діагнозу – госпіталізація до самих пологів.
Назначається терміновий ліжковий режим, препарати, знижуючі
скоротливість матки. З гемостатичною метою і для встановлення
крововтрати – гемотрансфузія. Проводиться профілактика гіпоксії плоду.

Під час операції кесарського розтину-боротьба з геморагічним шоком.

Передчасне відшарування плаценти

Патологія, коли відділення плаценти відбувається до народження дитини.
Виникнення цієї патології обумовлено захворюванням матері.

Ведучі клінічні симптоми: кровотеча, біль, прогресуюча анемія жінки,
гіпоксія плоду. Важкість патологічного стану залежить від величини
крововтрати і її швидкості. Кровотеча може бути в декількох варіантах:
внутрішня, поверхнева, комбінована. Зростання ретроплацентарної гематоми
призводить до підвищення внутрішнього маткового тиску і розтягу стінки
матки.

Больовий синдром виникає внаслідок розтягу серозної оболонки матки і
виникає зненацька. Загальний стан погіршується, порушується пульс,
дихання прискорюється, падає АТ, бліді шкірні покрови, може виникнути
непритомність, дзвін у вухах.

При огляді живота збільшення його об’єму, матка в гіпертонусі і болюча
при пальпації, асиметрія матки, швидко розвивається клініка
геморагічного шоку, внутрішня кровотеча.

Стан плоду залежить від швидкості відшарування. Лікування основане на
слідуючих основних принципах:

Бережне і швидке пологорозрішення.

Боротьба з гострою анемією, шоком.

Профілактика відшарування плаценти включає: раннє виявлення і своєчасне
лікування токсикозів II половини вагітності, гіпертонічної хвороби,
захворювань печінки, нирок, цукрового діабету, уражень серця, правильної
лікарської тактики.

Кровотечі – одна з найважливіших ускладнень пологів та післяпологового
періоду. Питома вага летальних випадків становить одну третину всієї
летальності роділь та породіль. Найбільш грізні кровотечі виникають в
пологах та післяпологовому періоді. Вони починаються несподівано і
вимагають рішучих і своєчасних заходів для їх припинення. Навіть при
нормальному розвитку пологів не виключена можливість кровотечі в
післяпологовому періоді.

У ранньому післяпологовому періоді може мати місце гіпо- та атонія
матки, що призводить до кровотечі.

Однією з причин кровотечі може бути порушення процесу згортання крові
внаслідок гіпо- та афібриногенемії, з вказаних причин кровотечі може
призвести до смерті матері. Ефективну боротьбу з кровотечею проводять
тільки при правильно встановленій її причині цілестрямованими та
своєчасними діями медичного персоналу.

На основі вивчення даної теми студент повинен:

Знати методику ревізії порожнини матки.

Вміти діагностувати гіпо- та атонію матки.

Знати шляхи боротьби з гіпо- та атонією матки.

Вміти визначити крововтрату.

Вміти діагностувати порушення процесу згортання крові.

Вміти надати невідкладну допомогу при геморагічному шоці.

Серед причин, що зумовлюють акушерські кровотечі, перше місце займають
порушення моторної функції матки (гіпо- та атонічні кровотечі). Стан,при
якому відмічається недостатня скоротлива властивість міометрію та значне
зниження тонусу, називають гіпотонією матки. В результаті своєчасної та
раціональної терапії тонус та скоротлива властивість міометрію при
гіпотонії матки відновлюється. Атонія характеризується повною
відсутністю тонусу та скоротливої властивості міометрію.

При гіпотонії кровотеча носить хвилеподібний характер: то зупиняється,
то поновлюється. Це являє собою небезпеку для життя роділлі, так як
призводить до тяжкої постгеморагічної анемії. При пальпації матка
дрябла, хвилі її скорочення короткі, дно матки піднімається до рівня
пупка та вище. При атонії матка не скорочується, не реагує на
подразнення та залишається дряблою, погано контурується через очеревні
покриви. Ця патологія клінічно проявляється безперервною та масивною
кровотечею їі пологових шляхів.

Прийнято рахувати допустимою фізіологічною кровотечею, що не перевищує
250 мл, крововтрату від 250-400 мл. – межею між фізіологічною та
патологічною, а крововтрата 400 мл та більше є патологічною та вимагає
прийняття негайних дій. Для отримання достовірної інформації про дійсну
крововтрату в послідовому та ранньому післяпологовому періодах необхідно
виміряти кількість втраченої крові.

Важливо рахувати об’єм втрати крові по відношенню до маси вагітної перед
пологами:

Показник крововтрати (л) : 10

Крововтрата (%)= вага вагітної перед пологами (кг)

Крововтрата до 0,2% ваги вагітної не впливає від’ємно на фізіологічні
функції організму, крововтрата від 0,3-0,5 викликає патологічний стан,
ступінь тяжкості якого залежить від можливостей адаптаційних
рефлекторних механізмів.

Масивні атонічні і гіпотонічні кровотечі кровотечі можуть привести до
вторинних змін у зсідаючій системі крові – розвитку ДВЗ.

Стадії ДВЗ:

Гіперкоагуляція.

Гіпокоагуляція без активації фібринолізу.

Гіпокоагуляція з генералізованою активністю фібринолізу.

Повне незсідання крові.

Хронічна форма ДВЗ встановлюється на основі лабораторних дослідів
системи гемостазу: нормальна або збільшена кількість фібриногену;
нормальний або зниженмй показник протромбінового часу,зменшення часу
зсідання крові, поява продуктів деградації фібрину.

Клінічна діагностика хронічного ДВЗ важка: так як відсутні специфічні
для даного захворювання симптоми. На перший план виступає лабораторна
діагностика порушень системи гемостазу при такій патології, як гестози
вагітних, у вагітних з резус- конфліктом, серцево-судинною патологією,
захворюванням печінки, нирок, мертвим плодом. Для гострої форми ДВЗ
характерні: збільшення часу зсідання крові (більше 10 хв.), падіння
числа тромбоцитів, рівня фібрину\ збільшення протромбінового часу.
Передчасне відшарування нормально розміщеної плаценти, емболія
навколоплідними водами, геморагічний шок, септичний шок викликають різну
активність хронічної форми ДВЗ.

Лікування ДВЗ синдрому повинно бути строго індивідуально і направлено на
ліквідацію основної причини, що її викликала і нормалізацію гемодинаміки
і зсідання крові. Прогресуючий хронічний ДВЗ синдром у вагітних з пізнім
токсикозом диктує необхідність передчасного пологорозрішення, як і при
мертвому плоді.

При гострій фазі ДВС на фоні передчасної відшарування плаценти показано
кесарський розтин і видалення матки.

При геморагічному шоці і гострій формі ДВЗ в трансфузійній терапії
надається перевага “теплій” або свіжоцитратній крові в сполученні із
плазмозамінниками типу реополіглюкіну, гемодезу, полідезу, жилатиноля з
кристалоїдами, розчин Рінгера, лактосолу. При гострій формі ДВЗ
необхідно знизити внутрішньосудинне зсідання, зменшити фібринолітичну
активність.

Неохідно ліквідувати причину кровотечі і відмічені в лабораторії дефекти
коагуляції.

Після ліквідації гострих проявів ДВЗ необхідно продовжити інтенсивну
терапію, направлену на ліквідацію проявів ниркової, печінкової
недостатності, корекцію дихальних порушень, відновлення білкового і
електролітного гемостазу. Корегуюча інфузійна терпія направлена на
вирішення слідуючих задач:

відновлення ОЦК;

відновлення об’эму еритроцитів;

відновлення об’єму інтерстиціальної рідини;

Покращення реологічних властивостей крові;

Відновлення водно-електролітного складу крові;

Нормалізація КВС;

Ліквідація гіпо- та диспротеінемії;

Покращення функції нирок;

Сприяння дезінтоксикації організму.

Література

Хміль С.В. „Акушерство”.-Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

Лысак Л.А. „Сестринское дело в акушерстве и гинекологии” Р-Д, „Феникс”,
2003.

Серов В.Н. Практическое акушерство. – М., 1989.

Грищенко В.И. Родовспоможение при позднем токсикозе беременных. – К.,
1986.

Ивченко В.Н. Эклампсия. – К., 1984.

Сидорова И.С. Физиология и патология родовой деятельности.

Абрамченко В.В. Безопасное материнство.

Неотложное акушерство. Под ред. Г.К. Степанковской, Б.М.
Венцковского,-К.,1994.

Руководство по безопасному материнству. Под ред. Кулакова В.И.

Цвелев В.И. Практический справочник акушера-гинеколога.-СПб,-2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020