Реферат на тему:
Загальна симптоматологія гінекологічних захворювань
Гінекологія (від gуnе – жінка, 1оgоs – вчення, наука) – розділ
клінічної медицини, що вивчає анатомо-фізіологічні особливості жіночої
статевої системи, її захворювання; розробляє методи профілактики і
діагностики, терапії і відновлюючого лікування.
Основним симптомом гінекологічних захворювань є біль виникнення якого
пов’язане з станом НС, особливостями інервації статевих органів та
ступенем подразнення нервових рецепторів. Біль в гінекологічних хворих
відрізняється великою різноманітністю за ступенем, характером
локалізації, часом виникнення та інше. При опитуванні уточнюють
локалізацію болю (гіпогастральна, надлобна, пахвова,
попереково-крижова), характер (ниючі, переймоподібні, тягучі, давлячі),
інтенсивність (сильні, помірні, слабкі), іррадіацію (в
поперекову-крижову, гіпогастральну область, нижні кінцівки, ділянку
зовнішніх статевих органів, прямої кишки). Інтенсивність больових
відчуттів знаходиться в зв’язку з особливостями нервової системи,
емоційним станом жінки, ступенем втягнення в патологічний процес
нервових закінчень, розтягненням вісцеральної очеревини, обмінними
порушеннями в вогнищі запалення та рядом інших факторів. В діагностиці
гінекологічних захворювань велике місце має час появи болю. Біль що
регулярно виникає в середині менструального циклу, може бути пов’язаний
з овуляцією (овуляторний біль). Поява прогресуючого болю в другій
половині циклу, що триває впродовж 1 -го, а іноді і 2-го дня
менструації, характерно для ендометріозу. Із форм розповсюдження і
відбивання больових відчуттів найбільше практичне значення мають
іррадіація і ре перкусія. Під іррадіацією болю розуміють його
розповсюдження з певного сегменту спинного мозку в сусідні сегменти, в
результаті чого больові відчуття захоплюють більшу ділянку.
Важливим показником стану жіночих статевих органів є секреторна функція.
У здорової жінки секрет виділяється різними органами статевої системи
(маткоі труби, матка, піхва, пристінок піхви) і служить для
фізіологічного зволоження слизових оболонок. При багатьох гінекологічних
захворюваннях відбуваються кількісні або якісні зміни секрету.
Патологічні виділення з статевих органів жінки носять назву – білі. Білі
можуть бути як симптомом гінекологічного захворювання, так і проявом
патологічних процесів, не пов’язаних безпосередньо з статевою системою.
Важливе практичне значення має питання про встановлення джерела
підвищеної секреції, що необхідно для топічної діагностики та лікування.
Білі можуть бути пов’язані з патологією різних відділів статевих
органів: зовнішніх статевих органів, піхви, шийки та тіла матки,
маткових труб. В зв’язку з цим розрізняють вестибулярні, піхвові,
шийкові, маткові та трубні білі.
Піхвові білі – найбільш розповсюджені. Підвищена секреція піхви може
бути обумовлена місцевою інфекцією, глистяною інвазією (в дитячому
віці), наявністю стороннього тіла в піхві, виникненням сечостатевих та
кишково-статевих нориць, ексnрагенітальними захворюваннями (діабет,
серцево-судинна патологія та інше). Для вивчення піхвових виділень
використовують бактеріологічний (дослідження зафарбованих мазків) і
культуральний (культивування піхвової мікрофлори на різних поживних
середовищах) методи. На основі бактеріоскопії піхвових мазків прийнято
розрізняти чотири ступені частоти піхвового вмісту.
Шийкові білі – займають друге місце по частоті (після піхвових білів).
Важливе значення в походженні шиєчних білів мають запальні процеси
(гострі, підгострі та хронічні цервіцити), розриви шийки матки, пухлини
(рак), поліпи слизової оболонки каналу шийки матки. Шиєчні білі мають
слизово-гнійний характер.
¬
$
C :?i
слизової оболонки матки; 4) злоякісними пухлинами (рак ендометрію).
Звичайно маткові білі рідкі, можуть бути з домішками гною (при
ендометриті) або крові (при раку).
Трубні білі – зустрічаються порівняно рідно і являються наслідком
періодичного витікання рідини, що накопичилась в матковій трубі через
отвір в ній, нерідко в порівняно великій кількості. Побічні витікання
можуть бути пов’язані з виникненням первинного раку маткової труби або з
розвитком так званого проліферуючого гідросальпінкса.
Порушення менструальної функції може проявлятися в наступному: аменорея,
гіпоменструальний синдром, менорагії, метрорагії, альгодисменорея.
Аменорея – відсутність менструації – може спостерігатися до періоду
статевого дозрівання, під час вагітності та лактації. Ці види аменореї є
фізіологічними. В противагу фізіологічним розрізняють патологічну
аменорею, яка виникає у жінок в період статевої зрілості та пов’язана з
виникненням загальних та гінекологічних захворювань різного генезу.
Гіпоменструальний синдром – проявляється в ослаблені (гіпоменореї),
вкорочені (олігоменореї), зниженні частоти (опсоменореї) менструації.
Менорагія – кровотеча пов’язана з менструальним циклом. Менорагії носять
циклічний характер і проявляються збільшенням крововтрат під час
менструації (гіперменорая), більшою тривалістю менструальних кровотеч
(поліменорея) та порушенням (укороченням) їх ритму (прйоменорея).
Метрорагія – ациклічні маткові кровотечі, не пов’язані з менструальним
циклом, що звичайно виникають при різних розладах функції яєчників
внаслідок порушення процесів овуляції (дисфункціональні маткові
кровотечі) розвитку підслизової міоми матки, раку тіла і шийки матки,
гормонально-активних пухлинах яєчника та деяких інших захворюваннях.
Альгодисменорея – болюча менструація. Звичайно біль супроводжує початок
менструального циклу, рідше спостерігається протягом всієї менструації.
Болючі менструації є наслідком недорозвитку статевих
органів(інфантилізм), неправильного положення матки, ендометріоза,
запальних захворювань внутрішніх статевих органів та інше.
Статева функція — при вивчені статевої функції виясняють питання
пов’язані з початком стаевого життя, наявністю статевого потягу (лібідо)
і відчуття задоволення (оргазм). Відсутність або послаблення статевого
потягу і задоволення спостерігається у жінок при інфантилізмі, після
перенесених чи супутніх важких екстрагенітальних або гінекологічних
захворювань. Далі уточнюють чи відмічаються порушення статевої функції:
а) болючість при статевих зносинах; б) контактні кровотечі; в)
забруднення та неможливість статевого контакту. Тісний зв’язок
сечовидільної системи із статевою проявляється порушенням функції першої
при травмах статевих органів, запальних і пухлинних процесах. При зборі
анамнезу звертають увагу на наявність симптомів, які вказують на
порушення функції сусідніх органів (дизурічні розлади, запори).
Для розпізнавання гінекологічних захворювань важливим є характеристика
репродуктивної функції (коли після початку статевого житя виникла
вагітність, їх кількість, перебіг і завершення, кількість абортів і їх
ускладнення).
Звертають увагу на такий вид порушення репродуктивної функції як
неплідність.
Неплідним називають шлюб, якщо в репродуктивному віці впродовж 1 року
при регулярному статевому житті без використання контрацептивних засобів
не настає вагітність.
Неплідність буває первинна і вторинна. Абсолютна та відносна. Чоловіча і
жіноча. Жіноча в свою чергу класифікується на трубну, ендокринну,
перитонеальну.
В результаті детального опитування хворої можна зробити попереднє
орієнтовне заключення про можливий характер захворювання.
Література
Гинекология /Под ред. Л.Н. Василевской. – М.: Медицина, 1985. – С.31-40.
Бодяжина В.И., Сметник В.П., Тумилович Л.Г.
Неоперативная гинекология: Руководство для врачей. – М.: Медицина.
2001.- С.7-11.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
