.

Особливості інтенсивної терапії новонароджених з розладами дихання. Респіраторна терапія новонароджених. Штучна вентиляція легенів (ШВЛ). Високочастот

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
254 4074
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості інтенсивної терапії новонароджених з розладами дихання.
Респіраторна терапія новонароджених. Штучна вентиляція легенів (ШВЛ).
Високочастотна штучна вентиляція легень. СРАР-терапія новонароджених
Неінвазивна вентиляція легень новонароджених

Самостійне дихання під постійним позитивним тиском у дихальних шляхах:

Самостійне дихання під постійним позитивним тиском (СДППТ) – це
неінвазійний метод лікування і профілактики дихальної недостатності (ДН)
в новонароджених завдяки створенню і підтримці постійного позитивного
тиску у дихальних шляхах, що забезпечує їх прохідність, запобігає
спаданню альвеол і поліпшує альвеолярну оксигенацію.

Своєчасне використання сучасних назальних систем СДППТ дозволяє
розпочати ефективну дихальну підтримку новонародженого, уникаючи
інвазійних процедур (інтубації трахеї і ШВЛ), а також може зменшувати
тривалість подальшої кисневої терапії і ризик розвитку БЛД. У
недоношених новонароджених з РДС застосування СДППТ порівняно з
використанням кисневої терапії не лише зменшує потребу проводити штучну
вентиляцію легень (ШВЛ), але й смертність, і тому вважається основним
методом дихальної підтримки.

Показання

Підсилена робота дихання внаслідок зменшеного дихального об’єму (ДО)

тахіпное (> 60 за 1 хв), за рахунок якого немовля намагається підтримати
ДО, скорочуючи тривалість видиху;

втягнення податливих ділянок нижньої частини грудної клітки і грудини,
які свідчать за зменшення ДО;

стогін на видиху, що створює позитивний тиск у дихальних шляхах

Зменшений ДО, зниження прозорості легеневих полів, ателектази, набрякові
зміни у легенях за даними рентгенографії

Дихальна підтримка після екстубації трахеї

Апное недоношених

Трахеомаляція або інші аномалії ДШ, що спричинюють їх колапс

Початкова дихальна підтримка новонароджених з ДММТ відразу після
народження

Протипоказання до застосування СДППТ

Наявність показань до ШВЛ

Аномалії верхніх дихальних шляхів (атрезія хоан, “вовча” паща,
трахео-езофагальна нориця тощо)

Діафрагмальна грижа

Природжені вади серця зі зменшеним легеневим кровотоком (тетрада Фалло,
стеноз легеневої артерії)

Значні порушення гемодинаміки (прогресивна артеріальна гіпотензія,
стійка брадикардія)

Системи СДППТ

класичні напіввідкриті системи з постійним потоком газової суміші і
клапаном видиху (посудина з водою, механічний клапан апарата ШВЛ), за
допомогою якого можна регулювати величину тиску наприкінці видиху

відкриті системи, які забезпечують постійний тиск у дихальних шляхах за
допомогою спеціального пристрою, в якому змінний потік
повітряно-кисневої суміші створює опір видиху дитини

Ефективні сучасні методи застосування СДППТ

За допомогою носових канюль для СДППТ або назальної ендотрахеальної
трубки, кінець якої знаходиться в носоглотці або носовому ході –
найбільш прийнятний універсальний метод застосування СДППТ

Носові канюлі або трубку фіксують в обох або в одній ніздрі дитини і
приєднують до пристрою, призначеного для створення постійного
позитивного тиску у ДШ, або до апарата ШВЛ

Короткі подвійні носові канюлі ефективніші порівняно з довгою назальною
трубкою (4-4,5 см). Може використовуватись також коротка трубка (1,5
см), яка створює менший опір газовому потоку і краще підтримує тиск у ДШ
порівняно з довгою трубкою.

2) За допомогою спеціальної носової маски

Ефективний сучасний засіб для створення позитивного тиску наприкінці
видиху, однак використання такої маски передбачає герметичну фіксацію,
якої не завжди легко досягнути.

Постійний позитивний тиск у ДШ новонароджених не можна створювати за
допомогою ендотрахеальної трубки, яка знаходиться у трахеї, оскільки це
значно збільшує роботу дихання дитини і погіршує кінцеві результати
лікування [A]

Техніка застосування СДППТ

Кожна новонароджена дитина з ДР має специфічні проблеми, а тому рівень
необхідного позитивного тиску треба визначати і змінювати індивідуально

Якщо в немовляти знижені податливість легень або ДО, підвищення
постійного тиску в ДШ поліпшить оксигенацію. Окремі новонароджені з
важким ураженням легень можуть вимагати більшого тиску. Водночас,
створення надто високого тиску може супроводжуватись перерозтягненням
легень і зменшенням показників оксигенації. Рівень безпечного
максимального тиску невідомий, однак існують підстави вважати, що це
принаймні 10 см водн. ст. у випадку різко зниженої податливості легень.

Підвищення постійного тиску в ДШ може збільшити РаСО2 і спричинити
небажані гемодинамічні ефекти, якщо тиск буде надто високим у випадку
задовільної податливості легень.

У дитини із захворюванням легень і клінічними ознаками зниженого ДО
початковий тиск 4-5 см водн. ст. поступово збільшують до 10 см водн.
ст., якщо потрібно поліпшити оксигенацію і стабілізувати грудну клітку.
Водночас, підтримують адекватний газообмін (рН > 7,25 і РаСО2 60%.

Апное з відсутнім самостійним диханням після кількох хвилин вентиляції
мішком і маскою.

Рецидивні апное, що вимагають вентиляції мішком і маскою, незважаючи на
використання СДППТ і призначення метилксантинів.

Масивна легенева кровотеча.

Стійка брадикардія (ЧСС 55-60 мм рт. ст.

pН 7,25;

РаО2 50-70 ммрт.ст.;

SрО2 88-93%.

Провести корекцію параметрів вентиляції у залежності від клінічного
стану новонародженого та показників газового складу крові:

при надлишковій екскурсії грудної клітки – знижують РІР знижують до її
нормалізації;

при відсутній екскурсії грудної клітки – відповідним чином збільшують
РІР;

при високих значеннях РаС02, що свідчить про гіповентиляцію, перевагу
варто надати збільшенню РІР. У цьому випадку збільшується не тільки МАР,
але й дихальний об’єм за рахунок розправлення додаткової кількості
альвеол. Підвищення МАР та внутрішньогрудного тиску може утруднити
венозне повернення крові до серця й привести до подальшого зменшення
серцевого викиду, а також транспорту кисню;

при наявності у дитини ознак гіповолемії та низького серцевого викиду
доцільно ввести волемічні препарати (фізіологічний розчин NаСІ,
крохмальні плазмозамінники) і оптимізувати дозу допаміну/добутаміну. Для
покращення оксигенації необхідно враховувати, як при цьому буде мінятися
рівень РаС02. При задовільній або надлишковій оксигенації доцільніше
збільшити частоту дихання. Якщо в дитини одночасно з гіперкапнією є
схильність до гіпоксемії, перевагу варто віддати збільшенню дихального
об’єму (шляхом підвищення РІР). Знижувати РЕЕР з метою збільшення
дихального об’єму має сенс тільки при його високому рівні (наприклад, +
6-8 см Н20), інакше необгрунтовано низькі значення РЕЕР у дітей з РДС
можугь призвести до зниження функціональної залишкової ємності легенів і
погіршення оксигенацїї;

FiO2 й ЧД регулюють згідно з даними Sр02, КЛС крові.

Одночасно не слід змінювати більше одного параметра вентиляції, інакше
буде неможливо правильно оцінити наступні зміни газового складу крові,
які слід контролювати через 15-30 хвилин після кожної зміни параметрів
ШВЛ. Мінімальний проміжок часу між змінами установок вентилятора повинен
становити 30-60 хвилин.

9. З покращенням стану пацієнта, про що свідчить підвищення РаО2 (Sр02)
і зниження РаС02, необхідно почати процедуру відлучення дитини від ШВЛ:

зменшення FiO2 до 60% із кроком 5-10%;

зниження РІР до 18-20 см вод. ст. з кроком 2 см вод. ст., можливо,
паралельно з подальшим зниженням FiO2;

зменшення частоти апаратних вдихів до 10 за хвилину з кроком 5 дих/хв;

зменшення РІР до 16-18 см вод. ст., можливо паралельно з подальшим
зниженням FiO2;

після 12-24 годин вентиляції з частотою 10 дих/хв., РІР 16-18 см вод.
ст. й FiO2 35 см водн. ст., агресивно зменшувати тиск;

ризик баротравми і внутрішньошлуночкових крововиливів у недоношених
новонароджених зростає, якщо вони дихають асинхронно з вентилятором;
передбачити необхідність застосування седативних ліків і/або м’язових
релаксантів;

не використовувати позитивний тиск наприкінці видиху Література Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов, И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с. Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения ООО.-2001.-63с. Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил. Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с. Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001. Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с. Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного / Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт», 2005.-262с. Кравченко О.В., Каліновська І.В., Шунько Є.Є., Годованець Ю.Д., Костюк Є.О., Ніцович Р.М. Навчально-методичний посібник ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ „Лікарня, дружня до дитини”: перинатальній аспекти, ведення лактації та грудного вигодовування.-Чернівці:Мед університет, 2005.-184с. Актуальные вопросы невынашивания беременности и выхаживания недоношенных новорожденных / под ред. проф. Знаменской Т.К., проф. Писаревой С.П.-К.:Изд-во Агенство Стандарт, 2005.-268с. Гриппи М.А. Патофизиология легких, изд. 2-е испр. .- М.-СПб.: "Издательство БИНОМ"-"Невский Диалект", 2000. Жалко-Титаренко В.Ф. Водно-электролитный обмен и кислотно-основное состояние в норме и при патологии. Киев. "Здоровья", 1989. Маршалл В. Дж. Клиническая биохимия. Пер. с англ.- М.-СПб.: "Издательство БИНОМ"-"Невский Диалект", 2000. Фомичев М.В. Респираторная поддержка в неонатологии. Екатеринбург. Уральское Издательство, 2002.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020