Реферат на тему:
Організація медичної допомоги новонародженим в пологових будинках.
Санітарно-гігієнічний режим пологового будинку. Принципи спільного
перебування матерів і новонароджених в пологових будинках і дитячих
лікарнях. Виписка новонародженого
Сучасна організація перинатальної допомоги, куди входить і неонатальна
допомога, має 3 рівня.
Перший рівень – надання простих форм допомоги матерям та дітям. Відносно
новонароджених-це первинна неонатальна допомога, виявлення станів
ризику, рання діагностика захворювань та, при необхідності – направлення
пацієнтів в інші лікувальні установи.
Другий рівень – забезпечення всієї необхідної медичної допомоги при
ускладненнях, а також при нормальному перебігу пологів. станови такого
рівня повинні мати висококваліфікований персоналта спеціальне
кстаткування.Вони вирішують задачі, які забезпечують короткий курс
штучної вентиляції легенів, клінічну стабілізацію стану важкохворих та
глибоконедоношених дітей та направлення їх в стаціонари 3 рівня.
Третій рівень – надання медичної допомоги будь-якого ступеня важкості.
Такі установи потребують спеціального цілеспрямованого забезпечення
кадрами високої кваліфікації, лабораторіями та сучасним устаткуванням.
Принципова відмінність між 2 та 3 рівнем допомоги є різниця контингенту.
Оптимальною організаційною формою установи ІІІ-го рівня є регіональний
перинатальний центр. В даних установах найбільш тісно працюють за
основними питаннями акушери та неонатологи. Тут концентруються вагітні
високого ризику, а інтенсивна терапія починається на рівні плоду та
продовжується безпосередньо після народження у відділенні інтенсивної
терапії.
При цьому транспортування пацієнта відбувається in utero, що дозволяє
найбільш успішно реалізувати основний принцип – ефективність надання
інтенсивно-реанімаційної допомоги новонародженим зростає, якщо вона
висококваліфікована, надається без запізнення та не потребує
транспортування пацієнта.
Розрахунки вказують, що на 1000 вагітностей, що завершилися пологами,
інтенсивної допомоги потребують в середньому 100 новонароджених.
Необхідність в реанімаційних ліжках при умові зайнятості ліжкового фонду
на 80-85% та терміну перебування на ліжку від 7 до 10 днів складає 4
ліжка на кожну 1000 народжених дітей.
При організації відділення реанімації та інтенсивної терапії
новонароджених мають бути наступні приміщення: реанімаційно-інтесивні
зали, ізолятори, експер-лабораторрія, кімнати для лікувального
персоналу, для батьків та медичної апаратури. Обов’язково виділення
санітарної зони, зони для обробки та перевірки працездатності апаратури.
Повинні бути розроблені “грязний” та “чистий” маршрути для пересування
парартури та відвідувачів.
Сучасні нормативи площі на одне реанімаційно-інтенсивне місце складає
від 7,5 до 11 м2. В оптимальному варіанті слід мати ще 11 м2 площі на
кожне реанімаційне місце для збереження апаратури та матеріалу.
Основою лікувального місця є інкубатор. Комплект лікувальної апаратури
на кожне місце:
-респіратор для штучної вентиляції легенів;
-відсмоктувач для аспірації слизу;
-2 інфузійних насоси;
-лампа для фототерапії;
-набори для реанімації;
-набори для дренування плевральної порожнини;
-набори для ОЗПК;
-катетери (шлункові, пупкові);
-набори голок-“метеликів”;
-набори підключичних катетерів.
Крім того, у відділенні повинен бути реанімаційний стіл із джерелом
променевого тепла та сервоконтролем, компресори для забезпечення
повітрям та кисневі установки.
В комплекс діагностичної апаратури на кожне робоче місце входять:
-монітор ЧСС та ЧД;
-монітор для АТ;
-монітор для транскутанного визначення тиску кисню та вуглекислого газу
у крові;
-пульсоксиметр для моніторигну насичення гемоглобіну киснем;
-температурний монітор.
Необхідно також мати загальний на відділення набор діагностичних
устаткувань, який включає транкутанний білірубінометр, для визначення
рівня білірубіну, апарати для визначення кислотно-лужного стану,
електролітів, глюкози, гематокритна центрифуга, портативний
рентгенівський аппарат, ультрасонографічний аппарат, трансілюмінатор.
На сучасному етапі найбільш раціональним і фізіологічним режимом
акушерського стаціонару є спільне перебування матері і дитини. Воно
починається з часу народження дитини (викладання дитини на живіт матері,
здійснення контакту “шкіра до шкіри”, “очі в очі”, раннє прикладання до
грудей матері 30 хвилин життя), продовжується цілодобовим спільним
перебуванням матері і дитини в післяпологовому відділенні, виключно
грудним вигодовуванням на вимогу дитини. Це забезпечує становлення
лактації у матері, фізіологічну колонізацію новонародженого мікрофлорою
матері, сприяє формуванню так званого «біологічного кувезу», тобто зони
комфорту для новонародженої дитини. Материнське тепло має заспокійливу
дію на організм дитини. Дитина відчуває матір, що формує у неї почуття
захисту. Результати виходжування недоношених дітей значною мірою
визначаються залученням матерів до догляду, годування своїх немовлят. З
пологового залу новонароджений разом із матір’ю переводиться у
відділення спільного перебування матері і новонародженого.
У разі спільного перебування матерів і новонароджених забезпечується
фізіологічне становлення лактації, ефективне грудне вигодовування,
зниження рівня післяпологових ускладнень у жінок, зниження рівня
нозокоміальних інфекцій у новонароджених, формування психоемоційної
єдності матері та дитини, зменшення матеріальних витрати пологового
будинку на молочні суміші, соски, пляшечки для харчування дітей, дає
змогу залучати батька до контакту з дитиною
Протипоказання для спільного перебування з боку матері: тяжкі форми
пізніх гестозів, екстрагенітальні захворювання в стадії декомпенсації,
гострі інфекційні захворювання, операційні втручання з тяжкими
порушеннями гемостазу, розриви промежини ІІІ ступеня. Абсолютні
протипокази: відкрита форма туберкульозу, гострі психічні захворювання.
При стабілізації стану матері вона знаходиться разом з дитиною. Медичний
персонал має надати необхідну допомогу матері для забезпечення
ефективного вигодовування груддю.
Протипоказання для спільного перебування з боку новонароджених:
недоношеність ІІІ-ІV ступеня, внутрішньоутробна гіпотрофія плоду ІІІ
ступеня, важка асфіксія при народжені, пологова травма із порушеннями
функцій життєвоважливих систем, важкі вроджені вади, гемолітична хвороба
важкого ступеня, синдром дихальних розладів ІІ-ІІІ ступеня. Матері, діти
яких знаходяться у відділенні інтенсивної терапії новонароджених
пологового будинку /перинатального центру/, протягом дня повинні
знаходитися біля своєї дитини, брати участь в її виходжуванні,
вигодовуванні.
При спільному перебуванні матері та дитини іх розміщують в палатах на
два ліжка, бажана наявність туалетної кімнати, умивальника. Палата
оснащується зручним ліжком для жінки, ліжком для дитини, стільцем для
матері, сповивальним столом з ємкістю для дезінфікуючих розчинів,
індивідуальною тумбочкою. В палатах має бути інформація про переваги
грудного вигодовування для здоров’я жінки та дитини, правильне
прикладання дитини до грудей, гігієни та харчування жінки, групи
підтримки грудного вигодовування.
Лікар-неонатолог в палаті спільного перебування:
Щоденно оглядає дитину,
Дає поради та рекомендації щодо виключно грудного вигодовування,
годування на вимогу,
Роз’яснює матері переваги виключно грудного вигодовування, повідомляє
матір про з-міни кількості молока протягом доби та можливості
прикладання дитини за одне годування до обох молочних залоз,
Проводить спостереження за годуванням грудьми, положенням дитини біля
грудей матері, дає поради,
Контролює динаміку фізичного розвитку новонародженого,здійснює контроль
за тим, щоб дитині не давали ніяких замінників грудного молока, напоїв,
Повідомляє матір про можливість лактаційних кризів,
Інформує матір, про методи, спрямовані на стимуляцію лактації.
Дитяча медсестра в палаті спільного перебування:
Навчає матір правильного прикладання дитини до грудей,
Здійснює контроль за тим, щоб годування дитини відбувалося у зручному
для матері положенні,
Надає рекомендації з вибору оптимального положення дитини під час
годування,
Надає допомогу матері з догляду за дитиною,
Слідкує, щоб мати не догодовувала та не допоювала, дитину з власною
ініціатівою,
Інформує матір про можливі негативні наслідки штучного вигодовування, у
разі потреби навчає матір техніці догодовування немовляти з горнятка.
Лікар-акушер-гінеколог в палаті спільного перебування:
Щоденно контролює стан молочних залоз,
Дає рекомендації щодо догляду за грудьми, профілактики тріщин сосків,
нагрубання молочних залоз,
У разі тимчасового окремого перебування матері та дитинипояснює
необхідність зціджування грудного молока,
Контролює роботу акушерки з навчання жінки основних прийомів
зціджування, пояснює важливість грудного вигодовування для її здоров’я.
Впровадження заходів, які спрямовані на попередження та усунення
спалахів внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) у акушерських стаціонарах
здійснюється згідно положенням Наказу МОЗ України №234 від 10.05.2007
„Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в
акушерських стаціонарах”.
Внутрішньолікарняна інфекція (далі – ВЛІ) – будь-яке клінічно виражене
інфекційне захворювання, яке виникло в пацієнта протягом перебування в
акушерському стаціонарі або протягом 7 діб після виписки з нього, а
також у медичного персоналу, яке виникло внаслідок його роботи в
акушерському стаціонарі. Більшість бактеріальних внутрішньолікарняних
інфекцій виникають через 48 годин і більше після госпіталізації
(народження дитини). Проте кожен випадок інфекції слід оцінювати
індивідуально в залежності від інкубаційного періоду та нозологічної
форми інфекції.
Інфекція не вважається внутрішньолікарняною за умови:
– наявності в пацієнтки інфекції в інкубаційному періоді до надходження
в стаціонар;
– ускладнення або продовження інфекції, яка мала місце у пацієнтки на
момент госпіталізації;
– трансплацентарної трансмісії інфекції у новонародженого які
викликаються: Toxoplasma gondii, Treponema pallidum, Listeria
monocytogenes, стрептококами групи В, вірусами: краснухи, гепатитів В і
С, ВІЛ, цитомегаловірусами, папіломовірусами, Herpes simplex, Varicella
zoster тощо.
Інфекція вважається внутрішньолікарняною у разі:
– набуття її у лікувальному закладі;
– інтранатального інфікування.
Груповим захворюванням або спалахом ВЛІ вважається виникнення 3 і більше
випадків внутрішньолікарняних захворювань, якщо доведено, що збудником
інфекцій є вид мікроорганізму з ідентичними біологічними властивостями,
у тому числі профілями антибіотикорезистентності, або виникнення 3 і
більше випадків внутрішньолікарняних захворювань, які сталися в межах
коливань одного інкубаційного періоду та пов’язані з одним джерелом
інфекції і спільними факторами передачі.
Інфекційний контроль (далі – ІК) – комплекс організаційних,
профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження
виникнення та розповсюдження ВЛІ, що базується на результатах
епідеміологічної діагностики.
Алгоритми – обґрунтовані і задокументовані способи виконання відповідних
завдань з позицій епідемічної безпеки. При розробці алгоритмів
визначають мету конкретної процедури (маніпуляції), виконавця(ів), місце
проведення, конкретний поетапний опис виконання або здійснення процедури
(маніпуляції), перелік обладнання. Алгоритми затверджуються головним
лікарем стаціонару.
Фоновий рівень захворюваності – мінімальний рівень захворюваності на
ВЛІ, який притаманний певному стаціонару. Фоновий рівень установлюється
на підставі епідеміологічного спостереження та епідеміологічного
аналізу. Перевищення фонового рівня захворюваності свідчить про
епідемічне неблагополуччя в стаціонарі або можливе виникнення спалаху
ВЛІ, що потребує ретельного аналізу та перегляду протиепідемічних
заходів.
Універсальні заходи безпеки – комплекс правил поведінки медичного
персоналу під час виконання функціональних обов’язків, спрямованих на
захист від можливого інфікування, розглядаючи кожного пацієнта як
потенційне джерело інфекцій, у тому числі тих, що передаються через
кров.
Аварією вважають уколи, порізи та інші ситуації, які спричинили
попадання на слизові оболонки та шкіру співробітника крові або інших
біологічних рідин пацієнта.
Внутрішньоутробна інфекція – це захворювання плода, що виникло
внаслідок гематогенної (трансплацентарної) переважно вірусної або тохо-
інфекції з ураженням плода або клінічними проявами інфекції після
народження дитини. До гнійно-запальних внутрішньоутробних інфекцій
відносять захворювання новонароджених, що виявляються у перші три доби
життя.
Ураження плода відбувається переважно протягом раннього фетального
періоду (9-22-й тиждень гестації) з формуванням уроджених аномалій
розвитку або специфічного симптомокомплексу (затримка
внутрішньоутробного розвитку плоду, гідроцефалія, кальцифікати мозку,
гепатоспленомегалія, важка жовтяниця). До гнійно-запальних
внутрішньоутробних інфекцій належать захворювання, що виявляються у
перші три доби життя.
h
gdv3S
gdv3S
B r c th “!`!–!Oe! #¦#I#?#’$%Поради студенту (орієнтовна карта для роботи з літературою): Завдання Вказівки до завдання (джерело інформації) Організаційнии заходи щодо надання первинної допомоги новонародженим у пологовому будинку. Особливості організації роботи відділень спільного перебування матері і новонародженого. Протипокази до спільного перебування матері та дитини. Оцінка загального стану новонародженого. Догляд за здоровими новонародженими у пологовому будинку. Організація санітарно-гігієнічного режиму у пологових будинках. Правила виписки новонародженого до дому. Наказ МОЗ України №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні”. Наказ МОЗ України №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”. Наказ МОЗ України №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”. Наказ МОЗ України №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених”. Наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”. Наказ МОЗ України №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця новонароджених”. Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні”. Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р. „Про затвердження клінічного Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим”. Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. „Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”. Аряєв М.Л. Неонатологія.-АДЕФ-Україна.-2003.-756с. Неонатологія: Навч.посіб./ за ред. П.С.Мощича, О.Г.Суліми.-К.: Вища школа, 2004.-807с.:іл. Ю.И.Барашнев Перинатальная неврология.-М.: Триада-Х, 2001.- 640с. Основы перинатологии: Учебник / под ред. Н.П.Шабалова и Ю.В.Цвелева.-М.:МЕДпресс-информ, 2002.-2-е изд., перераб. и доп.-576с. Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных / А.Б.Пальчик, Н.П.Шабалов.- М.:МЕДпресс-информ, 2006.-2-е изд., перераб. и доп.-256с.:ил. Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник / пер. с англ. В.Ю.Халатова; под ред. В.Н.Титова.-М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004.-960с. В помощь неонатологу / Знаменская Т.К., Сулима Е.Г., Ципку А.Г., Жданович А.И.-К.: Изд-во „Агентство „Стандарт”, 2006.-130с. Современная терапия в неонатологии / под ред. Н.П.Шабалова.-М.:МЕДпресс, 2000.- 258с. Клиническая патофизиология детского возраста / Климанов В.В., Садыков Ф.Г.-СПб. Сотис-лань, 1997.-155с. Анестезия и интенсивная терапия в акушерстве и неонатологии/ Куликов А.В., Казаков Д.П., Егоров В.М., Кузнецов Н.Н.- М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Изд-во НГМА, 2001.-264с. Література: Основна: Наказ МОЗ України №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні”. Наказ МОЗ України №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”. Наказ МОЗ України №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”. Наказ МОЗ України №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених”. Наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”. Наказ МОЗ України №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця новонароджених”. Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні”. Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р. „Про затвердження клінічного Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим”. Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. „Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”. Аряєв М.Л. Неонатологія.-АДЕФ-Україна.-2003.-756с. Неонатологія: Навч.посіб./ за ред. П.С.Мощича, О.Г.Суліми.-К.: Вища школа, 2004.-807с.:іл. Ю.И.Барашнев Перинатальная неврология.-М.: Триада-Х, 2001.- 640с. Основы перинатологии: Учебник / под ред. Н.П.Шабалова и Ю.В.Цвелева.-М.:МЕДпресс-информ, 2002.-2-е изд., перераб. и доп.-576с. Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных / А.Б.Пальчик, Н.П.Шабалов.- М.:МЕДпресс-информ, 2006.-2-е изд., перераб. и доп.-256с.:ил. Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник / пер. с англ. В.Ю.Халатова; под ред. В.Н.Титова.-М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004.-960с. В помощь неонатологу / Знаменская Т.К., Сулима Е.Г., Ципку А.Г., Жданович А.И.-К.: Изд-во „Агентство „Стандарт”, 2006.-130с. Современная терапия в неонатологии / под ред. Н.П.Шабалова.-М.:МЕДпресс, 2000.- 258с. Клиническая патофизиология детского возраста / Климанов В.В., Садыков Ф.Г.-СПб. Сотис-лань, 1997.-155с. Анестезия и интенсивная терапия в акушерстве и неонатологии/ Куликов А.В., Казаков Д.П., Егоров В.М., Кузнецов Н.Н.- М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Изд-во НГМА, 2001.-264с. Додаткова: Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов, И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с. Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения ООО.-2001.-63с. Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил. Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с. Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001. Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с. Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного / Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт», 2005.-262с. Кравченко О.В., Каліновська І.В., Шунько Є.Є., Годованець Ю.Д., Костюк Є.О., Ніцович Р.М. Навчально-методичний посібник ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ „Лікарня, дружня до дитини”: перинатальній аспекти, ведення лактації та грудного вигодовування.-Чернівці:Мед університет, 2005.-184с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
