Реферат на тему:
Макроекономічна рівновага
ПЛАН
Суть макроекономічної рівноваги.
Дослідження економічної рівноваги Л.Вальрасом.
а) модель рівноваги в сфері обміну;
б)модель загальної економічної рівноваги.
Класична модель макрорівноваги.
Загальна рівновага національного ринку.
Модель Манделла-Флемінга.
Суть макроекономічної рівноваги
Рівновага виступає як особливий, “ідеальний” випадок нормального стану,
для якого характерна своя логіка взаємозв`язків і взаємозалежностей
кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний
спосіб відновлення стійкого рівноважного стану між наявними в
суспільстві засобами і потребами.
Розрізняють часткову і загальну рівновагу.
Часткова рівновага відповідає стану рівноваги між попитом і пропозицією
на окремих локальних ринках (ринки праці, капіталів, споживчих товарів).
Часткова рівновага формується на трьох основних ринках:
– ринку кінцевих продуктів;
– ринку факторів виробництва (праці і капіталу);
– фінансовому ринку.
Рівновага – це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її
до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від
збалансованого стану до дії автоматично підключаються сили, які
намагаються відновити порушені структурні зв`язки.
За змістом система економічної рівноваги багаторівнева.
I. Розмежовують рівновагу: обміну, виробництва, розподілу споживання –
ці складові у сукупності формують загальну систему економічної
рівноваги відтворювального процесу.
II. Одночасно виділяють:
– умови статистичної рівноваги;
– умови рівноваги економіки, що динамічно розвивається.
III. Виділяють також: повну і часткову, тимчасову і постійну рівновагу.
Сталість економічної рівноваги визначається широтою ринку: чим ширший
ринок, тим менші коливання його цін і тим ближчі вони до вартісних
пропорцій. Важливою умовою досягнення економічної рівноваги є розвиток
національного ринку до інтернаціональних меж.
Проблема часткової та загальної макрорівноваги – це центральна проблема
курсу економічної теорії.
Ця проблема породжена:
1) прогресом в суспільному поділі праці;
2) спеціалізацією та кооперацією виробництва.
Відособлені галузі повинні розвиватися узгоджено і гармонійно. Однак,
наявність саме відособлених галузей економіки породжує реальну
можливість:
1) розбалансування у функціонуванні галузей;
2) порушення зв`язків між галузями, їх видозміни під впливом факторів:
– НТП та технологічного прогресу;
– асортименту продукції;
– змін попиту тощо.
Теоретично можливими є два випадки:
1) при незмінності зазначених вище факторів зв`язки між суб`єктами є
постійними (що малоймовірно);
2) при реальному динамічному стані зв`язки знаходяться в неперервній
зміні. І відповідно до змін у зв`язках повинно відбуватися пристосування
до змінених умов.
Отже, якщо припустити, що в якийсь момент має місце рівновага, то вона
досить швидко і постійно порушується і приблизно з такою ж швидкістю і
відновлюється.
Цей процес можна уявити як коливання навколо точки рівноваги і тому
правомірно говорити про рівновагу як про щось недосяжне і одночасно
наявне. Це і є стан, який прийнято називати “рівновага-нерівновага”. В
цьому аспекті економіка нічим не відрізняється від природи.
“Рівновага-нерівновага” – це дійсне найменування того стану, на
забезпечення якого спрямована діяльність економічних агентів ринку і
економічна діяльність держави.
Важливою проблемою макроекономічної рівноваги є проблема її стійкості,
тобто наскільки стійким є стан “рівновага-нерівновага”. Як правило,
традиційно стійкість рівноваги визначається як стійкість цін на всіх
ринках.
Економічна теорія має справу не зі стабільною рівновагою, а з постійними
її порушеннями, що образно можна назвати “рівновага-нерівновага”. З
цього випливає три суттєвих висновки:
1. Рівновагу слід розглядати як абстрактний модельний ідеал: його ніколи
не було і не може бути, але з цього потрібно починати дослідження.
2. Рівновага є динамічна оптимальна нерівновага. Це означає, що вона,
являючи собою відхилення цін від вартості, результатів – від затрат,
внутрішньо (іманентно) властива ринковій економіці, відіграє позитивну
роль у її функціонуванні і розвитку.
3. Рівновага як нерівновага відіграє і негативну, руйнівну роль,
спонукаючи економічних суб`єктів діяти всупереч їх глибинним інтересам
суспільства в цілому.
Дослідження економічної рівноваги А.Вальрасом.
Загальна економічна рівновага, за визначенням Л.Вальраса – це стан, при
якому ефективна пропозиція і ефективний попит на виробничі послуги
урівнюються на ринку послуг; ефективна пропозиція і ефективний попит на
продукти урівнюються на ринку продуктів, і, накінець, продажна ціна
дорівнює витратам виробництва у виробничих послугах.
Аналіз рівноваги Л.Вальрас почав із сфери обміну, де здійснюється
взаємодія виробників і споживачів, де реалізується вироблений готовий
продукт.
Модель рівноваги Вальраса у сфері обміну.
Прийнято умови для аналізу:
1) обмін здійснюється за умови досконалої конкуренції;
2) ринкові ціни, які відображають сукупність економічних взаємозв`язків,
являють собою мінові відношення (пропорції), які встановлюються між
контрагентами (покупцями і продавцями).
3) на ринку контрагенти виступають одночасно і як продавці, і як покупці
(для спрощення аналізу).
Приймаємо для аналізу:
k – вид товару, k = 1,2 …m (є товарів).
i – споживачі i = 1,2 …n (є споживачів).
xki – кількість товару k-го виду, яка купується і-им споживачем
(потенційний попит).
xki – запас товару k-го виду, який є в наявності у і-го контрагента
ринкових угод (потенціальна пропозиція).
Виходячи з прийнятих позначень:
1. Величина сукупного попиту всіх споживачів (контрагентів) на товари
k-го виду:
2. Сукупна пропозиція всіма ринковими контрагентами, яка формується по
товарах k-го виду:
В подальшому будемо виходити з того, що кожен контрагент-споживач
здійснює свої покупки, строго виходячи з прагнення максимізувати
корисність купованого набору товарів відповідно до наявної в нього
деякої індивідуальної функції корисності:
Ui = Ui(x1i ,x2i …, xmi)
Отже, Ui – індивідуальна корисність речі.
Ступінь “прирощування” вказаної корисності стосовного кожного споживача
і залежно від рівня споживання (покупки) того чи іншого виду товару може
бути описана неперервними частковими похідними функції корисності:
(- rki = dui / dxki), де (k = 1,2…m, i = 1,2…n).
іншого товару для того чи іншого контрагента (споживача) ринкової угоди.
В зв`язку з цим один із товарів зручно взяти як базовий товар за
еквівалентний, а його відносну ціну – як ціннісну (вартісну) одиницю.
Тобто, один з товарів вибираємо за масштаб цін і використовуємо для
виміру цінності (корисності) інших товарів з ряду k1 (rmi).
За такий товар приймаємо m-ий товар (за еквівалент) і його відносну ціну
Pm беремо рівною 1.
Визначимо відносні ціни решти товарів:
Pk = rki / rmi (k = 1,2,…,m-1),
де rki – гранична корисність товарів із ряду k = 1,2,…,m-1;
rmi – гранична корисність товару m, взятого за еквівалент;
Pk – відносна ринкова ціна k-го виду товарів.
Однією з основних умов досягнення ринкової рівноваги в моделі обміну
Л.Вальраса є вирівнювання відносних цін в результаті ринкових угод і
вибір відповідних граничних цінностей rki по кожному виду товару між
всіма n контрагентами-споживачами відносних цін.
В подальшому аналізі Л.Вальрас припускає, що в процесі обміну сукупна
придбана ринкова цінність товарів (в ході угод кожним і-им споживачем)
визначається як:
– ринкова ціна придбаних товарів,
а ринкова цінність початкового запасу товарів, якою володів той же
самий контрагент до укладання угоди визначається як:
– ринкова ціна проданих товарів.
Фактично ця цінність початкового запасу товарів передається в обмін
іншим покупцям на куповані товари. Отже, повинна виконуватись рівність,
яка виступає як умова еквівалентності обміну:
, (i = 1,2,…,n)
На кінець, як ми знаємо, при обміні важливим є рівність попиту і
пропозиції:
Dk = Sk, або в розгорнутому вигляді:
.
Таким чином, рівновага в сфері обміну за моделлю Л.Вальраса описується
такими рівняннями:
1.
Pk = rki / rmi , де k = 1,2,…,m-1, і = 1,2,…,n
Показує встановлення відносної ціни товарів k-го роду при виборі товару
m за еквівалент;
2.
, i = 1,2,…,n
Показує, що обсяг покупок на ринку дорівнює обсягу початкового запасу
товару k-го виду, який пропонується до обміну (з врахуванням цін Pk);
3.
0.
Показує рівність між величиною сукупного попиту всіх споживачів
(контрагентів) на товару k-го виду і величиною сукупної пропозиції по
товарах k-го виду, яка формується всіма ринковими контрагентами.
Виходячи з цих рівнянь можна визначити рівноважні значення xki ,pk, які
описують ефективне функціонування ринку для кожного споживача.
Модель загальної економічної рівноваги Л.Вальраса.
I. В даній моделі Л.Вальрас припускає, що вся маса товарів, яка
знаходиться в економічному обороті, ділиться на дві групи:
1) сукупність l факторів виробництва (виробничих послуг);
2) група кінцевої продукції (k = 1,2,…,m).
II. Технологія виробництва (перетворення затрат факторів виробництва у
випуск кінцевої продукції) повністю описується постійними технологічними
коефіцієнтами ajk. Тобто, фактично припускається, що технологія
виробництва наперед задана і незмінна.
III. Відсутня взаємозамінність ресурсів.
IV. Економічна система функціонує за умови досконалої конкуренції.
Приймаємо такі позначення:
ajk – технологічно необхідні затрати j-го фактора виробництва при
виробництві продукції k-го виду;
– сукупний попит, який пред`являється споживачами в економічній
системі на продукт k-го виду;
r
–
r
??
– наявні запаси продукції k-го виду у і-го споживача;
– сукупна пропозиція всіма ринковими контрагентами, яка формується по
товарах k-го виду;
Pk – ціна k-го виду продукту;
Vj – ціна j-го виду ресурсів;
yj – розміри пропозиції j-го фактора виробництва (j = 1,2,…l).
П`ята умова (припущення): ціна одиниці кінцевого продукту дорівнює
сукупним витратам його виробництва:
, тобто
.
Отже, попит на j-ий фактор виробництва можна визначити, виходячи з
потрібних обсягів виробництва та технологічно необхідних затрат j-го
фактора виробництва:
– попит на затрати виробництва
Виходячи з умов рівноваги, попит повинен повністю дорівнювати пропозиції
факторів виробництва – yj, тобто yj теж можна визначити:
Рівність попиту і пропозиції по факторах виробництва автоматично
приводить до виконання аналогічного співвідношення по кінцевих продуктах
при умові:
Ця рівність означає, що доходи, отримані власниками факторів виробництва
при виготовленні і реалізації продукції повністю повинні відповідати
додатково вироблюваному в економічній системі попиту на кінцеву
продукцію.
Отже, умовами загальної економічної рівноваги є:
k = 1,2,…,m
Ціна одиниці кінцевого продукту дорівнює сукупним витратам на його
виробництво.
j = 1,2,…,l
Обсяг попиту на фактори виробництва повинен дорівнювати пропозиції
факторів виробництва при даних цінах на них і даній технологічній
потребі.
Обсяг сукупного попиту на кінцевий продукт за даних цін і наявних
товарних запасів повинен дорівнювати сукупній пропозиції даного
продукту, виходячи із цін на ресурси та пропозиції даних факторів
виробництва.
Класична модель макрорівноваги: взаємодія ринків ресурсів, товарів,
грошей та інвестицій.
Класична модель макрорівноваги належить до пояснюючих моделей. Вона
дозволяє з`ясувати, як забезпечується економічний оптимум без державного
втручання.
Класична модель є основою практично всіх сучасних макромоделей і вона
ґрунтується на таких гіпотезах:
1) рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів,
товарів, грошей та інвестицій;
2) вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів;
3) на ринках ресурсів і товарів існує рівень цін, який врівноважує попит
і пропозицію, і завдяки цінам відбувається автоматичне очищення ринків,
як від зайвого попиту, так і від зайвої пропозиції.
Головним інструментом макроекономічного саморегулювання за класичною
моделлю є :
– реальна зарплата як чинник ринку робочої сили;
– загальний рівень цін як чинник попиту на ринку товарів;
– ставка проценту як чинник розподілу сукупного попиту (при його
незмінній величині).
Класична модель макрорівноваги.
Загальна рівновага національного ринку.
Рівновагу національного ринку в цілому можна прослідкувати через
взаємозв`язок товарного, грошового ринків та ринку праці.
Отже, рівновага національного ринку визначається рівноважними:
– ставкою номінального процента;
– досягом випуску ВНП;
– рівноважною зайнятістю;
– рівноважною ставкою реальної зарплати.
Як вплине гнучкість зарплати на загальну рівновагу?
Отже, гнучкість зарплати дозволяє автоматично регулювати зайнятість до
стану повної зайнятості і врівноважувати товарний та грошовий ринки.
У випадку жорсткої зарплати, коли на зниження її номіналу встановлюються
обмеження (законодавчо визначений мінімум, діяльність профспілок),
зарплата є нееластичною і тому зв`язок “зарплата – ціни – зміщення
кривої LM” не працює і тому на ринку зберігається вимушене безробіття.
Модель Манделла-Флемінга (рівновага товарного, грошового і зовнішнього
ринків).
В сучасних умовах економіка кожної окремої країни є частиною єдиної
світової економіки. Модель Манделла-Флемінга дає можливість пояснити
поняття економічної рівноваги саме у відкритій економіці.
Вона використовує і розвиває модель IS-LM. Цей розвиток полягає в тому,
що до моделі включено нові змінні:
– чистий експорт – NX;
– світові ставку процента – i *;
– реальний курс національної валюти – q;
Модель розрахована на малу відкриту економіку.
Пояснення до графіка.
1) Графік є зображенням трьох рівнянь з трьома невідомими (y,i,q) у
координатах y та i.
2) Новим у моделі IS-LM є додаткове розміщення на ньому лінії
вітчизняної ставки процента, що збігається із світовою i = i* ;
3) Три лінії перетинаються в точці А, яка демонструє стан рівноваги
товарного і зовнішнього ринків;
4) Лінії і*1 та і*2 показують можливі ситуації, коли світова ставка
процента є вищою чи нижчою за вітчизняну. Відновлення рівноваги
відбувається за рахунок зсувів лінії IS ліворуч чи праворуч.
1) графік показує рівновагу товарного і грошового ринків за умови, що
ставка процента незмінна і дорівнює світовій;
2) лінія LM побудована як вертикальна, оскільки за формулою
кривої LM, M/P = ky – hi, то курс валюти її не визначає;
3) крива IS нахилена вниз зліва направо, оскільки при збільшенні курсу
валюти чистий експорт, а з ним і всі сукупні витрати зменшуються, а при
зменшенні, навпаки, збільшуються (між у та q існує обернена залежність).
Дослідження моделі Манделла-Флемінга в координатах y та q (з урахуванням
змін в обмінному курсі валюти), дає можливість зробити висновки про ряд
наслідків різних варіантів державної політики:
а) вплив бюджетно-податкової, грошової та зовнішньоторговельної
політики на ВНП залежить від того, який у країні запроваджено обмінний
курс: ”плаваючий” чи зіпсований;
б) у разі “плаваючого” обмінного курсу стимулююча бюджетно-податкова
політика спричиняє підвищення курсу при незмінному випуску, стимулююча
грошова політика підвищення курсу і зростання випуску, стимулююча
зовнішньоторговельна політика підвищення курсу при незмінному випуску;
в) у разі фіксованого обмінного курсу стимулююча бюджетно-податкова
політика спричиняє збільшення випуску, стимулююча грошова політика
виявляється неможливою, стимулююча зовнішньоторговельна політика
забезпечує зростання випуску.
ЛІТЕРАТУРА
Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. –Ростов-на-Дону, 1996. –
С.169-176.
Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К.,
1997.
Баликоев В.В. Общая экономическая теория –Новосибирск. 1997.- С.
338-346.
Барр Раймон. Политэкономия. – М., 1995.
Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 1998.
Введение в рыночную экономику / Под ред. А.Я. Лифшица. –М., 1994.
Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика – СПб, 2000.
Гальперин В.М. и др. Макроэкономика. – СПб, 1997.
Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998.
Дадаян В.С. Макроэкономика для всех. – Дубно, 1996.
Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. – СПб, 1994.
Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. – К.: Основи, 1996.
Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997.
Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996.
Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М., 1989.
Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998.
Курс економической теории / Под ред. М.Н. Чепурина. – Киров, 1994.
Лившиц А.Я. Инфляция: краткий курс. // Российский экономический журнал,
1992.
Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы. –СПб., 1999.
Любимов Л.А., Раннева Н.А. Основы экономических занний.-М., 1997. – С.
254-268.
Макконнел К.Р., Брю С.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.,
1992.
Макроекономіка / За ред. А.Г. Савченка. – К.,1995,1999.
Макроэкономика / Под ред. Е.Б. Яковлевой. – СПб, 1997.
Макроэкономика / Под ред. И.П. Николаевой. – М., 1998.
Макроэкономическая теория // Российский экономический журнал, 1994. –
№12; 1995. -№8.
Мэнкью Г. Макроэкономика. – М., 1994.
Основы экономической теории / Под ред. В.Д. Камаева. – М., 1996.
Петюх В.Н. Рыночная экономика. – К., 1995.
Пухтаєвич Г. О. Макроекономічний аналіз. – К., 2000.
Савченко А.Г. Макроекономіка. –К., 1999. – Глава 12, 1995.- Глава 13.
Радионова І. Макроекономіка та економічна політика. – К., 1996.
Савченко А.Г. Макроекономіка. Навчально-методичний посіб-ник для
самостійного вивчення дисципліни. – К., 2000.
Сакс Дж Д., Ларрел Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный под-ход. – М., 1996.
Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К., 1995.
Соболев В.М. Макроэкономика. – Харьков, 1997.
Современня экономика / Под ред. О.Ю. Мамедова. – Ростов-на-Дону, 1996.
Сучасна економічна теорія і стабілізаційні моделі у відкритому
суспільстві. Навчальний посібник. – К.: видавництво УАДУ при
Президентові України. – 1998.
Теоретическая экономика. Политэкономия / Под ред. Г.П. Жу-равлевой и
Н.Н. Мильчаковой. – М., 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
