Реферат на тему:
Макроекономіка, її суть та завдання
ПЛАН
– Макроекономіка складова економічної науки.
– Об’єкт, суб’єкт макроекономіки.
– Функції макроекономіки.
– Методологічні особливості та методи макроекономічного аналізу.
– Макроекономіка та економічна політика.
– Історія розвитку макроекономічної науки.
Макроекономіка складова економічної науки.
В економічній теорії розділяють макро та мікро аналіз, при цьому макро
аналіз виходить із необхідності обґрунтування закономірності
функціонування національної економіки в цілому. Мікроаналіз вивчає
поведінку окремого підприємства. В макроаналізі виділяють
макроекономічну систему, яка включає зовнішні і внутрішні фактори. До
зовнішніх факторів суспільного відтворення відносять природні та
демографічні; до внутрішніх – процеси виробництва, реалізації та
споживання.
Регулювання макроекономічної системи здійснюється через ринкові важелі
та апарат державної економічної політики. Макроекономіка виступає як
розділ сучасної економічної теорії, яка вивчає поведінку економіки, як
єдиного цілого.
Ситуація у національній економіці визначається сукупністю конкретних
макроекономічних параметрів, кожен з яких по-своєму характеризує
економічне становище країни. Серед них найважливішими є темпи зростання
реальних обсягів національного виробництва, інфляція, рівень безробіття
тощо. Тільки на основі аналізу рівня і динаміки макроекономічних
показників і параметрів можна зрозуміти, як працює економіка. Завдання
макроекономіста – дослідити суть процесів, що відбуваються у
національній економіці, виявити їх рушійні сили.
При характеристиці макроекономічних залежностей первинну інформацію
надають національні рахунки по укрупнених показниках національної
економіки. Макроекономічна теорія має на меті вивчення загального стану
та структури економіки, закономірностей національної економіки, її руху
та народногосподарських пропорцій з відповідним виробленням рекомендацій
для державних органів влади, які формують державну економічну політику.
Макроекономіка, як теоретична наука має на меті визначити стан
національної економіки, обґрунтувати основні напрямки економічної
політики держави, вміти визначити причини криз в економіці та шляхи їх
подолання, вміти організовувати грошовий обіг, забезпечити стабільність
грошової одиниці, правильно обґрунтувати фінансову, податкову, бюджетну
політику держави і в підсумку вибрати модель економічного розвитку, яка
на сьогодні є найважливішою з проблем макроекономічного розвитку країни.
2. Предмет макроекономічної науки
Предмет макроекономіки, великомасштабні (у масштабах всього суспільного
виробництва) економічні процеси і явища, на відміну від предмета
мікроекономіки, де вивчаються питання діяльності малих економічних
одиниць, насамперед, фірм (підприємств).
Макроекономіка вивчає сфери і галузі національної економіки,
господарські зв’язки між ними.
Результатом макроекономічних досліджень є поглиблення знань про
економіку, механізми її розвитку. Закони, виявлені на основі аналізу
макроекономічних моделей, розкривають взаємозв’язок, суттєву залежність
між різними економічними показниками (змінними).
Основними законами макроекономіки є:
1. Закон макроекономічної рівноваги,
2. Закон вартості,
3. Закон попиту та пропозиції,
4. Закон саморегулювання макроекономічних процесів,
5. Закон спадної граничної продуктивності,
6. Закон спадної граничної корисності.
Об’єкт, суб’єкт макроекономіки. Функції макроекономіки.
Об’єктом макроекономіки є історично визначена економічна система в
цілому. Загальною рисою кожної економічної системи є її здатність до
постійного відтворення виробництва.
Типи економічних систем:
1. Ринкова економіка – характеризується приватною власністю на
економічні ресурси й виконанням ринкового механізму для регулювання
економіки.
2. Командно-адміністративна (планова) економіка – вона заснована на
суспільній (державній) власності, а регулювання економічних процесів
здійснюється за допомогою централізованого державного планування. Вона
регламентує обсяги виробництва продукції, розподіл і виконання ресурсів,
ціноутворення і витрати на виробництво, розподіл доходів на споживання і
нагромадження. Тут основним інструментом державного регулювання виступає
державне планування. Держава заздалегідь планує ціни, заробітну плату та
інші ринкові інструменти.
3. Змішана економіка – це така економічна система яка поєднує в собі
різні форми власності (приватну, кооперативну, державну), і 2 механізми
макроекономічного регулювання: ринковий і державний.
Залежно від ступеня державного втручання в економіку змішана економіка
кожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму .
Моделі змішаної економіки:
Американська модель – це така економічна система основу якої складає
система всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого
успіху, збагачення активної частини населення.
Японська модель – характерним є втручання держави в економіку. Ринок
підпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє
економічне планування (індикативне). Розв6язанням соціальної проблеми
займаються корпорації та об’єднання.
Шведська модель – соціальна спрямованість на рівні державної політики.
Скорочення майнової нерівності досягається за рахунок перерозподілу
доходу через бюджет на користь менш забезпечених верств населення. У
державному бюджеті акумулюється більш як 50% ВНП.
Суб’єктами змішаної економіки є:
1. Домашні господарства – є власниками економічних ресурсів (РС
матеріальних ресурсів, грошового капіталу). Проте вони самі не
використовують економічні ресурси, а надають їх підприємствам через
ринок ресурсів.
2. Підприємства (фірми) – функція: вони використовують економічні
ресурси для вироблення продуктів та надання послуг і реалізують їх на
товарному ринку з метою отримання доходу.
3. Держава виконує важливі регулюючі функції, впливаючи при цьому на
економічні відносини. Держава здійснює підприємницьку діяльність, є
виробником товарів, забезпечує регулювання відносин.
Предмет макроекономіки обумовлений її об’єктом. Макроекономіка має
відповідати на питання: як функціоную національна економіка; за
допомогою яких механізмів вона набуває здатності вирішувати головну
проблему суспільства.
Предметом макроекономіки є механізм функціонування економічної системи.
Макроекономічний аналіз вивчає фактичний стан економіки, макроекономічне
регулювання є інструментом економічної політики і визначає, що повинно
бути в економіці і як цього можна досягти.
3. Функції макроекономіки
Функції макроекономіки – це ті завдання, що розв’язуються у процесі
дослідження й аналізу реальної економічної. системи (макроекономіка як
наука), та її викладання і вивчення (макроекономіка як навчальна
дисципліна).
Макроекономіка виконує такі функції:
– теоретико-пізнавальну;
– прикладну (практичну);
– світоглядну (формування сучасного економічного мислення та економічної
культури).
Всі функції макроекономіки органічно взаємозв’язані.
Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб повніше забезпечити
вивчення власне макроекономічної теорії. Знання макроекономіки створює
фундамент, на якому може будуватися вивчення багатьох прикладних
економічних дисциплін.
Макроекономіка має безпосереднє прикладне значення. Майбутній спеціаліст
повинен навчитися аналізувати суть державної економічної політики,
напрями, шляхи та методи її реалізації. І головне, вміти ефективно
розробляти й втілювати у життя стратегію і тактику діяльності своєї
фірми (підприємства) на мікроекономічному рівні в умовах певного
зовнішнього середовища, особливості якого визначаються макроекономічними
факторами.
Важлива функція макроекономіки – її світоглядна функція. Цю функцію вона
виконує на основі вироблення у майбутніх економістів-професіоналів
сучасного економічного мислення. Глибоке і системне вивчення основних
понять і механізмів функціонування національної економіки сприяє
формуванню економічної культури студентів.
Методологічні особливості та методи макроекономічного аналізу.
В процесі макроекономічних досліджень застосовуються загальноприйняті
наукові методи системного підходу, аналізу і синтезу, індукції та
дедукції, кількісного і якісного аналізу, порівняння, наукові абстракції
тощо. При вивченні вітчизняних макроекономічних проблем обов’язкове
використання законів України з питань економічного розвитку, прийнятих
Верховною Радою.
Центральним методом макроекономічного аналізу є метод моделювання.
Модель – це один із основних способів пізнання і описання реального
світу економіки.
Побудова макроекономічних моделей дає змогу широко використовувати
методи математичної формалізації. Абстрагування вважається необхідною
складовою процесу розробки макроекономічної моделі. Модель будується
так, щоб відтворювати характеристики об’єкта, суттєві саме для обраної
мети дослідження.
Макромоделі – це математичні рівняння в яких виражені реальні економічні
процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.
Створити модель – це означає знайти функцію, яка пов’язує ендогенні та
екзогенні параметри макромоделі.
Екзогенні величини – це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як,
правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних
суб’єктів на кожному з ринків.
Ендогенні величини – це величини, що визначаються в результаті
розв’язання моделі.
Макроекономічні моделі поділяються:
Статитичні моделі – фіксують економічний процес на початку та в кінці
певного періоду і не зображають перехід від одного стану до іншого.
Динамічні моделі – зображують економічні процеси з урахуванням факторів
часу.
При побудові макроекономічний моделей звичайно використовують чотири
типи функціональних рівнянь:
1. Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в суспільстві.
Функція споживання домашніх господарств від доходу.
С = С(І)
*
2
ЛІТЕРАТУРА Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. –Ростов-на-Дону, 1996. - С.169-176. Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К., 1997. Баликоев В.В. Общая экономическая теория –Новосибирск. 1997.- С. 338-346. Барр Раймон. Политэкономия. – М., 1995. Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 1998. Введение в рыночную экономику / Под ред. А.Я. Лифшица. –М., 1994. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика – СПб, 2000. Гальперин В.М. и др. Макроэкономика. – СПб, 1997. Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998. Дадаян В.С. Макроэкономика для всех. – Дубно, 1996. Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. – СПб, 1994. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. - К.: Основи, 1996. Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997. Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М., 1989. Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998. Курс економической теории / Под ред. М.Н. Чепурина. – Киров, 1994. Лившиц А.Я. Инфляция: краткий курс. // Российский экономический журнал, 1992. Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы. –СПб., 1999. Любимов Л.А., Раннева Н.А. Основы экономических занний.-М., 1997. – С. 254-268. Макконнел К.Р., Брю С.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М., 1992.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
