Реферат на тему:
Походження та суть кредиту
Наявність товарного виробництва i грошей об’єктивно зумовлює існування
та функціонування кредиту. 3 розвитком товарного виробництва кредит стає
обов’язковим атрибутом господарювання. Виробництво продукції як товарів
означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження
товару від одержати грошового еквіваленту відносно відокремлення руху
грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції
засобу платежу i викликають кредитні відносини. Це відносне
відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та
грошових потоків, які виникають при розподілі, об’ємі та споживанні
сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає
гротові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не
.мають достатніх грошових коштів, то може зупинити нормальний рух
пронесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в
учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільних грошові
кошти, вимикає суперечністю між безперервним вивільненням грошей у
кругообігу коштів i потребою у постійному використанні матеріальних i
грошових ресурсів в iнтереcax прискорення пронесу відтворення. Ця
суперечність, може бути усунута за допомогою кредиту, який дав
можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати
матеріальних цінностей та послуг , або придбати їх з розстрочкою
платежу.
Отже, кредит є об’єктивною вартісною категорією, складовою часткою
товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням
товарно-грошових відносин.
Неодмінною економічною передумовою існування кредиту е функціонування
виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредити відносини між
суб’єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу
грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче
скористатись кредитом, не має постійного доходу. Bapтicть, що
передбачається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений
час, a потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за
кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування
лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у
позичальника мають вивільнятися у розмірі, що забезпечує повернення
кредитору не тільки запозичень. У вартості, а и відсотків за
користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у
вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші.
Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений
кредитору третьою особою — гарантом, поручителем чи страховиком, якщо
позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість
до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну
сутність.
Потреби в кредитах також виникають у зв’язку з особливостями
!індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та
організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між
вивільненням з обороту вартості в грошовій формі авансуванням грошових
коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів
окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через
сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди
випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням
грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди
витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно
збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки,
частина якого виявляється тимчасово вільною.
Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах !
створення тимчасово вільних залишків їх на одному и тому ж підприємстві
або організації створюють економічну основу для використання кредитів на
формування його виробничих фондів i фондів обігу та погашення їх через
певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових
коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникнення
вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для
перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного
господарства за допомогою кредиту.
Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачанням їх виникають
і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у
населення з’являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів
громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень
як у готівковій, так і безготівковій формах.
Економічною основою заощаджень є добровільне відкладення населенням
грошей па деякий час після задоволення своїх поточних потреб. На певний
час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій
формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у
банківських установах і частково резервуються в готівковій формі у
громадян.
Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних резервів грошей як
купівельних і платіжних засобів, які утворюються у підприємств і
населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими
надходженнями і втратами. Наприклад, виплата заробітної плати два рази
на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у
громадян. У них такий резерв виникає також внаслідок поступової витрати
одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні потреби. Однак
відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.
Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність
кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його
передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника.
Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах
та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.
Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час
одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які
беруть участь у них економічних відносинах, називаються їх суб’єктами, а
грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані
послуги, щодо яких укладається кредитний договір, с об’єктом кредиту.
Кредитні відносини виникають між різними суб’єктами Найбільш поширеними
є кредитні відносини між банками, одного боку, і підприємствами з
іншого. Вони характеризуються в залежно ті від того, хто із суб’єктів
кредитної угоди в кожному окремому випадку с кредитором, а хто —
одержувачем кредиту.
В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між
господарюючими суб’єктами, що, насамперед, пов’язано з розширенням
комерційного кредиту і вексельних розрахунків.
Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли,
наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної
позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство
фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду
щодо купівлі останнім цих облігацій.
Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та
населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних
сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити,
серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла,
на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього
господарства, а також на невідкладні потреби.
Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між
підприємствами, організаціями, господарюючими суб’єктами, з одного боку,
та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства
кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки
банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо.
Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але
ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і
населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.
Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб’єктами кредитної угоди
виступають держави, банки та окремі господарюючі суб’єкти, реалізуються
як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного
права.
LN?
?
???????¤?¤?$???????O?ва, так і своїх власних. Тому об’єкт кредитних
відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість.
Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позичальнику зростання
вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі
виробництва, служить виробнику джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо
кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це
передбачає одержання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої
чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва.
Як бачимо, сутність кредиту складна і має різні площини аналізу, її
пізнання ускладнено великою кількістю проявів кредиту, особливості яких
затушовують його суть. В зв’язку з цим в економічній літературі
обґрунтовуються різні точки зору на природу кредитних відносин.
В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома
основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб
перерозподілу існуючих цінностей, її представники вважали, що кредит не
може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до
позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є
необхідним атрибутом кредитних відносин.
Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники капіталотворчої теорії.
Вони вважають, що кредит не тільки переносить, але й створює капітал,
відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї
концепції зводяться до наступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу
і обороту капіталу природною є поява відносин, які усувають
невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують
відносні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх
використання у господарстві. Такими відносинами є кредит.
Кредит є обов’язковим атрибутом народного господарства. Його беруть не
тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в
певній мірі не вистачає власних ресурсів.
Суспільство зацікавлене, по-перше, в тому, щоб уникнути марного
нагромадження грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка
розвивалась безперервно в розширених масштабах.
Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі пояснює
об’єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність їх лише характеризує
факт вивільнення коштів в одній ланці народного господарства і наявності
потреби їх в іншому місці. Таким чином, в кругообігу і обороті закладена
можливість виникнення кредитних відносин.
Для того, щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні принаймні
дві умови:
• учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник — повинні виступати
як юридичне самостійні суб’єкти, що матеріально гарантують виконання
зобов’язань, які випливають з економічних зв’ язків;
• кредит стає необхідним в тому випадку, коли відбувається збіг
інтересів кредитора і позичальника.
Для того, щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники
проявили взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось
суб’єктивним, регульованим в кінці кінців волею учасників виробничих
відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений перш за все
об’єктивними процесами, конкретною ситуацією.
Кредит (від латинського “creditum” — позика, борг) — це економічні
відносини між суб’єктами ринку з перерозподілу вартості на засадах
поверненості, строковості і платності (рис. 7.1.1.).
Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткового доходу
кожним із суб’єктів кредитних відносин.
Рис. 7.1.1. – Економічна сутність кредиту
Надання кредиту не є самоціллю, а закономірно поєднано з його
поверненням. Поверненість кредиту — це його основа.
Основні характеристики кредиту:
– поверненість;
– строковість;
– платність.
Суть кредиту полягає в тому, що це рух вартості на засадах поверненості
в інтересах реалізації суспільних потреб (рис. 7.1.2.).
Рис. 7.1.2. – Схема зв’язку кредиту з іншими економічними категоріями
Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:
– позичальниками, як правило, виступають суб’єкти господарювання, а
кредиторами — банківські установи;
– гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на
виробничі потреби);
– джерелом позикового процента є прибуток на позичені гроші;
– кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у
суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку (рис.7.1.3.).
ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ЙОГО ВІД ІНШИХ ЕКОНОМІЧНИХ КАТЕГОРІЙ
Рис. 7.1.3. Особливості кредиту, що відрізняють його від інших
економічних категорій
Суб’єкти:
кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній
формі іншому суб’єкту ринку на засадах поверненості, строковості і
платності;
позичальник — сторона, що одержує позику.
Об’єкти — грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається
кредитна угода.
Слід мати на увазі, що для формування кредитних відносин потрібен ряд
передумов: достатній рівень розвитку товарного виробництва, висока
ефективність господарювання економічних агентів, існування довіри між
ними та наявність механізмів захисту прав кредитора.
Важливо навчитись розрізняти методи перерозподілу коштів в суспільстві:
фінансовий (бюджетний) та кредитний, засвоїти переваги та недоліки
кожного з них, розібратись у сферах їх застосування. Так, фінанси
формуються в процесі розподілу вартості на засадах зміни власності, рух
грошей не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими,
адміністративними чинниками;
Кредит же акумулює вільні кошти на добровільних засадах, при русі коштів
власником вартості завжди залишається кредитор. Кредитні кошти надаються
на принципах платності, повернення , строковості, забезпеченості ,
цільового призначення.
Розглядаючи необхідність кредиту, треба звернути увагу на
нерівномірність кругообігу капіталу та особливості її прояву на
підприємствах із сезонним та несезонним характером виробництва.
Треба пам’ятати, що кредитні відносини розвиваються відповідно до
кругообігу капіталу на мікро— та макрорівнях, починаючи з формування
кредитних ресурсів і завершуючи погашенням заборгованості.
Для розширення діючого чи організації нового виробництва кредит
необхідний не лише на відновлення об’єктів основного капіталу, а й на
будівництво чи придбання нових. Адже власних коштів для цього суб’єкти
підприємницької діяльності майже не мають. Значні коливання доходів та
видатків населення також зумовлюють необхідність кредиту.
Завдяки кредиту:
– зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;
– він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент
економічного розвитку;
– кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при
передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.
Виконання кредитом певних функцій (перерозподільна, емісійна,
контрольно—стимулююча, капіталізація вільних грошових доходів) дає змогу
йому відігравати надзвичайно велику роль у розвитку економіки і
суспільства в цілому.
ЛІТЕРАТУРА
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.
Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.
Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.
Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.
Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній
економіці.// Фінанси України, 2000, – №8.
Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і
проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 – №8.
Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд. 1.
Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.
ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,
1998.—Розд. 2.
Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.
Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск:
Меркаванне,1994.
Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе,
1978.
Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації
економіки України // Фінанси України. — 1997. — № 7.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
