Реферат на тему:
Модель грошового обороту. Грошові потоки
Рух грошей в процесі суспільного відтворення, його послідовність,
приччинну зумовленість, механізм збалансування, особливості та
закономірностті розкриваються в моделі кругообороту доходів та
продуктів.
В процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання
різних видів зобов’язань в грошовій формі здійснюються розрахунки та
платежі, які відбуваються і при розподілі та перерозподілі грошових
коштів. Сукупність всіх грошових платежів утворює грошовий оборот.
Класична модель кругообігу товарів та послуг, якими обмінюються
підприємства (фірми) і домашні (сімейні) господарства (населення),
врівноважена відповідним потоком грошових платежів, що здійснюються при
обміні, представлена на рисунках 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3.
В розглянутій схемі підприємства і населення, пов’язані між собою двома
групами ринків: продуктів та ресурсів.
Ринки продуктів – – це ринки, на яких населення, підприємства купують
вироблені іншими підприємствами товари та послуги. Населення витрачає
одержані ними доходи на придбання споживчих товарів, а підприємства
продають свої продукти населенню та іншим підприємствам з метою
одержання виручки, необхідної для продовження процесу виробництва.
Ринки ресурсів — це ринки, на яких населення, підприємства купують
ресурси, необхідні для виробництва робочу силу, капітал, природні
ресурси. Населення та підприємства продають ресурси, що належать їм, за
відповідні грошові платежі, які виступають. у вигляді заробітної плати,
процентного доходу, рентних платежів, прибутку.
У наведених рисунках товари і ресурси рухаються за часовою стрілкою, а
відповідні платежі в протилежному напрямку. Процеси, показані стрілками,
називаються потоками, оскільки вони безперервні та довготривалі,
вимірюються в одиницях (в гривнях за певний період: рік, місяць, день).
Грошовий потік – це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап
процесу розширеного відтворення. Грошові потоки пов’язують між собою усі
види ринків, забезпечуючи функціонування єдиного ринкового простору
країни.
З усіх потоків найбільш важливими є:
– національний (сукупний) продукт, тобто загальна вартість всіх
виготовлених виробів та послуг;
– національний доход, що характеризує сукупний доход, одержаний
населенням, включаючи заробітну плату, ренту, процентні виплати.
Кількісним вимірником товарних потоків с гроші. Кількість грошей в обігу
можна визначити виходячи з наступної залежності:
M*V=P*Y
де, М— кількість грошей (грошова маса),
V— швидкість обігу грошей,
Р — рівень цін,
Y — реальний національний продукт.
На практиці всі показані зв’язки складніші, оскільки до сфери обігу
товарів та грошей включаються процеси, пов’язані із заощадженнями,
інвестиціями і фінансовими ринками.
Та частина доходу, яка не спрямовується на придбання товарів та послуг,
сплату податків, погашення боргових зобов’язань, носить назву
заощаджень. Це накопичення у вигляді готівкових коштів, вкладів в банках
чи цінних паперах.
Підприємства (фірми) витрачають дещо більше, ніж одержують від продажу
своїх продуктів, тому що повинні здійснювати інвестиції.
Інвестиції вкладаються в основний капітал (придбання обладнання,
комп’ютерної техніки) і товарні запаси (сировину, матеріали).
Коли до кругообігу залучаються збереження та інвестиції, виникає два
шляхи, по яких кошти можуть переходити від господарських суб’єктів до
ринків продуктів: прямий та непрямий. Прямий – це безпосередні витрати
на споживання, непрямий — це рух засобів через фінансові ринки,
заощадження та інвестиції. Оскільки більшість заощаджень здійснюється
населенням, а інвестицій — підприємствами, є необхідним набір
інструментів, що забезпечує переміщення потоків в грошових коштах від
перших до других. Ці механізми діють завдяки функціонуванню фінансових
ринків. Фінансові ринки складаються з великої кількості каналів.
До першої групи таких каналів відносяться канали прямого фінансування,
по яких кошти переміщуються безпосередньо від власників заощаджень до
позичальників шляхом реалізації акцій, облігацій та інших цінних
паперів.
До другої групи відносять канали непрямого фінансування, визначаючи, що
потоки грошових коштів від власників заощаджень до позичальників
проходять через фінансових посередників, таких як банки, страхові
компанії та інші кредитно-ощадні установи.
В аналіз кругообігу продуктів і доходів слід включати об’єкти державного
сектора. Зв’язок державного сектора з економічною системою відбуваються
трьома шляхами: через податки, державні закупки та позики. Одним з
основних джерел державного впливу на процес кругообігу є
податково-бюджетна політика.
Зниження податків стимулює як зростання заощаджень, так і зростання
споживання, — зростає національний продукт. Зростання обсягів державних
закупок також стимулює зростання національної о продукту.
Грошово-кредитна політика також є засобом державного впливу на
кругообіг.
Модель кругообігу доходів і продуктів описує потік товарів та послуг,
якими обмінюються сімейні господарства і фірми, збалансований
контрпотоком грошових платежів, що здійснюються при цьому обміні. Дана
модель ускладнюється, якщо до її елементів включити міжнародні зв’язки
(імпорт- експорт товарів, позики, кредити, міжнародні закупки).
Розглянемо простий приклад грошового кругообігу (рис.1).
Сімейні господарства, які безпосередньо чи опосередковано володіють
всіма економічними ресурсами, постачають ці ресурси підприємствам.
Підприємства мають попит на ресурси, оскільки останні є засобами, за
допомогою яких фірми виробляють товари та послуги. Взаємодія попиту та
пропозиції великої кількості людських та матеріальних ресурсів
встановлює ціну на кожний з них. Платежі, які здійснюють підприємства,
купуючи ресурси, представляють собою витрати цих підприємств, але
одночасно вони відображають потоки заробітної плати, ренти, відсотків і
прибутків сімейним господарствам від продажу ресурсів.
Рис. 1. Грошовий кругообіг продуктів, грошей, товарів
Грошовий дохід, одержаний сімейними господарствами від продажу ресурсів,
не мас реальної цінності. В процесі витрачання грошового доходу сімейні
господарства виражають свій попит на велику кількість товарів та послуг
на ринку продуктів. Одночасно підприємства поєднують придбані ними
ресурси для виробництва та пропозиції товарів та послуг на тих же
ринках. Взаємодія цих рішень про попит та пропозицію і визначають ціни
продуктів. З точки зору підприємств потік розрахунків за товари і
послуги утворює виручку, чи доходи від продажу товарів та послуг.
???????¤?¤?$???????c?Модель кругообігу демонструє складне,
взаємопов’язане переплетення процесів прийняття рішень і економічної
діяльності. Слід звернути увагу на те, що сімейні господарства і
підприємства виступають на обох основних ринках, але в кожному випадку
на протилежних сторонах. На ресурсному ринку підприємства виступають як
покупці, тобто на стороні попиту, а сімейні господарства, як власники
ресурсів та постачальники. На ринку продуктів вони міняються позиціями.
Разом з тим кожний з цих економічних суб’єктів і купує і продає.
Коли до кругообігу додаються заощадження та інвестиції, виникають два
шляхи, по яких кошти можуть перемішуватися від сімейних господарств до
ринків продуктів. Один шлях прямий, що здійснюється за допомогою затрат
на придбання. Другий шлях -непрямий, коли кошти рухаються через
фінансові ринки, збереження та інвестиції. На рисунку 3.2.2 показані
лише потоки грошових засобів.
Оскільки більшість заощаджень здійснюючі) сімейні господарства, а
більшість інвестицій здійснюється фірмами, то необхідний певний набір
механізмів, який би приводив в рух потоки грошових коштів від перших до
других. Саме ці механізми
Рис. 3.2.2. Вплив фінансових ринків на кругообіг коштів та товарів
створюються завдяки функціонуванню фінансових ринків.
Фінансові ринки складаються з безлічі різних “каналів”, по яких грошові
кошти “протікають” від власників заощаджень до позичальників. Ці канали
можна поділити на дві основні групи. До першої відносяться канали
прямого фінансування, тобто такі канали, по яких кошти переміщуються
безпосередньо від власників збережень до позичальників.
Друга група каналів фінансового ринку — це канали непрямого
фінансування. При непрямому фінансуванні кошти переміщуються від
сімейних господарств до фірм, проходячи через особливі інститути, які
називаються фінансовими посередниками.
Значну роль в кругообігу продуктів і доходів відіграє державний сектор.
На рисунку 3.2.3 показані зв’язки уряду з економічною системою.
Перший — зв’язок через так звані чисті податки, які рухаються від
сімейних господарств до уряду. Другий — державні закупки, в результаті
яких кошти переміщуються від уряду на ринки продуктів. Якщо державні
закупки перевищують по величині чисті податки (тобто виникає бюджетний
дефіцит), то уряд змушений брати позики на фінансових ринках. Така
ситуація представлена на рисунку. Якщо чисті податки по величині
перевищують державні закупки, то обсяг платежів уряду протягом минулих
років буде перевищувати обсяг нових позик: в результаті утворюється
чистий потік коштів від уряду до фінансових ринків.
Слід звернути увагу, що тут не показаний прямий потік податків, що
сплачуються підприємствами (надходження до бюджету), хоча на практиці
фірми сплачують податок на прибуток, а також цілий ряд інших податків.
Ще один вид зв’язку держави в особі уряду з економічною системою —
державні позики, що здійснюються на фінансових ринках. Державні видатки
не завжди врівноважуються податковими надходженнями. Створений в
результаті бюджетний дефіцит покривається за рахунок позик, що
здійснюються на фінансових ринках. Ці позики здійснюються шляхом продажу
прав, облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так
і безпосередньо сімейним господарствам.
Можлива ситуація, коли в держбюджеті виникає перевищення податкових
надходжень над видатками. Тоді він використовується для погашення
зроблених в минулому державних позик. В цьому випадку уряд стає чистим
постачальником грошових коштів на фінансові ринки.
Використовуючи зв’язки, показані на рисунку 3.2.3, уряд може здійснювати
значний вплив на основні елементи кругообігу доходів та продуктів.
Рис. 3.2.2. Зв’язки державного сектора з кругообігом доходів та
продуктів
Одним з джерел державного впливу на процес кругообігу є фіскальна
політика. Збільшуючи чисті податки, уряд може збільшити і розміри
грошових засобів, що вилучаються у сімейних господарств. В свою чергу,
сімейні господарства в цій ситуації повинні зменшувати або заощадження,
або видатки на споживання, чи проводити як те, так й інше. В будь-якому
випадку результатом буде зменшення національного продукту.
Заходи, що проводяться в рамках фіскальної політики, можуть також
приймати форму зміни обсягів державних закупок. Підвищення державних
закупок стимулює підвищення національного продукту, оскільки в
результаті цього підвищуються доходи фірм від продажу товарів та послуг
державі. Також зростають і доходи сімейних господарств, якщо збільшити
зарплату працівників, зайнятих в державному секторі чи за рахунок
кількості зайнятих в ньому. Зниження обсягів державних закупок
призводить до протилежного ефекту.
Таким чином, грошовий оборот є складовою частиною платіжного обороту,
тобто процесу безперервного руху засобів платежу в країні. Грошовий
оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх
постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших.
Безготівкові грошові знаки не знаходяться в обігу, тому що кожна нова
угода вимагає нового запису на банківських рахунках.
Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:
• центральним банком країни і комерційними банками;
• комерційними банками;
• підприємствами і організаціями;
• банками і господарюючими суб’єктами;
• господарюючими суб’єктами і населенням;
• фінансовими інститутами і населенням.
ЛІТЕРАТУРА
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.
Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.
Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.
Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.
Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній
економіці.// Фінанси України, 2000, – №8.
Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і
проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 – №8.
Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд. 1.
Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.
ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
