UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМихайло Грушевський та Дмитро Багалій (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3662
Скачало271
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Михайло Грушевський та Дмитро Багалій

 

 

Проте, якщо Д. Багалій не створив своєї схеми історії України, а лише

поглибив і продовжив концепцію свого вчителя, то М. Грушевський на її

основі виробив власну, оригінальну структуру, підперту розлогою

джерельною базою, незаперечними фактами, котра стала новою якістю і

цінністю в подальших студіях усіх істориків і яка справила значний вплив

і на самого Багалія.

 

Дмитро Іванович і Михайло Сергійович брали активну участь у

громадсько-політичному житті, обидва наближали час національного

визволення України. Але ішли до цієї мети діаметрально протилежними

шляхами. Дмитро Багалій сповідував легальність, законність та

легітимність, ніякої підпільщини і нелегальщини, безумовне підкорення

власть імущим, хто б вони не були — цар, гетьман, більшовики. Це була,

коли хочете, мазепинська тактика: шляхом займання високих посад у

підросійській адміністрації (ректор, сенатор, міський голова) дістати

можливість зробити щось і для свого народу [1]. Михайло Сергійович,

навпаки, поряд а легальними засобами широко користувався підпільними,

прийомами відвертої і відкритої політичної боротьби — організація і

створення партій, політизованих рухів, організацій, преси, видань [2],

Саме на цьому ґрунті й розгорілася їхня пізніша неприязнь. Грушевський

не міг зносити конформізм, "кунктаторство" Багалія, його наукову й

людську мімікрію, пристосовництво до різних режимів.

 

Д. І. Багалій навчався в Київському університеті в 1876—1880 рр., а М.

С. Грушевський закінчив його на десять років пізніше — 1886—1890 рр.

Ймовірно, що знайомство обох учених припало на кінець 80-х — початок

90-х років, коли Грушевський тісно ввійшов у гурток Антоновича, до

котрого часто приїздив з Харкова і Багалій. Згодом, працюючи вже у

Львові, Михайло Сергійович пильно стежив за творами старшого колеги і

завше відгукувався на них рецензіями в "Записках НТШ", редагованих ним.

 

З початком XX ст. обидва вчені — вже визнані авторитети в історичній

науці, громадські й педагогічні діячі. 1907 року наукова громадськість

відзначила 30-ті роковини наукової праці Д. І. Багалія, а 1906 року —

20-ті М. С. Грушевського. Ставши 1906 року ректором Харківського

університету, Дмитро Іванович домігся надання М. С. Грушевському

почесного докторату цього вузу, поряд з Іваном Франком та Олександрою

Єфименко.

 

В буремні роки визвольних змагань та "більшовицької завірюхи" вчені не

були по різні боки барикад, але належали до різних крил українського

табору: М. Грушевський — голова Центральної Ради, президент УНР, есер;

Д. Багалій — близький до кадетів, бере участь у діяльності міністерства

освіти Української держави, сприяє створенню Українського університету,

Академії наук, вузів у Катеринославі та Полтаві. Хоча від поста

прем'єр-міністра гетьманського уряду, який пропонував йому Д. І.

Дорошенко, Багалій відмовився. Наприпочатку 20-х років, коли Михайло

Грушевський, не визнавши більшовицької окупації України, живе на

еміграції, Дмитро Багалій, цілком перейшовши на бік радянської влади,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ