.

Основні тенденції розвитку грошових документів ОУН-УПА (бофонів) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 1696
Скачать документ

Реферат на тему:

Основні тенденції розвитку грошових документів ОУН-УПА (бофонів)

Грошові документи ОУН сягають корінням у практику фінансової діяльності
громадських організацій суспільно-політичного,
просвітницько-педагогічного, релігійного та іншого спрямування, які
діяли в Галичині на початку XX століття.

Зростання національної самосвідомості, згуртованості західноукраїнського
населення проявилися також і в створенні добровільних громадських
фондів, що сприяли формуванню Галичини, як твердині національного руху.

У 20-х і 30-х роках, незважаючи на терор польського санаційного режиму,
на противагу його кресовій політиці, українські патріотичні організації
масово створювали фонди призначених на розбудову своїх національних
осередків, насамперед організацій “Просвіта”, “Луг”, “Пласт” та інших.
До цієї діяльності була залучена й українська діаспора. У розмаїтті
тогочасних політичних і суспільних фондів бойовий фонд ОУН посідав
чільне місце. Його особлива роль визначалась авторитетом і впливовістю
цієї політичної організації серед західноукраїнського населення.

Бойовий фонд УВО-ОУН веде початок від часу створення та розбудови
названих організацій українських націоналістів, як один з основних
елементів економічного фундаменту їх діяльності. В УВО, а пізніше в ОУН,
фінансова референтура займала провідне місце поряд з бойовою,
організаційною та пропагандистською.

Бойовий фонд ОУН формували і поповнювали, насамперед, за рахунок
щомісячних внесків членів і симпатиків ОУН та інших коштів, отриманих
від окремих фундаторів-патріотів, прихильників української державності.

За кожним викритим фактом збору коштів у бойовий фонд ОУН польська
політична поліція проводила ретельні розслідування та здійснювала
репресивні заходи [1;с.37].

Фінансова діяльність ОУН не припинялася й під час радянізації Західної
України в 1939-1941 pp.

В період Великої Вітчизняної війни і німецької окупації України емісії
бофонів були одним із важливих елементів боротьби з окупаційним режимом,
зокрема на економічному відтинку.

Репресії окупантів поставили на порядок денний питання про необхідність
створення під егідою бандерівців українських збройних сил. Умови їх
організування, порівняно з іншими європейськими рухами опору, були дуже
несприятливими. Український рух – єдиний збройний підпільний рух
поневоленого народу, що не мав навіть мінімальної допомоги ззовні.

Вихід за межі організації і апробування в масах грошових документів ОУН
– бофонів проходили в основному в Галичині, де грошовою одиницею під час
окупації був польський злотий. У 1943 році вони з’явилися на Волині та
Поліссі. На інших окупованих територіях України бофонів до 1944 року,
очевидно, не було [1;с.52].

Переважна більшість бофонів підпілля ОУН в Галичині часів німецької
окупації – разового використання. Вони, як правило, мали стале тематичне
спрямування, визначене вищими структурами ОУН і були приурочені до
обов’язкових свят, які відзначали українські націоналісти. Характерною
рисою грошових документів 1942 року є поява на них, поряд з тризубом,
організаційної емблеми ОУН.

Використання бофонів у фінансово-господарській діяльності повстанців
дозволило командуванню ОУН-УПА за порівняно короткий час мобілізувати
для своїх потреб вагомі матеріальні ресурси. Вказані документи також
певним чином забезпечували юридичні й морально-етичні аспекти стосунків
повстанців з населенням [2;с.23].

Однак в період інтенсивної розбудови УПА (літо-осінь 1943 р.) принцип
добровільності збору коштів на бойовий фонд ОУН не забезпечував
життєдіяльності підпілля. Тому керівництво ОУН змушене було піти на
непопулярні заходи: уповноважені господарської сітки ОУН за заздалегідь
підготовленими списками поширювали бофони серед населення під загрозою
репресій.

Ускладнювала ситуацію й та обставина, що саме у той час з боку
більшовицьких спецзагонів розпочалася компрометація ОУН перед населенням
[3;с.299].

Усі ці соціально-політичні та військові чинники не могли не призвести до
трансформації грошових документів ОУН: від жетонів-подяк за внесені
добровільно кошти до фіскальних посвідчень виконання грошового
контингенту та реквізиційних квитанцій.

Необхідно відмітити той факт що, бофони ОУН були досить чутливими до
змін конкретно-історичних умов, форм, методів, стратегії і тактики
партизанської боротьби.

Підрозділи УПА забезпечували свої потреби у коштах, продуктах харчування
за рахунок територіальних клітин ОУН. Основний тягар інтендантської
служби несли господарські апарати оунівського підпілля, оскільки тільки
вони досконало знали економічні можливості своїх теренів, могли
відшукати нові джерела покриття надзвичайних витрат, викликаних
визвольною боротьбою та регулювати не завжди прості стосунки між
селянами і повстанцями[3;с.307].

Час вимагав від оунівців мобілізації всіх ресурсів для боротьби, тому
незмірне зросла роль бофонів як важливої складової системи засобів
поповнення повстанського бюджету. Окрім того, вказані грошові документи
мали ще одну функцію – матеріального й політичного протистояння
примусовому поширенню облігацій державних позик, випуски яких у ті роки
досягли піку. На 1944-1946 pp. припадає щонайменше два десятка випусків
грошових документів ОУН, у кожному з яких було від 4 до 8 номіналів.

Найбільш характерною емісією цього періоду була “волинська серія”
бофонів, що функціонувала в 12 областях України та Білорусії, де діяли
повстанські загони, її автором був відомий український художник-графік
Ніл Хасевич. Грошові документи, на відміну від попередніх (галицьких)
випусків, не приурочені до тієї чи іншої історичної події. Новацією
випуску є також велика кількість номіналів. Усе це свідчить, що бофони
цього зразка планували використовувати триваліший час. Також
проглядається намагання керівництва ОУН уніфікувати бофонну систему на
основі “волинської серії” і при змозі перетворити її у
загальноукраїнську [4;с.125-126].

Бофони виділяються графічними особливостями. Зображення ніби
документально передають високий бойовий дух, піднесення і звитяжність
повстанців. Вони стали своєрідним мистецьким еталоном для інших
підпільних митців.

У зв’язку з розширенням масштабів чекістських і військових операцій
проти повстанців, ліквідації їх основних матеріально-технічних баз,
динаміки процесів “радянізації” краю вже в середині 1945 року відбувся
масовий перехід від добровільного принципу збору коштів на бойовий фонд
ОУН до примусового обкладення контингентом, який поглиблювався у
подальші роки повстанської боротьби [5;с.169].

Львівський крайовий провід ОУН вніс певні новації в розвиток бофонної
системи. Протягом 1947-1950 років для потреб підпілля тут виготовляли
двобічні бофони з відривними талонами. Зворотній бік грошового документа
виконував функції агітаційної летючки, а талон сприяв поліпшенню
фінансової звітності [1;с.158].

Виявлені непоодинокі факти, коли бофони виконували невластиву їм грошову
функцію, щоправда в гіпертрофованому вигляді. Керівництво деяких
структур ОУН, перш за все на Волині, вже в 1945 році, незважаючи на
непрестижний вигляд бофонів, очевидно, сподіваючись на патріотизм
населення, масово використовувало вказані квитанції, як своєрідний
замінник грошей. За передані бійцям ОУН-УПА продукти харчування, одяг й
інші послуги селяни отримували бофони в еквіваленті вартості товарів.
Через значні труднощі в діяльності підпільної господарської сітки
вказані явища незабаром стали типовими для усього підпілля ОУН в Україні
[3;с.311].

??u?Аналіз функцій грошових документів ОУН та порівняння з відомими
аналогами, призводить до висновку, що в роки боротьби зі сталінізмом
вони, у переважній більшості своїй, виконували роль податкових та
реквізиційних квитанцій, своєрідного підтвердження виконаного грошового
контингенту. До того ж ці функції бофонів не були спеціально визначені
інструкціями вищих структур ОУН, а виникли стихійно, керуючись логікою
повстанської боротьби, місцевою винахідливістю. ОУН у контрольованих
районних, населених пунктах здійснювала вимушене оподаткування та
реквізиційні заходи, які віддалено нагадували більшовицьку політику
“воєнного комунізму”, присвоївши собі, як і більшовицька влада,
податкові повноваження. Основна особливість збору контингентів полягала
в тому, що у населення брали не лишки, а частку необхідних їм продуктів,
коштів [5;с.170].

Під час ведення пропагандистської роботи серед населення, в ході
здійснення контингентних заходів, від бандерівців часто поступали усні
декларативні заяви про повернення населенню боргів після перемоги над
ворогами і створення Української Самостійної Соборної Держави. У цьому
контексті характерними є свідчення Василя Кука, який після загибелі
Романа Шухевича перебрав його військові та організаційні посади. Василь
Кук у своїх спогадах авторитетно відзначає, що керівники ОУН-УПА,
запроваджуючи бофони, мали намір “якщо час добре розпорядиться у
прийдешньому дні і постане в Україні своя незалежна, демократична
соборна держава, обов’язково обміняти їх на нову національну валюту”
[6;с.89]. Відтак бофони розглядалися як облігації своєрідної позики, які
тільки у виключних випадках могли мати обігову функцію.

Не викликає сумніву й той очевидний факт, що патріотично налаштоване
населення Західної України не фанатично й сліпо підтримувало
бандерівців, а сподівалось (можливо навіть і підсвідомо) на повернення
боргів. Попри реальну небезпеку попасти до категорії “бандпосібників”
зберігало бофони та інші документи про здані грошові та натуральні
контингенти.

Таким чином, грошові документи ОУН були, до певної міри, документами
фідуціарними, тобто такими, що базувались на довірі населення, яке
зберігало їх, незважаючи на терор і цим самим надавало своєрідний кредит
їх емітенту. З іншого боку вони були неконкретними позиковими
зобов’язаннями, оскільки виплата компенсацій переносилась на
невизначений час і їх мала здійснити, у випадку перемоги, невизначена
юридична особа.

На бофонах іноді зустрічаються відбитки печаток. Вони використовувались
в основному рейдуючими частинами УПА на території іноземних держав для
надання грошовим документам легітимності.

На грошових документах ОУН нерідко зустрічаються портрети героїв
українського руху Опору, як відомих, так і маловідомих широкому загалу.
Для визначення реальності й відповідності тієї чи іншої історичної
особи, зображеної на грошовому документі, слід застосовувати
іконографічний аналіз.

Характерною для грошових документів ОУН є і суперскрипційна ознака,
тобто надписова. Суперскрипції є спеціальними штампами з текстами,
нанесеними ручним, або ж друкарським способом, а також різноманітними
виправленнями. Вони, як звичайно, наносились після того, як грошові
документи були випущені в обіг. Найбільш широке поширення отримали
наддруки та надписи, які носили економічний характер.

Так, у зв’язку з проведенням у СРСР в грудні 1947 році грошової реформи,
номінали бофонів були приведені у відповідність до нового курсу
радянського карбованця, тобто зменшені у 10 разів. Узгодження
відбувалося шляхом перекреслення зайвого нуля. У скрутних ситуаціях
підпільники за допомогою наддруків також часто практикували перероблення
агітаційних листівок малого формату і безномінальних бофонів у
номінальні [7;с.14].

Паперові грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 pp. є документами
певної військово-політичної формації, які відігравали важливу роль в
системі соціально-економічних відносин. Оскільки ОУН-УПА не мали своїх
грошових знаків у класичному розумінні цього слова, бофони – єдині
документи, що найбільш повно віддзеркалюють матеріальну основу
діяльності підпілля, а також відображають політичне,
соціально-економічне й мистецьке життя відповідної доби [8;с.80].
Виходячи із розроблених принципів класифікації бон, за умовами і
характером обігу грошові документи ОУН належать до знаків спеціального
призначення, тобто до групи, яка умовно примикає до бон, оскільки, могли
виконувати обігові функції тільки у окремих випадках.

У період масової мобілізації до УПА (середина 1943 р.) господарська
сітка ОУН, яка була реальною економічною владою на селі, регулярно
встановлювала натуральні та грошові контингенти для населення. Уже тоді
механізм реалізації грошових документів ОУН перекреслював принцип
добровільності. Представники господарської мережі підпілля роздавали
населенню бофони за заздалегідь підготовленими списками, зобов’язуючи їх
внести готівку у визначені терміни, нерідко під загрозою репресій з боку
СБ ОУН. Надзвичайним “революційним” податком у 1944-1952 pp. оунівці
обкладали в певних пропорціях переважну більшість жителів сіл Західної
України. Однак через постійні бойові дії, репресивні заходи радянської
влади, дії чекістських спецзагонів, кримінальних елементів пропорції
нерідко порушувались[1;с.247].

Отже, досліджуючи грошові документи ОУН за їх основними ознаками,
історики можуть отримати такі матеріали про діяльність підпілля, котрих
немає в інших джерелах. А в деяких випадках, через певні обставини,
бофони виступають як єдині документи, які характеризують різні грані
політичної та соціально-економічної діяльності емітентів.

Лишається додадати, що дана розвідка є далеко не вичерпною, адже у
господарсько-економічній діяльності ОУН-УПА, що вона пов’язана з
бофонами наявна солідна кількість “білих” плям.

Список використаної літератури

Клименко О.О. Грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 років.-Тернопіль:
Державне. книжково-журнальне видавництво “Тернопіль”, 1999, 308с.

Гайдай О., Хаварівський Б. Біфони- Тернопіль: “Збруч”, 1995, 52 с.

Гайдай О., Хаварівський Б. Грошові документи Організації Українських
націоналістів 30-50-х років XX століття // Записки НТШ, – Львів, 1997 –
т. ССХХХПІ – С.295-330.

Клименко О.О. До питання про фінансово-господарську діяльність підпілля
ОУН на Волині (1944-1952 pp.) // Українська національна ідея: історія і
сучасність (науковий збірник) – Житомир, 1997.— С. 125-126.

Клименко О.О. Грошові документи ОУН-УПА (1941-1952 pp.) як об’єкт
боністики // Наукові записки Тернопільського педуніверситету (серія:
історія), вип. VI-Тернопіль, 1997.- С.167-171.

Гроші в Україні / Дмитрієнко М. (керівник), Ющенко В., Литвин В.,
Яковлева Л. — К., 1998 — с.89.

Клименко О.О. Грошові документи ОУН-УПА (бофони) перших років німецької
окупації Галичини (1941-1943 pp.) // Збірник тез доповідей міжнародної
науково-практичної конференції “Банківська система України: проблеми
становлення та перспективи розвитку”- Тернопіль, 1998. —С.14-15.

Клименко 0.0. Релігійні сюжети, теми і образи на грошових документах
ОУН  //  Християнство і культура (матеріали міжнародної наукової
конференції) -Київ-Тернопіль, 1998.-С.79-82.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020