UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКонституційна автономія України у Російській державі: реалії політичного протистояння та його відображення у суспільно-політичній думці української ем
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3856
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Конституційна автономія України у Російській державі: реалії політичного

протистояння та його відображення у суспільно-політичній думці

української еміграції XVIII ст.

 

 

Як відомо, при обранні гетьманом І. Мазепи 1687 р. між ним, старшиною та

царським урядом було укладено так зв. Коломацький договір, що

регламентував українсько-російські відносини і містив декілька нових

положень порівняно з попереднім Конотопським договором 1672 р. Він

загалом отримав негативну оцінку в історіографії як такий, що заклав

основи конфлікту української автономії з Москвою. На думку О. Оглоблина,

Коломацький договір принципово суперечив попередній традиції

українсько-російських договорів і ставив під питання саме існування

державності Війська Запорозького. Вчений зробив висновок, що «та ідея,

яка була закладена в Переяславську угоду, до кінця XVII століття

цілковито втратила всякий кредит» [1]. О. Субтельний наголошував на

тому, що умови Коломацького договору «суперечили автономії українських

земель», збільшуючи конфліктний потенціал відносин Війська Запорозького

з царським урядом [2].

 

На нашу думку, деякі положення Коломацького договору, на які посилаються

О. Оглоблин та О. Субтельний (про те, що слід називати землі

Лівобережної України насамперед царськими, а не гетьманськими, а також

про обов`язок гетьмана сприяти збільшенню контактів та зближенню

(зокрема, шляхом укладання шлюбів) українців і росіян), були суто

ідеологічною формулою і не мали механізмів прямої дії. Договір містив

декілька суттєвих нововведень. Так, призначення генеральної та полкової

старшини відтепер мало здійснюватися не військовою радою (згідно з

Переяславською угодою 1659 р.), а царем за гетьманським поданням. Окрім

того, рангові та надані за заслуги землі старшини переходили у повне її

володіння. Також договір непрямо ставив під сумнів станові права

козаків, що мали наділи у межах приватних маєтностей [3]. Але ці

нововведення, зумовлені внутрішньою боротьбою українських політичних

сил, хоча й суттєво коригували розвиток політичних та соціальних

відносин в українській автономії й мали конфліктний зміст, проте не

несли прямої загрози існуванню Війська Запорозького.

 

Отже, на нашу думку, Коломацький договір 1687 р. не містив принципових

порушень правового характеру традиції договорів Війська Запорозького з

Російською державою другої половини XVII ст. У часових рамках

гетьманування І. Мазепи (з 1687 до осені 1708 р., тобто, до переходу на

бік шведського короля Карла XII) вважаємо за доцільне виділити два

періоди у розвитку відносин української автономії з царським урядом:

1687-1699 та 1700-1708 рр.

 

***

 

Восени 1689 р. від імені царя дяк Посольського приказу Андрій Вініус був

уповноважений зібрати пропозиції гетьмана та старшин щодо зміни положень

Коломацького договору. Більшість висловлених гетьманом пропозицій мали

внутрішньоукраїнський характер — були порушені питання про визначення

джерел фінансування найманого війська, про доцільність заміни оренд

іншими видами оподаткування, про ревізію козацького стану тощо.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ