UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми політичної історії Великого князівства литовського у науковій спадщині С.М.Соловйова (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3222
Скачало217
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Проблеми політичної історії Великого князівства литовського у науковій

спадщині С.М.Соловйова

 

 

Якщо звернутися до історії даного регіону доби пізнього Середньовіччя і

початку Нового часу, то першочергова увага має належати дослідженню

історії Великого князівства Литовського (далі-ВКЛ). Протягом вказаної

доби до складу останнього входила переважна частина тодішньої

української етноґрафічної території; саме цей історичний період, на

думку М.Кордуби та І.Лисяка-Рудницького, мав вирішальне значення для

національної диференціації між Україною і Білоруссю, з одного боку, та

Росією, з іншого [16.-С.26]; нарешті, саме ВКЛ протягом трьох століть

являло собою одну з головних сил, дію-чих в східноєвропейській політиці.

 

Нижче маємо на меті розглянути висвітлення кола проблем, пов`язаних з

політичною історією ВКЛ, у дослідженнях одного з найвидатніших

російських істориків минулого століття С.М.Соловйова. Хронологічні межі

визначаємо наступним чином: від утвердження великокнязівської влади за

правління Міндауґаса (Міндовга) (30-і рр. ХІІІ ст.) до Люблинської унії

1569 р.

 

Оскільки у величезній спадщині С.Соловйова практично відсутні

дослідження, присвячені спеціально литовській історії, за винятком

невеликої розвідки "Хрестоносці і Литва"(1852) [31], можна a priori

зробити припущення щодо справедливості в даному випадку наступної тези

Г.В.Вернадського: "З точки зору російського історика, головним об`єктом

дослідження Великого князівства Литовського є не стільки власне історія

Литви, скільки становище руських у великому князівстві, їхня участь в

полі-тиці держави і вплив на них литовського управління" [5.-С.186-187].

 

 

Подібний підхід, природно, був притаманний не лише Соловйову. Вже в 1827

р. П.Гулак-Артемовський у промові "De expediendis quibusdam slovenicae

antiquitatis nodis" піддавав критиці М.М.Карамзіна за нехтування

історією Литви [Див.:10.-С.2]. На це ж вказував М.П.Дашкевич,

констатуючи наступний факт: якщо більшість російських істориків

приділяла рівну увагу домонгольській історії південно-західних і

північно-східних земель Русі, то стосовно пізнішої доби їхні увага та

симпатії відчутно схиляються до історії Московської Русі на некористь

Литовської [10.-С.2].

 

Але, як відомо, досить рано був запропонований і інший варіант вирішення

даної проблеми, пов`язаний насамперед з ім`ям М.Г.Устрялова. Він,

зокрема, різко виступив проти погля-ду, згідно з яким монголи "врятували

її (Русь.-В.В.) від якихось страшних литовців, які без них завоювали б

усю Руську землю" [44.-С.9]. (Принагідно зазначимо, що останнє

положення, в дещо модифікованому вигляді, обстоювалося Л.М.Гумільовим і

про-довжує сповідуватися адептами його теорії). Визнаючи 1) існування

триєдиного (з великоруською, малоруською і білоруською складовими)

російського народу і 2) переважно руський характер ВКЛ, Устрялов

стверджував: " Доки воно (ВКЛ.-В.В.) було самостійне, мало своїх князів

з дому Гедимінового, зберігало всі риси руської народності і сперечалося

з Москвою за право панувати над всією Руссю, історик зобов`язаний

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ