Реферат на тему:
«Польські аннали» Веспасіана Коховського як джерело до історії України
середини і третьої чверті XVIII ст.
Важливою науковою проблемою дослідження цього історичного періоду
продовжує залишатися всебічне вивчення її джерельної бази. І справа
полягає не тільки у залученні до наукового обігу нових джерел, але й в
об`єктивному з`ясуванні значимості вже відомих опублікованих.
В цьому контексті науковий інтерес представляють комплекси наративних
джерел іноземного походження, які були створені у середині та другій
половині XVII ст. Вагоме місце посідають серед них твори польських
авторів И.Пасторія, В.Коховського, Я.Рудавського, С.Ґрондського,
С.Темберського та інших. Незважаючи на зверхність у ставленні до
українських повстанців, тенденційність у викладенні матеріалу, їх твори
містять чимало цінних і оригінальних відомостей.
До них належить і творча спадщина Веспасіна Коховського (1633-1700),
чільне місце серед якої посідає його чотиритомна фундаментальна
латиномовна хроніка “Польські аннали від смерті Владислава IV”. Видатний
польський поет та історик, офіційний придворний історіограф польського
короля Яна Собєського, безпосередній учасник війни між Україною та
Польщею висвітлив у своєму творі сучасні йому події 1648-1672 рр. —
25-річний період від смерті короля Владислава IV до кінця правління
Михайла Вишневецького. У його творі детальніше, ніж у будь-якій пам`ятці
польської історіографії XVII ст., йдеться про події
Національно-визвольної війни українського народу та наступної Руїни.
В.Коховський визнаний класиком польської історіографії та літератури,
його творчість вивела потужний вплив не тільки на польську літературу та
історичну думку Польщі, але й України, Білорусі та ін.
Для написання своєї хроніки В.Коховський використав значну кількість
наративних джерел (хроніки, щоденники, мемуари), документальний
матеріал, власні спогади та спогади очевидців, які брали участь у
тогочасних подіях.
Серед авторів, творами яких користувався хроніст, є Й.Пасторій,
А.Тульден, і А.Біскупський, П.Коноядський, П.П`ясецький, А.Кордецький,
Я.Видждя, А.Ольшовський, Кш.Степанович, Я.Лосценіус, збирач
документів, М.Голинський. В.Коховський розподілив свою хроніку на
семирічні цикли -“клімактери” (лат.”klimakter” — ступінь або критичний
рік). Цю ідею ній запозичив у античних авторів, які вважали, що кожні
сім років у кожному біологічному організмі відбуваються суттєві зміни.
В.Коховський логічно пристосував це твердження до польської історії:
1648 р., з якого починається виклад подій у хроніці, позначився смертю
Польського короля Владислава IV та вибухом козацького повстання в
Україні, яке очолив Б.Хмельницький; xthtp сім років, у 1655 р., Річ
Посполита вступила у виснажливу війну зі Швецією; у 1662 р. відбулося
заворушення конфедератів, а у 1669 р. польський король Ян Казимир зрікся
престолу.
Основний комплекс відомостей з історії України середини і третьої чверті
XVII ст. міститься у першому томі хроніки В.Коховського, який охоплює
події 1648-1655 рр. Вони переважно стосуються Національно-визвольної
війни українського народу під проводом Б.Хмельницького.
У другому томі хроніки викладено події 1655-1662 рр. В.Коховський зробив
наголос на воєнно-політичних акціях війни 1655-1660 рр., в яку були
втягнуті Швеція, Річ Посполита, Росія та Україна. Серед українських
подій автор детально висвітлив останні роки гетьманування
Б.Хмельницького, діяльність І.Виговського, Ю.Хмельницького. В третьому і
четвертому томах хроніки, які охоплюють відповідно 1662-1669 і 1669-1672
рр., події в Україні вже не складають основний сюжет твору, у
висвітленні історії українського народу з`являється фрагментарність і
однобічність. Діяльність українського гетьмана П.Дорошенка, морські
походи кошового отамана І.Сірка розглядаються автором хроніки у
контексті польсько-турецьких взаємовідносин.
Розглянемо більш детально інформативні можливості хроніки В.Коховського
щодо події в Україні середини і третьої чверті XVII ст. Історіографічний
інтерес становлять відомості автора про запорозьких козаків. У трактовці
В.Коховського козаки – це військовий елемент, вільний від будь-чиєї
влади. Хроніст торкається етимології слова “козак”, який, на його думку,
веде свою назву від “сарга”, тобто “коза”: “… воїни, що відзначилися у
багатьох справах, дуже швидкі, яких прийнято називати козаками, ця назва
пішла від сарга (по-місцевому коза)… бо їх козацькі закони відмічені
стрімкими походами…, а самі вони ні про що не піклуються, нічому не
підкоряються” [2]. Таке тлумачення походження слова “козак” було
поширеним у польській історіографії XVII ст., зокрема, воно
зустрічається у польського історика Павла П`ясецького, твором якого, в
свою чергу, користувався В.Коховський [3].
Розпочинаючи розповідь про повстання в Україні, В.Коховський дав
глибокий аналіз причин соціального вибуху. І хоча хроніст вважає, що
ніколи “не важко тому, кому не подобаються мир, знайти причини до
війни”, він змушений визнати: “… з українським народом поступали
несправедливо, не можу заперечити. Все залежало від суворої чи м`якої
вдачі старост і панів місцевих і від вдачі самого народу – покірного
супроти влади чи бунтівничого. Брали десятину з табунів коней, податок
від худоби, десятину с пасік… Але інколи для збільшення доходів
винаходили й інші повинності – шкіру за право звіра, величезні податки
від рибної ловлі… – на них нарікали як на незносні тягарі…” [4].
Хроніка В.Коховського є цінним джерелом з воєнної, політичної і
дипломатичної історії України середини і третьої чверті XVII ст. У творі
висвітлені майже всі значні битви Національно-визвольної війни і Руїни:
Жовтоводська, Корсунська, Зборівська, Берестецька, Батозька, Жванецька,
битви під Охматовим, під Підгайцями тощо. Основними джерелами відомостей
польського хроніста були документи коронної канцелярії, до якої він мав
доступ в якості королівського історіографа, збірка документів
(“записки”) М.Голинського, власні спогади, спогади очевидців. Належність
хроніста до польського табору обумовила використання ним джерел,
створених переважно представниками Речі Посполитої, і, відповідно
наявність тенденційного ставлення до представників українського табору.
Так, причини поразки поляків у Пилявецькій битві, на думку автора,
заключалися у важких природних умовах (багниста, грузька рівнина), а
також у розрізненості і відсутності координації дій поляків [5].
Відомості В.Коховського про розгром шляхетського війська під Плявцями в
цілому підтверджуються джерелами, зокрема аналогічний сюжет битви
міститься у листі польського дипломата А.Кисіля до князя примаса і панів
про розгром поляків (від 19 вересня 1648 р.). Цей лист можна вважати і
офіційною реляцією про Пилявецьку битву, цінність якої підвищує той
факт, що Кисіль особисто брав участь у цій воєнній акції [6]. Схожі
відомості містяться і у “Щоденнику з описом становища
польсько-шляхетських військ під Пилявцями”, датованому кінцем вересня
1649 р., анонімного автора, в листі галицького стольника А.М`ясковського
белзькому воєводі з описом Пилявецької битви, в реляції Д.Заславського
сенаторам Речі Посполитої з викладом обставин розгрому польських військ
українським військом під Пилявцями [7]. На користь думки про те, що
хроніст був знайомий з офіційними звітами про Пилявецьку битву свідчать
його власні твердження: “Прийшла до Речі Посполитої повна реляція про
ганебну битву під Пилявцями; всі наполягали, щоб командувачі відповіли
перед Річчю Посполитою за це… Але все скінчилося лише погрозами…”
Особливістю викладу подій у В.Коховського стала висока літературна
обробка, що, очевидно, стала причиною широкої популярності перекладу
хроніста у пізніших творах. Так, М.І.Костомаров майже цілком “запозичив”
у В.Коховського сюжет Пилявецької битви [8].
На сторінках “Польських анналів” міститься чимало відомостей, які до
сьогодні є остаточно не з`ясованими, що свідчить про джерелознавчу
цінність цієї пам`ятки. Так, оригінальними є дані В.Коховського про
українсько-польські переговори у червня 1648 р., особливо факт участі в
них у якості посередника між польським послом А.Киселем та
Б.Хмельницьким київського митрополита С.Косова — “людини шляхетського
походження і у науках обізнаної”. С.Косів, за твердженням автора, мав
схилити Б.Хмельницького припинити повстання і розпочати переговори з
поляками. В.Коховський говорить про зустріч митрополита та козацького
гетьмана у червні-липні 1648 р. як про докопаний факт, результатом якого
став наказ Б.Хмельницкього “відписати” до воєводи Кисіля, що він бажає
розпочати переговори, але спочатку має заспокоїти козацьку старшину”
[9]. Через брак джерел точна мета поїздки Б.Хмельницького до Києва
наприкінці червня – на початку липня 1648 р. невідома і можливо, вона
полягала саме у зустрічі з митрополитом С.Косовим [10].
&
(
ix
o
(
джерелами, які вийшли з табору Радзивілла. Хроніст пише, що литовське
військо було практично розбите і планувало відходити до Річиці [11]. Не
менш оригінальними і цінними видаються відомості В.Коховського про
молдавську кампанію Т.Хмельницького, Батозьку битву, битву під Охматовим
у 1655 р., дипломатичні заходи перед укладанням Слободищенського
трактату у 1660 р., битву під Підгайцями у 1667 р.
Хроніка включає тексти переговорів, пункти замирення, листування між
представниками України, Речі Посполитої, Османської імперії і Швеції.
Так, В.Коховський вмістив на сторінках “Польських анналів” проект мирної
угоди з Річчю Посполитою (“козацькі пункти”). Але вони мають деякі
розбіжності з оригіналом [12]. Це стосується пункту, в якому йдеться про
кількість реєстру. У В.Коховського про це взагалі не йдеться. Відсутній
у автора й пункт про встановлення демаркаційної лінії, у той час як це
питання було обумовлено під час переговорів і внесено до проекту [13].
Але це не завадило українському літописцю Гр.Граб`янці майже слово у
слово перенести пункти угоди, поданої В.Коховським, у свій літопис [14].
Умови Зборівського договору, який був укладений 18 серпня 1649 р.,
хроніст також викладає не повністю: замість 11 пунктів у В.Коховського —
6 [15]. Так він оминає такий важливий пункт, як надання київському
митрополиту місця у сеймі. Вірогідно, що В.Коховський, який скоріше за
все був знайомий з текстом замирення, навмисне ігнорує цей пункт,
вказуючи тим самим своє критичне ставлення до нього.
Наведений В.Коховським реєстр козацьких полків, який був складений
Б.Хмельницьким у жовтні 1649 р., також містить деякі недокладності.
Головними з них є пропущення Білоцерківського полку на чолі з
полковником Михайлом Громикою і замість Прилуцького полку у хроніці
називається Остерський; наводиться Гадяцький полк (полковник Чарнота),
який на той час (1650 р.) входив до складу Полтавського. Помилки
допущені у прізвищах Семена Савича — у В.Коховського він Павич, і Антона
Ждановича — Антон Адамович; недокладності стосуються й чисельності
полків [16].
Деякі хиби притаманні й тексту Гадяцької угоди від 16 вересня 1648 р.,
який вміщено на сторінках “Польських анналів”. В.Коховський повідомляє,
що поданий ним текст угоди був укладений 16 вересня 1658 р. під Гадячем,
таким чином, мається на увазі проект договору. Але деякі пункти у
В.Коховського взяті вже з тексту угоди, яка була затверджена польським
сеймом у травні 1659 р. і тими пунктами договору, які були винесені на
розгляд сейму. Так, пункт про повне скасування унії був взятий
В.Коховським із тексту угоди вересня 1658 р., бо в затвердженому сеймом
варіанті про це не йшлося. У даних про кількість козацького реєстру
хроніст навпаки, використав дані тексту договору березня 1659 р. (30
тисяч), бо у першій редакції йшлося про цифру 60 тисяч [17].
Оригінальними відомостями В.Коховського є пункт про обрання гетьмана:
“13. Надалі Військо Запорозьке буде обирати собі гетьмана вільно, а якщо
той не був раніше шляхтичем, то після обрання, він стане ним, але має це
у Речі Посполитої заслужити через вірні і відважні акції” [18]. У
договорі, який був затверджений сеймом, цього пункту немає, тому варто
припустити, що він міг бути взятий В.Коховським із тексту угоди 1658 р.,
оригінал якої не зберігся.
Цінність “Польських анналів” як історичного джерела та пам`ятки
історіографії підвищують власні роздумі і коментарі В.Коховського, його
намагання вивести причини і наслідки подій, висловити власну думку і тим
самим критично осмислити дійсність. Ці риси виділяють твір В.Коховського
з-поміж праць його попередників і сучасників.
Значна увага приділена В.Коховським характеристиці образів польських та
українських діячів. Образи керівників Української держави
(Б.Хмельницького, І.Виговського, Ю.Хмельницького, П.Тетері та ін.)
позначені суперечливими характеристиками і побудовані на контрасті. Так,
Б.Хмельницький уособлює у В.Коховського головну причину нещасть Речі
Посполитої. І хоча хроніст визнає полководницький і дипломатичний хист
українського гетьмана, дуже часто він “приписує” Б.Хмельницькому слова
або дії, які є відвертими вигадками автора. На відміну від
Б.Хмельницького, І.Виговський зроблений у хроніці позитивним героєм,
який “завжди шалену голову Хмельницького стримував від помилкових рішень
відмовляв” [19]. Помітна загальна тенденція твору В.Коховського —
приділяти більше уваги тим особистостями в українському таборі, які були
схильні до пропольських заходів. Хроніка В.Коховського вплинула на
українську історіографію XVIII ст., особливо на літопис гадяцького
полковника Григорія Граб`янки, на “Краткое описание Малоросії”
анонімного автора, а також твори XIX ст., зокрема роботу М.І.Костомарова
“Богдан Хмельницький”
Попри всі недокладності і недоліки високохудожня майстерність при
обробці історичних фактів, ґрунтовність викладу, власні спостереження і
висновки автору твору, широка джерельна база свідчать про безперечну
джерелознавчу і історіографічну цінність “Польських анналів”
В.Коховського.
Бібліографічні посилання:
Ковальский Н.П. Источники по социально-экономической истории Украины
(XVI -первая половина XVII в.). — Днепропетровск: ДГУ, 1982; Ковальский
Н.П., Мыцык Ю.А. Анализ отечественных источников по истории
Освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг.: Учебное пособие.
— Днепропетровск: ДГУ, 1986; Швидько А.К. Анализ источников по
социально-зкономической истории Левобережной Украины (вторая половина
XVII – первая половина XVIII в.) -Днепропетровск: ДГУ, 1987; Швидько
Г.К. Еволюція українського козацтва гетьманщини в другій половині XVII –
XVIII ст. // Проблеми історіографії та джерелознавства історії
запорозького козацтва; 36.статей. – Запоріжжя, 1993; Мыцык Ю.А. Джерела
з історії Національно-визвольної війни українії кого народу середини
XVII ст. – Дніпропетровськ: Дніпро, 1996; Наливайко Д. Очима Заходу.
Рецепція України в Західній Європі ХІ-ХУІІІ ст. – Ю: Основи, 1998;
Плохий С.Н, Освободительная война украинского народа 1648-1654 гг. в
латиноязычной историографии середини XVII в. — Днепропетровск, 1983;
Кучернюк М.Ф. Джерела при російсько-українські політичні зв`язки в роки
Визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.) – Львів, 1980;
Федорук Я.О. Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657 рр.
Частина І.: 1654 р.-Львів, НА НАН України, 1996.
[Kochowski W.] Annalium Poloniae ad obitu Vladislai IV. Climacteres
scriptore Vespasianc a Kochova Kochowski. – Cracowiae, 1683. – Cl.I. –
S.7.
Дорошенко Дм. Нарис історії України; В II тт. — К., 1992. — Т.І. (до
половини XVII ст.) К.: Глобус, 1992.-С.149.
[Kochowski W.] Annalium Poloniae ad obitu Vladislai IV. Climacteres
scriptore Vespasianc a Kochova Kochowski. – Cracowiae, 1683. – Cl.I. –
S.27.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego
autora. Wydana z rejcopismu przez Edwarda Raczynskiego. – Poznan, 1840.
– S.13-14.
Історія України в документах і матеріалах. – К.: АН УРСР, 1941. – т.
III. – с.140-142.
Документы об Освободительной войне украинского народа 1648-1654. – К.:
Наукова думка, 1965.-С.131-137, 138-140, 141-150.
Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий. — М.: Чарли, 1994. — С.261-268.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego
autora. Wydana z re_kopismu przez Edwarda Raczynskiego. – Poznan, 1840.
– S.2.
Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Соц.-політ.портрет. —
К.: Либідь, 1995.-С.142.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego
autora. Wydana z rejcopismu przez Edwarda Raczynskiego. – Poznah, 1840.
– S.93.
Документи Богдана Хмельницкого (1648-1657) / Упор.І.Крип`якевич,
І.Бутич. – К.: АН УРСР, 1961,- С.105-106.
Мыцик Ю.А. Анализ источников по истории Освободительной войны
украинского народа 1648-1654 гг.-Днепропетровск: ДГУ. 1983.-С.64.
Літопис гадяцького полковника Григорія Граб`янки. – К., 1992. – С.54.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego
autora. Wydana z rejcopismu przez Edwarda Raczynskiego. — Poznan, 1840.
— S.84-85.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego
autora. Wydana z re_kopismu przez Edwarda Raczynskiego. – Poznaii, 1840.
– S.115-116.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza z Klimakterow przez
wspofczesnego tiumacza w skrocenia na polski je_zy przelozona. – Poznan,
1859. – T.I. -S.346; Volumina Legum. – Petersburg, 1859. – T.IV. –
S.299.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza z Klimakterow przez
wspolczesnego tiumacza w skrocenia na polski je_zy przelozona. — Poznan,
1859. — T.I. —S.347.
[Kochowski W.] Historya panowania Jana Kazimierza przez nieznajomego
autora. Wydana z re.kopismu przez Edwarda Raczynskiego. – Poznan, 1840.
– S.42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
