UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтупінь використання археологічних джерел у дослідженнях з козацької проблематики (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1882
Скачало194
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Ступінь використання археологічних джерел у дослідженнях з козацької

проблематики

 

 

Оскільки характер даної замітки не дозволяє зануритися у теоретичні

міркування супротивників або прихильників „подовження" часу

археологічних знань (з відповідними дослідницькими методами), обмежимося

лише констатацією безсумнівного впливу останніх на популярну сьогодні

ідею міждисциплінарного підходу, на пошуки і апробацію модерних

дослідницькі технологій, пов`язаних із такими напрямками як

мікроісторія, історія повсякденності тощо.

 

Звертаючись до історичного простору України, ми вимушені константувати

вкрай слабкі прояви взаємодії різних галузей, зокрема археології та

конкретної (писемної) історії. Традиційно пізнавальні можливості

використання археологічних джерел обмежуються давньоруські - епохи

Київської Русі - періодом, в кращому випадку, часом монголо- татарської

навали [1]. Поза ними залишається майже усе українське середньовіччя,

вивчення котрого базується виключно на писемних джерелі можливості

котрих у висвітленні етноісторичних процесів і соціально-політичних

реконструкціях вкрай обмежені, що не сприяє розв`язаннє багатьох питань.

 

Відстоюючи історизм археології від критики з боку низки дослідників

академік П.П.Толочко у статті, датованій 2005 р. [2, с.3-11] стверджує:

„Адже цілком зрозуміло, що крім археологів, які мають специфічну

джерельну базу методику її дослідження, ніхто не в змозі запропонувати

історичні реконструкції і побачити за речовими рештками живих людей" [2,

с.5]. Однак цей безперечно вірний висновок перестає діяти для автора

статті за межам традиційного часового рубежу української академічної

археології – часумонгольсько-татарської навали, тобто ХІІІ-ХІУ ст.

 

Далі, за П.П.Толочком, володарем степових просторів нинішньої України

„на довгі століття стали татари" [2, с.10]. Не дискутуючи приводу

суперечності цього твердження, яке спростовується нечисленними, але

вагомими археологічними дослідами, зокрема доведенням поліетнічності

степового населення, в надрах якого відбувалося формування „людини

порубіжжя" - майбутнього козацтва 4], зверну увагу на інше. Хоча в

аннотації до статті позначено: „У статті йдеться про актуальні

теоретичні проблеми вивчення давньої історії України", на жаль, серед

останніх немає згадки про необхідність

 

обгрунтованість подовження виміру часу, підвладного археологічному

вивченню. Не можна сказати, що академічний Інститут зовсім ігнорує

дослідження пам`яток козацьких часів. Вивчення решток Січей

здійснювалося А.Козловським, С.Пустовалов на о-ві Мала Хортиця дослідив

замчище Байди Вишневецького, укріплення та гавань козацьких часів.

Відомі роботи в козацькій проблематиці Л.Виногородської.

 

Наш розгляд хотілося б завершити пропозицією: ввести до штатного

розкладу Інституту археології НАН України підрозділ, який би зосередив

зусилля саме на вивченні пам`яток доби козацтва або, ширше, пізнього

українського середньовіччя, поки ще ці пам`ятки де-не-де збереглися.

Тоді б, сподіваюся, за використанням речових джерел з`явилася б

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ