UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнституційна організація єпархіального управління карпаторуської православної церкви (1926-1930) (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3891
Скачало145
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інституційна організація єпархіального управління карпаторуської

православної церкви (1926-1930)

 

 

Після зближення чехословацького уряду з католицькими колами, питання

діяльності православної церкви на Підкарпатській Русі знову

загострилося. Відмова в реєстрації статутів єпископа Досифея (Васич),

поставило православне населення у складні умови існування. Відсутність

основного статуту єпархії призводило до того, що окружні уряди мали

можливість відмовляти у реєстрації православним громадам, надання права

духовенству викладати у школах Закон Божий тощо. Отже, головне завдання,

що ставило перед собою керівництво православної церкви на Підкарпатській

Русі у 1926-1930 рр. – це офіційне визнання православної церкви урядом

Чехословаччини (далі ЧСР), упорядкування церковної структури, вирішення

питання освітнього рівня духовенства, відновлення православної

Мукачівської єпархії та ряд інших.

 

В другій половині 1920-х рр. православний рух поширився й на інші

регіони ЧСР. У Східній Словаччині під кінець 1920-х рр. православна

церква мала 12 500 вірників. Було засновано православні церковні приходи

в Лютині, Ганігівцях, Милпоші (Сабинівський округ), Венеції, Грабському

(Бардіївський округ), Ладомировій, Медвежому, Крайньому Чорному

(Стропківський округ); Чертіжному, Вилагах (нині Светлицях), Ольшинкові

(Міжлабірський округ), Стащині, Телепівцях, Ладомирові та Улич-Кривому

(Снинський округ) та в с. Ребрин (Михайлівецький округ). Спроба

православних російських емігрантів заснувати єпископат у Пряшеві не

зустріла підтримки державного культового управління. Православні

церковні громади Східної Словаччини знаходилися під владою мукачівських

єпископів та пізніше входили до складу Мукачівсько-Пряшівської єпархії.

Визначним осередком православ`я на Східній Словаччині став монастир у

Ладомировій, який мав власну друкарню. Крім молитовних і літургійних

книг, монастир видавав календарі, газету „Православная Русь”, а пізніше

й світську літературу. Щороку сходились тут на відпуст сотні людей з

усієї Пряшівщини. З національного погляду монастир став вогнищем

москвофільства в Східній Словаччині. З одного боку, він протистояв тиску

словакизації державного механізму, але з другого — гальмував

українізацію краю [1].

 

Після від`їзду єпископа Досифея (Васич) до Сербії, між представниками

уряду ЧСР та Сербською православною церквою (далі СПЦ) розпочалася

дипломатична боротьба проти його повернення на Підкарпатську Русь. 13

травня 1925 р. ієромонах Матвій (Вакаров) виїхав до Сербії, де зустрівся

з єпископом Досифеєм (Васич), котрий заявив, що чеський уряд заборонив

йому в`їзд на Підкарпатську Русь [2]. 2 серпня 1926 р. чеський посол в

Бєлграді Ян Шеба, у звіті до Міністерства Закордонних справ у Празі під

грифом „таємно” писав, що було проведено співбесіду між кандидатами на

посаду православного єпископа для Підкарпатської Русі – Дамаскином

(Грданичка) та Йосифом (Цвієвич). Він наголошував, що єпископа Досифея

(Васич) до зустрічі не було запрошено [3]. В свою чергу Сербський Синод

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ