UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнський народолюбець Борис Грінченко на Катеринославщині (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2914
Скачало258
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Український народолюбець Борис Грінченко на Катеринославщині

 

 

Для нас особливо цікаво те, що становлення Б.Д.Грінченка як громадського

діяча, педагога й літератора проходило й на Катеринославщині, де Борис

Дмитрович перебував з 1887 р. до 1893 р. Про практичну діяльність

Б.Д.Грінченка в Катеринославській губернії вже згадувала

А.Животенко-Піанків [14, с. 49-55, 64]. Однак діяльність українського

народолюбця в цьому краї потребує комплексного історико-краєзнавчого

дослідження. Таку мету ставить перед собою автор даної статті.

 

Народився він 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр Харківського

повіту у родинівідставного штабс-капітанаДмитра Грінченка і доньки

російськогодворянина Літарьова – Поліксенії[14, с. 159, 176]. Хоча сім’я

належала до дворянської верстви, панського достатку не було. Батько

Бориса мав лише близько 19 десятин землі, що здебільшого поросла лісом,

й водяний млин, який давав основний прибуток для усієї родини [14, с.

38; 15, с. 5].

 

Натомість батьки зі шкільноговіку дбалипро освіту сина, який навчився

читати й писати вже з років п’яти. Алемовою спілкування й навчання

Бориса спочатку була російська, бо українську батьки-дворяни не

сприймали,як мужицьку. Батько Бориса, хоча й не цурався простої роботи

по господарству та на млині, спілкувався з селянами по-українськи, але

забороняв дітям промовляти “по-мужицьки”. Мати виховувалась у російській

сім’ї полковника царської армії й зовсім не знала української мови. Вона

розпочала читати по-українськи, коли син став публікувати свої

літературні праці. Не сприяло вивченню Борисом рідної мови й те, що

навкруги від Вільхового Яру були розташовані лише російськомовні села.

Тому всі няньки, наймити й наймички розмовляли російською [14, с. 23,

38; 15, с. 6].

 

Допитливий хлопець читав усе підряд, що потрапляло до рук. Серед книжок,

прочитаних Борисом у дитинстві, чільне місце посідали художні праці

західних майстрів літератури В.Скотта, Дж.Байрона, А. де Вин’ї,

Е.Шатріана, В.Гюго, російських письменників М.В.Гоголя, О.С.Пушкіна,

М.О.Некрасова, М.Кольцова, життєписи славетних людей, житія святих та

церковні проповіді. Крім того, він захоплювався історією російської

держави, літератури, наполеонівських війн, інквізиції і т. ін. [14, с.

38-39; 15, с. 10].

 

З дитячих літ у вихованні Бориса була присутня й українська компонента.

Свою генетичну тягу до рідної української мови хлопчик повною мірою

задовольняв у живому спілкуванні з дідом Андрієм і бабою Галею. Напевно,

завдяки їм, Борис дуже полюбив українські казки й пісні [15, с. 7].

 

Подальше знайомство юнака з рідною українською мовою і культурою тривало

на хуторі Кути, або Долбіно, куди батько перевіз родину після смерті

брата у 1868 р. Цей хутір розташовувався вже серед українських сіл, тому

Борис мав змогу вчити від простого народу мову, а згодом й записувати

слова та пісні [15, с. 9].

 

У 1874 р. Б.Д.Грінченко вступив до Харківської реальної середньої школи.

Під час навчання, йдучи від народних духовних першоджерел, юнакпостійно

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ