UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗнищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського (реферат)
АвторPetya
РозділВійськова справа, ДПЮ, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4349
Скачало453
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського

 

 

Незрозуміло також, чому зі всієї старшини покарали саме цих трьох

чоловіків, а всі інші залишились вільними і могли відносно спокійно жити

далі. Відповідей на ці питання немає не тільки в історичній літературі,

але й у відомих на сьогоднішній день історичних джерелах. Тому будь-як

згадки про ці події, спроби їх реконструювати, а також роздуми на цю

тему нам здаються доречними.

 

Ще Н.Полонська-Василенко, розв`язуючи питання про покарання запорозької

верхівки після знищення Нової Січі, висловила припущення, що вищим

російським урядовцям стало відомо про наміри запорожців розірвати з

Російською імперією і шукати допомоги в іншої держави [1, с.136]. Натяки

на це дослідниця вбачає ще у 1755 р, коли запорожці «отправляли к хану

крымскому депутатов с прошением, чтобы они приняты были под его

протекцию и в их татарской земля жить» [1, с.136]. У 1766

П.Калнишевський під час поїздки до Петербургу, яка мала на меті вирішити

земельні спори запорожців, був доведений до «повної безнадійності

домогтися чогось від російського уряду» і мусив визнати, що залишається

одне - перейти всім Військом під владу султана [2, с.123]. У 1768 р.

вибухнуло відоме повстання на Запорозькій Січі проти кошового отамана

П.Калнишевського на захист ув`язнених за участь у Коліївщині. На другий

день бунту повстанці вирішили обрати нову старшину, забрати військовий

скарб, гармати, коней податись кудись із Запорожжя: схилялись до думки

перейти до Туреччини [З с.120].

 

З 1769 р. запорожці беруть участь у війні з Османською імперією. Саме в

цей час відбуваються останні бунти, які, на думку

О.Рябініна-Скляревського мали ті самі підвалини, але реальніші наслідки,

пов`язані з ліквідацією Січі 1775 р. [З, с.65]. Під час Дунайських

експедицій 1771-1774 рр. запорожці виступили проти введення системи

повноважних писарів, яка порушувала традиції козацького права, отже

проти нової системи бюрократичного урядування та впливу найвищого

російського командування. Після закінченні російсько-турецької війни

частина козаків, що брала участь у Дунайських експедиціях, на Січ не

повернулась, а лишилась на Дунаї. Так, з експедиції 1774 р. під

керівництвом І.Мандрова, яка нараховувала 1015 чол., з Акерману вийшло

788 чол., тобто, 227 запорожців залишились відразу в межах Османської

імперії [3, с.82]. Отже, можемо констатувати існування у запорожців - як

простих козаків, так і січової старшини - думки про можливість переходу

до Туреччини. А.О.Скальковський зауважував, що «не раз чути було в Коші,

що є охочі підбурити «сірому», щоб насильно обрати іншого кошового, а

саме Пилипа Федорова, вже геть старого - із 1764 р. року він перебував у

Самарському монастирі, щоб із ним втекти до Туреччини» [4, с.571]. Чи

були ці чутки відомі російському керівництву, можемо тільки

здогадуватися та співставляти поодинокі вислови, що трапляються в

документальних й наративних джерелах.

 

Рескрипт Г.О.Потьомкіну від Катерини IIпро ліквідацію Запорозької Січі

датують 21 липня 1774 р. [5, с.164]. На думку російської дослідниці

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ