UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКозацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. (реферат)
АвторPetya
РозділВійськова справа, ДПЮ, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16432
Скачало313
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

 

 

У вітчизняній історіографії участь лівобережних полків в

російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. комплексно не досліджувалася.

Традиційно не виокремлюючи види бойової активності козаків, історики

лише згадують про їх участь у тому чи іншому поході. Проте від виду

походу залежало, які козаки брали в ньому участь. Тому існує

необхідність визначити відмінності між різними видами походів та формами

бойової активності, скориставшись при цьому термінологією XVIII ст. За

документами, походи поділяються на дальні та ближні.

 

Протягом війни лівобережні козаки використовувалися як у дальніх, так і

у ближніх походах. Дальній похід передбачав вихід козацького відділу за

межі Гетьманщини, ближній – оперування в її кордонах. Цей поділ був

важливий для раціонального використання виборних та підпомічників,

причому останніх ГВК мусила використовувати тільки для ближніх походів.

Певну специфіку мали козацькі команди, які відряджалися для ремонтних

робіт в Азов та Очаків. Хоча географічно такий похід був дальнім, проте

в нього вирушали, перш за все, незаможні козаки. Очевидно, керівництво

ГВК розглядало в якості дальнього власне бойовий похід у складі армії, а

всі інші трактувало як ближні.

 

4.1. Мобілізаційні можливості Гетьманщини напередодні та під час війни

 

Перш ніж проаналізувати форми бойової активності гетьманців під час

далеких походів, варто звернутися до планів уряду щодо залучення

лівобережних козаків у складі головних армій та визначити співвідношення

між планами та реальним їх виконанням. Розгляд механізму втілення в

життя урядових директив дозволяє визначити ставлення як козаків так і

старшини до участі в бойових діях. За наявними документами необхідно

відновити персональний склад старшини, яка очолювала козацькі полки та

з'єднання, оскільки в історіографії це питання висвітлено лише

фрагментарно.

 

Урядові плани використання козаків досить чітко простежуються за

паперами Кабінету Міністрів. 18 червня 1735 р. О. Шаховськой отримав

указ, який вимагав підготувати гетьманців та слобожан до можливої акції

проти Кримського ханства. Число козаків не визначалося, оскільки в

столиці чекали пропозицій О. Шаховського. 20 липня голова ПГУ отримав з

Петербурга підтвердження попереднього указу та сувору інструкцію щодо

забезпечення секретності підготовки до походу. О. Шаховськой та присутні

в ГВК визнали доцільним нарядити в Кримський похід козаків 8-ми

лівобережних полків (крім Стародубського і Чернігівського); вдома

залишалися лише ті, хто не мав коня та зброї. Проте генерал-аншеф

Вейсбах, призначений командиром Кримської експедиції, був невдоволений

кількісним та якісним станом козацьких команд, що відображено в указі

Кабінету Міністрів від 17 серпня 1735 р. Тут же вперше чітко

сформульовано вимогу щодо підготовки 20 000 гетьманців і слобожан. Саме

на цю цифру орієнтувалася ГВК, надсилаючи до полків свої розпорядження

[321, с. 212-213, 269, 310-311].

 

Надалі, починаючи з 1736 р., право визначати потрібну для походу

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ