Реферат на тему:
Діагностування і технічне обслуговування рульового керування автомобіля
1. Головні несправності рульового керування автомобіля
Основні ознаки несправностей:
– збільшений вільний хід рульового колеса;
– туге обертання рульового вала;
– осьовий люфт рульового вала й рульового колеса;
– протікання оливи з картера рульового механізму;
стук у рульовому керуванні.
Збільшення вільного ходу рульового колеса може спричинитися:
– послабленням кріплень або спрацюванням шарнірних з’єднань рульових
тяг;
– послабленням кріплення картера рульового механізму та рульової сошки;
– спрацюванням ролика й черв’яка та їхніх підшипників;
– порушенням регулювання рульового механізму.
Вільний хід рульового колеса, виміряний по його ободу, має не
перевищувати 10…15 мм на автомобілях “Москвич” і ЗАЗ, 18…20 мм – на
автомобілях ВАЗ, 10…20 мм – на автомобілі ГАЗ-24.
Для перевірки слід:
– передні колеса поставити в середнє положення, що відповідає руху
автомобіля по прямій, повертати рульове колесо ліворуч до упора, але не
порушуючи положення перехід коліс;
– помітити положення рульового колеса за якою-небудь точкою на щитку
приладів;
– повернути рульове колесо праворуч, також не порушуючи положення коліс;
– виміряти відстань, пройдену якою-небудь точкою на ободі колеса. Це й
буде вільний хід.
Точніше вільний хід можна визначити за допомогою спеціального приладу –
люфтоміра.
Туге обертання рульового вала може спричинятися:
– деформацією деталей рульового привода;
– відсутність оливи в картері рульового механізму;
– неправильним регулюванням зачеплення або спрацюванням підшипників
черв’яка та ролика;
– неправильним установленням кутів передніх коліс.
2. Перевірка рульового приводу і усунення люфта в його з’єднаннях
Рис. 6.81. Динамометр-люфтомір:
1 — захоплення рульової колонки; 2 — вказівна стрілка; 3 — шкала люфта;
4 — затиски кріплення на рульовому колесі; 5 — динамометрична рукоятка
із шкалами зусиль; 6 — пружини динамометра (до 12 кг)
Осьовий зазор в роликових підшипниках черв’яка рульового механізму
усувають за допомогою прокладок під кришкою картера рульового механізму,
при відокремленій подовжній тязі. Правильність регулювання перевіряють
по зусиллю на ободі рульового колеса.
Осьовий люфт рульового вала на автомобілях ВАЗ та ГАЗ-24 можна усунути
регулюванням підшипників черв’яка, видаливши частину регулювальних
прокладок між кришкою та кратером рульового механізму. Для вибрання
осьового люфта на автомобілі “Москвич” треба підтягнути регулювальну
гайку картера рульового механізму, послабивши контргайку, а на
автомобілі ЗАЗ – підтягнути пробку, послабивши штопорну гайку. Щоб
усунути люфт рульового колеса, треба підтягнути гайку кріплення його на
рульовому валу.
3. Перевірка сумарного люфта в рульовому керуванні
Люфт визначають за допомогою динамометра-люфта (рис. 6.81), що
закріплюється на ободі рульового колеса. Кутове переміщення колеса
визначають під дією сили в 10 Н, прикладеною до обода. Це необхідно для
того, щоб при вимірюванні виключити неточність із-за пружних деформацій
деталей. На автомобілях з гідравлічним підсилювачем рульового управління
люфт вимірюють при працюючому двигуні.
4. Регулювання осьового зазору в рульовому механізмі
Осьовий зазор в роликових підшипниках черв’яка рульового механізму
усувають за допомогою прокладок під кришкою картера рульового механізму,
при відокремленій поздовжній тязі. Правильність регулювання перевіряють
по зусиллю на ободі рульового колеса.
5. Перевірка зусилля на ободі рульового колеса
Необхідність регулювання рульового механізму перевіряється шляхом
вимірювання зусилля на ободі рульового колеса (рис. 122, б) при
від’єднаній поздовжній тязі в трьох положеннях:
Рис. 122. Вимірювання зусилля на ободі рульового колеса динамометром
?
v
&
U перше — рульове колесо повернене більш ніж на два обороти від
середнього положення, зусилля на ободі повинне бути 5,5—13,5 Н
(0,55—1,35 кгс);
друге — рульове колесо повернене на 3/4—1 оборот від середнього
положення, зусилля не повинне перевищувати 23 Н (2,3 кгс);
третє — рульове колесо проходить середнє положення, зусилля на ободі
повинне бути на 5—12,5 Н (0,5—1,25 кгс) більше зусилля, отриманого при
вимірі в другому положенні, але не перевищувати 28 Н (2,8 кгс).
Починати регулювання слід зі встановлення величини зусилля в третьому
положенні. Робиться це за допомогою регулювального пристрою рульового
механізму. При обертанні гвинта по ходу годинникової стрілки зусилля
збільшується, при обертанні в інший бік — зменшується.
Невідповідність зусилля в другому положенні викликається пошкодженням
вузла кулькової гайки, в першому положенні — тими ж причинами, а також
неправильним натягом підшипників золотника. У цих випадках рульовий
механізм підлягає ремонту. Для регулювання зусилля в першому положенні
слід підтягти гайку підшипників золотника. За наявності осьового
переміщення рульового колеса необхідно підтягти гайку, яка фіксує нижній
підшипник рульової колонки.
6. Регулювання зачеплення робочої пари рульового механізму
Регулювання зачеплення черв’яка з роликом здійснюють зсувом вала
кермової сошки в осьовому напрямку за допомогою регулювального гвинта.
Гвинт встановлений у бічній кришці картера кермового механізму, зовні
закритий ковпачковою гайкою 8 і фіксується стопорною шайбою 7,
закріпленої штифтом 12.
Рис. 123. Кермовий механізм типу черв’як-ролик:
1 — картер механізму, 2 — вал сошки, 3 — трьохгребневий ролик, 4 —
прокладки, 5 — черв’як, 6 — пробка, 7 — стопорна шайба, 8 — ковпачкова
гайка, 9 —вісь ролика, 10 — вал рулячи, 11 — регулювальний гвинт, 12 –
стопорний штифт, 13 — сальник, 14 — кермова сошка, 15 — гайка, 16—
бронзова втулка
7. Перевірка і регулювання тиску в системі гідропідсилювача рульового
керування
Справна робота гідропідсилювача рульового управління залежить від рівня
масла в бачку, його своєчасного поповнення і заміни, промивки фільтру,
усунення течі і правильного натягнення приводного пасу насоса. У
пневматичному гідропідсилювачі необхідно здійснювати контроль і
відновлення герметичності повітропроводів, регулювання вільного ходу
штока розподільника повітря і затягування пружини слідкуючого механізму
до величини, що забезпечує його включення при зусиллі на рульовому
колесі 100—110 Н.
Список літератури:
Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного
обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. –
(У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. – 342 с; Кн. 2:
Організація, планування і управління. – 383 с; Кн. 3: Ремонт
автотранспортних засобів. – 599 с.
Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту. – К.: Мінтранс України, 1998. -16 с.
Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна
експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. – Львів:
Афіша, 2004.-492 с.
Положение о техническом обслуживании и ремонте лесозаготовительного
оборудования. – М.: ЦНИИМЗ, 1979. – 237 с.
Адамовський М. Г., Борис М. М. Експлуатація і ремонт лісозаготівельного
устаткування: Методичні вказівки, робоча програма і контрольні завдання
для студентів лісомеханічного і заочного факультетів. Львів: НЛТУУ,
2005. – 30 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
