Реферат на тему:
ГАЗ 22171 «Соболь»
У мого дядька сім’я з п’яти чоловік, якщо не рахувати його самого. Окрім
них у нього є Toyota Carina E і службові «Волга» з Уазіком. І все-таки
він купив собі «Соболя». Логіка дядька проста – щоб відправитися абикуди
повним складом, потрібна велика машина. Купувати уживаний імпортний
мінівен він не хотів – ринок таких машин в Росії не розвинений,
відповідно, відсутній і ринок запчастин. Вітчизняні ж виробники
асортиментом однооб’емников не балують – на ринку рівно три моделі. Дуже
громіздка «Газель», яка, що там ні говори, все ж таки вантажівка;
вазовськая «Надія», страждаюча типовими для машини, що недавно потрапила
у виробництво, «дитячими хворобами», – і «Соболь».
«Соболь» не схожий на своїх однокласників. При висоті в два з гаком
метра і ширині 2,4 м він має стандартну для гольф-класса колісну базу в
2760 мм. Тому інтер’єр його більше нагадує кімнату, чим салон
автомобіля.
Щоб потрапити на задні сидіння, не доводиться, зігнувшись буквою «зю»,
пробиратися у вузькому проході між кріслами. Просто нахиляєш голову і
заходиш. В той же час «Соболь» не схожий і на великі фургони ніби Ford
Transit або «Газелі», з якою його нерідко порівнюють. Він істотно
менший. А порівняння з «Газеллю» взагалі безглуздо. Хоч для неї і
достатньо «легкової» категорії «B», всякий, хто їздив, знає – це
справжнісінька вантажівка. Важке кермо і педалі, незручні габарити,
специфічна посадка і тряска ресорна підвіска. Якщо вже говорити про
багатодітні сім’ї, то садити в неї власних дітей просто жалко. А
«Соболь» – скоріше легковий автомобіль. Важкий, великий, не дуже м’який
на крупній купині, але проте саме легковою.
У спадок від старшої сестри газовському пушистіку дісталися форма (але
не розмір) кузова, двигун, коробка передач і зчеплення, а також карданна
передача з доопрацюваннями. З власного у «Соболя» спеціально для нього
спроектована рама з новими лонжеронами і оригінальна незалежна передня
підвіска двохважеля. Задня підвіска відрізняється від «Газельовськой»
іншими ресорами. У Соболя трохи краще за гальмо – діаметр передніх
дисків на 15 мм більший, ніж у Газелі. Задні барабани теж не
газельовськіє: колеса тут не здвоєні, а одинарні, з абсолютно іншим
кріпленням.
На відміну від «Газелі», кожен «Соболь» обов’язково має гидроусилітель
рулюючи – нововведення, якщо враховувати велику масу і габарити, дуже
істотне.
?
?
?
?????????A? розміру слухається керма цілком пристойно. А ось заволзькому
406-у двигуну доводиться нелегко – тягнути таку махину зовсім не те, що
«Волгу».
Втім, якщо знати особливості характеру движка – а саме, що він добре
тягне на 2300-2500 оборотах (можна трохи більше, але менше у жодному
випадку), можна добитися від «Соболя» достатньо пристойної динаміки.
Максимальна швидкість у нього 120, але гнати більше сотні не хочеться –
стає дуже шумно. А взагалі відчуття від їзди за кермом «пухнастого»
незвичайні і цікаві – висока, джіперськая посадка, хороша обзорность
абсолютно на всі боки. Якщо відвернутися від незвично довгих ходів
важеля КПП і типово газельовського – на жаль, аніскільки не
допрацьованого – тугого зчеплення, можна навіть отримувати задоволення.
Мій «Соболь» був виконаний у варіанті «люкс» і називається ГАЗ-22171.
Від простого ГАЗ-2217 він відрізняється меншою кількістю сидінь – 6
проти 11. Втім, це і до кращого: для управління «люксом» достатньо
категорії В, тоді як для 11-місцевого необхідно відкривати D.
Сидіння в люксовом варіанті, поставлені один проти одного, утворюють
маленьку житлову зону – три уздовж задньої стінки, потім невеликий
столик і ще два крісла, розташованих спиною до водія.
Дивно, але обробка, загалом, добротна: панелі автомобіля зведені без
щілин. Все це разом з помітними тонованими стеклами робить інтер’єр
«Соболя» досить затишним.
Я повертався на потягу з Ніжнего і думав, чи сподобався мені цей
автомобіль. Звичайно, він зовсім не мого типу – на «Мазду» 323F не
схожий. З іншої – якщо ти в принципі готовий миритися з давно відомими
недоліками газовськой продукції, то «Соболь» нічого нового до них не
додасть.
Все «в стандарті» – підтікає тосол, двигун періодично починає палити
масло (навіть на думку автомайстрів «За кермом», це вимагає негайного
звернення на автосервіс), головний гальмівний циліндр вимагає
періодичної перевірки. Недоліки, що набили оскому не тільки власникам,
але і, що набагато приємніше, будь-якому автомеханікові. А так – все
цілком функціонально, зручно, практично і не викликає огиди в дальній
дорозі. Врешті-решт, навряд чи де ще можна купити новий мікроавтобус за
$6200. Ціна, до речі, зіставна з вартістю шкірки справжнього соболя.
Джерело: auto.ria.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
