Реферат на тему:
Ринок факторингових послуг в Україні
На сучасному етапі глобалізації й інтернаціоналізації
світогосподарських зв’язків для української банківської системи стало
актуальним підвищення конкурентоспроможності та ефективності надання
фінансових послуг в умовах подальшого входження України до світового
конкурентного середовища [4]. Досить новим для української економіки є
ринок факторингових послуг. Проте через нестабільність економічної
ситуації та інфляційні процеси він і досі не набув належного розвитку.
Зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в
умовах переходу до ринкової економіки неможливе без використання
сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних відносин,
дослідження розвитку факторингових послуг в Україні сьогодні надзвичайно
актуальне [3].
З-поміж зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії
і практики здійснення факторингових операцій, впровадження нових
платіжних інструментів у світогосподарські зв’язки, слід назвати
насамперед дослідження таких науковців як Е. Доллан, Р. Кембелл, Ж.
Перар, П. Роуз. Аспекти розвитку ринку факторингових послуг і
дослідження перспектив їх запровадження в Україні висвітлено в роботах
вітчизняних науковців: Л. Гутко [1], І. Наумця [2], О. Остафіля [3], Є.
Склепового [4], А. Солтана [5].
Факторинг – це фінансування постачань з відстроченням платежу,
страхуванням ризиків, пов’язаних з відстрочкою платежу, а також
управління дебіторською заборгованістю [4]; переуступка боргових прав
підприємства іншому суб’єктові, який гарантує платіж, звільняє
постачальника від необхідності брати додаткові кредити в банку [3]. В
Україні сума першого авансового платежу, як правило становить 80-85%,
іноді до 90% від суми постачання. У світовій практиці рекордний розмір
фінансування сягав 94% (у Мексиці), тоді як в Англії й інших
західноєвропейських країнах, де факторинг має найміцніші позиції, – у
середньому 60%. Іншу частину, за винятком комісії, клієнт отримує уже
після оплати товарів чи послуг його контрагентом [4].
Зауважимо також, що факторинг є засобом короткострокового фінансування
(зазвичай від 7 днів до 90 днів) [5].
Головним призначенням факторингових послуг є зменшення неплатежів,
прискорення товарообігу й створеня стабільної системи фінансового
забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємств, що
позитивно позначається на розвитку економіки країни в цілому [1].
Ринок факторингових послуг в Україні знаходиться ще на стадії зародження
[3]. На відміну від розвинених країн в Україні найбільшими оператарами
даного ринку є не спеціалізовані компанії , а банки (понад 90% ринку).
При цьому за сукупним обсягом наданого фінансування лідирує Укрсоцбанк
(близько 60% ринку, 600 млн. грн. за 8 місяців), а за поточним
факторинговим портфелем – ТАС – Комерцбанк (40% ринку, 132 млн. грн.
станом на 01.11.2005 р.). Активно просувають факторинг також
ХФБ-Україна, БІГ-Енергія, Українська фінансова група, Райффайзенбанк.
Серед нечисленних факторингових компаній найактивнішими є Арма
Факторинг, що протягом 2005 року профінансувала постачання на 75 млн.
грн., і створена в 2005 році Перша факторингова компанія [2].
??????????? факторингових послуг в Україні є великий відсоток
перевідступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у
тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу
становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні
середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 70-80% від
зазначеної суми.
Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг як в Україні,
так і загалом у регіоні стало створення Східноєвропейської факторингової
асоціації влітку 2001 року. Її головне завдання – розвиток факторингу на
відносно нових ринках – на постсоціалістичному просторі. Одним із
основних напрямків діяльності асоціації є підготовка та уніфікація
нормативних документів. Зокрема підготовлений типовий міжфакторний
договір. Це договір між факторинговими компаніями, котрий укладається,
наприклад, для міжнародних факторингових операцій, коли одна зі сторін
працює в країні експортера, інша – в країні імпортера. Співробітництво
країн регіону, безумовно, відкриває широкі можливості для виходу
фінансових установ країн-учасниць на новий міжнародний рівень роботи з
клієнтами.
Також, на нашу думку, одним із перспективних напрямків розвитку
факторингу в Україні є оновлення інструментарію запровадження таких
послуг. Мова йде про сучасну форму – факторинг з регресом, який доволі
популярний в індустріально розвинених країнах [4]. У випадку схеми з
регресом компанія-фактор, не отримавши суми заборгованості у дебітора,
має право через визначений термін зажадати гроші з клієнта. Факторинг із
регресом фактично зводиться до короткострокового фінансування – у такому
випадку кредитний ризик залишається на продавцеві, хоча ліквідний ризик
банк бере на себе.
За факторингу без права регресу довгостроковий платіж фактора на
користь постачальника для останнього є реалізацією, він уже не
повертається на вимогу фактора [5].
Основний чинник, який стримує розвиток факторингу в Україні, –
відсутність відповідного законодавства. Прийняття необхідних нормативних
документів створило б умови для ефективного функціонування ринку
факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування
діяльності суб’єктів господарювання [3].
Отже, ми можемо зробити висновок, що для використання переваг факторингу
в Україні вкрай важливо на державному рівні вирішити правові суперечки
– що ж саме вважати факторингом та які установи мають право на
здійснення таких операцій. І хоча українськими фінансовими установами
факторинг використовується ще недостатньо, останнім часом, з розвитком
банківської системи, такі послуги стають привабливими для суб’єктів
господарської діяльності України не лише як форма захисту від ризиків, а
й засобом оптимізації фінансових потоків банку та клієнта, що,
безперечно, є запорукою розвитку вітчизняного ринку факторингових
послуг.
Література:
Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування
ризику невиконаних зобов’язань за договором факторингу // Економіка.
Фінанси. Право. – 2006. – № 9. – C. 6-9.
Наумець І. Фактор боргу // Галицькі контракти. – 2005. – № 49. – C.
34-35.
Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в
Україні // Фінанси України. – 2004. – № 12. – C. 89-92.
Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України.
– 2005. – № 9. – C. 109-115.
Солтан А. Потрібні гроші за проданий товар? Факторинг поспішає на
допомогу // Все про бухгалтерський облік. – 2006. – № 99. -C. 7-10.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter