Реферат на тему:
Особливості функціонування іноземного капіталу в банківському секторі
України
Ha початку XXI ст. частка іноземних операцій у провідних банках світу
складає більше 30% від загального обсягу їхньої діяльності та сукупного
прибутку. Географічна експансія і консолідація банків вийшла далеко за
межі окремих країн. Провідні банки світу перетворюються на потужні
універсальні фінансові конгломерати, які ведуть боротьбу за клієнтів по
всьому світу. Останніми роками в Україні теж розширюється присутність
банків з іноземним капіталом на вітчизняному фінансовому ринку.
Відсутність в Україні власних потужних ТНК і ТНБ значно послаблює її
позиції па міжнародній фінансовій арені та обмежує
конкурентоспроможність всієї економіки.
Наукові дискусії, які розгорнулися з приводу оцінки передумов та
наслідків проникнення іноземного капіталу в банківський сектор України
потребують проведення подальшого аналізу в цій сфері.
Метою роботи є аналіз сучасних тенденцій доступу іноземного капіталу на
фінансовий ринок України та розробка пропозицій щодо підвищення
конкурентоспроможності вітчизняних банків.
Останнім часом на ринок України проникнення західного фінансового
капіталу здійснюється через купівлю акцій, поглинання (придбання)
місцевих банків і перетворення їх на дочірні фінансові установи або
створення небанківських структур. Для цього є об’єктивні передумови –
привабливий рівень дохідності в банківському секторі України,
макроекономічна та структурна розбалансованість економіки, відсутність
достатньої кількості надійних фінансових посередників.
Серед найбільших міжнародних банків, які працюють в Україні шляхом
створення дочірнього банку або часткової участі в капіталі вітчизняних
банків можна віднести «Reiffeisenbank», «Calyon Bank», «ING Bank»,
«Citigroup», «HVB Bank» та інші. Іноземні банки також ведуть переговори
з провідними вітчизняними банками щодо можливості їх придбання.
Так, у серпні 2005 р. було укладено договір про купівлю українського
банку «Аваль» австрійською групою «Raiffeisen International».
Керівництво цієї групи планує завершити процес злиття банку «Аваль» та
її дочірнього банку «Райффайзенбанк» (Україна) до кінця 2008 року [2, с.
137].
Переговори з продажу іноземним інвесторам ведуть й інші системні банки
України – «Укрсоцбанк» та «Укрсиббанк». На думку експертів найбільші
шанси придбати «Укрсоцбанк» має російська група «Альфа», яка вже має в
Україні дочірній банк «Альфа-банк» (Україна), а «Укрсиббанк» –
французький банк «Societe Generale». Про бажання придбати український
«Ощадбанк» оголосило керівництво австрійського «Erste Bank AG».
Зацікавленість у виході на український ринок шляхом придбання фінансових
структур висловили також італійський «Banka Intesa SpA» та турецький
«Finansbank Group» [3, с. 19].
Купівля вищезазначених системних банків України іноземними інвесторами
може призвести до різкого підвищення долі іноземного капіталу в
банківській системі України. За таких умов іноземні банки
контролюватимуть близько 23-27% ринку.
a
?????????”?нансовому ринку. З іншого боку, входження іноземного капіталу
до великих системних банків сприятиме прояву наступних процесів:
1) стимулюванню розвитку місцевих ринків капіталів, що дуже актуально
для України, оскільки набір фінансових інструментів дуже обмежений
(кредити, депозити, рідше лізинг, факторинг). Провідні іноземні банки,
як правило, мають реальні конкурентні переваги у здійсненні операцій по
злиттю (поглинанню) компаній, торгівлі деривативами, організації
випусків облігацій. Попит на подібні спеціалізовані послуги в Україні
зростатиме, що позитивно вплине на динаміку розвитку сегментів
фінансового ринку України (особливо фондового);
2) зменшенню дохідності і маржі місцевих банків та підвищення
ефективності банківської системи в цілому. Іноземні банки, які
розгортають свою діяльність на ринках, що формуються, як правило,
виявляються більш гнучкими з точки зору оптимізації витрат і
забезпечують вищу прибутковість капіталу та активів. У такій ситуації
місцеві банки змушені або адекватно відповідати зниження витрат, або
бути витісненими з ринку;
3) підвищенню рівня корпоративного управління, що сприятиме зниженню
частки недохідних активів та покращенню якості активів;
4) посиленню конкуренції на ринку довгострокового кредитування, й
підвищенню на ньому ролі іноземних банків.
Однак відсутність в Україні власних ТНБ може поставити її у залежність
від іноземних фінансових установ, які визначатимуть напрямки та динаміку
розвитку фінансових процесів в Україні. У зв’язку з цим основними
складовими процесу підвищення конкурентоспроможності банківської
діяльності вітчизняних банків мають стати:
– концентрація та централізація банківського капіталу, підвищення рівня
їх капіталізації;
– технічне оновлення та перебудова організаційної структури управління
зорієнтованої на міжнародний бізнес;
– створення закордонної мережі банківських підрозділів. Однією з
альтернатив транснаціоналізації є створення альянсів з розвиненими ТНБ
світу, наприклад, міжнародних банківських консорціумів (спеціалізованих
і загального характеру);
– розвиток і посилання позицій фінансово-промислових груп за участю
національних банків;
– підвищення частки міжнародних операцій в сукупній діяльності, вихід
на міжнародні фінансові ринки тощо [2, с. 138].
Розвиток мережі закордонних підрозділів, підвищення технічних та
комунікаційних можливостей вітчизняних банків нададуть їм змогу не
тільки фінансувати міжнародну торгівлю, проводити масштабні операції з
валютою та кредитними угодами, а й виступати в ролі банків-лідерів
міжнародних консорціумів, організовувати фінансування великих
капіталомістких проектів, і надавати високоспеціалізовані фінансові
послуги.
Література:
1. Дробязко А.А. Банки Украины. Обобщенный портрет по результатам
первого полугодия 2005 года // Финансовые риски. – 2005. – №2. – С.
83-103.
2. Кириченко М.М. Процеси транснаціоналізації банківської діяльності та
перспективи їхнього розвитку в Україні // Актуальні проблеми економіки.
– 2006. – № 1. – С. 132-139.
3. Словесная экспансия // Инвестгазета. – 2005. – №29(506). – С 19.
4. Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації та їх вплив
на розвиток банківського сектору України // Актуальні проблеми
економіки. – 2006. – № 2. – С. 85-92.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
