Реферат на тему:
Вплив людського капіталу на економічний ріст
Роберт Лукас – лауреат Нобелівської премії з економіки, якось зазначив,
що коли хтось починає думати про економічний ріст, то тоді тяжко думати
про щось інше. Інакше кажучи, навіть незначне зростання темпів
економіки, яке накопичується, з часом призводить до вражаючого впливу
на якість життя.
Ще один лауреат Нобелівської премії з економіки Мілтон Фрідмен серед
основних форм багатства (гроші, облігіції, акції, фізичні блага) називає
й “людський капітал”. Вживання цієї категорії багатьом вченим
пояснюється тим, що “людський капітал”, як і будь-який інший капітал є
результатом інвестування і генерує впродовж певного часу потік доходу,
тобто створюється тоді, коли людина інвестує в саму себе, здобуваючи
освіту та кваліфікацію, а інвестиції в “людський капітал” окуповуються у
вигляді висококваліфікованої та продуктивної праці, високої заробітньої
плати і морального задоволення від праці.
Той факт, що інвестування освіти призводить до економічного зростання
країни, здається загальноприйнятим положенням в економічній науці.
Проблема виникає в більш конкретній площині. До якого рівня може дійти
економічне зростання завдяки впливу людського капіталу? Багато хто з
економістів шукає відповідь на це питання протягом останніх 20-ти років,
але без особливого успіху. Незважаючи на різні побудови і корегування
детальних моделей зростання, вони не в змозі довести, що краща освіта
значно підвищує економічний ріст країни в довгостроковій перспективі.
Правда, нещодавно група канадських вчених здійснила прорив. Вона
знайшла, що якщо брати до уваги фактор існуючої професійної
майстерності, а не фактор отриманого освітнього рівня, людський капітал
постає досить добрим прогнозним показником економічного зростання.
Для пересічних людей переваги освіти зрозумілі: той, хто має високий
освітній рівень заробляє в середньому набагато більше протягом усього
життя, ніж робітник з низьким освітнім рівнем. Але загальне дослідження
економіки протягом певного часу показує тільки слабку наявність того, що
високі чи зростаючі темпи середньої чи університетської освіти пов’язані
з більш високим економічним ростом. Найбільш помітні результати цього
зв’язку демонструють порівняння більш розвинених і менш розвинених
країн. В країнах з однаковим рівнем розвитку цей зв’язок суттєво не
проглядається.
Мабуть, існує якась ймовірність того, що теорії людського капіталу мають
певний недолік. Інше пояснення цьому є те, що економісти оцінювали щось
не так.
Якщо освітній рівень діє як відбірковий механізм, заміщуючи більш
кваліфікованими кадрами кращі робочі місця і це не приводить до
відповідного росту загальної продуктивності суспільства, тоді
індивідуальні вигоди освіти треба доповнити колективними вигодами.
Дотепер мікроекономічні дослідження рівней кваліфікації і продуктивності
показували, що надбання певної кваліфікації не тільки дає переваги
окремим робітникам, а також підвищує продуктивність.
Володіння дипломом про вищу освіту чи університетським ступенем є
слабким індикатором оцінки зростання продуктивності. В окремому випадку
освітні кваліфікації можна відносно легко оцінювати, але вони мають
недостатню репрезентативність при оцінці людського капіталу. А треба
напряму вимірювати економічний вплив майстерності. Певний крок в цьому
напрямку був зроблений у 90-ті роки минулого століття. Розвиток нових
форм тестування дозволяє визначити обсяг знань, які мають отримати
молодь і дорослі в різних країнах аби набути певного рівня ключових
навичок, що потрібні для роботи і повсякденного життя. Йдеться про
центри по вимірюванню компетенції, яку розуміють в широкому сенсі, як
спроможність вирішувати різноманітні письмові завдання з ситуацій
реального життя різного рівня складності. Це своєрідний показник
загальної компетенції, яку за результатами мікроекономічних досліджень
вважають тісно пов’язаною з продуктивністю.
?????????e?товувати ці нові індикатори людського капіталу аби
прослідкувати за довгостроковим ефектом впливу на економічний ріст
фактора володіння особами більшою чи меншою професійною кваліфікацією
при входженні на ринок праці. Тим не менш, команда економістів
Універсиету Оттави співпрацюючи зі службою статистики Канади винайшла
вдалий і достатньо простий розрахунок, який дозволяє вимірюти ефект
людського капіталу в кожний даний момент. Вони використали міжнародний
звіт про дослідження компетенції дорослого населення, де були
представлені результати тестування 16 – 65-ти річних в середині 90-х
років з метою оцінки професіональної кваліфікації населення в 14-ти
країнах з якою вони виходили на ринок праці в різний час між 1960 і
1995 роками. Це було здійснено шляхом вивчення тестів різних вікових
категорій. Наприклад, рівні компетенції населення у віці 52 – 60-ти
років отримані у 1995 році використовувались для оцінки рівней
компетенції 17 – 25-ти річних у 1960 році, а у 2005 році для оцінки
рівней компетенції 17-25-ти річних у 1970 році. Звідси розраховувались і
обсяги інвестицій в людський фактор, що були здійснені у ході набуття
освіти цих категорій населення.
Вчені встановили чіткий і суттєвий зв’язок між інвестиціями в людський
капітал за кожний період і наступним економічним зростанням і
продуктивністю праці. Характерно, що підвищення рівня компетенції на 1%
по відношенню до міжнародного середнього показника супроводжується
звичайно 2,5% відносним зростанням продуктивності праці і 1,5%
ростом валового національного продукту на одну особу.
Це більш чисті результати ніж ті, що були отримані в попередніх
дослідженнях. В трьох країнах, де в ході дослідження людський капітал
найбільш сильно покращив показники між старшим і молодшим поколіннями
(Бельгія, Фінляндія і Італія), ріст продуктивності на одного робітника
був набагато більшим , ніж середній показник між 1960 і 1995 роками, в
той час, там де спостерігалось невелике покращення компетенції (Нова
Зеландія, Швеція і США) економічне зростання відбувалося повільніше.
Цей аналіз також пролив світло на природу зв’язку між поліпшенням
людського капіталу і економічним ростом. Наприклад, вигода від зменшення
числа осіб з дуже низькою компетенцією розкривається більш чітко, ніж
таке ж зростання осіб з дуже високою компетенцією. Це не означає, що
поповнення персоналу висококваліфікованими кадрами не має відношення до
економічного росту: в дослідженні неможливо врахувати всі ефекти від
використання найбільш талановитих і обізнаних кадрів. Однак, результати
все ж визначають, що не тільки висока кваліфікація приводить до росту
економіки. Підвищення базової кваліфікації всього населення може
принести реальний макроекономічний виграш, який може виправдати кошти на
проведення освітніх програм.
Ще одна знахідка цього дослідження – підвищення рівня кваліфікації жінок
приводить до росту продуктивності скоріше, ніж підвищення кваліфікації
чоловіків. Одна з причин цього є те, що жінки, які були недооцінені в
минулому, досягають більш потужних результатів в набутті кваліфікації,
розкриваючи свій потенціал повніше ніж чоловіки. Друга причина – в
ручній праці зайтято більше низькокваліфікованих чоловіків, де людський
капітал приносить менше економічних вигод.
Канадське дослідження дає тільки приблизну оцінку ефекту людського
капіталу. Тестування дорослого населення дає сьогодні поки неповне
уявлення тієї компетенції, з якою воно увійшло на ринок праці багато
років тому. Однак факт, що це виявляє таку сильну кореляцію між
компетенцією і економічним ростом, робить значну рекламу теорії
людського капіталу і погляду, що інвестиції в освіту приносять врешті
решт довгострокові економічні вигоди.
Література:
Економічна енциклопедія. т. 2 – К.: Видавничий центр “Академія” 2003.
Counting heads. The Economist. August 28th 2004.
The Productivity Riddle. Strategy+Business. Issue 45 Winter 2006.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
