.

Удосконалення оплати праці на підприємстві (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 6722
Скачать документ

Реферат на тему:

Удосконалення оплати праці на підприємстві

Рівень життя працюючого населення залежить передусім від розміру
заробітної плати. Адже, заробітна плата є, з одного боку, основним
джерелом грошових доходів найманих працівників, основою матеріального
доходу членів їхніх сімей, а з іншого – певною часткою витрат
роботодавця на виробництво і найефективнішим засобом спонукання
працівників до високопродуктивної і найманої праці.

За сучасних умов соціально-економічного розвитку підприємств України
істотно зростає актуальність проблеми підвищення рівня заробітної плати
та вдосконалення механізму управління оплатою праці.[2]

На нашу думку, основним складником організаційно-економічного механізму
управління оплатою праці є її організація на підприємстві. Питання
організації заробітної плати, визначення її рівня завжди перебувають у
центрі уваги як роботодавців, так і найманих працівників та їх
об’єднань. Відповідно до чинних на сьогодні законодавчих актів (ст. 15
Закону України «Про оплату праці» і ст. 97 Кодексу законів про працю
України), основою організації оплати праці в Україні є тарифна система,
що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і
тарифно-кваліфікаційні довідники. Суть тарифної системи оплати праці
полягає в тому, що роботи розподіляються залежно від їх складності, а
працівники – залежно від їх кваліфікації відповідно до розрядів тарифної
сітки, що є основою для формування розмірів заробітної плати.[1]

У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі висловлюються
різноманітні точки зору стосовно тенденції використання так званого
«гнучкого тарифу» у тарифній системі. Його суть полягає в тому, що в
межах кожного кваліфікаційного розряду робітників або посад службовців
встановлюється певний діапазон тарифних ставок та посадових окладів. Це
сприяє підвищенню ефективності стимулювання працівників в межах одного й
того самого розряду або посади без переведення до іншого розряду або на
іншу посаду вищої кваліфікації. Класифікуючи всіх працівників
підприємства на споріднені категорії (робітники, службовці, спеціалісти,
керівники), їх потенціали, враховуючи особливості психології і
фізіології людини, відносяться як 1:3. Це означає, що найбільш
обдаровані, кваліфіковані, відповідальні працівники однієї категорії в
процесі своєї трудової діяльності можуть добитися в три рази більш
високих результатів в порівнянні з самими низько кваліфікованими, тобто
будуть оцінюватися по трьохбальній шкалі.

Визначаючим фактором співвідношення заробітної плати найвищого і
найнижчого окладів на підприємстві є специфіка конкретного підприємства
і організації, кількісний і якісний склад працівників, який входить у
відповідні кваліфікаційні групи, і інші якісні характеристики
працівників, але не фінансовий стан підприємства, в залежності від якого
лише коректується встановлена диференціація заробітної плати.[4]

Головними вимогами до організації заробітної плати на підприємстві, які
відповідають інтересам як працівника, так і роботодавця, є забезпечення
необхідного рівня заробітної плати за максимального зниження її затрат
на одиницю продукції та гарантія підвищення оплати праці кожного
працівника зі зростання ефективності діяльності підприємства.

Основу соціально-трудових відносин у суспільстві становлять питання
реформування рівня оплати праці. Зауважимо, що цей процес в Україні
розпочався з ухвалення Закону України «Про підприємства в Україні»
(1991р.). Підприємства набули прав самостійно встановлювати форми,
системи й розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників;
визначати фонд оплати праці без обмеження його зростання з боку
державних органів.

|

~

~

птимізації високопродуктивної, якісної праці та її гідної оплати є
прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці,
механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових
ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

На сьогоднішній день у діяльності Президента України та Уряду проблемі
подолання бідності приділено значну увагу. Реалізація урядової політики
має забезпечити перехід від використання дешевої праці до
висококваліфікованою з належною оплатою завдяки:

– удосконаленню законодавства щодо порядку та критеріїв визначення
мінімальної заробітної плати та запровадженню мінімальної погодинної
заробітної плати як державного соціального стандарту;

– забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному
розмірі отримання заробітної плати, а також погашення заборгованості;

– істотному зменшенню питомої ваги населення, яке перебуває за межею
бідності, та зміцненню позицій середнього класу;

– залученню необхідних інвестицій у виробництво та людський капітал;

– усуненню диспропорцій у міжпосадових та міжгалузевих співвідношеннях
оплати праці працівників бюджетної сфери, значному підвищенню її
розмірів;

– урахуванню відмінності регіонів щодо економічної оцінки землі та
природно-кліматичних умов під час реалізації державної цінової політики
та розподілу бюджетних коштів, які направляються на стимулювання
виробництва окремих видів продукції;

– розрахунку обсягу коштів по кожному підприємству, необхідного для
забезпечення належного рівня заробітної плати та погашення
заборгованості з неї, визначення із джерелами їх забезпечення, щоб
розробляти й контролювати виконання помісячних балансів грошових
надходжень і витрат;

– врегулюванню податкової системи щодо зменшення навантаження на фонд
оплати праці.[3]

Отже, удосконалення оплати праці на підприємстві матиме вищу
ефективність за дотримання таких принципів:

– відповідність заробітної плати ціні робочої сили;

– залежність заробітної плати від кількості і якості праці та від
кінцевих результатів роботи підприємства;

– забезпечення переваг в оплаті праці тим працівникам, які роблять
найбільший трудовий внесок у виробничі результати підприємства;

– удосконалення тарифної системи та нормування праці;

– відповідальність керівників підприємств за порушення законодавства про
оплату праці;

– поєднання індивідуальних інтересів з колективними (за розвитку
колективних форм організації праці).[2]

Також велику роль в удосконаленні оплати праці відіграє використання в
тарифній системі «гнучкого графіка». Результати роботи кожного
працівника оцінюються по трьохбальній шкалі і відповідно з одержаною
кількістю балів він може просуватися по вертикалі тарифної сітки на
один, два, три ряди. Тому навіть в межах однієї кваліфікації у кожного є
можливість самостійно добиватися збільшення розміру своєї заробітної
плати. Використання такої системи виключає автоматичний ріст заробітної
плати не підвищуючи реальної кваліфікації і результативності
працівників.

Література:

Дубяга Г. М. Концептуальні проблеми традиційної системи оплати праці. –
Держава та регіони: економіка та підприємництво. – 2007. – №3. – с.274.

Крищенко К. І. Удосконалення організаційно-економічного механізму
управління оплатою праці. – Україна: аспекти праці. – 2007 – №6 – с.9.

Метельська З. П. Стан, проблеми та можливі шляхи підвищення рівня оплати
праці в сільському господарстві. – Україна: аспекти праці. – 2008 – №7 –
с.13.

Павловська Н. В.Удосконалення тарифної системи оплати праці на
підприємстві. – Довідник економіста. – 2004. – №1. – с.64.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020