Реферат на тему:
Аспекти формування інвестиційної політики підприємства
Інвестиційна діяльність організації у всіх її формах не може зводитися
до задоволення поточних інвестиційних потреб, що взначаються
необхідністю заміни зношених активів або їх приросту у зв’язку із
змінами об’єму і структури господарської діяльності. На сучасному етапі
все більше число організацій усвідомлюють необхідність свідомого
перспективного управління інвестиційною діяльністю на основі наукової
методології передбачення її напрямів і форм, адаптації до загальних
цілей розвитку підприємства і умов зовнішнього динамічного
інвестиційного середовища. Ефективним інструментом перспективного
управління інвестиційною діяльністю організації, направленим на
реалізацію цілей її загального розвитку в умовах істотних змін
макроекономічних показників, системи державного регулювання ринкових
процесів, кон’юнктури інвестиційного ринку і пов’язаною з цим
невизначеністю, виступає інвестиційна стратегія. Інвестиційна стратегія
є системою довгострокових цілей інвестиційної діяльності організації,
загальним завданнями її розвитку і інвестиційною ідеологією, а також
вибором найбільш ефективних шляхів їх досягнення.
Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний напрям
(програму, план) інвестиційної діяльності організації, проходження якому
в довгостроковій перспективі повинно привести до досягнення
інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту.
Інвестиційна стратегія визначає пріоритети напрямів і форм інвестиційної
діяльності організації, характер формування інвестиційних ресурсів і
послідовність етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей, що
забезпечують передбачений загальний розвиток організації.
Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою
частиною загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними
елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система
функціональних стратегій в розрізі окремих видів діяльності, способи
формування і розподілу ресурсів.
Актуальність розробки інвестиційної стратегії організації визначається
рядом умов.
Найважливішою з таких умов є інтенсивність змін факторів зовнішнього
інвестиційного середовища. Висока динаміка основних макроекономічних
показників, пов’язаних з інвестиційною активністю організацій, темпи
науково-технологічного прогресу, часті коливання кон’юнктури
інвестиційного ринку, непостійність державної інвестиційної політики і
форм регулювання інвестиційної діяльності не дозволяють ефективно
управляти інвестиціями підприємства на основі лише раніше накопиченого
досвіду і традиційних методів фінансового менеджменту. У цих умовах
відсутність розробленої інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих
змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, може привести до
того, що інвестиційні рішення окремих структурних підрозділів
організації носитимуть різноспрямований характер, приводитимуть до
виникнення суперечностей і зниження ефективності інвестиційної
діяльності в цілому.
Розробка інвестиційної стратегії грає велику роль в забезпеченні
ефективного розвитку організації.
Ця роль полягає в наступному:
Розроблена інвестиційна стратегія забезпечує механізм реалізації
довгострокових загальних і інвестиційних цілей майбутнього економічного
і соціального розвитку організації в цілому і окремих його структурних
одиниць.
Вона дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості організації,
забезпечити максимальне використання його внутрішнього інвестиційного
потенціалу і можливість активного маневрування інвестиційними ресурсами.
Вона забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних
інвестиційних можливостей, що виникають в процесі динамічної зміни
зовнішнього інвестиційного середовища.
Розробка інвестиційної стратегії враховує заздалегідь можливі варіації
розвитку неконтрольованих організацією чинників зовнішнього
інвестиційного середовища і дозволяє звести до мінімуму їх негативні
наслідки для діяльності організації.
Вона відображає порівняльні переваги організації в інвестиційній
діяльності в порівнянні з її конкурентами.
Наявність інвестиційної стратегії забезпечує чіткий взаємозв’язок
стратегічного, поточного і оперативного управління інвестиційною
діяльністю організації.
Вона забезпечує відповідну програму організаційної поведінки в рамках
реалізації найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішень.
У системі інвестиційної стратегії формується значення основних
критерійних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових
інструментів інвестування.
Розроблена інвестиційна стратегія є однією з базисних передумов
стратегічних змін загальної організаційної структури управління і
організаційної культури.
gdIo?
У основі розробки інвестиційної стратегії організації лежать принципи
нової управлінської парадигми – системи стратегічного управління. До
основних з цих принципів, що забезпечують підготовку і ухвалення
стратегічних інвестиційних рішень в процесі розробки інвестиційної
стратегії організації, відносяться:
Принцип інвайронменталізма. Цей принцип полягає в тому, що при розробці
інвестиційної стратегії організація розглядається як певна система,
повністю відкрита для активної взаємодії із зовнішнім інвестиційним
середовищем. Відкритість підприємства як соціально-економічної системи і
його здібність до самоорганізації дозволяють забезпечувати якісно інший
рівень формування його інвестиційної стратегії. На противагу
інвайронменталізму конституціоналізм означає закриту організацію,
діяльність якої не припускає інвестицій і інших взаємин із зовнішнім
середовищем.
Принцип відповідності. Будучи частиною загальної стратегії розвитку
організації, інвестиційна стратегія носить по відношенню до неї
підлеглий характер. Тому вона повинна бути узгоджена із стратегічними
цілями і напрямами операційної діяльності організації. Інвестиційна
стратегія при цьому розглядається як один з головних чинників
забезпечення ефективного розвитку організації відповідно до вибраної
загальної стратегії. Крім того, розроблена інвестиційна стратегія
повинна забезпечувати поєднання перспективного, поточного і оперативного
управління інвестиційною діяльністю.
Принцип інвестиційної заповзятливості і комунікабельності. Даний принцип
полягає в активному пошуку ефективних інвестиційних зв’язків по всіх
напрямах і формах інвестиційної діяльності, а також на різних стадіях
інвестиційного процесу. Інвестиційна поведінка такого роду пов’язана з
постійною трансформацією напрямів, форм і методів здійснення
інвестиційної діяльності на всьому шляху до досягнення поставлених
стратегічних цілей з урахуванням нестабільного зовнішнього
інвестиційного середовища.
Принцип інвестиційної гнучкості і альтернативності. Інвестиційна
стратегія повинна бути розроблена з урахуванням адаптивності до змін
факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Крім того в основі
стратегічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук
альтернативних варіантів напрямів, форм і методів здійснення
інвестиційної діяльності, вибір якнайкращих з них, побудова на цій
основі загальної інвестиційної стратегії і формування механізмів
ефективної її реалізації.
Інноваційний принцип. Формуючи інвестиційну стратегію, слід мати на
увазі, що інвестиційна діяльність є головним механізмом впровадження
технологічних нововведень, що забезпечує зростання конкурентної позиції
організації на ринку. Тому реалізація загальних цілей стратегічного
розвитку організації в значній мірі залежить від того, наскільки його
інвестиційна стратегія відображає досягнуті результати технологічного
прогресу і адаптована до швидкого використання його результатів.
Принцип мінімізації інвестиційного ризику. Практично всі основні
інвестиційні рішення, що приймаються в процесі формування інвестиційної
стратегії, в тому або іншому ступені змінюють рівень інвестиційного
ризику. В першу чергу це пов’язано з вибором напрямів і форм
інвестиційної діяльності, формуванням інвестиційних ресурсів,
впровадженням нових організаційних структур управління інвестиційною
діяльністю. Особливо сильно рівень інвестиційного ризику зростає в
періоди зростання інфляції. У зв’язку з різним менталітетом
інвестиційної поведінки по відношенню до рівня допустимого
інвестиційного ризику на кожному підприємстві в процесі розробки
інвестиційної стратегії цей параметр повинен встановлюватися
диференційовано.
Принцип компетентності. Які б фахівці не притягувалися до розробки
окремих параметрів інвестиційної стратегії організації, її реалізацію
повинні забезпечувати підготовлені фахівці – фінансові менеджери.
Література:
1. Бард В. С. Инвестиционные проблемы российской экономики. – М.:
Экзамен, 2000.
2. Бочаров В. В. Инвестиционный менеджмент. – СПб: Питер, 2002.
3. Вахрин П. И. Инвестиции: Учебник. – М.: “Дашков и Ко”, 2002.
4. Игошин Н. В. Инвестиции. Организация управления и финансирование:
Учебник для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 2000.
5. Крушвиц Л. Финансирование и инвестиции. Неоклассические основы теории
финансов. – СПб: Питер, 2000.
6. Попков В. П., Семенов В. П. Организация и финансирование инвестиций.
– СПб: Питер, 2001.
7. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: пер. с англ. – М.:
ИНФРА-М, 2003.
8. Groppelli, Angelico A., Ehsan Nikbakht. Finance. – 4th ed. – 2000.
(Barron’s business review series.)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
