Реферат на тему:
Вивчення резервів зниження собівартості продукції
У даний час на практиці основним критерієм оцінки ефективності
виробничих витрат є собівартість продукції. Однак собівартість включає
лише частину повних витрат на виробництво продукції. У собівартості
затрати живої праці відображаються тільки в розмірі заробітної плати,
яка не включає дооцінку праці на суспільство, а затрати минулої праці,
уречевленої в засобах виробництва, включаються в собівартість у цінах
споживання цих засобів, тобто з дооцінкою праці на суспільство. Крім
того, при зміні співвідношення затрат живої і уречевленої праці
порушується порівнянність собівартості окремих видів продукції як
вимірника витрат виробництва. Чим суттєвіші відмінності у складі витрат,
тим більша ймовірність перекручення у собівартості змін повних витрат
виробництва. Тому собівартість не завжди правильно відбиває дійсні
витрати всієї суспільної праці на виробництво продукції.
Існує ряд методичних пропозицій щодо обчислення повних витрат
виробництва. Найбільш прийнятними і такими, що дають найбільш точні
результати, на наш погляд, є методики, основані на схемі послідовного
виділення затрат праці, уречевленої на попередніх стадіях виробництва.
Суть схеми полягає у такому. На виробництво продукції витрачаються жива
праця і певні засоби виробництва, а на виробництво останніх, у свою
чергу, витрачені праця та інші засоби виробництва тощо.
Жива праця, витрачена підприємствами на виробництво
сільськогосподарської продукції в даному році, за даними поточної
статистичної звітності обліковується повністю, а уречевлена
сільськогосподарська і несільськогосподарська праця, що обліковується в
собівартості тільки у вартісному виразі, переводиться у трудовий вираз
таким чином. Витрати на предмети праці сільськогосподарського походження
(насіння, корми та ін.), які обліковуються за собівартістю їх
виробництва без обліку оцінки праці на суспільство, підрозділяються за
структурою витрат попереднього року на дві складові – оплату живої праці
та матеріальні витрати.
Для оцінки ефективності суспільних витрат і вирішення ряду важливих
економічних завдань, поряд з аналізом собівартості, виникає потреба в
розрахунку і аналізу повних суспільних витрат виробництва продукції.
Оскільки вихідною базою для обліку всієї суспільної праці в сільському
господарстві, як і в інших галузях народного господарства, є виробнича
калькуляція собівартості продукції, то для розрахунку повних витрат
виробництва використовуються статистичні дані про собівартість продукції
в першу чергу по країні, регіонах, зонах і групах підприємств.
Основними джерелами резервів зниження собівартості сільськогосподарської
продукції є:
1) збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання
виробничих потужностей підприємства;
?????????G?2) скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення
рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини,
матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим
витратам тощо.
Резерви збільшення виробництва продукції виявляють у процесі аналізу
виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва
продукції на наявних виробничих потужностях зростають тільки змінні
витрати (пряма оплата праці робітників, прямі матеріальні витрати), сума
ж постійних витрат, як правило, не змінюється, унаслідок чого знижується
собівартість виробів.
Резерви скорочення витрат визначають за кожною статтею витрат за рахунок
конкретних інноваційних заходів (упровадження нової, прогресивнішої
техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці тощо), що
будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії
тощо.
Економію витрат з оплати праці внаслідок впровадження
організаційно-технічних заходів можна розрахувати, помноживши різницю
між трудомісткістю продукції до впровадження і після впровадження
відповідних заходів на планований рівень середньогодинної оплати праці і
на кількість планової до випуску продукції.
Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати
праці, включених у собівартість продукції (відрахування соціальні
заходи).
Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок
реалізації, передачі в довгострокову оренду і списання будівель, машин,
обладнання визначають множенням первісної їхньої вартості на норму
амортизації. При аналізі витрат та виявленні резервів зниження
собівартості треба враховувати, що не всі витрати змінюються пропорційно
зміні обсягу виробництва продукції. Залежність між виходом продукції і
витратами проявляється в тому, що збільшення виходу продукції зменшує
частку умовно-постійних витрат, які припадають на одиницю продукції, а
отже, на її собівартість.
Таким чином, тільки системний підхід до аналізу собівартості дає змогу
визначитись з причинами, що зумовили зміну собівартості як окремих видів
продукції, так і по галузях і підприємству в цілому, намітити конкретні
заходи її зниження.
Література:
Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств / за ред..
В.М. Жука та ін.//Облік і фінанси АПК. – 2005. – № 12. – С. 6-60
Михайлов О.М. Характеристика методичних підходів щодо формування витрат
у сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. – 2007.- №2. –
С.100-106.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
