Реферат на тему:
Теоретичний аспект визначення трансакційних витрат
Визначено сутність трансакційних витрат та проаналізовано теоретичні
підходи до їх класифікації.
Подальше становлення ринкових інститутів, світове визнання країни з
ринковою економікою, приватизаційні процеси, проблема реприватизації,
специфікації і захисту прав власності, робить проблеми прав власності та
трансакційних витрат вкрай важливими та актуальними для української
економіки.
У сучасних умовах, за переходу економічних систем на вищий рівень
розвитку, прискорення науково-технологічного прогресу, спеціалізації та
глобалізації економічного простору, активніше виявляється тенденція до
зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко
сягає половини вартості кінцевої продукції. Трансакційні витрати мають
вирішальне значення для розміщення ресурсів і структури економічної
організації. Різноманітність трансакційних витрат обумовлюється
різноманітністю контрактних відносин, форм власності, типів фірм [2].
Трансакційними називаються витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею
прав власності. Ця категорія була введена в економічну науку в 30-х
роках Рональдом Коузом в роботі “Фірма, ринок і право” і нині набула
широкого поширення. Він дає пояснення суті трансакційних витрат так:
“Щоб здійснити ринкову трансакцію, необхідно визначити, з ким бажано
укласти угоду, сповістити тих, з ким хочуть укласти угоду та на яких
умовах, провести попередні переговори, підготувати контракт, зібрати
відомості, для того, щоб переконатися у тому, що умови контракту
виконуються і так далі…” [1].
З погляду неоінституціоналізму, будь-який акт обміну є не що інше, як
обмін “пучками прав власності”. Ці права передаються за допомогою
контракту, який фіксує, які саме правочинності і на яких умовах
підлягають передачі. Чим складніше залучені в обмін блага і чим
складніша структура пов’язаних з ними трансакційних витрат, тим
складніший контракт. Виділяють п’ять основних форм трансакційних витрат:
витрати пошуку інформації; витрати ведення переговорів і висновку
контрактів; витрати вимірювання; витрати специфікації захисту прав
власності; витрати опортуністичної поведінки [4].
Витрати пошуку інформації пов’язані з пошуком потенційних покупців і
продавців. Неповнота наявної інформації призводить до додаткових витрат,
пов’язаних з покупкою товарів за цінами вище рівноважних (або продажем
нижче рівноважних), з втратами, які пов’язані з покупками
товарів-субінститутів.
Витрати ведення переговорів і висновку контрактів також вимагають витрат
часу і ресурсів. Витрати, пов’язані з переговорами про умови продажу,
юридичним оформленням операції, нерідко значно збільшують ціну речі, що
продається [4].
Витрати вимірювання пов’язані не тільки з прямими витратами на
вимірювальну техніку, але і з помилками, які неминуче виникають в цьому
процесі. В цьому випадку певну економію обумовлює стандартизація
продукції, що випускається, а також гарантії, що надаються фірмою
(безкоштовний гарантійний ремонт, право обміну неякісної продукції на
якісну). Проте повністю ліквідувати витрати вимірювання ці заходи не
можуть [5].
V X ?
?
X ?
?????????a?иконувати умови договору мінімально або навіть ухилятися від
їх виконання. Таким чином, поведінка індивіда, що ухиляється від умов
дотримання контракту з метою отримання прибутку за рахунок партнерів,
називається опортуністичною [5].
Трансакційні витрати виникають як до процесу обміну, так і після нього.
Поглиблення розподілу праці і розвиток спеціалізації сприяє зростанню
трансакційних витрат.
Значний внесок у розвиток трансакційного підходу внесли А. Алчіан і Р.
Демсец. У роботі “Виробництво, інформаційні витрати і економічна
організація” вони виводили суть фірми з переваг корпорації, коли,
спільно використовуючи який-небудь ресурс у складі цілої “команди”,
можна досягати кращих результатів, ніж діючи по-одинці. Проте
виробництво єдиної “команди” ускладнює оцінку внеску кожного учасника в
загальний результат. Тому виникає потреба в контролі. Агент, який за
угодою з іншими учасниками бере на себе функції контролера, стає
власником фірми. Розвиваючи цей підхід, У. Меклінг і М. Дженсен
визначили фірму як “мережу контрактів”. Проблема фірми розуміється ними
як проблема вибору оптимальної контрактної форми, що забезпечує
максимальну економію на трансакційних витратах. Задача зводиться до
вироблення тих контрактів, які були б краще всього пристосовані до
особливостей кожної контрактної операції [3].
Грунтуючись на трактуванні фірми як “мережа контрактів” А. Алчіан і Р.
Демсец побудували типологію, засновану на особливостях
внутрішньофірмового розподілу прав власності.
Власник індивідуальної приватної фірми, на їх думку, володіє “пучком
прав” з п’яти елементів. По-перше, він має право на залишковий дохід,
тобто на дохід за вирахуванням контрактної винагороди. По-друге, він має
право контролювати поведінку інших учасників “команди”. По-третє, він є
центральною стороною – принципалом, з яким власники укладають контракти.
По-четверте, він має право змінювати членство в “команді”, тобто має
право на прийом і звільнення. І, по-п’яте, він має право продати всі
перераховані повноваження.
На відміну від індивідуального власника приватної фірми, власники
корпорації (акціонери) не володіють правом на зміну членства в
“команді”. Право на контроль за іншими членами фірми (з боку власників)
– зводиться до права контролю за вищими менеджерами, і те в основному не
прямого, а через раду директорів. Таким чином, права власності
акціонерів корпорацій виявляються звуженими, якщо порівнювати їх з
правами індивідуального підприємця [5].
Отже, трансакційні витрати – це витрати у сфері обміну, в основі якого
лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правами власності,
пучками правочинностей перш за все.
З погляду неоінституціоналізму, не існує фіксованого пучка
правочинностей і у зв’язку з цим, немає абсолютних переваг одного виду
фірм перед всіма іншими; кожна форма власності має свій набір
трансакційних витрат, які за певних умов можуть перетворювати її в
найефективнішу [1].
Література:
Бахтарі Е. Роль теореми Коуза в становленні нового інституціоналізму в
другій половині ХХ ст. Автореферат к. е. н. – Київ, 2006. – С. 57,157.
Данько М. Теоретико-методологічний аспект визначення трасакційних витрат
// Економічна теорія. – 2007. – №1. – С. 36-46.
История экономических учений: (современный этап): Учебник / Под общ.
ред. А.Г. Худокоромова. – М.: ИНФРА-М, 1999. – С. 209-210.
Основы экономической теории: Учеб.-метод. пособие / Под. ред. Р.Н.
Нуреева // Вопр. экономики. – 1996. – №5. – С. 116-117.
Камышанская М. Государственная собсвенность в трансакционной экономике
Украины. Автореферат к. е. н. – Донецк, 2004. – С. 17-30.
Коуз Р. Фирма, рынок и право. / Пер. с англ. – М.: Дело, 1993. – С. 192.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
