Реферат на тему:
Казенні палати як фінансовий елемент системи місцевого управління в
Україні у першій половині ХІХ ст. (за матеріалами Волинської губернії)
Організаційна складова є вагомими чинником у забезпеченні економічного
розвитку регіону та держави. Раціональне створення органів управління,
визначення їх компетенції та встановлення контролю за їх діяльністю
забезпечує ефективне використання ресурсів (грошових, людських та ін.),
що є запорукою економічного зростання. Постійний пошук оптимальних
організаційних форм управління доходами та цільового фінансування
видатків адміністративних одиниць актуалізує вивчення проблеми
історико-економічного досвіду та витоків системи місцевого управління
фінансами.
Губернські органи управління фінансами були сформовані в ході
адміністративно-територіальних перетворень, здійснених в 60-70-х роках
XVIII т.. Їх поява була зумовлена необхідністю мати єдину систему
державного бюджету, яка базувалася б на адміністративно-територіальних
засадах. Вони мали забезпечити взаємодію центральних та місцевих органів
управління – учасників бюджетного процесу, – які брали участь у
формуванні доходів і здійсненні видатків. На загальнодержавному рівні
було введене одноосібне управління фінансами (генерал-прокурор), на
місцевому створювалися губернські фінансові органи за принципом
колективного прийняття рішень.
Відповідно до „Положення про губернії” 1775 р. в губернських містах було
створено казенні палати – губернські фінансові органи. Казенні палати
стали окремим департаментом, що об’єднували функції камер- та
ревізіон-колегій на місцях [3, 71]. У такий спосіб у рамках діяльності
однієї губернської фінансової установи об’єднувалися функції здійснення
та контролю за доходами та видатками.
До складу казенної палати увійшли віце-губернатор, „директор економії”,
радник, два асесори й губернський казначей [2, 16]. Зазначимо, що склад
палати періодично змінювався в ході реформування адміністративного
устрою Російської імперії та реорганізації системи органів вищого і
центрального управління фінансами.
Відповідно до „Положення про губернії” функції казенної палати
визначалися такими: складання відомостей про чисельність населення у
формі „ревізійних списків”; контроль за формуванням доходів і здійснення
видатків; контроль за збором податків відповідно до чинного
законодавства; ревізія рахунків усіх державних установ; управління
соляними справами, винним відкупом, проведення тендерів („торгів”);
контроль за належним утриманням казенних споруд та нагляд за станом
мостів [4, № 121].
B c
?????????u?о набору. У своїх документах казенна палата зобов’язувалася
відмічати ті групи людей, які не постачали рекрутів, але сплачували
відповідний податок. Казенна палата також контролювала використання
гербового паперу [1, 12].
Відзначимо, що казенні палати губерній різнилися між собою наявністю чи
відсутністю у їх структурі підрозділів, створення яких було недоцільним
для певного регіону. Наприклад, у казенній палаті Волинської губернії
був підрозділ, який контролював державне лісове господарство, але не
було соляного, тому справи, пов’язані з продажем солі, вирішувалися у
відділі питійних зборів. Структурна відмінність казенних палат різних
губерній не обмежувала їх компетенцію у вирішенні справ, для яких у їх
складі не існувало окремих експедицій.
Основні зміни в діяльності казенних палат на початку ХІХ т.. були
пов’язані з їх господарською функцією. За короткий проміжок часу були
створені вузько спеціалізовані структурні підрозділи фінансового органу
управління: межові, гірничі експедиції, експедиції земельних наділів, з
питань продажу вина та солі, лісові інспекції та інші [5, 145]. З одного
боку, цей процес мав позитивні наслідки, оскільки дозволяв уважніше
зосередитися на відповідних справах та детальніше проаналізувати
ситуацію. З іншого, проявив недоліки в організації казенних палат:
відсутність чіткого механізму розгляду і вирішення справ, відповідної
нормативно-правової бази, яка регламентувала діяльність установи;
підзвітність різним центральним органам управління.
Отже, створення казенних палат було першим етапом організації системи
управління державними і місцевими фінансами на місцях. До первинних
функцій казенних палат можна віднести: 1) обліково- та
контрольно-ревізійну, 2) розподільчу, 3) інформаційну, 4)
господарську.Основними недоліками організації був значний перелік їх
напрямків функціонування, які не обмежувалися лише податковим
менеджментом і фінансовим контролем, та відсутність чітко визначеної
горизонталі й вертикалі управління.
Література:
Державний архів Волинської області. Ф. 363. Оп. 1. Сп. 78.
Головин К. Наше местное управление и местное представительство. – СПб.:
типография М.М. Стасюлевича, 1884. – 158 с.
Головко О.М. Фінансова адміністрація Російської імперії в Україні
(кінець XVIII – початок XX т..) – Харків: СІМ, 2005. – 448 с.
Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. – П.: т-фия ІІ
Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – Т. ХХ. 1775-1780 г. –
1039с.
Справочная книга для податных инспекторов, казенных палат и казначейств
/сост. Э. Плеске. – СПб.: типографія В. Киршобаума, 1885. – 843 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
