Реферат на тему:
Зміни в системі міських оборонних мурів Львова в XIV-XV ст.
Для середньовічного Львова характерним був надлишок струмків в
поєднанні з численними ставками, які не лише давали місту воду, а й з
півночі та півдня погіршували доступ до нього. Безпосередньо над містом
розкинулось кілька узгір’їв, які мають відносну висоту понад 150 м [7,
С. 18], і які в свою чергу забезпечували Львову захист згори. Ці
природні умови дали змогу витворити настільки потужну оборонну систему,
яка спричинилась до того, що за майже семисотлітню історію
фортифікаційного будівництва Львова його вдавалось здобути лише чотири
рази [5, С. 117].
Основні зміни в оборонному обличчі міста відбулись у XIV ст. Вже на
початку століття давні княжі укріплення, а понадто – давньоруський центр
торговельного життя, не міг задовільнити львівське міщанство. Входження
Львова до складу Корони Польської лишень прискорило процес його
модернізації. Насамперед, міський центр було перенесено трохи
південніше, на ділянку більше захищену природними умовами: від заходу і
півдня нове місто впиралось у Полтву та багна, а з півночі та сходу була
можливість заповнити оборонні рови водою з потоку Ортиш [3, С. 121]. З
1362 р. у місті розпочались фортифікаційні роботи, які велися на всіх
пунктах його оборони.
Насамперед, на найвищому пагорбі замість князівського замку було
збудовано новий – т. зв. “Казимирівський”, який став першою мурованою з
каменю оборонною будівлею в місті [11, S. 266]. А вже у 80-х рр.
ХІІІ ст. у документах мова йде про обидва львівські замки – Високий і
Низький.
Окрім двох замків до складу міських фортифікацій Львова у XIV ст. входив
Високий мур, побудований з цегли і каменю та увінчаний на двох кінцях
брамами – Галицькою (перша документальна згадка про неї сягає 1382 р.
[2, С. 12]) і Краківською (вперше у документах вона з’являється у
1386 р. під назвою Татарської [10, S. 96]). За мурами доступ до міста
перепиняли широкі та глибокі фоси, перший запис про які сягає 1404 року
[11, S. 268]. Сприятливі гідрографічні умови дозволяли постійно
наповнювати їх водою. Одначе такої оборони було недостатньо, оскільки з
розвитком артилерії відносно тонкі та довгі ділянки Високого муру могли
бути легко пробиті. Для кращого захисту міста необхідно було забезпечити
їх фланкування.
На початку ХV ст. було прийнято рішення розпочати будівництво оборонних
веж, поглибити фоси та піднести земляний вал [10, S. 98]. До складу
Високого муру було включено ряд веж, розташованих на відстані 60 м одна
від одної [1, С. 17]. Та невдовзі і їх використання стало не надто
ефективним. Річ у тім, що вогнепальна зброя при використанні димного
пороху перетворювала приміщення веж на своєрідні “газові камери”. Саме
тому виникла необхідність створення ще однієї зовнішньої лінії оборони –
Низького муру з відкритими напівкруглими артилерійськими бастеями. Він
дозволяв оборонцям ефективно використовувати гармати та віддалити
нападників від Високого муру, зменшуючи тим самим пробивну силу ядер їх
гармат [8, С. 5].
?????????[?Спорудження Низького муру почалось у 1418 р., а будівельними
роботами керували майстри німецького походження – Йоган та Юдентотер з
челядниками [9, S. 45]. Він тягнувся від Краківської брами виключно
північною стороною міста, південною та східною тільки до Галицької
брами. Далі, з західного боку, оборону забезпечували Високий мур, вали
та Полтва [12, S. 142].
Вже під 1430 р. у документах згадується Міський арсенал, зведений під
захистом новозбудованого Низького муру [4, С. 6]. А у 1445 р. вежі
закріпили за ремісничими цехами [1, С. 17]. Після цього кожен цех мав на
власні кошти забезпечувати вежу зброєю, боєприпасами та харчами, а його
члени у разі нападу на місто збирались у вежі для її спільного захисту
[6, С. 195]. Водночас вежі отримували назву цеху-опікуна.
Серйозні зміни, які в другій половині XV ст. відбулись в
Південно-Східній Європі, значною мірою відбились і на житті Львова, а
найбільше – на його стратегічному значенні. Після того, як у 1475 році
під натиском турків впала Каффа, згодом – Білгород та Кілія, Львів не
лише втратив свої торговельні ринки на чорноморському узбережжі, але й
постав перед небезпекою безпосередньої турецької загрози. Розуміючи
ситуацію, король на кілька років позбавив місто податків, прагнучи в
такий спосіб перекинути кошти на будівництво нових укріплень. У 1476 р.
розпочато будівництво барбаканів при зовнішних в’їздових брамах,
зовнішні вали підсипано, вони отримали вертикальні ескарпи та похилі
стрімкі контрескарпи з каменю [10, S. 101]. У такому вигляді львівські
фортифікації проіснували до фатальної пожежі 1527 року.
Література:
1. Бучко Р. Фортифікації середньовічного Львова// Галицька Брама. –
1998. – № 3. – С. 17.
2. Вуйцик В. Галицька брама у Львові// Галицька Брама. – 1998. – № 3. –
С. 12-13.
3. Гронський Й. Оборонні споруди середньовічного Львова// Жовтень. –
1979. – № 6. – С. 117-125.
4. Казанцева Т., Предко О. Міський арсенал у Львові. Пам’ятка
архітектури XVI ст. Реконструкція етапів будівництва// Галицька Брама. –
1998. – № 3. – С. 6-7.
5. Мацюк О. Пам’ятки оборонного будівництва Львова (короткий
історіографічний огляд)// Львів: місто – суспільство – культура: Збірник
наукових праць/ За ред. М. Мудрого. – Львів, 1999. – С. 117-122.
6. Мельник Б. До питання про стан озброєності укріплень Львова у другій
половині XVI ст.// ЛІМ “Наукові записки”. – Львів, 1997. – Вип. VI. –
Част. 1. – С. 194-199.
7. Мельник І. Львівські гори// Галицька Брама. – 2006. – № 1-2. –
С. 18-19.
8. Шишка О. Східна оборонна лінія старого Львова// Галицька Брама. –
1998. – № 3. – С. 4-5.
9. Jaworski F. Lwow za Jagie??y. Opowidania historyczne. – Lwow, 1910. –
131 s.
10. Tomkiewicz W. Dzieje obwarowa? miejskich Lwowa// Kwartalnik
architektury i urbanistyki. Teoria i historia. – 1971. – Т. ХVІ –
S. 93-138.
11. Widawski J. Miejskie mury obronne w pa?stwie polskim do pocz?tku
XV wieku. – Warszawa, 1973. – 550 s
12. Witwicki J. Obwarowania ?rodmie?cia Lwowa// Kwartalnik architektury
i urbanistyki. Teoria i historia. – 1971. – T. XVI. – S. 139-204.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
