UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблема духовності в соціально-історичному вимірі (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1540
Скачало244
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Проблема духовності в соціально-історичному вимірі

 

Проблема духовності завжди привертала до себе увагу дослідників. Зараз

в світі відбуваються великі соціальні зміни, зумовлені глобалізаційними

процесами, але вплив глобалізації на духовність вивчений недостатньо і

потребує подальшої розробки. Адже духовність – це внутрішній світ

людини, осередок її інтелектуальних і емоційно-вольових сил у єдності

свідомості, самосвідомості, світогляду і волі.

 

Духовність об’єктивує свої цінності в ідеях, принципах, нормах,

еталонах, діях позитивної чи негативної соціальної орієнтації, які

формуються шляхом сприйняття та оцінки навколишніх явищ.

 

В структурі духовності доцільно розрізнювати дух і душу. Поняття дух

прийнято пов’язувати з діяльністю свідомості. Дух завжди діяльний,

активний, повний творчої енергії. Саме завдяки діяльності духу людина

сприймає і оцінює світ насамперед в ідеях різного світоглядного

характеру: філософсько-гуманістичних, морально-етичних, екологічних,

релігійних та інших. Проте дух є цілісність в структурі особистості, яка

робить її тим, що вона є.

 

На відміну від духу душа – це скоріше психологічний феномен. Вона

відображає життя за допомогою почуттів, емоційних морально-психологічних

станів, які виникають у зв’язку з оцінкою людиною тих чи інших явищ

зовнішнього або внутрішнього світу. Тому душа може страждати, боліти,

хвилюватись, радіти і таке інше.

 

Взаємодія духу і душі створює засіб існування і функціонування

духовності, де домінує дух, бо саме він є суб’єкт, суб’єктивність,

свобода і творчій акт (М. Бердяєв). Саме завдяки діяльності духу, його

„прориву в природу” тобто самовираженню і відбувається становлення

особистості, її вдосконалення та самовдосконалення. «Без работы духа над

душой и телом, человек», – по словам Н. Бердяева, - «нет и не может быть

личности» [1, с. 252].

 

Пошуками змісту духовності людство займалося протягом всієї своєї

історії. При цьому від епохи до епохи під впливом конкретно-історичних

умов, об’єктивних і суб’єктивних факторів змінювались і зміст

духовності, і погляди мислителів на духовність.

 

Вже античні філософи, вивчаючи духовність, розрізнювали дух і душу.

Відповідно космоцентричній сутності своєї філософії вони розуміли дух як

першопричину всього того, що відбувається в космосі, як творчу силу, яка

створює все багатоманіття конкретно-чуттєвих речей. Дух космічен, має

формоутворюючу природу. У Платона дух існує в особливому надчуттєвому

світі ідей, який вічний і безсмертний, існує як первинний щодо світу

речей. А душа – особиста та індивідуальна, вона належить конкретній

людині, містить в собі її особливості. Душа в людині є те, завдяки чому

ми живемо, відчуваємо, міркуємо. Душа і дух і є духовність.

 

У середньовічній філософії, де панував геоцентризм, центром світу був

Бог. Дух розуміли як найвищу надсвітову силу, яка створює і світ, і те,

що в світі, і мислячу людину. Проте він існує у особистій формі єдиного

Бога. Все, що відбувається в світі, є ні що інше, як втілення божого

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ