Реферат на тему:
Сучасні концепції управління в організації
На всіх етапах становлення і розвитку України як самостійної держави,
питання управління знаходилися і знаходяться в центрі уваги. Управління
– це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний
для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. Ці чотири
функції управління вимагають прийняття рішень і для усіх необхідна
комунікація, обмін інформацією, щоб одержати інформацію для ухвалення
правильного рішення і зробити це рішення зрозумілим для інших членів
організації.
Управлінська робота – це, в основному, робота інтелектуальна. Вона
нагадує спробу скласти мозаїчний візерунок з окремих шматочків після
того, як хтось звалив у цю коробку шматочки мозаїки, що належали ще до
п’яти різних сюжетів. Тому і керівникам приходиться перебирати численні
комбінації потенційних дій для того, щоб знайти правильну дію – для
даної організації в даний час і в даному місці. Щоб організація могла
чітко функціонувати, керівник повинний зробити серію правильних виборів
з декількох альтернативних можливостей.
Необхідно мати на увазі, що всі організації є відкритими системами.
Виживання будь-якої організації залежить від зовнішнього світу. Підходи
до управління, що були розвинуті школами раніш, не могли задовольняти
всім ситуаціям, оскільки в них передбачалося, що організації є закритими
системами. Вони активно не розглядали середовище в якості важливої
змінної в управлінні. Ми повинні чітко розуміти, що зовнішні сили можуть
бути основними детермінантами успіху організації, що визначають – яке з
засобів арсеналу управління може виявитися придатним і, ймовірніше
всього, успішним.
Управляти – це є вирішення ряду важливих задач, а саме:
– організація виробництва з найменшими витратами і реалізація
максимальної кількості продукції;
– розвиток спеціалізації і кооперації у виробництві;
– забезпечення постійного прогресу техніки, технології й організації
виробництва, втілення комплексної механізації й автоматизації виробничих
процесів;
– забезпечення швидкого розширеного відтворення;
– забезпечення постійного росту продуктивності праці і створення
сприятливих умов праці;
– поширення досвіду новаторів виробництва, передових бригад, найбільш
повне використання внутрішніх резервів виробництва;
– безперервне підвищення рентабельності виробництва, тобто забезпечення
найкращих економічних результатів при мінімальних витратах матеріальних,
трудових і фінансових ресурсів.
Для того, щоб ці задачі вирішувались, сучасний керівник повинен бути
ознайомлений із засобами професійного управління, які довели свою
ефективність. Це означає розуміння процесу управління, індивідуальної та
групової поведінки, системного аналізу, методів планування та контролю і
кількісних методів прийняття рішень.
винний уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно
визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який
ймовірний ефект може викликати зміну однієї чи декількох перемінних.
Вміння пов’язувати конкретні прийоми, що викликали б найменший
негативний ефект і приховували б найменше недоліків, з конкретними
ситуаціями забезпечує досягнення цілей організації найефективнішим
шляхом в умовах існуючих обставин.
У процесі прийняття управлінських рішень необхідно використовувати, у
залежності від особливостей розв’язуваної проблеми, різні види моделей і
способи моделювання. Майже весь арсенал розроблених моделей може знайти
застосування в процесі прийняття рішень. Однак найбільше поширення в
економіці та в управлінні при оптимізації прийнятих рішень одержують
математичні (економіко-математичні) моделі, ідеальні (споруджувані і
досліджувані без застосування яких-небудь спеціальних засобів і
пристосувань) і фізичні (реалізовані за допомогою електронної й
обчислювальної техніки). Необхідно пам’ятати, що при оптимізації того
самого прийнятого рішення можуть застосовуватися? кілька різних моделей
– рівноправних між собою за значенням чи підлеглих одна іншої. Може бути
одна загальна (генеральна) модель для всього процесу, по якому
приймається рішення, а на окремих етапах вивчення процесу чи для збору
кількісних даних для генеральної моделі можуть застосовуватися інші
(однотипні чи різнотипні моделі).
Тому при прийнятті оптимальних управлінських рішень може
використовуватися не одна якась ізольована модель, а система однотипних
і різнотипних взаємозалежних між собою моделей.
Ефективність управління окремими ділянками чи підприємством в цілому є
результатом функціонування системи управління, що забезпечує виконання
поставлених перед об’єктом планових завдань з найменшими трудовими,
матеріальними і фінансовими витратами.
При укрупненій оцінці ефективності управління виробничо-господарською
діяльністю можуть бути прийняті відносні величини – рівні виконання
плану за відповідними показниками в досліджуваному періоді. Тоді
ефективність управління виробництвом обчислюється за формулою:
Эп = Q Qр ?Н Т ?З ?С ?П ?Р
де Q – обсяг виробництва;
Qр – обсяг реалізації;
?Н – зниження норм витрати матеріальних цінностей;
Т – продуктивність праці;
?З – скорочення витрат по заробітній платі за одиницю продукції;
?С – зниження собівартості;
?П – збільшення розмірів прибутку;
?Р – підвищення рентабельності виробництва.
Необхідно повернути свідомість керівника, трудівника до споживача, а не
до начальника; до прибутку, а не до марнотратства; до підприємця, а не
до бюрократа; до новатора, а не бездумному виконавцю; до плюралізму і
різноманіття, а не до уніфікації і знеособлювання. У загальному і цілому
ми повинні перейти від ідеологізації управління до здорового глузду, від
абстрактних схем і начотництва самовдоволених повчань до знань, що дають
практичний результат у справі поліпшення поводження людей і
функціонування організацій. Якщо не робити цього цілеспрямовано,
завзято, – усвідомлюючи всю складність задачі, – нічого не відбудеться,
як би радикально ієрархічні відносини не замінилися ринковими на
правовому рівні, як би ретельно ні пророблялися нові «системи».
Література:
Серошман Н.А.. Основи управлення производством. – Харьков: Виша школа,
1987, 256с.
Козлова О.В., Александров Л.А. и др. Организация управлення
проммшленньїм производством. М: Высшая школа – 1980- 398 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
