UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнтеграція України на захід і взаємовідносини з Росією (конспективно-концептуальний аналіз подій 1992-2005 рр.) (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМіжнародні відносини, ЗЕД, міжнародна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3112
Скачало571
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

і

була безпроблемною. Економіки, які і без того взаємодіють, злилися б в

одну. Це покращило б умови життя населення.

 

Обидві позиції були вигідними і Україна в кінці ХХ- на початку ХХІ ст.

зорієнтувала свою зовнішню політику за двома векторами - Схід - Захід,

Росія - ЄС. Позитивні результати цієї політики можна побачити за

статистичними матеріалами Бачимо, що торгівля України з СНД поступається

торгівлі ЄС за 2000-2005 рр. на 70% [9]. В зв'язку з цим інтерес до

України з боку ЄС виріс, а в 2003 - 2005 рр. посилилися дебати з приводу

вступу її в загальноєвропейські структури. В процесі дебатів звернули

увагу на юридичну сторону справи. Вищезгаданий «Договір про партнерство

та співпрацю України з ЄС» вступив в дію лише 15 березня 1998 р.

Інституція України мала стати схожою на інституцію ЄС. Але українська

влада порушувала пункти згоди і йшла далі.

 

9 червня 1998 р. офіційно заявляється бажання стати асоційованим членом

ЄС. В грудні 1998 р. Європарламент приймає рішення про розробку Спільної

стратегії ЄС відносно України. 16 серпня 1999 р. Кабмін України в

постанові №1496 затвердив концепцію адаптації законодавства України до

юридичної бази ЄС. 6 грудня 1999 р. відбувалася зустріч Президента

України Л.Д. Кучми з Президентом Європейської комісії Р.Проді. Перший

офіційно заявив про намір України в 2007 р. заключити з ЄС угоду про

асоційоване членство і в районі 2011 р. стати членом Європейського

Співтовариства, а не Союзу [10]. Україна хоче зберегти національний

суверенітет і тому  бажає вступити до Співтовариства, більш охоче ніж у

Союз. Проте, саме в цей час українські політики почали говорити і про

вступ України до НАТО, але ж ні до військової, а виключно до політичної

організації! А виключно це, виходячи з довготривалих конфліктів

політичного ґатунку між США з одного боку та Францією, Іспанією, Грецією

з іншого, щодо розподілу керівних повноважень в деяких зонах

відповідальності Північноатлантичного блоку й військово-технічному

програші європейських збройних сил у Югославській війні 1999 р.

(військово-технічна міць США виявилась на порядок більшою ніж у

Французів. наприклад) цілком відповідало інтересам європейських

можновладців.

 

 Адміністрація В.А. Ющенка, без адекватного аналізу геополітичного

положення почала стрімкий рух в бік НАТО і виключно до військової

організації, а саме під егіду США. До 2005 р. політичний та економічний

стан України був вигідний, а уникнути можливих суточок допомагав її

нейтралітет. Різке переорієнтування в 2005 р. на США суспільство

здебільшого сприйняло негативно. Розпочалася конфронтація з Росією,

апогеєм котрої став «газовий конфлікт» кінця 2005 - 2006 р., який

Україна програла. Це наочно і що прикро в котре продемонструвало

залежність України від Росії в економічному і політичному плані більшої

ніж від  Заходу.

 

Все це доводило лише одне - направленість на Захід (не на ЄС, а на НАТО,

виключно як на військову, а не військово-політичну організацією) є

стратегією, необґрунтованою історично. Немає об'єктивного аналізу

-----> Page:

[0] [1] 2 [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ