Реферат на тему:
Консультування з питань кар’єри та його складові
В сучасних умовах успішна кар’єра є невід’ємною складовою
самореалізації людини, засобом і чинником, які сприяють її
самоствердженню у цьому світі, процесом, в якому найповніше реалізуються
особистістний і соціальний потенціал особистості. Успішно спланований і
вдало реалізований план сходження по соціальних сходинках є запорукою
доброботу. Отримання робочого місця, яке найбільше відповідає інтересам
і можливостям працівників, приносить задоволення як моральне (престиж,
кваліфікація, повага), так і матеріальне (розмір заробітної плати), і є
кар’єра особистості, її просування в робочому середовищі [1. с. 252].
Кар’єра, як процес і результат внутрішньомотивованого і індивідуально
визначеного особистістного шляху, об’єктивно є багаторівневим і
структурно розгалуженим феноменом соціального життя. Можливість
самореалізуватись, задовільнити потреби в самоповазі й самоактуалізації,
вибудувати своє життя у відповідності зі своїми прагненнями знаходяться
у тісному зв’язку з культурними, економічними, політичними умовами в
яких перебуває конкретна особистість.
Щонайважче піддаються прогнозуванню, логічному розрахунку
ситуативно-непередбачувані колізії міжособистістних взаємодій,
внутрішньоорганізаційні перебудови, стрімка зміна в потребах
спеціалістів тих чи інших кваліфікацій, зростаючі вимоги до професійних
якостей працівників.
Калмик В.А. було виділено ряд чинників і обставин, які впливають на
процес кар’єри [2, с. 326]:
1. соціально-професійні чинники (загальні та спеціальні знання,
кваліфікація, виробничі успіхи, професійні здібності);
2. особистістні якості (працездатність, трудова й соціальна активність,
орієнтація та установки, соціально-психологічні властивості);
3. випадкові обставини (вдалий збіг обставин, походження, добрі стосунки
з керівником);
4. демографічні чинники (стать, вік, природні дані).
Таким чином, трудова кар’єра, її ефективність та стабільність
знаходяться на перетині багатьох чинників, які або перешкоджають її
розвитку, або навпаки, сприяють їй. Проте не підлягає сумніву, що
центральною ланкою в процесі кар’єри знаходиться особистість як носій
тих чи інших психологічних, особистістних, соціальних якостей, які
визначають успіх в соціальному просуванні. Кар’єру – траєкторію свого
руху – людина створює сама, враховуючи особливості внутрішнього і
зовнішнього середовища, реальність, власні цілі, бажання й здібності [3,
с 158].
Кар’єра у цьому сенсі постає не просто як пересування індивіда у
соціальному просторі, послідовна зміна позицій у ньому, а як
використання набутого найоптимальнішим чином культурного, освітнього,
професійного капіталу при умовах стрімкої зміни вимог і зростаючої
конкуренції у професійній діяльності.
Програма управління професійним просуванням постає як розгалужена,
багаторівнева стратегія з використанням знань з різних наукових
дисциплін: соціології, психології, менеджменту, маркетингу, економічної
теорії, математичного моделювання, теорії ігр, соціоніки тощо.
Як зазначають українські дослідники, у вітчизняній практиці в системі
роботи з персоналом на підприємствах і державних службах відсутня така
підсистема, як “управління кар’єрою” або планування кар’єри, не має
механізму, який би дозволив відстежити, наскільки повно реалізуються
кар’єрні можливості того або іншого працівника [4, с. 48 – 51].
Необхідно зазначити, що в Україні розвиток такого напрямку, як
консультування з питань кар’єри знаходиться на незадовільному рівні,
основне призначення якого полягає в плануванні кар’єри, прийнятті
кар’єрних рішень, коректуванні кар’єри. Одна з причин такого стану
полягає у тривалій економічній кризі, яка спостерігалась у державі
протягом останніх років, коли головним завданням більшої частини
населення залишалось просте виживання, а вибір робочого місця чи сфери
використання своїх здібностей диктувались лише можливістю знайти хоч
яку-небудь роботу.
Проте останні економічні зрушення викликали потребу у
висококваліфікованих працівниках, збільшення видів діяльності розширили
діапазон виборів на ринку праці. Позитивні зрушення в освітній
діяльності посприяли притоку молоді до вузів та інших навчальних
закладів. Контингент студентів у 2006/2007 навчальному році налічував
майже 2,8 млн. осіб. У порівнянні з 2005/2006 навчальним роком
кількість студентів збільшилась майже на 77,4 тис осіб [5].
Консультування з питань кар’єри є актуальним для тих, хто знаходиться в
пошуку, а також і для тих, хто вже займається трудовою діяльністю, проте
готовий рухатись далі, відчуває або незадоволення своїм місцем роботи,
або має більш амбітні наміри щодо свого професійного майбутнього.
Кар’єрне консультування рекомендується:
– студентам і випускникам навчальних закладів, які мають намір
спланувати власну кар’єру, а також зробити своє навчання більш
ефективним і цілеспрямованим;
– людям, які вирішили змінити сферу професійної діяльності;
– людям, які не отримують задоволення від своєї роботи;
– людям, які не в змозі оцінити свої професійні перспективи.
Тому технології консультування з питань кар’єри, розвиток методів та
моделей консультаційної роботи викликають посилений інтерес як у галузі
теоретичного обґрунтування засад даного виду діяльності, так і в
розробці конкретних практичних рекомендацій, які б дали змогу ефективно
допомагати людям знайти себе у професійному житті.
Кар’єрне консультування, як зазначає американський дослідник С.
Гледдінг, є дисципліною, значення якої часто неправильно розуміється і
не завжди оцінюється на належному рівні багатьма спеціалістами і
громадськістю. Національна асоціація розвитку кар’єри США розуміє
кар’єрне консультування як відносини клієнта і консультанта один-на-один
чи в складі малої групи, мета яких допомога клієнтам у розумінні своїх
можливостей і об’єктивних обставин для прийняття відповідного рішення
при виборі кар’єри і просуванні по службі [6, с. 520].
Кар’єрне консультування – процес, метою якого є допомога індивіду у
вирішенні проблем розвитку його кар’єри і який включає в себе процес
вибору, засвоєння, адаптації і просування в кар’єрі. Коло проблем, яке
включає в себе кар’єрне консультування, охоплює зняття невизначеності і
нерішучості у виборі кар’єри, підвищення ефективності діяльності та
адаптаційних можливостей, боротьба зі стресами, а також проблема
неадекватної чи незадовільної інтеграції професійних чи інших життєвих
ролей.
Кар’єрне консультування можна розглядати як багаторівневу процедуру, на
кожному з етапів якої досягаються конкретні результати, спрямовані на
посилення психологічних можливостей, підвищення професійної
самосвідомості особистості, конкретизація кар’єрних уподобань та
перспектив, визначення тактики та стратегії подальшої трудової
поведінки.
Складовими консультування з питань кар’єри є психологічний,
соціально-психологічний та соціологічний етапи у роботі з особистостями,
які потребують допомоги у питаннях професійного самовизначення.
Коротко зупинимося на кожному з них та визначимо можливі елементи їх
наповнення.
b
gd&^V
~o~?ae?uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuiuuuuuu
но обрати саме свій тип діяльності, ту професійну нішу, в якій
особистість зможе найбільш ефективно реалізувати і використати свій
потенціал. Адже невірно обраний вид діяльності неминуче призведе до
внутрішньої напруги, конфліктності індивіда, що суттєво позначиться на
його подальшій кар’єрі.
Серед численних методик, направлених на виявлення відповідності між
внутрішнім світом людини та можливими видами професійної діяльності,
варто звернути увагу на наступні:
– диференційно-діагностичний опитувальник за методикою російського
психолога Е. Р. Клімова, де в якості критерію виступає відношення
особистості до предмету праці. Всі професії співвідносяться з п’ятьма
основними групами: людина-людина, людина-техніка, людина-знакова
система, людина-художній образ, людина-природа;
– методика професійно-орієнтаційного тестування литовського психолога Л.
Йовайші, яка дозволяє визначити схильності до наступних видів
діяльності: робота з людьми, дослідницька (інтелектуальна) робота,
практична діяльность, естетичні види діяльності, екстремальні та
планово-економічні види діяльності.
– методика визначення професійного типу особистості американського
психолога Дж. Голланда, яка заснована на співставленні типів особистості
і типів професійного середовища. Методика дозволяє виявити наступні типи
особистості: реалістичний, конвенційний, ініціативний, дослідницкий,
художній, соціальний.
Звичайно ж, психологічна складова консультування з питань кар’єри не
обмежується тільки визначенням відповідності між внутрішніми установками
особистості та напрямками професійної діяльності. Широкий спектр
психологічних методик та технік може бути направлений на розвиток
пізнавальних, інтелектуальних, мотиваційних характеристик індивіда.
Соціально-психологічна складова кар’єрного консультування направлена
перш за все на підвищення компетентності індивіда у сфері спілкування.
Знання принципів та законів ефективної комунікації є одним із суттєвих
компонентів успішної професійної діяльності. Вміння встановлювати
емоційний контакт, розрізняти емоційні стани співрозмовників,
аргументовано відстоювати свою точку зору, вирішувати конфлікти,
проблемні ситуації – ці та інші завдання виступають на перший план при
підвищенні соціально-психологічної зрілості особистості.
Процес набуття нових навиків і досвіду досягається за допомогою
соціально-психологічної підготовки та активного соціального навчання.
Різноманітні тренінгові техніки, групи особистістного зростання, рольові
ігри є тими засобами, які сприяють розвиткові в особистості необхідних
для ефективного спілкування комунікативних, пізнавальних, емоційних
якостей. В процесі безпосередньої групової взаємодії набуваються знання
в галузі психології особистості, групи, спілкування, взаємовідносин, які
складаються між людьми, розвивається здатність адекватно сприймати себе
та інших людей, підвищується чутливість до групових процесів і
виробляються навики використання цього досвіду для своєї професійної
діяльності.
Соціологічні аспекти консультування з питань кар’єри проявляються у
виявленні закономірностей, які складаються на ринку праці, моніторингу
потреб у спеціалістах певного фахового спрямування, вивченні попиту та
пропозиції на ті чи інші професії.
Особливість соціологічної складової у кар’єрному консультуванні полягає
у формуванні соціологічного мислення та розвитку соціологічної уяви.
Вибір кар’єри – це більше, ніж просте рішення про те, чим кожен
збирається заробляти собі на життя. Вступаючи у світ соціальних відносин
та жорсткої конкуренції, недостатньо володіти лише психологічними та
соціально-психологічними знаннями. Як зазначає Ч. Мілс, людям зазвичай
властиво насолоджуватись життям і не пов’язувати його з підйомами і
спадами суспільства, в якому вони живуть. Рідко осягаючи складний
взаємозв’язок між формами свого власного життя й ходом історії, вони й
гадки не мають про те, як подібна залежність визначає соціальні
перетворення, які їм приходиться переживати, а також яку історію творять
вони. Проте володіння соціологічною уявою сприяє розумінню широкого
історичного контексту в його значенні для внутрішнього життя й
зовнішньої кар’єри індивідів [7, с. 7]. Соціологічне мислення дозволяє
індивідам бачити зв’язки і закони, які існують у суспільстві, вміти
аналізувати об’єктивні обмеження, які постають перед ними, і знаючи їх
не впадати у відчай, а обирати адекватні шляхи для їх подолання.
Соціальне життя детермінується численними невидимими перепонами і
заборонами, наповнено неявними, але міцними бар’єрами. Наприклад, родина
впливає на формування і прояв здібностей до праці, на визначення першого
місця роботи, соціальне походження відіграє істотну роль на початку
трудової кар’єри, вихідці з села мають менш сприятливі умови для
професійного просування у престижних сферах діяльності [2, с. 328].
Існують види діяльності, які формально відкриті для представників
будь-яких соціальних прошарків, проте майстерно створені перепони не
допускають у свої ряди “чужаків”. Ці та інші бар’єри існують об’єктивно,
поза волею та свідомістю людей.
П. Бергер, американський соціолог, зауважує, що найглибша думка
соціології формується так – речі зовсім не такі, якими вони здаються.
Соціальна реальність складається з багатьох прошарків значень. Задавати
соціологічні питання – значить мати намір проникнути за межі
загальноприйнятих чи офіційно сформульованих цілей. Це визначає
розуміння того, що події у світі людей неоднозначні, деякі значення
приховані від свідомості людей [8, с. 32].
Отож, володіння соціологічним мисленням дозволяє більш планомірно і
прогнозовано будувати свою кар’єру, мати реалістичний погляд на речі і
враховувати закони соціальної дійсності.
Таким чином, консультування з питань кар’єри охоплює широкий спектр
найрізноманітніших проблем, вирішення яких сприятиме більш успішному та
ціленаправленому самовизнеченню індивідів у їх професійному житті.
Поява нових технологій, ускладнення діяльності, урізноманітнення
економічних взаємовідносин сприяють виникненню нових професій, змінюють
вимоги до виконання обов’язків, які вважались усталеними та не вимагали
від індивідів якостей, яким сьогодні надається особлива увага. Посилення
конкуренції, збільшення інформаційного навантаження, модернізація
освітніх систем актуалізують розвиток такого виду допомоги, як
консультування з питань кар’єри. Не дати загубитись у мінливому світі
професій, віднайти свій трудовий шлях, самореалізуватись і розкрити
свій внутрішній потенціал – такі основні цілі у роботі з людьми, які
прагнуть досягнути успіху у житті або ж відчувають потребу у
кваліфікованій допомозі спеціалістів.
Література:
1. Управление персоналом предприятия: Учебное пособие / Под ред. П.В.
Шеметова. – М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. – 312 с.
2. Лукашевич М.П. Соціологія праці: Підручник. – К.: Либідь, 2004.- 440
с.
3. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний
посібник. – К., “Кондор”. – 2003. – 296 с.
4. Савельєва В.С., Єськов О.Л. Управління діловою кар’єрою. Навч. пос. –
К.: Центр учбової літератури, 2007. – 176 с.
5. Вища освіта України – 2007. Інформаційні матеріали Міністерства
освіти і науки України [Електронний ресурс] http://www.mon.gov.ua/
6. Глэддинг С. Психологическое консультирование. – СПб.: ПитерКом, 2002.
– 736 с. – (Серия “Мастера психологии”).
7. Миллс Ч. Социологическое воображение // Пер. с англ. О.А. Оберемко.
Под общей ред. и с пред. Г.С. Батыгина. – М.: Издательский Дом NOTA
BENE, 2001.
8. Бергер П.Л. Приглашение в социологию: гуманистическая перспектива. –
М. – 1996. – 168 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
